Рішення № 96727186, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/981/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно; зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно, з визначенням базового місяця для обрахунку січень 2008 рік.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. 24.04.2020 р. його звільнено зі служби у запас Збройних Сил за підпунктом 1 пунктом 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв`язку із закінченням строку контракту) з виключенням зі списків особового складу кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та зняття з усіх видів забезпечення. Проте, з січня 2016 року по листопад 2018 року, роботодавець протиправно не в повному обсязі здійснював нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення, а в деякий період служби і взагалі не здійснював виплату індексації. Позивач вважає, що така невиплата індексації порушує його права та гарантії соціального захисту, а тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач-1 - 11.02.2021 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебував на всіх видах забезпечення в АРЗ СП Головного управління, у тому числі і отримував грошове забезпечення (доплати, премії, матеріальну допомогу, компенсації тощо) та не порушувало його матеріального права на грошове забезпечення під час проходження служби у підпорядкованому підрозділі. Так, позивач особисто у рапорті від 02.01.2020 р. зазначив, що скарг та пропозицій до керівництва Головного управління не має.

Так, на адресу позивача листом від 29.12.2020 р. № Д-459/01-26 було направлено довідку підготовлену АРЗ СП Головного управління щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 23.04.2015 р. по день звільнення. Таким чином посилання позивача у позові, що бездіяльність відповідача стала підставою не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно, є безпідставним. Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку № 1078, проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується. Відповідач-1 зазначає, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (який опубліковано в листопаді 2018 року), перевищив поріг індексації і становив 103,7% (100,8%* 100,0%* 100,0%*99.3%* 100,0%* 101,9%* 101.7%) або 1,037. Відтак лише в грудні 2018 року особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту набули право на індексацію грошового забезпечення. З огляду на викладене, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити.

До суду 11.03.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій зазначено, що відсутність у останнього належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у нього права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується Законом. Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому Держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Відсутність на рахунках коштів для виплати індексації грошового забезпечення не виправдовує неможливість здійснення таких виплат. Таке порушення має триваючий характер, оскільки спричинює йому негативні наслідки у вигляді матеріальної шкоди до теперішнього часу. А тому він має право на усунення такої помилки та поновлення його порушених прав шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення. Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

До суду 31.03.2021 року від позивача надійшло також клопотання, в якому він просить залучити по даній справі, в якості співвідповідача - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року було залучено Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, як другого відповідача до участі у справі.

До суду 29.04.2021 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з Законом «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VІІІ від 28.12.2014 р. проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Виплата залежить від обсягу фінансування на відповідний рік. Для виплати індексації в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року фінансового ресурсу в Державної службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Згідно з пункту 5 Порядку № 1078, проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується. Відповідач-2 зазначає, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (який опубліковано в листопаді 2018 року), перевищив поріг індексації і становив 103,7% (100,8%* 100,0%* 10'0,0%*99,3%* 100,0%* 101,9%* 101,7%) або 1,037. Відтак лише в грудні 2018 року особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту набули право на індексацію грошового забезпечення. Крім того, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. З огляду на викладене, відповідач-2 також просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача-1, позицію відповідачів, викладену у відзивах на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з січня 2005 року по липень 2011 року проходив службу цивільного захисту на посадах визначених штатним розписом Головного управління МНС в Дніпропетровській області (далі - ГУ МНС) (з березня 2013 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - Головне управління)), а з липня 2011 року по січень 2020 року проходив службу цивільного захисту на посадах визначених штатним розписом підпорядкованого Головному управлінню підрозділі - Аварійно-рятувальному загоні Спеціального призначення Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області.

Так, наказом ГУ МНС № 161о/с від 08.07.2011 р. майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора відділення планування та контролю АРЗ СП Головного управління МНС в Дніпропетровській області, наказом ГУ МНС №212о/С від 30.09.2011 р. майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника загону - начальника частини спеціального призначення АРЗ СП Головного управління МНС в Дніпропетровській області.

Відповідно до Штату № 04/171 Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ДСНС від 03.04.2017 р. № 192 посада заступника начальника загону - начальника частини спеціального призначення є штатною посадою АРЗ СП.

Наказом Головного управління №20 від 15.01.2020 р. підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , заступника начальника загону начальника частини спеціального призначення АРЗ СП звільнено у відставку за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) Положення № 593.

Своїм листом від 28.12.2020 року за №Д-459/01-26 відповідач-1 повідомив, що у відповідь на запит позивача на його адресу було спрямовано довідку підготовлену Аварійно-рятувальним загоном СП ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області щодо виплати грошового забезпечення за період з 23.04.2015 року по день звільнення зі служби та розміру посадового окладу за вказаний період.

Відповідно до довідки від 28.12.2020 року №75 виплата індексації заробітної плати за період з січня 2016 року по листопад 2018 року позивачу не проводилась.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина 1 статті 4 Закону № 1282-XII).

Частинами 1-2 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06 лютого 2003 року № 491-ІV.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

На підставі аналізу наведених положень законодавства суд доходить до висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому суд зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог, суд зазначає наступне.

За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з визначенням базового місяця для обрахунку січень 2008 рік.

Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення).

Відтак, суд доходить до висновку, що визначення базового місяця належить до виключної компетентності відповідача і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснення його розрахунку, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур, а тому належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання суду, є зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період. Враховуючи, що у період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року позивач працював саме в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, а отже відповідач-2 є відповідальним за нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

З аналізу приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року та зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити дану позовну заяву частково з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно.

Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Кучма