Ухвала суду № 96726712, 05.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

05 травня 2021 р. Справа № 120/3879/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення та встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2287 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2287 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням від 08 жовтня 2020 року у справі № 120/3879/20-а позов задоволено частково.

20 квітня 2021 року представник позивача у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного сулу від 08 жовтня 2020 року у справі № 120/3879/20-а протиправно застосовує січень 2016 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, а за грудень 2015 року взагалі не здійснює нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. На переконання представника позивача, базовий місяць для розрахунку індексації для військовослужбовців є січень 2008 року та березень 2018 року. Також представник позивача просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Згідно із ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути подану заяву в порядку письмового провадження.

При вирішенні вказаної заяви суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних норм видно, що зазначені у частині першій статті 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 120/3879/20-а позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А2287 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року включно. Зобов`язано військову частину А2287 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 01 грудня 2015 року по 24 грудня 2017 року, то суд зазначив таке:

"Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.

Однак, на переконання суду, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Тому позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача встановити базовий місять для обчислення індексації не підлягають задоволенню. Позовні вимоги у цій частині є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам".

Зазначене рішення залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 120/3879/20-а, яке набрало законної сили, не містить вимог зобов`язального характеру з приводу застосування будь-якого базового місяця при нарахуванні та виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення, оскільки в цій частині в позові відмовлено. А відтак, суд не має можливості розглядати в порядку 383 КАС України такі дії відповідача. Крім того, суд враховує, що відповідачем на виконання рішення суду здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що підтверджується наданими представником позивача доказами.

З огляду на викладене суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання дій відповідача на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 120/3879/20-а протиправними та винесення окремої ухвали.

Згідно із ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення, то суд зазначає, що порядком 383 КАС України не передбачено такої можливості, як звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 120/3879/20-а, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення суду.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що заяву представника позивача необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 248, 254, 249, 382, 383 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 120/3879/20-а, та встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення суду залишити без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович