Рішення № 96726649, 19.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2021 р. Справа № 120/783/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника відповідача: Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Жорнище"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу,

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Жорнище" (далі - позивач, ПАТ «Жорнище») з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, у період з 26.04.2019 по 10.09.2019 здійснив документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, валютного законодавства за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 28.02.2019, за результатами якої складено акт від 17.09.2019 за № 82/0501/00414210 з порушенням процедури її проведення, а саме: тривалість перевірки ПАТ «Жорнище» проведено із значним перевищенням визначених ст. 77 Податкового кодексу України строків; перевірка здійснена працівниками двох різних юридичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області та ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі направлень цих двох юридичних осіб, що суперечить ПК України; не ознайомлено позивача з наказом ГУ ДПС у Вінницькій області від 03.09.2019 за №108 про проведення планової перевірки, з наказом ГУ ДФС у Вінницькій області від 17.05.2019 за №2572 про перенесення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище»; акт перевірки підписано посадовими особами за відсутності на дату вчинення відповідної дії службового посвідчення; за відсутності у головного державного ревізора-інспектора головного управління ДПС у Вінницькій області ОСОБА_1 направлення на перевірку. За сукупністю наведених порушень процедури проведення перевірки, позивач вважає складений відповідачем за її наслідками Акт від 17.09.2019 за № 82/0501/00414210 недопустимим доказом, на підставі якого винесено протиправні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Зокрема позивачем зазначено, що, на підставі акту перевірки від 17.09.2019 за №82/0501/00414210, відповідачем 04.11.2019 винесено податкові повідомлення-рішення № 000179501, № 000181501, №000180501, №000182501, №0004401306, №000184501, №0004411306, №000183501, №000185501, №0004421306, якими ПАТ «Жорнище» збільшено суму грошового зобов`язання на загальну суму 1 985 646,67 грн.

Як зазначено в висновках акту перевірки, підприємством допущено порушення:

- п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) (далі ПК України), а саме: встановлено заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 811010 грн.;

- п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.15 п.212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.п. 213.1.1, п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст.213 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» не відображено передачу права розпорядження пальним на суму 505549,15 грн.;

- п.п 266.2.1, п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» занижено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, всього в сумі 30418,48 грн.;

- п.49.1, п.49.2, п.п 49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» не подано податкову декларацію по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 р., 2017р., 2018р., 2019р.

- п.2.11, п.3.1, п.3.4 та п.7.39, п.7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме: готівкові кошти за оренду земельних ділянок (земельних паїв) ПАТ «Жорнище» видавались фізичним особам - орендодавцям, які на дату виплат були померлими, тобто проведення виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі 20645,62 грн.;

- ст.18, п. 51.1 ст.51., п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: подання Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ, ІV квартали 2016 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2017 року, за І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року податкової звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями та помилками;

- п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п.176.2 «а» ст.176, п.п. 168.1.4 п 168.1 ст. 161 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 24040,74 грн.;

- п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті орендної плати із каси підприємства в загальній сумі 32100,85 грн.;

- п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: не своєчасне перерахування військового збору податковим агентом при виплаті орендної плати та заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 33309,02 грн.

Проте, такі висновки відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим підприємство було змушено звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 25.03.2020.

Ухвалою від 25.03.2020, за клопотанням представника відповідача, враховуючи ситуацію, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19, підготовче судове засідання відкладено на 22.04.2020.

Ухвалою від 22.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 13.05.2020 з підстав, визначених п. 5 ч. 2 ст. 205 КАС України.

Ухвалою від 13.05.2020 за клопотанням представника відповідача, враховуючи ситуацію, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19, підготовче судове засідання відкладено на 15.06.2020.

Ухвалою від 15.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, в зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів, підготовче судове засідання відкладено на 17.08.2020.

В підготовчому судовому 17.08.2020 засіданні за письмовим клопотання представника відповідача (вх. №22765 від 17.08.2020) оголошено перерву до 16.09.2020.

Ухвалою від 16.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття підготовчого провадження, відкладено розгляд справи в межах підготовчого судового засідання на 22.09.2020.

Ухвалою від 22.09.2020 підготовче судове засідання відкладено на 12.10.2020 з підстав, визначених п. 5 ч. 2 ст. 205 КАС України.

Ухвалою від 22.09.2020 підготовче судове засідання відкладено на 02.11.2020 з підстав, визначених п. 5 ч. 2 ст. 205 КАС України.

Ухвалою від 02.11.2020 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 12.11.2020.

Ухвалою від 12.11.2020 судове засідання відкладено на 11.12.2020, в зв`язку перебування представника відповідача на лікарняному, про що суд повідомлено у клопотанні від 09.11.2020 за вх. №36306.

Ухвалою від 11.12.2020, за клопотанням представника позивача, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області форми ПН від 04.11.2019 року № 000180501.

Також, в судовому засіданні 11.12.2020 оголошено перерву до 21.12.2020 у зв`язку з необхідністю отримання від сторін додаткових доказів.

Ухвалою від 21.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 18.01.2021, у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, та необхідністю отримання від останнього пояснень по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 18.01.2021, за згодою сторін, оголошено перерву до 28.01.2021.

В судовому засіданні 28.01.2021, за згодою сторін, оголошено перерву до 11.02.2021.

В судовому засіданні 11.02.2021 оголошено перерву до 17.03.2021, в зв`язку з виникненням в представників сторін підготувати додаткові пояснення.

Ухвалою від 17.03.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44069150).

Також, в судовому засіданні 17.03.2021 оголошено перерву до 05.04.2021, у зв`язку з необхідністю отримання від сторони відповідача додаткових доказів.

В судовому засіданні 05.04.2021 оголошено перерву до 15.04.2020, що зумовлено необхідністю надання оцінки усім наявним доказам у справі та підготовки сторін до судових дебатів.

15.04.2021 судове засідання не відбулось в зв`язку з аварійним відключенням електроживлення у приміщенні суду, що унеможливило проведення судового засідання. Наступне судове засідання призначено на 19.04.2021.

В судове засідання 19.04.2021 року представник позивача не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому наголосив, що позовні вимоги підтримує та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог (вх. №9002 від 24.03.2020), заяви про уточнення підстав позову (вх. №22787 від 17.08.2020), додаткових пояснень (вх. №44205 від 21.12.2020), а також наданих під час розгляду справи додаткових письмових пояснень, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, під час всього часу розгляду даної адміністративної справи наголошувалось на недотриманні відповідачем встановленого ПК України порядку проведення документальної планової перевірки, як в частині порушення строків її проведення, повідомлення про її зупинення, зміну органу, що проводить перевірку, а також відсутність в посадових осіб відповідача належних документів на підтвердження їх повноважень. Наведені недоліки проведення перевірки, на переконання сторони позивача, свідчать, що прийнятий за її наслідками Акт перевірки не є допустимим доказом, в зв`язку з чим прийняті на його підставі ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, представник позивача висловив свою незгоду і з висновками Акту перевірки від 17.09.2019 за № 82/0501/00414210.

Так, з приводу відображених в Акті висновків податкового органу щодо реалізації ПАТ «Жорнище» в період з квітня 2017 року по листопад 2018 року паливо-мастильних матеріалів, представник позивача наголосив, що відповідні ТМЦ його довірителем були використані у власній господарській діяльності з метою забезпечення виконання умов укладених з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 договорів про надання послугу з викорчовування дерев трактором Т-170 та по збиранню врожаю кормових культур в 2017, 2018 роках на земельних ділянках, що належать позивачу.

Крім того, представник позивача вказав на безпідставність доводів відповідача щодо обов`язку реєстрації позивача як платника акцизного податку та невиконання обов`язку щодо подання звітності по акцизному податку за вказаний період, оскільки при здійсненні господарських операцій з вищезазначеними контрагентами реалізація пального позивачем не здійснювалась.

Висновки Акту в частині заниження ПАТ «Жорнище» податкового зобов`язання по податку на додану вартість в результаті реалізації продукції власного виробництва за цінами, нижче звичайних, на загальну суму 93911,85 грн., представник позивача також вважає безпідставними, зважаючи на наступне.

Так, стороною позивача наголошено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

В акті перевірки не міститься посилань щодо нереальності господарської діяльності, а самі господарські операції здійснені на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Щодо списання ПАТ «Жорнище» сільськогосподарської продукції при зберіганні (яблуко, зернові культури, м`яса яловичини, свинини та інші ТМЦ) представник позивача пояснив, що відповідні затрати є виробничою необхідністю, яка зумовлена властивостями відповідних товарів. Списання зіпсованих ТМЦ підприємством було здійснено у законодавчо визначений спосіб із формування актів на списання та належним чином відображено в бухгалтерському обліку.

Також стороною відповідача вказано на безпідставність висновків Акту перевірки щодо збитковості здійснених між ПАТ «Жорнище» та ТОВ «СММ Групп» господарських операцій в перевіряємий період, адже враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, позивач вважає, що надав відповідачу належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «СММ Групп» по оренді багаторічних насаджень (біологічних активів) сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

З приводу висновків Акту перевірки щодо заниження ПАТ «Жорнище» податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, представник позивача повідомив, що дійсно у володінні позивача перебуває нежитлова будівля (офісне приміщення - контора) загальною площею 695,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Ілліницький р-н, с. Жорнище, вул. Бойка, б.17, яка, на його переконання відноситься до будівель промисловості та використовується у підприємницькій діяльності позивача. Таким чином, вважає що на позивача поширюється пільга, встановлена пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Стосовно висновків, відображених в Акті перевірки, щодо подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, та несвоєчасне перерахування до бюджету протягом 2017-2019 років податку на доходи фізичних осіб при виплаті готівкою з каси підприємства коштів, представник позивача зазначив, що відповідні обставини мали місце у зв`язку із смертю орендодавців, перед якими в підприємства є відповідні фінансові зобов`язання. Таким чином, орендна плата виплачувалась наручно з каси спадкоємцям відповідних померлих осіб. За наведених мотивів стороною позивача вважається протиправним нарахування й штрафних санкцій в зв`язку з несвоєчасним перерахуванням військового збору при виплаті орендної плати та заробітної плати з каси підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити, покликаючись на мотиви, наведені у відзиві на позовну заяву, а також в усних поясненнях, наданих по суті заявлених позовних вимог. Зокрема зазначила, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце. При цьому, за своїм змістом та суттю, наведені у відзиві на позовну заяву обґрунтування та надані під час розгляду справи пояснення є аналогічними тим, що відображені в акті перевірки від 17.09.2019 за № 82/0501/00414210.

Також зазначила, що строк проведення перевірки не був порушений, зупинення перевірки мало місце за ініціативи позивача, а відсутність на час закінчення здійснення перевірки в деяких з перевіряючих оновлених службових посвідчень була зумовлена тривалим процесом проведення реорганізації органів ДФС України. При цьому, підкреслила, що позивач був належним чином повідомлений, як про початок проведення перевірки, так і про її закінчення, не був позбавлений права на надання власних заперечень стосовно виявлених під час проведення перевірки порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Жорнище» (попередня назва СТОВ «Жорнище») зареєстровано, як юридична особа, 05.05.1996 за №11521200000000324 та являється платником податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість, орендної плати за землю, податку з доходів фізичних осіб, військового збору. Згідно відомостей, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), основними видами діяльності ПАТ «Жорнище» є: 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

В період з 26.04.2019р. по 27.08.2019 ГУ ДФС у Вінницькій області та ГУ ДПС у Вінницькій області, на підставі направлень:

- №1408 від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки Управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області Подзірей Тетяні Борисівні;

- №1466 від 06.05.2019 виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу аудиту платників Немирівського, Тульчинського, Іллінецького, Липовецького, Оратівського районів Управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_4 ;

- №39 від 03.09.2019, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу Немирівського управління, управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення га міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_4 ;

- №1407 від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС Проняєву Віктору Васильовичу;

- №36 від 03.09.2019, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_5 ;

- №1406 від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями Управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_6 ;

- № 37 від 03.09.2019, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_6 ;

- №1405 від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_7 ;

- №38 від 03.09.2019, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Вінницькій області Овчаруку Олександру Анатолійовичу, відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.04.2019 за № 2020, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 03.09.2019 проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Жорнище» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, валютного законодавства за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 28.02.2019.

Результати перевірки оформлено актом від 17.09.2019 за №82/0501/00414210 (том 1 а.с. 71-179).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки, окрім іншого, встановлено порушення позивачем:

- п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 811010 грн., в тому числі: - за травень 2016 року - 5940 грн.; за червень 2016 року - 5287 грн.; за липень 2016 року- 3 149 грн.; за серпень 2016 року - 219 грн - за вересень 2016 року - 1022 грн.; - за жовтень 2016 року - 894 грн.; - за листопад 2016 року - 1412 грн.; за грудень 2016 року - 113 гри.; за січень 2017 року - 4393 грн.; - за липень 2017 року - 145 грн.; за вересень 2017 року - 1447 грн.; - за жовтень 2017 року - 21631 грн.; - за грудень 2017 року - 44742 грн.; - за січень 2018 року - 36386 грн.; - за серпень 2018 року - 16019 грн.; - за вересень 2018року - 86521 грн.; - за жовтень 2018 року - 502402 грн.; - за листопад 2018 року - 36531 грн.; - за грудень 2018 року - 28480 грн.; - за січень 2019 року - 14277 гри.;

- п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.15 п.212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.п. 213.1.1, п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст.213 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» не відображено передачу права розпорядження пальним на суму 505549,15 грн. в т.ч. квітень 2017 р. на суму 49645,70 грн., травень 2017 року на суму 34721,80 грн., червень 2017 року на суму 44092,9 грн., липень 2017 року на суму 45793,50 грн., серпень 2017 року на суму 56209.90 грн., вересень 2017 року на суму 32785,60 грн, січень 2018 року на суму 8566,16 грн., березень 2018 року на суму 10948,80 грн., квітень 2018 року 23640,80 грн., червень 2018 року на суму 11719 60 грн., липень 2018 року на суму 34022,50 грн., серпень 2018 року на суму 78515,80 грн., вересень 2018 року на суму 29942,30 грн., жовтень 2018 року на суму 33313,10 грн., листопад 2018 року на суму 11630,90 грн.;

- п.п 266.2.1, п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» занижено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінене від земельної ділянки, всього в сумі 30418,48 грн. в тому числі за період з 01.03.2016 по 31.12.2016 - 1199,22 грн.. за 2017 рік - 3336,96 грн., за 2018 рік - 25882,3 грн.;

- п.49.1, п.49.2, п.п 49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» не подано податкову декларацію по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 р., 2017р., 2018р., 2019р.

- п.2.11, п.3.1, п.3.4 та п.7.39, п.7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме готівкові кошти за оренду земельних ділянок (земельних паїв) видавались фізичним особам - орендодавцям, які на дату виплат були померлими, тобто проведення виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі 20645,62 грн.;

- ст.18, п. 51.1 ст.51., п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: подання Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ, ІV квартали 2016 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2017 року, за І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року податкової звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями та помилками;

- п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п.176.2 «а» ст.176, п.п. 168.1.4 п 168.1 ст. 161 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 24040,74 грн., у тому числі: серпень 2017 року - 13050,37 гри., січень 2018 року - 10990,37 грн.;

- п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті орендної плати із каси підприємства в загальній сумі 32100,85 грн., у т. ч.: березень 2018 року - 6378,88 грн, червень 2018 року - 10938,61 грн., серпень 2018 року - 2891,24 грн., вересень 2018 року - 11892,12 грн.;

- п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: не своєчасне перерахування військового збору податковим агентом, при виплаті орендної плати та заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 33309,02 грн., у т.ч.: лютий 2017 року - 559,93 грн., березень 2017 року - 2685,90 грн., квітень 2017 року - 4145,16 грн., травень 2017 року - 2035,94 грн., червень 2017 року - 5091,11 грн., липень 2017 року - 7764,58 гри., серпень 2017 року - 11026,40 грн.

Не погоджуючись з висновками вищезазначеного Акту перевірки позивач 18.10.2019 звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області із письмовими запереченнями (том 1 а.с. 235-241).

За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Вінницькій області оскаржувані в даній адміністративній справі висновки Акту перевірки залишено без змін, про що листом від 30.10.2019 за №2959/10/02-32-05-01 повідомлено позивача. Крім того, за результатами розгляду зазначених заперечень, відповідач дійшов висновку, що в акті перевірки не відображено порушення позивачем п. 49.2-1 ст. 49, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» не подано податкової декларації з акцизного податку за період з квітня 2017 року по лютий 2019 року, в зв`язку з чим доповнив Акт перевірки відповідним висновком.

На підставі акту від 17.09.2019 за №82/0501/00414210 податковим органом 04.11.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) форми «Р», а саме:

- № 000179501, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 994241,00 грн., в тому числі за основним платежем - 795393,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 198848 грн. (порушення п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України);

- № 000181501, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок в сумі 505549,15 грн. (порушення п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.15 п.212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.п. 213.1.1, п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст.213 ПК України);

- № 000184501, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем Акцизний податок в сумі 3910,00 грн. (порушення п. 49.2-1 ст. 49, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України);

- № 000182501, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 36524,07 грн., в тому числі за основним платежем - 29219,26,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7304,81 грн. (порушення п.п 266.2.1, п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України);

- № 000183501, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00 грн. (порушення п.49.1, п.49.2, п.п 49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України);

- № 0004411306, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34929,62 грн. (порушення п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України);

- № 0004421306, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п в сумі 510,00 грн. (порушення ст.18, п. 51.1 ст.51., п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України).

- № 0004401306, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору, шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24030,33 грн. (порушення п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п.176.2 «а» ст.176, п.п. 168.1.4 п 168.1 ст. 161 ПК України);

- № 000185501, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510,00 грн. (порушення ст. 44 ПК України);

Не погоджуючись з висновками вищезазначеного Акту перевірки та прийнятими ППР позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою від 18.11.2019 (том 2 а.с. 35-50).

За наслідком розгляду поданої позивачем скарги, Державна податкова служба України прийняла рішення за вих. № 205/6/99-00-08-05-01-06 від 17.01.2020, яким оскаржувані ПРР залишено без змін (том 2 а.с. 51-67).

Разом із тим, вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд в першу чергу враховує, що згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Щодо дотримання порядку проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище» суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з приписами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з приписами п. 82.1 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Надаючи оцінку твердженням представника позивача в частині того, що Акт перевірки є недопустимим доказом через недотримання перевіряючими вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України, з огляду на прибуття на перевірку працівників відповідача без наявності дійсних посвідчень, суд зазначає таке.

В першу чергу, суд враховує, що як було встановлено вище в період з 26.04.2019р. по 27.08.2019 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Жорнище», за результатами якої складено Акт перевірки від 17.09.2019 за №82/0501/00414210.

Наведене свідчить про те, що допуск до перевірки фактично відбувся, що не спростовано позивачем.

Між тим, суд зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі порядку проведення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18).

Таким чином, оскільки допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Жорнище» відбувся, а ГУ ДПС у Вінницькій області фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушують права позивача.

При цьому, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам сторони позивача в частині дотримання посадовими особами відповідача положень п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Так, при розгляді справи позивач не оскаржує питання обґрунтованості призначення перевірки, підстави та процедуру проведення перевірки, відповідно до наказу від 11.04.2020 № 2020 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище», зазначений наказ під сумнів не ставить.

Водночас, представник позивача в позовній заяві вказує на не ознайомлення посадових осіб ПАТ «Жорнище» з прийнятим ГУ ДПС у Вінницькій області наказом від 03.09.2019 за №108 «Про проведення планової перевірки працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області». Разом з тим, суд такі посилання оцінює критично, адже як вбачається з копії наявного в матеріалах справи відповідного наказу, останній містить відмітку про його отримання головним бухгалтером ПАТ «Жорнище» Крикун Н.П., яка засвідчена її особистим підписом (том 4 а.с. 180).

Також, підставою для визнання Акту перевірки недопустимим доказом представник позивача зазначає на протиправність дій посадових осіб, спрямовані на виконання наказів від 11.04.2020 № 2020 та від 03.09.2019 за №108, а саме прибуття на перевірку працівників без наявності дійсних посвідчень, а також за відсутності отримання направлення на перевірку головного державного ревізора-інспектора ГУ ДПС у Вінницькій області Подзірей Т.Б.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до Інструкції щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників органів ДФС, затвердженої наказом Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 № 207 службове посвідчення працівника органів фіскальної служби усіх рівнів (далі - посвідчення) є офіційним документом, який засвідчує особу працівника фіскальної служби, підтверджує її повноваження, передбачені законодавством України, та ідентифікує її власника.

Отже, з викладеного слідує, що головною функцією службового посвідчення є ідентифікація його власника (в тому числі і через фото), який наділений відповідними владними повноваженнями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Головне управління ДФС у Вінницькій області реорганізовано шляхом приєднання на Головне управління ДПС у Вінницькій області.

Отже, внаслідок реорганізації шляхом поділу Державної фіскальної служби України, були утворенні державні інституції, в структурі яких утворено ГУ ДПС у Вінницькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Вінницькій області та фактично виконує ті самі повноваження.

Суд зауважує, що наявність в службових посвідченнях напису "ДФС" замість "ДПС" не скасовує обов`язок платника податку допустити до перевірки посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області, а також не свідчить про неоднакову реалізацію останніми своїх повноважень.

Крім того, надання посвідчення жодним чином не впливає на правомірність чи неправомірність висновків Акту перевірки, оскільки впливає безпосередньо лише на допуск платником податків до такої перевірки.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки за відсутності зауважень щодо неналежного оформлення службових посвідчень. Також, на час допуску перевіряючи до перевірки в сторони позивача були відсутні й зауваження щодо неотримання направлення на проведення документальної планової перевірки головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та інших галузей економіки, перевірок у сфері матеріального виробництва, торгівлі та послуг Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_1 .

Разом з тим, наявними в матеріалах справи доказами безумовно підтверджено наявність в посадових осіб відповідача, які проводили перевірку ПАТ «Жорнище», повноважень на вчинення відповідних дій, що підтверджується витягами з наказів ГУ ДПС у Вінницькій області №8-о від 03.09.20219, №15-о від 09.09.2019, №6-о від 29.08.2019, №6-о від 29.08.2019 (том 4 а.с. 112-117), а їх посвідчення як працівників ГУ ДФС у Вінницькій області були списані лише 03.01.2020 згідно Акту списання №65 (том 4 а.с. 118), тобто діяли на час проведення перевірки.

Поряд із цим, надаючи оцінку посиланням сторони позивача на недотримання визначених ПК України строків проведення документальної планової перевірки суд враховує, що остання розпочалась 26.04.2019 на підстав наказу ГУ ДФС України від 27.08.2019 за №4378. В подальшому, позивач звернувся до відповідача з заявою від 17.05.2019 за №154, в якій просив контролюючий орган перенести терміни проведення перевірки через втрату бази даних за період 2016 року, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів підприємства, розрахункових документів установи ПАТ «Жорнище». В заяві клопотали про надання підприємству 90 календарних днів для відновлення бухгалтерських документів.

В зв`язку з отриманням від позивача відповідної заяви, начальником управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області було направлено на ім`я заступника начальника ГУ ДФС у Вінницькій області доповідну записку, в якій зазначено про відповідні обставини, що перешкоджають проведенню перевірки. Поряд із цим, 17.05.2019 головним державним ревізором-інспектором Подзірей Т.Б. складено Акт №355/1401/00414210 про неможливість проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище» (том 4 а.с. 21-27).

Також, 17.05.2019 заступником начальника ГУ ДФС у Вінницькій області видано наказ №2572 про перенесення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище» з 17.05.2019 до дати відновлення та надання документів для перевірки, в межах строків визначених п. 44.5 ст. 44 ПК України (том 4 а.с. 20).

В контексті наведеного, суд критично оцінює доводи сторони позивача щодо необізнаності про прийняття ГУ ДФС у Вінницькій області наказу №2572 від 17.05.2019, адже саме ПАТ «Жорнище» було зацікавлене та ініціювало питання про перенесення термінів проведення перевірки.

Також суд критично оцінює посилання представника позивача на недотримання контролюючим органом строків надсилання Акту документальної перевірки, як підставу для визнання останнього недопустимим доказом, адже такий недолік має вплив лише на час, з якого позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження та мав би значення при вирішення питання про поновлення строків на оскарження результатів перевірки. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зауважень щодо строків адміністративного оскарження результатів перевірки до позивача не ставилось, а відтак права позивача не були обмежені в наслідок допущеного недоліку.

За наведених обставин, суд вважає, що допущені під час проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище» процедурні порушення не мають впливу на достовірність відображеної в акті перевірки інформації, в зв`язку з чим вважає необґрунтованими посилання сторони позивача на те, що відповідний Акт є недопустимим доказом.

З огляду на викладене, вирішення заявлених позовних вимог потребує надання оцінки по кожному з наведених в акті перевірки порушень.

Так, надаючи оцінку наведеним в Акті перевірки висновкам податкового органу в частині допущення позивачем порушень п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.15 п.212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.п. 213.1.1, п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст.213 ПК України, що виразилось в не відображенні ПАТ «Жорнище» передачі права розпорядження пальним на суму 505549,15 грн. в період з квітня 2017 року по листопад 2018 року та п. 49.2-1 ст. 49, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, що виразилось у неподанні податкової декларації з акцизного податку за період з квітня 2017 року по лютий 2019 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, таких висновків перевіряючи дійшли проаналізувавши господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та встановивши, що під час передачі ПАТ «Жорнище» (Замовником) власного пального (дизельного палива) третій особі (Виконавцю) на виконання умов договорів про надання послуг здійснена передача права розпорядження (відпуск, відвантаження) дизельного палива від Замовника до Виконавця, що належить до операції з реалізації пального у розумінні п.п, 14.1,212 гі.14.1 ст.14 ПК України. Таким чином, на переконання сторони відповідача, ПАТ «Жорнище» при здійсненні господарських операцій з вищезазначеними контрагентами є особою, що реалізує пальне. Разом з тим, не відобразив належним чином передачу права розпорядження пальним третім особам.

Надаючи оцінку наведеним доводам сторони відповідача суд зазначає, наступне.

Згідно підпункту 212.1.5 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Згідно із пунктом 117.3 статті 117 вказаного Кодексу здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

З наведеного вбачається, що визначальними кваліфікуючими ознаками для накладення на суб`єктів господарювання штрафу на підставі вказаної норми, є: 1) здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального; 2) не реєстрація суб`єктів господарювання платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.141 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Під реалізацію пального для цілей розділу VI цього Кодексу розуміються будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абзац другий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (підпункт 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК України).

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (підпункт 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України у редакції, чинній на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій).

Таким чином, під визначення об`єкта оподаткування підпадають операції з реалізації пального, намір здійснювати які обтяжує суб`єкта господарювання обов`язком зареєструватися платником акцизного податку.

В контексті наведених правових норм представник позивача в судовому засіданні пояснив, що за відсутності в ПАТ «Жорнище» технічної можливості самостійно виконати роботи з викорчовування дерев та по збиранню врожаю кормових культур, позивачем в період з 2016 по 2018 роки було укладено ряд договорів та додаткових угод з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , за якими останні зобов`язувались з використанням власної техніки виконати обумовлені договорами роботи. При цьому, оскільки, позивач, як сільськогосподарський виробник, мав у своєму розпорядженні достатні об`єми паливно-мастильних матеріалів для забезпечення роботи наданої контрагентами техніки, тому з метою мінімізації витрат на оплату послуг контрагентів, умовами договорів було передбачено, що паливо не входить до вартості наданих послуг.

З огляду на висновки Акту перевірки та надані стороною позивача пояснення, судом досліджено господарські операції, які в перевіряємий період мали місце з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Зокрема, судом встановлено, що в 2017 та 2018 роках між ПАТ «Жорнище» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 було укладено договори про надання послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур (том 3 а.с. 81-84).

Пунктом 1.1 вказаних договорів визначено, що замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по збиранню врожаю кормових культур 2017 року та відповідно 2018 року, що належить Замовнику, комбайном Claas Jaguar 860».

Також, умовами договорів визначено, що роботи проводяться на паливі Замовника у відповідності з агротехнічними вимогами. Надання палива здійснюється за вимогою Виконавця протягом однієї доби в об`ємах, що забезпечують потребу не менш як дводенного виконання робіт. Вартість палива не включається до загальної суми договору. Паливо має бути належної якості та відповідати вимогам стандартів України. У випадку надання палива низької якості, що призвело до поламки транспорту Виконавця, Замовник відшкодовує Виконавцю всі збитки із цим пов`язані, в тому числі і втрачену вигоду.

На підтвердження реальності наданих за вищезазначеним договором послуг по збиранню врожаю кормових культур 2017 року та відповідно 2018 року позивачем до матеріалів справи додано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 3 а.с. 87-88).

Також судом встановлено, що 13.07.2016 між ПАТ «Жорнище» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено Договір №13 про надання послуг (том 3 а.с. 89).

Згідно п. 1.1 умов Договору за завданням Замовника Виконавець надає Замовнику послугу з викорчовування дерев трактором Т-170 в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 3.4 Договору визначено зобов`язання замовника оплачувати надані Виконавцем послуги на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.

В свою чергу, вказаним Договором визначено, що вартість наданих послуг, які доручаються Виконавцю за даним Договором складає 320 грн. за годину роботи механізма без урахування паливно-мастильних матеріалів. Окремо зазначено, що Договірна ціна за даним договором є динамічна (п. 4.3 Договору).

Окрім цього, судом встановлено, що в 2017 та 2018 роках між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди від 01.09.2017 та від 01.06.2018 до Договору від 13.07.2016, згідно яких збільшено вартість наданих послуг за вказаним договором, в той же час інші умови договору не змінювались (том 3 а.с. 92-93).

На підтвердження реальності наданих за вищезазначеним договором послуг з викорчовування дерев трактором Т-170 позивачем до матеріалів справи додано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 3 а.с. 94-111).

Відповідно до наданих до матеріалів справи копій лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінносте (ПММ), прослідковується в якій кількості та в якому розмірі підприємством видавалось дизельне паливо на виконання окреслених у вищезазначених договорах робіт.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що факт видачі паливно- мастильних матеріалів узгоджується та, відповідно, підтверджується Актами списання товарів та дефектними відомостями, які також містяться в матеріалах справи (том 3 а.с.112-153).

При цьому, відповідна документація також досліджувалась перевіряючими під час проведення документальної перевірки, проте залишилась без врахування при формуванні оскаржуваних висновків.

З огляду на викладене суд зазначає, що відображені в Акті документальної перевірки документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про реалізацію позивачем в перевіряємий період дизельного пального контрагентам ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , не свідчать про перехід права власності або права користування за укладеними договорами від позивача до зазначених контрагентів, а лише підтверджують використання дизельного палива у власній господарській діяльності, провадження якої зумовило задіяння трудових та матеріальних ресурсів третіх осіб.

При цьому, суд наголошує, що необхідною передумовою для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 117.3 ст. 117 ПК України, вимагає від контролюючого органу встановлення факту здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом.

В даному випадку, аналіз наведених в акті перевірки висновків в частині виявленого порушення свідчить, що такі базуються на припущеннях того, що в дійсності позивач реалізував списаний товар, що є недостанім для застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій. Проте, в даному випадку, хоч і прослідковується здійснення позивачем передачі палива третім особам, проте метою такої передачі є саме ведення самим позивачем власної господарської діяльності та зменшення витрат за отримання необхідних для ведення такої діяльності послуг.

Отже, списання дизельного палива відбулось саме в наслідок провадження власної господарської діяльності по збиранню врожаю та викорчовування дерев, адже за відомостями ЄДР позивач є сільгоспвиробником та згідно з КВЕД займається наступними видами торгівлі: Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Оптова торгівля фруктами й овочами; Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

З огляду на зазначене, твердження відповідача про реалізацію позивачем пального, що ґрунтується на змісті укладених з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 договорів та іншої відображеної в Акті перевірки первинної документації, не може бути підставою для висновку про реалізацію позивачем пального, адже статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням наданим їм юридичної форми.

Відтак, враховуючи те, що видача пального мала місце при здійсненні позивачем власної господарської діяльності, яка провадилась транспортними засобами, що належать іншим суб`єктам господарювання, тобто фактично переходу права власності на товар не відбулось, адже останній виділявся для досягнення певної мети, в ПАТ «Жорнище» не виникло і обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платника податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Сєрков проти України", заява №39766/05; справа "Щокін проти України", заяви №23759/03 та №37943/06).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту реалізації пального, як то зазначено в акті перевірки, на загальну суму 505549,15 грн., а відтак в частині спростовано висновок податкового органу щодо порушення ПАТ «Жорнище» п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.15 п.212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.п. 213.1.1, п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст.213 ПК України, та, як наслідок, п. 49.2-1 ст. 49, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України. Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2019 за №000181501, яким до публічного акціонерного товариства "Жорнище" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 505549,15 грн. та за №000184501, яким до публічного акціонерного товариства "Жорнище" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 3910,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вказані рішення скасуванню.

В свою чергу, надаючи оцінку наведеним в Акті перевірки висновкам податкового органу в частині допущення позивачем порушень п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 994241,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету, як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст.197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження ПАТ «Жорнище» податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 994241,00 грн. сформовано на підставі виявлення наступних порушень.

Так, під час документальної перевірки згідно проведеного аналізу цін на реалізацію пшениці (без ПДВ) по ПАТ «Жорнище» перевіряючими було виявлено, що ціна на пшеницю становила в вересні 2018 оку 4,41666 грн. за 1 кг. Згідно проведеного аналізу цін на реалізацію пшениці (без ПДВ) по ПАТ «Жорнище» ціна на пшеницю становила в жовтні 2018 року 4,41666грн. за 1 кг.

ПАТ «Жорнище» в періоді з 01.03.2016 по 28.02.2019 реалізовувало озиму пшеницю 2018 року неплатнику по цінах нижче звичайних цін даної продукції на загальну суму 93911,85 грн., в тому числі у вересні 2018 року - 86520,88 грн., у жовтні 2018 року - 7390,97 грн.

Також, перевіркою встановлено, що в вересні 2018 року ПАТ «Жорнище» згідно податкової накладної:

- №81 від 30.09.2018 кінцевому споживачу реалізовано озиму пшеницю 2018 року в кількості 272225 кг по ціні 2,8333333грн. на загальну суму 925565 грн. в т.ч. ПДВ 154261 грн.;

- №82 від 30.09.2018 кінцевому споживачу реалізовано озиму пшеницю 2018 року в кількості 1000 кг по ціні 2,83333 грн. на загальну суму 5100 грн. в т.ч. ПДВ 850 грн.

Водночас, реалізацію озимої пшениці іншим господарствам ПАТ «Жорнище» проводило по ціні 4.41666грн за 1 кг. Заниження ціни при реалізації пшениці становить 1,5833267 грн. за 1 кг., що призвело до заниження суми постачання на 432604,40 грн. та заниження суми податку на додану вартість за вересень 2018 року на 86520,88 грн.

В жовтні 2018 року 1ІАТ «Жорнище» згідно податкової накладної №1 від 01.10.2018 кінцевому споживачу реалізовано озиму пшеницю 2018 року в кількості 23340 кг по ціні 2.8333333 грн., на суму 66129,99 грн. ПДВ 13225,99 грн.

Реалізацію озимої пшениці іншим контрагентам ПАТ «Жорнище» проводило по ціпі 4,41666грн. за 1 кг. Заниження ціни при реалізації пшениці становить 1,5833267 гри. за 1 кг., що призвело до заниження суми постачання па 36954,84 грн. та заниження суми податку на додану вартість за жовтень 2018 року на 7390,97 грн.

В спростування встановлених перевіркою обставин, стороною позивача, не заперечуючи сам факт реалізації пшениці за визначеними в акті перевірки цінами, було наголошено на тому, що реалізована у зазначений період озима пшениця в кількості 272225 кг та в кількості 1000 кг була нижчого сорту, а саме 3-ого, що мало безпосередній вплив на формування ціни. Крім того, представник позивача зазначив, що дана пшениця була надана орендодавцям земельних ділянок, що використовуються підприємством у власній господарській діяльності, в якості натуроплати.

На підтвердження наведених обставин представником позивача суду було надано накази по підприємству №36 від 02.07.20218 та №29 від 01.07.2019 «Про ціноутворення», яким визначено порядок установлення базової ціни на сільськогосподарську продукцію (том 2 а.с. 235-236).

Зокрема, п. 1.1 наказу базовою ціною сільськогосподарської продукції встановлено ринкову ціну відповідної сільськогосподарської продукції, яка склалась на внутрішньому ринку на момент реалізації. При цьому, п. 2.3 вказаного наказу визначено, що для підвищення лояльності та налагодження довгострокових відносин з орендодавцями землі, при проведенні розрахунків сільськогосподарською продукцією в розрахунок орендної плати за земельні ділянки, а також реалізації сільськогосподарської продукції за готівку таким особам, сільськогосподарська продукція відпускається зі знижкою 20% від ціни, за якою продукція аналогічного виду та якості реалізується іншим покупцям.

Також, на підтвердження своєї позиції стороною позивача до матеріалів справи додано видаткові накладні на реалізацію Ярого ячменю 2018 року, відомості натуроплати на видачу: Ярого ячменю 2018; видаткові накладні на підтвердження реалізації пшениці; відомості натуроплати на видачу: пшениці (том 2 а.с. 238-249, том 3 а.с. 2-10, 15-22).

Надаючи оцінку доводам представників сторін суд враховує, що вищезазначені документи дійсно свідчать про реалізацію позивачем в вересні та жовтні 2018 року ярого ячменю та пшениці орендодавцям в розрахунок орендної плати за земельні ділянки, які перебувають в оренді ПАТ «Жорнище». Також, судом враховано, що дана обставина не заперечується стороною відповідача.

При цьому, наявні в матеріалах справи податкові накладні №1 від 01.02.2018 (том 2 а.с. 250), №81 від 30.09.2018, №82 від 30.09.2018 свідчать, що визначена позивачем вартість пшениці, яка передавалась орендодавцям в розрахунок оплати оренди земельних ділянок становить 2,83333 грн. за 1 кг., а ярого ячменю - 2,83334 грн. за 1 кг.

Таким чином, знижка, яку позивач надавав орендодавцям в розрахунок оплати оренди земельних ділянок становила понад 35%, що не відповідало навіть розміру знижки, самостійно визначеному наказами по підприємству №36 від 02.07.20218 та №29 від 01.07.2019 «Про ціноутворення».

Крім того, не знайшли свого документального підтвердження доводи представника позивача щодо реалізації орендодавцям пшениці нижчого сорту, а ніж та яка постачалась решті покупців, а відтак останні судом до уваги не беруться. При цьому, відповідні аргументи представником позивача були надані лише в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, та не повідомлялись як на етапі здійснення перевірки так і на час оскарження висновків перевірки в адміністративному порядку.

Щодо заниження сум ПДВ за господарськими операціям позивача з придбання у ФОП ОСОБА_8 новорічних подарунків в кількості 215 шт. на загальну суму 19245 грн. та відображення в бухгалтерському обліку, як безкоштовне постачання, а також реалізація цукру в мішках - не відображено постачання самих мішків, відпущених безкоштовно покупцям при реалізації готової продукції (цукру-піску), в кількості 6757шт. на суму 56308,33 грн., суд зазначає, що відповідні висновки Акту перевірки знайшли своє підтвердження матеріалами справи та не були спростовані стороною позивача належними та допустими доказами.

Так, з матеріали справи містять накладу №22 від 28.12.2018, згідно з якою позивачем придбано в ФОП ОСОБА_8 новорічні подарунки в кількості 215 шт. на загальну суму 19245 грн. (том 3 а.с. 66), які безкоштовно були передані працівникам ПАТ «Жорнище», що підтверджується відомістю на видачу новорічних подарунків 2019 (том 3 а.с. 69-75).

Також, під час розгляду справи стороною позивача не заперечувався як факт придбання ПАТ «Жорнище» в жовтні 2018 року мішків у ТОВ «Іллінецький цукровий завод», так і подальша реалізація готової продукції (цукру-піску), в кількості 6757 шт. на суму 56308,33 грн. з безкоштовним наданням придбаних в контрагента мішків. В той же час, доказів придбання відповідних мішків стороною позивача на вимогу суду не було надано.

Як зазначено ревізорами в Акті перевірки, безкоштовне постачання відображено бухгалтерським проведенням по Д-т 92 «Адміністративні витрати» (на даному рахунку ПАТ «Жорнище» відображає адміністративні витрати) К-т 221 «Малоцінні та швидкозношуючі предмети» Д-т 79 «Фінансовий результат» К-т 92 «Адміністративні витрати» мішки в кількості 6757 шт. на суму 56308,33 грн.

Відповідно до п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 зареєстрованого в Мін`юсті України 02.11.1999 за №751/4044 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: - сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності. Відповідно до п. 21.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстрованого в Мін`юсті України 19.01.00р. за №27/4248 витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: - матеріальні затрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші операційні витрати. Відповідно до п.22 Положення до складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість.... - тари й тарних матеріалів... Відповідно до п.19 витрати на збут включаються такі витрати пов`язані з реалізацією продукції - витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції, - витрати на ремонт тари....

Відповідно до п.п. 14.1.13 п.14.1 ст.14, ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються, окрім іншого, будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

Також, відповідно до п.п. 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване па митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; ..

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Таким чином, передача позивачем на безоплатній основі працівникам підприємства придбаного в контрагента товару (в даному випадку новорічних подарунків), а також безкоштовне постачання покупцям разом з придбаним товаром (цукру-піску) мішків, придбаних в іншого контрагента відповідно до п.п. 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України є продаже (реалізацією) товарів та підлягає оподаткуванню.

Оцінку наведеним в акті перевірки висновкам податкового органу в частині не відображення ПАТ «Жорнище» в декларації по податку на додану вартість за жовтень 2017 року №9243919923 від 18.11.2017 та додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкової накладної №172 від 05.10.2017 зареєстрованої в ЄРПП № 9251448343 від 28.11.2017 для ТОВ «Катеринопільський елеватор» соняшник 16,2т. на суму 93578,33 грн. ПДВ 18715,67 грн., чим порушено п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 ПК України, та занижено податкове зобов`язання на 18715,67 грн., суд оцінку не надає та погоджується з наведеними висновками, адже в позовній заяві позивачем не наведено жодних аргументів на спростування викладених висновків, більш того під час розгляду справи по суті не надано жодного доказу для їх спростування.

Також, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що ПАТ «Жорнище», за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 здійснювало списання сільськогосподарської продукції при зберіганні (яблуко, зернові культури, м`яса яловичини, свинини та інші товарно - матеріальні цінності), на підставі актів списання.

В бухгалтерському обліку ПАТ «Жорнище» дане порушення відображено наступною кореспонденцією рахунків: Дт 94.7 (нестачі і втрати від псування цінностей) Кт 27 (сільськогосподарська продукція); Дт 79.1 (фінансові результати) Ю 94.7 (нестачі і втрати від псування цінностей).

У разі списання втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні сільськогосподарської продукції, у межах норм її природного убутку, та якщо під час придбання (виготовлення) товарів (сировини) для виробництва такої продукції суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов`язання з ПДВ підприємством не нараховуються, а податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається до вартості іншої готової продукції. У разі недотримання цієї умови за такими товарами визначаються податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Перевіркою встановлено, ще дані втрати в сумі 1025108 грн. (податок на додану вартість становить 205018 грн.) не були віднесені на собівартість іншої сільськогосподарської продукції.

Відповідні докази віднесення вартості зіпсованої продукції на собівартість іншої сільськогосподарської продукції стороною позивача не були надані й під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками податкового органу що ПАТ "Жорнище", на порушення п.п. 14.1.36. п. 14.1. статті 14 п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України, не нараховано умовний продаж на сільськогосподарську продукцію (яблуко, зернові культури, м`яса яловичини, свинини та інші товарно - матеріальні цінності), які не використані в господарській діяльності, а списані з балансу підприємства, як втрати при зберіганні, в зв`язку з чим занижено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму - 205018 гри.

Надаючи оцінку доводам сторони відповідача щодо заниження ПАТ «Жорнище» сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «СММ ГРУП», судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки ПАТ «Жорнище» (орендодавець) в вересні 2018 року уклало договір оренди багаторічних насаджень (біологічних активів) № б/н від 01.09.2018 з ТОВ «СММ Групп» (орендар) на оренду саду в кількості 253 га. на суму 88 551 грн. в т.ч. ПДВ 14759 грн. (том 3 а.с. 76-77).

Під час проведення документальної перевірки, здійснивши аналіз витрат, які були понесені позивачем на утримання саду та отриманим прибутком від передачі в оренду ТОВ «СММ Групп», відповідач дійшов висновку, що по даній операції ПАТ «Жорнище» понесений збиток отриманий, як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації, що не є витратами, що пов`язані із веденням господарської діяльності.

Згідно визначення фінансового результату здійсненого виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ПАТ «Жорнище» у складі собівартості виготовленої та реалізованої продукції (яблук 2018 року), а саме: з даних "Головна книга" за 2018 рік, оборотно-сальдових відомостей, карток рахунку по номенклатурі «Яблуко 2018 року» здійснено співставлення рахунків 701 "Дохід від реалізації продукції вітчизняним покупцям", 901 "Собівартість продажу продукції". Також використовувались дані рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 23111 «Виробництво», 23112 «Виробництво», в яких наведено щомісячний аналітичний облік по продукції у звітних місяцях у грошовому та натуральному виразі та списання продукції по найменуваннях у цінах виробничої собівартості та у цінах реалізації.

У зв`язку з тим, що збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації, не є витратами, що пов`язані із веденням господарської діяльності, то відповідно і ПДВ, нарахований при їх придбанні, не може бути пов`язаний із веденням господарської діяльності (здійснення збиткової діяльності не передбачає отримання доходу, що не призводить до збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів та до зростання власного капіталу та відповідно не пов`язане із господарською діяльністю).

Таким чином, з послідовного аналізу норм законодавства слідує, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які в подальшому використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю, такий платник податку відповідно до п. 198.5 ПК України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 цього Кодекс.

Відповідні висновки податкового органу знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи, як то: рахунком на оплату №134 від 13.11.2018, згідно з яким позивач отримав від контрагента оплату за оренду саду в сумі 88551,01 грн, з яких ПДВ складає 14758,50 грн., платіжне доручення №2286 від 14.11.2018, податкової декларацією платника єдиного податку 4 групи, відомостями про наявність земельних ділянок (том 3 а.с. 178-213).

В контексті наведеного, суд, погоджуючись з висновками податкового органу в цій частині також враховує, що за даними вказаної вище податкової декларації, лише розмір належного до сплати земельного податку становить майже половину отриманої від оренди саду оплати.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України, а саме заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 811010 грн. та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань з ПДВ згідно ППР №000179501 від 04.11.2019 на суму 994241,00 грн.

Визначаючись щодо висновків акту перевірки в частині допущення позивачем порушень п.п 266.2.1, п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України, в зв`язку з не нарахуванням та не сплатою в період з 2016 по 2019 роки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ПАТ «Жорнище» володіє нежитловою будівлею (офісне приміщення - контора) загальною площею 695,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Жорнище, вул. Бойка б. 17. Номер об`єкта нерухомого майна в РПВН: 37496298 (том 2 а.с. 191).

Обґрунтовуючи протиправність висновків податкового органу в даній частині та, як насідок, наявність підстав для скасування прийнятого на їх підставі ППР, позивач вважає, що відносно всіх будівель господарських підприємств, які здійснюють виробництво термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей.

З огляду на зазначене Позивач вважає, що застосування пільги пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки та твердження сторони позивач суд виходить з наступного.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єктів нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності.

Як передбачено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що належна ПАТ «Жорнище» нежитлова будівля загальною площею 695,2 кв.м. використовується останнім як офісне приміщення - контора. Наведене свідчить, що зазначений об`єкт нерухомості позивачем не використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), а відтак не підпадає під пільгу встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України

Згідно з п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст..266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Таким чином, юридичні особи платники податку самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта оподаткування декларацію за встановленою формою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до п.п. 266.5.1 Кодексу, ставки податку для об`єктів житлової/та або нежитлової нерухомості , що перебувають у власності фізичних осіб та юридичних осіб , встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до Рішень про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Жорницької селищної ради, Іллінецької міської ради ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлено: на 2016 рік ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості - 0,15 %.; на 2017 рік будівлі офісні - 0,15 %.; на 2018 рік будівлі офісні - 1 % (том 3 а.с. 192).

Поряд із цим стороною позивача як під час проведення перевірки так і на час розгляду справи в суді не надано підтвердження подання до податкового органу декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки, чим допущено порушення п.п 266.2.1 п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.п 266.2.1 п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки згідно ППР №000182501 від 04.11.2019 на суму 36524,00 грн., а також застосування штрафних санкцій за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00 грн. згідно ППР № 000183501 від 04.11.2019.

Визначаючись щодо висновків акту перевірки в частині допущення позивачем порушень п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме:

- несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 24040,74 грн., у в тому числі: серпень 2017 року - 13050,37 грн., січень 2018 року - 10990,37 грн.;

- несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті орендної плати із каси підприємства в загальній сумі 32100,85 гри., у т. ч. : березень 2018 року - 6378,88 грн.. червень 2018 року - 10938,61 грн.. серпень 2018 року - 2891,24 грн., вересень 2018 року - 11892,12 грн.;

- несвоєчасне перерахування військового збору податковим агентом, при виплаті орендної плати та заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 33309,02 грн., в тому числі: лютий 2017 року - 559,93 грн., березень 2017 року - 2685,90 грн., квітень 2017 року - 4145,16 грн., травень 2017 року - 2035,94 грн., червень 2017 року - 5091,11 грн., липень 2017 року - 7764,58 грн., серпень 2017 року - 11026,40 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими встановлено:

- при виплаті готівкою з каси підприємства заробітної плати 2017 - 2019 роки податок на доходи фізичних осіб не перераховувався до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такої виплати;

- при виплаті готівкою з каси підприємства орендної плати за земельні частки (паї) за 2017 - 2019 роки податок на доходи фізичних осіб не перераховувався до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такої виплати;

- при виплаті готівкою з каси підприємства орендної плати за земельні частки (паї) за 2017 - 2019 роки військовий збір не перераховувався до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такої виплати.

Так, згідно п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті перерахуванню до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом в момент виникнення податкового зобов`язання;

Пунктом 176.2 «а» ст.176 ПК України, визначено, що підприємство зобов`язано своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Відповідно до приписів п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України в редакції до 01.01.2017, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). При цьому, починаючи з 01.01.2017 дана правова норма викладена в наступній редакції: якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України момент виникнення податкового обов`язку податкового агента визначається календарною датою.

При цьому, згідно з п.36.1 ст.36 податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Відповідальність за вказані порушення передбачено п. 127.1 ст. 127 ПК України, яка була чинна на час проведення документальної перевірки та прийняття оскаржуваних ППР.

Відповідно до пункту 127.1 етапі 127 ПК України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у т.ч. податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; - ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету ; - ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів втретє накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що сплаті до бюджету.

Факти несвоєчасного перерахування ПАТ «Жорнище» податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті заробітної плати із каси підприємства, несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб при виплаті готівкою з каси підприємства орендної плати за земельні частки (паї) та несвоєчасне перерахування сум військового збору не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, проте останній пояснив, що відповідні обставини були зумовлені смертю осіб, на користь яких необхідно було здійснити відповідні виплати, на підтвердження чого до матеріалів справи було надано свідоцтва про право на спадщину (том 3 а.с. 218-231).

Разом з тим, суд відповідні посилання сторони позивача оцінює критично, адже положення п. 127.1 ст. 127 ПК України, чинні на час виникнення спірних правовідносин, не містять виключень та вимагають в разі не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у т.ч. податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, застосування до відповідного платника податків штрафних фінансових санкцій, у визначених даною статтею розмірах.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій згідно ППР від 04.11.2019 №0004411306, №000185501 та №0004401306.

Щодо наведених в акті перевірки висновків податкового органу в частині допущення позивачем порушень ст.18, п. 51.1 ст.51, п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ, ІV квартали 2016 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2017 року, за І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року податкової звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями та помилками, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, посадовими особами відповідача виявлено наступні недоліки ведення бухгалтерського обліку, а саме:

- в III кварталі 2016 року (порція 1) допущені помилки в колонці "З", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 156, 203, 210, 740 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці "З", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці № 325, 363, 753, 843, 847 код помилки «99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО), допущені помилки в колонці «З», невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 5. 7, 10, 11, 13, 38, 57, 76, 103, 105, 118, 121, 130, 168, 173, 844 код помилки «77» (податковий номер фізичної особи закрито в зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС);

- в IV кварталі 2016 року (порція 1) допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 293, 783 код помилки «99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО), допущені помилки в колонці «З», невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 5, 6, 8, 9, 10, 33, 46, 64, 87, 89, 102, 105, 144 код помилки «77» (податковий номер фізичної особи закрито в зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС), допущені помилки в колонці "З", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 170, 177, 178, 675 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито);

- в І кварталі 2017 року (порція 1) допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 2, 3, 238, 239 код помилки «99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО). допущені помилки в колонці "З", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 341 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито);

- в II кварталі 2017 року (порція 1) допущені помилки в колонці «З» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці № 210 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 2, 156 код помилки «99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО);

- в III кварталі 2017 року (порція 1) допущені помилки в колонці «З» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці № 159, 258, 268, 405. 480, 574, 725. 871 код помилки «77» (податковий номер фізичної особи закрито в зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС), допущені помилки в колонці «З» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці № 551, 907, 908 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 14, 15, 17, 158, 433, 458, 943 код помилки «99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО);

- в IV кварталі 2017 року (порція 1) допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 182 код помилки «99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО), допущені помилки в колонці "3", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 182 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито);

- в 1 кварталі 2018 року (порція 2) допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 3 код помилки «99» (податковий помер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО);

- в І кварталі 2018 року (порція 1) допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 128, 221 код помилки «99» Додатковий помер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО). допущені помилки в колонці «3» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 78, 193 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито);

- в II кварталі 2018 року (порція 1) допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 106 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 160 код помилки «99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО);

- в III кварталі 2018 року (порція 1) допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 119, 880 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці «3», невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 418, 612, 661, 860 код помилки «77» (податковий номер фізичної особи закрито в зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС), допущені помилки в колонці «3» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 353, 929 код помилки «98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито).

За неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - передбачена відповідальність відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Представник позивача, заперечуючи щодо відповідних висновків податкового органу, як й у вищезазначеному випадку, послався лише на констатацію того факту, що відповідні недоліки ведення податкової звітності зумовлені технічними помилками при веденні бухгалтерського обліку.

Водночас, суд зазначає, що наведені обґрунтування сторони позивача лише свідчать про те, що відповідні порушення ПАТ «Жорнище» були допущені ненавмисно та зумовлені збігом обставин, водночас положень п. 119.2 ст. 119 ПК України не містить виключень у разі виявлення вищенаведених порушень ведення податкового обліку платником податків, а відтак застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в даному випадку узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем ст.18, п. 51.1 ст.51, п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій згідно ППР від 04.11.2019 № 000185501, № 0004421306.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - «кожен доречний і важливий аргумент» особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

Стосовно інших посилань позивача, то суд такі оцінює критично з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховано, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 29784,70 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №2541 від 14.02.2020 та №2546 від 19.02.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом, що містить позовні вимоги майнового характеру, які задоволено частково, сплачено судовий збір в розмірі 29784,70 гривень, а тому на його користь слід стягнути 13403,12 грн. (45 % розміру заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що ППР №000180501 від 04.11.2019 скасована відповідачем самостійно) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, адже саме ця сума є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат адміністративна справа не містить.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000181501 від 04 листопада 2019 року, яким до публічного акціонерного товариства "Жорнище" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 505549,15 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000184501 від 04 листопада 2019 року, яким до публічного акціонерного товариства "Жорнище" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 3910,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Жорнище" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 13403,12 грн. (тринадцять тисяч чотириста три гривень 12 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: публічне акціонерне товариство "Жорнище" (вул. Бойка, 17, с. Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, 22721, ЄДРПОУ 00414210).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 44069150).

Рішення суду у повному обсязі сформовано 06.05.2021 року з врахуванням перебування головуючої судді у щорічній відпустці з 28.04.2021 року по 05.05.2021 року включно.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна