Ухвала суду № 96726731, 05.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

05 травня 2021 р. Справа № 120/8391/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення та встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач, боржник) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №120/8391/20-а позов задоволено повністю.

20.04.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, відповідно до якої заявник просить: 1) на підставі ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визнати протиправними дії відповідача при виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №120/8391/20-а та порушення її права, підтвердженого даним судовим рішенням, зобов`язати відповідача виконати рішення в повному обсязі; 2) зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області подати протягом тридцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили звіт про виконання рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування заяви вказано, що виплату перерахованої пенсії відповідач здійснив за поточний місяць тільки з 01.04.2021, а не з дати набрання судовим рішенням законної сили, перерахунок пенсії здійснив у зазначених розмірах відповідно до судового рішення тільки з 01.01.2020, а не з 01.04.2018. Позивач вважає, що відповідачем не виконані вимоги рішення від 28.01.2021 у справі № 120/2391/20-а, не надано належних та допустимих доказів відсутності бюджетного фінансування на виконання рішення у справі.

Отже, позивач скористалася диспозитивним правом об`єднати різні за своєю суттю заяви в одному зверненні.

Визначаючись щодо заяви в частині визнання протиправними, дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, суд виходив з такого.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві, зокрема серед іншого, зазначаються: ім`я, (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011, сплату судового збору при поданні відповідної заяви не передбачено.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Враховуючи те, що заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, подано суду без доказів надсилання її до ГУ ПФУ у Вінницькій області, тобто без додержання вимог, передбачених статтею 383 КАС України, та ці недоліки не дають можливості її розглянути, суд вважає, що така заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду підлягає поверненню.

Щодо заяви в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, то суд зауважує, що нормами статті 382 КАС України не врегульовують питання строку розгляду та вирішення заяви про встановлення судового контролю за виконання рішення суду.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що для цієї справи пріоритетним є її швидке вирішення, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема, учасників справи та працівників суду, суд вважає за необхідне розглядати заяву в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Визначаючись щодо заяви в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, суд виходив з такого.

За ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного видно, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №120/8391/20-а визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті основного розміру пенсії з 01.04.2019 відповідно до нової довідки від 21.12.2020 №ХЛ64793, виданої Вінницьким обачним центром комплектування та соціальної підтримки (Вінницьким обласним військовим комісаріатом), з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019, з урахуванням вже виплачених сум пенсії, відповідно до нової довідки від 21.12.2020 №ХЛ64793 про розмір її грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Вінницьким обачним центром комплектування та соціальної підтримки (Вінницьким обласним військовим комісаріатом) відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Вінницьким окружним адміністративним судом 15.03.2021 у справі № 120/8391/20-а видано виконавчий лист.

На підставі виконавчого документа постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 25.03.2021 відкрито виконавче провадження № 64962145 щодо виконання судового рішення та надано боржнику 10-денний строк на виконання рішення суду та надання документального підтвердження такого виконання.

Листом від 06.04.2021 № 0200-0802-5/21479 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/8391/20-а добровільно виконане до відкриття виконавчого провадження. Так, на виконання вказаного рішення, Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.04.2019 склав - 4944 грн. з урахуванням довідки Вінницького обласного військового комісаріату та донараховано стягувачу кошти в сумі 75636 грн. за період з 01.04.2019 по 31.03.2021, що підтверджується розрахунком на доплату. Також повідомлено, що сума заборгованості у розмірі 75636 грн. за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України. Крім того, зазначено, що в Головного управління відсутні правові підстави для виплати пенсій колишнім працівникам силових структур за рахунок власних коштів. Також вказано, що Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Відтак, Головним управлінням вжито всіх можливих заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судового рішення на користь стягувача.

З наданих заявником доказів судом встановлено, на виконання рішення суду у справі №120/3912/19-а відповідач з 01.04.2019 провів перерахунок пенсії позивача. Як наслідок, розмір пенсії позивача станом на 01.04.2019 склав – 4944 грн.

Крім того, за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 відповідач нарахував позивачу недоплачену суму пенсії. Відповідна заборгованість становить 75636 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії від 04.03.2020.

Оцінюючи доводи щодо виплати заборгованості в розмірі 75636 грн. після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету, суд насамперед виходить з того, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Отже, виплати пенсій здійснюються ГУ ПФУ України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, окрім зазначених, для здійснення виплат позивач немає.

Водночас в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини вказують на неможливість виконання відповідачем рішення суду у справі № 120/8391/20-а в частині виплати позивачеві перерахованої пенсії в сумі 75636 грн через відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, що є необхідними для здійснення виплати цієї заборгованості.

Водночас згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю в порядку, визначеному статтею 382 КАС України.

Додатково суд зважає на те, що встановлення судового контролю у даному випадку жодним чином не вплине на виконання судового рішення та, відповідно, не захищатиме право позивача на отримання бюджетних коштів.

З огляду на викладене заяву позивача в цій частині належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 14, 248, 256, 294, 382, 383 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 120/8391/20-а повернути заявнику.

Заяву ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №120/8391/20-а залишити без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович