Рішення № 96727124, 30.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2066/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДА-ВОЛИНЬ" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДА-ВОЛИНЬ" (далі - ТзОВ "ПОДА-ВОЛИНЬ", позивач) звернулося з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - Поліська митниця Держмитслужби, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2021 № UA204120/2021/000059/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем укладено контракт на основі якого було придбано металоконструкції з чорних металів, багатополичні стелажі для складання і постійного встановлення в складах, в роздрібному вигляді; складські стелажі консольного типу, бувші у користуванні, розміром 5000*1200 мм - 15 шт та розміром 5000*2600 мм - 30 шт., загальною вартістю 12000 євро, яка була заявлена до митного оформлення та подано до Поліської митниці Держмитслужби відповідну митну декларацію.

Однак, Поліською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 16.02.2021 № UA204120/2021/000059/1, яким було відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару та митну вартість товару скориговано за резервним методом відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби та визначено на рівні 20583,67 євро.

Позивач не погоджується з даним рішенням, зазначає, що декларантом було надано митному органу документи, які цілком та повністю підтверджують заявлену ним митну вартість. Проте, митним органом проігноровано всі зазначені докази та прийнято незаконне та необґрунтоване рішення. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач нe вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митнiй декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості нe підтверджені документально тa, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене свідчить про те, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товари ґрунтуються виключно нa його припущеннях, a не на достовірних відомостях.

У свою чергу, приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, а самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення, в наданих документах було встановлено розбіжності. А саме, зовнішньоекономічний контракт від 20.01.2021 № 340/21 не містить умов поставки згідно Інкотермс, а враховуючи, що продавець не його виробником, товар міг поставлятися з будь-якого складу Європи. Надана СMR без номеру також не містить місця та дати її складання. А отже неможливо встановити та перевірити маршрут транспортування та понесені позивачем витрати. Крім того, фактура від 09.02.2021 містить запис, що оплата повинна бути здійснена відразу після отримання, хоча згідно пояснень позивача товар оплачено 28.02.2021 та 01.02.2021. Надані платіжні документи позивачем не містять посилання на специфікацію або інвойс, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати оплату саме за оцінюваний товар.

У зв`язку з наведеним, митним органом зроблено висновок, що надані позивачем товари містять розбіжності та невідповідності щодо вартості та обставин поставки товару.

Декларанту було запропоновано додатково надати 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до частини шостої статті 53 МК України.

Вказані документи не були надані.

Зважаючи на викладене, у зв`язку з відмовою в наданні додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком та наявністю розбіжностей у поданих документах, митним органом 16.02.2021 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204120/2021/000059/1.

Митну вартість товарів визначено на основі раніше визнаних митним органом вартостей, а саме: МД від 17.12.2020 № UA100070/2021/438515 - 2,10 USD/кг.

Числове значення митної вартості товару згідно прийнятого рішення становить 20583,57 євро та в національній валюті Україні - 693260,06 грн.

З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю та заперечив з приводу стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у сумі 6000,00 грн. у зв`язку з їх безпідставністю та неспівмірністю зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

У відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що первинно подані документи не містили розбіжностей. Надані товариством до митного оформлення документи кореспондуються між собою, містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у своїй сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

При цьому, представник позивача зазначає, що митний орган витребував документи, які не стосуються митної вартості, що визначена за основним методом (за ціною контракту). Під час контролю правильності визначення митної вартості митним органом не ставилась під сумнів фактурна ціна товару.

Разом з цим зазначає, що наявність у ЄАІС Держмитслужби інформації про іншу митну вартість подібних чи аналогічних товарів не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, а також не може бути взята за основу для коригування митної вартості на підставі резервного методу. Просив позов задовольнити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

20.01.2021 між компанією «Van Ommen Magazijininrichting» (продавець) та ТзОВ "ПОДА-ВОЛИНЬ" (покупець) було укладено контракт №340/21, відповідно до якого покупець купує товар згідно специфікацій, які є невід`ємними частинами цього контракту (а.с. 31- 34). Загальна сума контракту становить - 12000,00 євро. Відповідно до пункту 4.1 контракту вартість товару включає вартість пакування та вартість завантаження на транспортний засіб, наданий покупцем. Пунктом 5.1 контракту пepeдбaчено, щo oплaтa за товар пpoвoдитьcя в євpo, шляxoм банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах попередньої оплати частинами. Згідно з пунктом 6.1 контракту умови поставки зазначаються у рахунках-фактурах до Специфікацій контракту за системою Інкотермс-2020.

15.02.2021 декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію типу ІМ 40ДЕ №UA204120/2021/016881 та пакет документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: металоконструкції з чорних металів, багатополичні стелажі для складання і постійного встановлення в складах, в роздрібному вигляді; складські стелажі консольного типу, бувші у користуванні, розміром 5000*1200 мм - 15 шт та розміром 5000*2600 мм - 30 шт., у якій митна вартість товару була визначена за основним методом у розмірі 12000 євро, що не заперечується сторонами.

Однак, 16.02.2021 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204120/2021/000059/1.

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що "митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки документи, подані декларантом до митного оформлення товару за МД №UA204120/2021/016881 містять розбіжності та неточності, зокрема: 1) в інвойсі №20215421 від 09.02.2021 не вказані умови поставки, умови оплати та не вказано кількості товару у штуках; 2) при умові поставки FCA не додані витрати на страхування; 3) у МД відсутній документ, що підтверджує країну походження товару.

Митниця володіє інформацією, яка призвела дo виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, МД від 17.12.2020 № UA100070/2021/438515 - 2,10 USD/кг.

Згідно з статтею 54 МК України, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VIІ ГАТТ/СОТ від 1994 року.

Відповідно до статті 53 та 54 МК України імпортеру було запропоновано подати додаткові документи, такі як: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Вказані документи не були надані.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаної митними органами митної вартості (МД від 17.12.2020 № UA100070/2021/438515) та числове значення митної вартості товару у валюті фактури за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить 20583,67 євро та в національній валюті України - 693260,06 грн., рівень митної вартості товару становить 2,10 дол. США/кг (а.с. 21-22).

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00218. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості товарів від 16.02.2021 № UA204120/2021/000059/1 (а.с. 23-24).

16.02.2021 позивачем подано нову митну декларацію № UA204120/2021/017447 за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (у графі 48 МД «відстрочення платежів» визначено по 17.05.2021) (а.с. 26-27).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: «металоконструкції з чорних металів, багатополичні стелажі для складання і постійного встановлення в складах, в роздрібному вигляді; складські стелажі консольного типу, бувші у користуванні» та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Так, до митної декларації №UA204120/2021/016881 від 15.02.2021 декларантом було додано, зокрема: контракт № 340/21 від 20.01.2021; специфікацію до контракту від 20.01.2021; рахунок-фактуру № 20215421 від 09.02.2021; автотранспортну накладну від 09.02.2021; банківські платіжні документи № 12 від 28.01.2021 та №9 від 01.02.2021; рахунок на оплату вартості перевезення товару від 11.02.2021; договір про перевезення від 08.02.2021; копія митної декларації країни відправлення № 21PL412020E0141746 від 10.02.2021.

Повідомленням від 15.02.2021 митний орган відповідно до статей 53, 54 МК України зобов`язав декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На запит митного органу позивач листом від 15.02.2021 № 15/02 додатково надав митному органу лист від компанії-відправника та додаткові письмові пояснення, у яких вказав, що ніяких невідповідностей у поданих товаросупровідних немає. Всі числові значення у поданих товаросупровідних документах узгоджуються між собою та відповідають одне одному, тому будь-які сумніви зі сторони TOB «ПОДА-ВОЛИНЬ» виключаються. Щодо надання документів про страхування товару, то зазначив, що такі не може надати, оскільки страхування товару не здійснювалось.

Крім того, до такого повідомлення було долучено лист від компанії-відправника № 15/02/21, у якому вказано, яким чином відбувається ціноутворення товару, які характеристики беруться до уваги, a отже, всі надані до митного оформлення документи є автентичними, не містять ніяких сумнівів у їх достовірності.

У зв`язку з чим просив прийняти до уваги всі подані документи і визнати заявлену ними митну вартість товару (а.с. 40-41).

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 року у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не було визнано митну вартість імпортованих позивачем товарів у зв`язку з ненаданням додаткових документів, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Разом з тим, посилання Поліської митниці Держмитслужби в оскаржуваному рішенні на необхідність коригування митної вартості у зв`язку із наявністю розбіжностей та неточностей у поданих документах, а саме те, що в інвойсі №20215421 від 09.02.2021 не вказані умови поставки, умови оплати та не вказано кількості товару у штуках є безпідставним, враховуючи наступне.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, контракту від 20.01.2021 №340/21, укладеного між компанією «Van Ommen Magazijininrichting» (продавець) та ТзОВ "ПОДА-ВОЛИНЬ" (покупець), рахунку-фактури від 09.02.2021, вбачається, що позивачем придбано товар (складські стелажі….) за ціною 12000 євро.

Оплата за вказаний товар проведена позивачем у зазначеній сумі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученням в іноземній валюті № 12 від 28.01.2021 та № 9 від 01.02.2021.

Згідно з умовами контракту, продавець продає, а покупець купує товар згідно специфікацій, які є невід`ємними частинами цього контракту. Умови доставки товару зазначаються у рахунках-фактурах до специфікацій контракту за системою Інкотермс 2020.

Умови поставки FCA Інкотермс-2020, що перекладається «франко перевізник» (з зазначенням пункту доставки). Тобто, термін "франко-перевізник" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання тоді, коли товар випущений в митному режимі експорту, завантажений на транспортний засіб перевізника вказаного покупцем у вказаному місці. Умови поставки FCA Інкотермс 2020 визначають права і обов`язки сторін з міжнародного контракту купівлі-продажу, вказують необхідні для перевезення і митного оформлення дії, коли і де продавець передає товар покупцеві, a також які ризики і витрати несе кожна зі cтopiн.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.1 контракту від 20.01.2021 №340/21, сторони обумовили, що вартість товару включає у себе також вартість пакування та вартість його завантаження на транспортний засіб, наданий покупцем.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі.

Згідно з пунктом 5.1 даного контракту оплата за придбаний товар проводиться в євро шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах попередньої оплати частинами.

Отже, надані платіжні доручення в іноземній валюті № 12 від 28.01.2021 та № 9 від 01.02.2021 підтверджують оплату товару згідно рахунку-фактури від 09.02.2021 № 20215421 та чітко відповідають умовах контракту.

Окрім того, суд зазначає, що зовнішньоекономічний контракт № 340/21 від 20.01.2021 укладався на конкретну поставку товару, загальна вартість контракту становить - 12000,00 євро, тобто вартість товару, що поставлявсь по рахунку №20215421. У пункті 5 контракту чітко передбачені всі формальності з приводу оплати та поставки товару.

Відповідно до наданої специфікації № 340/21 від 20.01.2021, яка є невід`ємною частиною контракту № 340/21 від 20.01.2021, у ній зазначені умови поставки FCA, кількість товару у штуках та його вартість.

Таким чином, доводи митного органу щодо розбіжностей у поданих документах, зокрема, не зазначення в інвойсі №20215421 від 09.02.2021 умов поставки, умов оплати та не вказано кількості товару у штуках і їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставним. На думку суду, зазначення умов поставки, кількості товару та його вартості у специфікації до зовнішньоекономічного контракту, яка є невід`ємною його частиною, а не у рахунку-фактурі №20215421 від 09.02.2021, не є порушенням умов контакту та не свідчить про наявність розбіжностей у поданих документах.

На підтвердження витрат, пов`язаних з транспортуванням товару до місця ввезення в Україну надано договір-заявку №08.02.2021 від 08.02.2021, рахунок на оплату від 11.02.2021 № 223/6854, довідку про транспортні витрати від 11.02.2021 № б/н.

Щодо твердження митного органу про ненадання документів, які підтверджують страхування товару, то суд їх до уваги не приймає, з огляду на те, що згідно з вимогами пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надаються в разі здійснення страхування. Як слідує з матеріалів справи, при поставці товару по рахунку-фактурі від 09.02.2021 № 20215421 страхування товару не здійснювалось, відповідно такі документи не могли бути надані позивачем для митного оформлення. Вказана обставина підтверджується і довідкою про транспортні витрати від 11.02.2021 № б/н, у якій значиться, що страхові витрати відсутні (а.с.39).

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані документи у своїй сукупності не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, у документах наявні.

Крім того, матеріали справи містять усі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару в розмірі 12000 євро.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Матеріали справи містять усі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару в розмірі 12000 євро з врахуванням понесених витрат на транспортування.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації МД № UA100070/2020/438515 від 17.12.2020 рівень митної вартості товару становить 2,10 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в поданих до митного оформлення документах, ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на митні декларації, де визначено митну вартість товарів не за одиницю товару, а за кілограм.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16.02.2021 № UA204120/2021/000059/1 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2270,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 25.02.20214 №2962 (а.с. 20).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги від 15.02.2021, рахунку-фактури від 23.02.2021 № 1-000000243, акту №1-000000243 здачі-приймання робіт (наданих послуг), платіжного доручення від 24.02.2021 №2963, позивач сплатив адвокату Крючкову В.О. кошти в загальній сумі 6000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту №1-000000243 здачі-приймання робіт (наданих послуг) складається з: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками - 1 год., ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у митному оформленні транспортних засобів - 2 год., ознайомлення з товаросупровідними документами - 2 год., складання від імені товариства повідомлення про надання пояснень та додаткових документів, детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи - 3 год., складання стратегії представництва товариства у суді щодо даної справи - 2 год., вивчення судової практики з відповідних правовідносин - 2 год., складання та подання позовної заяви - 4 год.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З огляду на вказані обставини справи, враховуючи заперечення відповідача проти розподілу витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що підготовка даного позову за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів у реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову тривалістю у 4 год. за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відтак враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви. Всі інші витрати зазначені в акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) не пов`язані з розглядом справи та охоплюються написанням та поданням до суду позовної заяви.

Крім того, суд зазначає, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Отже, решту витрат повинен понести позивач.

Враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 16.02.2021 № UA204120/2021/000059/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДА-ВОЛИНЬ» судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДА-ВОЛИНЬ" (43021, Волинська обл., Горохівський р-н, с. Звиняче, вул. Привокзальна, 18, код ЄДРПОУ 34310441).

Відповідач: Поліська митниця Держмитслужби (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097).

Суддя Р.С. Денисюк