Ухвала суду № 96726723, 06.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

06 травня 2021 р. Справа № 120/3267/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар Павло Анатолійович, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: Військової частини 3028 Західного територіального управління Національної гвардії України

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Західного територіального управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна;

- визнати незаконною відмову у проведенні індексації грошових сум, отриманих за весь період проходження служби, а відповідно і невиплату вказаної індексації;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби за 2014-2017 роки;

- зобов`язати відповідача провести індексацію всіх грошових сум (доходів) отриманих позивачем за період проходження військової служби з 2014 по листопад 2017 року включно та виплатити дану індексацію.

Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви, окрім іншого, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску та докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки в порушення ч. 4 ст. 161 КАС України до позовної заяви позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження факту виплати чи/або не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 2014 по 2017, як і не надано відмови відповідача у проведенні індексації, яку оскаржує позивач.

26.04.2021 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду, позивач зазначив, що при звільненні відповідач не повідомив йому про те, що він має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, а у наказі про звільнення відсутнє будь-яке посилання на видачу речового майна. Крім того, довідки про розрахунок вартості речового майна при звільнені також надано не було. Отже, позивач вказує, що часом коли він дізнався про порушення своїх прав слід вважати час звернення до відповідача від 25.03.2021, відповідь на яке останній не надав.

З огляду на викладене, позивач просить поновити строк звернення до суду.

Щодо індексації позивач лише зазначив, що йому не відомо чи взагалі відбувалась індексація доходів.

Ознайомившись із мотивами, наведеними позивачем у клопотанні про поновлення строків звернення до суду, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

В даному ж випадку, предметом даного позову є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно, яке не входить до структури заробітної плати.

Із наведеного слідує, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу в зв`язку із звільненням його із військової служби компенсації за речове майно, право на яку він здобув під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.

Таким чином, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів позовної заяви, з 17.11.2017 позивача виключено зі списків особового складу військової частини на підставі наказу №324 від 14.11.2017.

Разом із тим, до суду з цим позовом позивач звернувся лише 08.04.2021 (подання до відділення поштового зв`язку), тобто більше як через три роки після його виключення зі списків особового складу Військової частини 3028 Національної гвардії України.

При цьому, саме із датою виключення позивача зі списків особового складу військової частини слід пов`язувати початок перебігу місячного строку звернення до суду з даним позовом, адже в межах цього позову позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті йому грошової компенсації за неотримане речове майно.

Крім того, судом враховано, що згідно пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення “у разі звільнення з військової служби”, а не “при звільненні з військової служби”, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Із наведеного вище слідує, що виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно може бути здійснена як на підставі рапорту, який військовослужбовець може подати до свого звільнення з військової служби, так і за його заявою, яка може бути подана ним й після свого звільнення.

В даному ж випадку, як уже було зазначено судом вище, в межах даного позову позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому грошової компенсації за неотримане речове майно саме у день звільнення, а не відмова у здійсненні виплати відповідної компенсації за поданою ним заявою від 25.03.2021.

Дані обставини, на переконання суду, додатково підтверджують факт того, що перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід розпочинати саме з 17.11.2017, тобто дати звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на його звернення до військової частини, які мали місце починаючи з 25.03.2021, оскільки таке звернення не вважається досудовою формою врегулювання спору та не свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутися в суд за захистом порушених, на його думку, прав чи законних інтересів з дня проведення з ним розрахунку, виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Суд враховує також і ту обставину, що звернення до відповідача, яке міститься в матеріалах позову, датоване позивачем 25.03.2021, тобто ініційоване ним більш ніж через три роки з моменту звільнення з військової служби. При цьому, будь-яких об`єктивних перешкод своєчасно звернутися за захистом своїх порушених прав до суду позивач у позовній заяві не навів.

Більше того, в контексті наведеного слід також враховувати і те, що в межах даного позову позивачем не ставиться питання про протиправність будь-якої відмови відповідача у здійсненні йому виплати компенсації за не отримане речове майно, а оскаржується виключно бездіяльність відповідача щодо не виплати такої компенсації саме у день звільнення з військової служби.

При цьому, із матеріалів позовної заяви судом не встановлено будь-яких інших переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав в місячний строк з дати його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Таким чином, ознайомившись із матеріалами позовної заяви, а також із мотивами заявленого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд не знаходить підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).

Таким чином, враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, а у клопотанні про поновлення строку звернення ним не наведено жодних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску, приходжу до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Крім того, оскаржуючи відмову відповідача у проведенні індексації грошових сум отриманих позивачем за весь період проходження військової служби, останній, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 19.04.2021, не надав доказів такої відмови. Поряд з цим, лише зазначив, що йому не відомо чи взагалі відбувалася індексація доходів. Також зауважив, що заява про видачу довідки та здійснення нарахування та проведення індексації грошових сум направлялася відповідачу 25.03.2021, однак на день подання позову відповіді немає.

У свою чергу суд звертає увагу, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням, діями чи бездіяльністю прав, свобод чи інтересів позивача (п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зазначає, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, з позовної заяви суд не може встановити, як саме відмова відповідача, яка відсутня в матеріалах позовної заяви, порушує права позивача і чому він звернувся з даним адміністративним позовом. Оскільки, позивач сам вказує на те, що 25.03.2021 звернувся із заявою до відповідача про видачу довідки та здійснення нарахування та проведення індексації грошових сум, однак на день подання позову відповіді немає.

Таким чином, дослідивши матеріали, що надійшли на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2021 суд зазначає, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем повною мірою не виконанні, а недоліки не усунуті.

Так, пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, звертаю увагу на те, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.

За правилами ч.ч. 5, 6 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх належних заходів для реалізації та забезпечення права позивача на судовий розгляд справи, однак останній вимоги ухвали суду від 19.04.2021 не виконав, недоліки позовної заяви в повній мірі не усунув, а тому вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Західного територіального управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович