Рішення № 96726325, 26.04.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/67/21

Господарський Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

до відповідача ОСББ "Київська-4" (33023, м. Рівне, вул. Київська, буд.4, код ЄДРПОУ 40631894)

про визнання недійсним рішення загальних зборів

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 ;

від відповідача: Оспанов Р.О..

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.04.2021 по 26.04.2021 року.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСББ "Київська-4" в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Київська-4", оформлене протоколом №2 від 15 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що вона була обрана на посаду голови правління ОСББ рішенням загальних зборів співвласників ОСББ рішенням від 22.02.2018, оформленого протоколом №1. Загальними зборами ОСББ від 15.10.2020, оформленими протоколом №2, було вирішено:

1.Обрати головою зборів власника ОСОБА_2 , секретарем - власника ОСОБА_3 ;

2.Обрати правління у кількості 5-х осіб, персонально:

2.1. ОСОБА_4 - член правління;

2.2. ОСОБА_3 - член правління;

2.3. ОСОБА_5 - член правління;

2.4. ОСОБА_6 - член правління;

2.5. ОСОБА_2 - член правління.

3.Переобрати голову правління ОСББ ОСОБА_1 і зобов`язано її повернути печатку та установчі документи в термін 10-ти днів від дня проведення змін у Єдиному державному реєстрі. Розірвати з нею трудову угоду.

4.Уповноважити ОСОБА_4 підготувати, підписати та подати всі необхідні документи для внесення змін до державної реєстрації Об`єднання.

Позивач вважає, що рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є незаконним, порушує його права та охоронювані законом інтереси так, як зазначений вище Протокол оформлений без дотримання вимог щодо форми, яка затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики. Також зазначає, що не відповідають встановленій формі листки письмового опитування співвласників Об`єднання щодо питань порядку денного.

Позивач вважає, що оспорюване рішення не оформлене з дотриманням вимог, встановлених Законом, та не відповідає законодавству, а тому має бути визнане недійсним.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

09.03.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній позов не визнає, просить відмовити у задоволенні. При цьому зазначає, що в позовній заяві Позивач посилається на статті 16, 204, 215, 216, 236 ЦК України, які регулюють підстави, порядок та наслідки визнання правочинів недійсними. Натомість, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 по справі № 910/21845/16 вказано, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Представник відповідача вважає, що в даному випадку відсутня жодна із вказаних обставин, відтак відсутні і підстави для визнання рішення загальних зборів Відповідача недійсним.

12.03.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає наступне. В силу вимог ч. 3 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. З оскаржуваного протоколу №2 від 15.10.2020 року вбачається, що загальні збори ОСББ «Київська-4» скликані і проведені ініціативною групою. Проте, з оскаржуваного протоколу не вбачається, хто саме із співвласників входив до складу ініціативної групи. Також зазначає, що всупереч положень п. 4.3 статуту ОСББ «Київська-4», ініціативною групою порушено порядок скликання загальних зборів співвласників, оскільки повідомлення про проведення загальних зборів не було вивішене на дошці об`яв та не направлялося в письмовій формі співвласникам під розписку або шляхом письмового відправлення (рекомендованим листом на адресу належних їм квартир або нежитлових приміщень в будинку Об`єднання) не менше, ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів. Вказує, що внаслідок допущених порушень порядку скликання і проведення загальних зборів ініціативною групою, позивач не була повідомлена належним чином про проведення загальних зборів співвласників, що відбулися 15.10.2020 року. Зазначає, що у період з 06.10.2020 року до 16.10.2020 року позивачка перебувала на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності. Крім того, 25.01.2021 року відбулися загальні збори ОСББ «Київська-4», на яких прийнято рішення про звільнення голови правління ОСББ ОСОБА_1 з 09.02.2021 року та призначення головою правління ОСББ «Київська-4» ОСОБА_6 з 10.02.2021 року.

Позивач вважає необгрунтованими заперечення представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.

22.03.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає наступне. Твердження Позивача про те, що в період з 06.10.2020 по 16.10.2020 вона перебувала на лікуванні, не має правового значення, оскільки вона була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення загальних зборів, а її участь у зборах не є обов`язковою.

Позивач також зазначає, що 25.01.2021 року відбулися загальні збори ОСББ «Київська- 4», на яких прийнято рішення про звільнення голови правління ОСББ ОСОБА_1 з 09.02.2021 року та призначення головою правління ОСББ «Київська-4» ОСОБА_6 з 10.02.2021 року. Представник відповідача зазначає, що прийняття на цих зборах рішення про звільнення Позивача з 09.02.2021 року було необхідне для того, щоб провести державну реєстрацію змін до відомостей про керівника та інформацію для здійснення зв`язку з ОСББ «Київська-4» в ЄДРПОУ. Фактично ж Позивач звільнена з посади голови правління ОСББ «Київська-4» 17.11.2020 наказом № 01-к від 13.11.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », який не був оскаржений і скасований, що підтверджується листом Управління держпраці у Рівненській області № 01-10/1251 від 02.03.2021, надісланим у відповідь на адвокатський запит від 24.02.2021.

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 26 квітня 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, натомість представник відповідача позовні вимоги заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Щодо підвідомчості даного спору саме господарському суду слід зазначити наступне.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття суд, встановлений законом стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України , заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

У пункті 52 рішення Меньшакова проти України (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд , яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (пункт 25 рішення у справі Кутіч проти Хорватії , заява № 48778/99).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124, частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права порушені.

Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення).

Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, полягає у прямій вказівці закону про обов`язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.

Разом з тим відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кампус Коттон клаб щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечать як міжнародним зобов`язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам.

Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини.

Крім того, згідно з пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

За таких умов у контексті статті 3 Конституції України саме на державу в демократичному суспільстві покладається обов`язок забезпечення доступу громадян до ефективних способів захисту їх прав та свобод, зокрема до судового захисту.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 цього кодексу).

Отже, правильне визначення юрисдикції суду щодо розгляду цього спору залежить, насамперед, від характеру правовідносин сторін спору.

Позивачка оскаржує рішення Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська-4»про про відсторонення позивачки від виконання обов`язків голови правління об`єднання та обрання нового складу правління об`єднання.

За статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.

За приписами статті 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

З огляду на положення статті 85 ЦК України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Разом з тим відповідно до вимог статті 86 ЦК України такі товариства можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати і підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлене законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

За приписами статті 10 Закону України від 29.11.2001 № 2866-III "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься:

затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього;

обрання членів правління об`єднання;

питання про використання спільного майна;

затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту;

попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина;

визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;

прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд;

визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;

визначення обмежень на користування спільним майном;

обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації;

прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Таким чином, з огляду на зазначене, можна підсумувати, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є одним з різновидів юридичної особи, створеної шляхом об`єднання осіб, які мають право участі у ньому (у ній). Члени об`єднання мають право брати участь в управлінні об`єднанням, обирати та бути обраними до органів управління, одним з яких є голова правління, порядок обрання та усунення з посади якого передбачено Статутом такого об`єднання.

З аналізу статей 3 та 15 ЦПК України у відповідній редакції вбачається, що у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Спори про поновлення на роботі (статті 221, 232, 235 глави ХV Індивідуальні трудові спори КЗпП України) належать до трудових спорів. Разом з тим, у КЗпП України чітко передбачені підстави припинення трудового договору.

Підставою позовних вимог позивачка зазначила, що її звільнено з посади голови правління ОСББ "Київська-4" саме з порушенням Статуту об`єднання та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

З Протоколу №2 від 15 жовтня 2020 року Загальних зборів ОСББ "Київська-4" вбачається, що при вирішенні питання про звільнення позивачки загальні збори реалізували свої повноваження, передбачені Статутом, та посилалися на норми Статуту, як на підставу звільнення, а не висловлювали недовіру, у розумінні пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, як одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Саме скликання зборів ОСББ і ухвалені ними рішення спричинили виникнення спірних правовідносин між позивачкою та ОСББ "Київська-4". Тобто звернення позивачки до суду із цим позовом викликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а пов`язане з наявністю спору між членами організації щодо обрання керівника та членів правління.

Оскільки вказаний спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови правління об`єднання від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства, тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими та господарськими спорами з приводу звільнення чи припинення повноважень виконавчого органу товариства та зазначала аналогічну правову позицію.

Близькі за змістом висновки щодо юрисдикції викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі №127/21764/17 та від 23 лютого 2021 року у справі №753/17776/19.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська-4» (далі - ОСББ) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 06.07.2016.

Позивачка ОСОБА_1 обрана на посаду голови правління ОСББ рішенням загальних зборів співвласників ОСББ рішенням від 22.02.2018, оформленим протоколом №1.

Загальними зборами ОСББ від 15.10.2020, рішення яких оформлено протоколом №2, вирішено:

1.Обрати головою зборів власника ОСОБА_2 , секретарем - власника ОСОБА_3 ;

2.Обрати правління у кількості 5-х осіб, персонально:

2.1. ОСОБА_4 - член правління;

2.2. ОСОБА_3 - член правління;

2.3. ОСОБА_5 - член правління;

2.4. ОСОБА_6 - член правління;

2.5. ОСОБА_2 - член правління.

3.Переобрати голову правління ОСББ ОСОБА_1 і зобов`язано її повернути печатку та установчі документи в термін 10-ти днів від дня проведення змін у Єдиному державному реєстрі. Розірвати з нею трудову угоду.

4.Уповноважити ОСОБА_4 підготувати, підписати та подати всі необхідні документи для внесення змін до державної реєстрації Об`єднання.

Зокрема, у вказаному Протоколі зазначено, що загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку (власників квартир та нежитлових приміщень) 98 (дев`яносто вісім) осіб, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень будинку: 3416,80 м.кв.. на Загальних зборах присутні 17 осіб, що складає 794,30 м.кв., що є 23,35% співвласників (їх представників) квартир та нежитлових приміщень від загальної площі будинку. При проведенні письмового опитування співвласників - опитано 52 особи, що складає 1897,10 м.кв., що є 55,52% співвласників (їх представників) квартир та нежитлових приміщень від загальної площі будинку. Зазначено, що всього по протоколу №2 - зареєстровано та опитано 70 осіб, що складає 2697,10 м.кв., що є 78.77% співвласників (їх представників) квартир та нежитлових приміщень від загальної площі будинку.

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-4", в якому просить визнати недійсними повністю рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-4" від 15.10.2020 року, оформлені протоколом №2.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке:

- протокол №2 загальних зборів ОСББ "Київська-4" від 15.10.2020 року оформлений без дотримання вимог щодо форми, яка затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики;

- не відповідають встановленій формі листки письмового опитування співвласників ОСББ "Київська-4" щодо питань порядку денного;

- відповідач порушив порядок скликання загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку;

- не було достатньої кількості голосів для прийняття рішень по порядку денному загальних зборів.

Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи № 917/1739/17 винесла постанову від 04.12.2019 року, в якій зазначила, що відповідно до ч. З ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 р. у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду визначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Стаття 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює порядок скликання і проведення установчих зборів об`єднання.

Зокрема, відповідно до приписів вказаної статті повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Вказана норма права імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: форма повідомлення обов`язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Вказана позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17.

Таким чином, порядок і спосіб повідомлення співвласників ОСББ має здійснюватися відповідно до положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та відповідати вимогам ст. 6 цього Закону.

Порушення порядку скликання зборів є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, оскільки не дає можливості встановити факт отримання повідомлення та дату такого отримання та позбавляє співвласника реалізувати своє право на участь в управлінні об`єднанням.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.10.2020 по справі № 922/2575/19 необізнаність учасника товариства про конкретні дату, час, місце проведення та порядок денний зборів або неоднозначність відомостей у повідомленні може перешкодити співвласнику будинку реалізувати його право на участь в управлінні багатоквартирним будинком шляхом участі у відповідних зборах, голосування з питань порядку денного, підписання протоколу зборів тощо. Не повідомлений співвласник будинку позбавляється можливості володіти об`єктивною інформацією, що стосується управління будинком.

Недотримання ініціативною групою встановленого законом порядку повідомлення співвласників будинку, зокрема позивача, про скликання установчих зборів порушує права позивача на добровільне волевиявлення та висловлення своєї думки з приводу управління Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку та самим будинком, які є суттєвими та могли потенційно вплинути на результати голосування, а позивач позбавляється можливості реалізувати свої права та здійснити вплив на результати голосування.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений також у постанові від 25.06 2019 по справі № 922/1500/18.

Всупереч наведеному, ні ініціативна група, ні ОСББ "Київська-4" не надали суду доказів того, що ними, у передбачений Законом та Статутом ОСББ спосіб, повідомлено співвласників будинку про скликання Загальних зборів, які відбулися 15 жовтня 2020 року, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Не надано суду доказів і того, що вищевказані дії вчинені стосовно позивачки ОСОБА_1 , яка, на момент проведення зборів, являлася головою правління об`єднання.

За таких обставин ОСОБА_1 була позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією, що стосується управління будинком.

Крім того, недотримання ініціативною групою встановленого законом порядку повідомлення співвласників будинку, а також позивача, про скликання установчих зборів порушує права позивача на добровільне волевиявлення та висловлення своєї думки з приводу управління Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку та самим будинком, які є суттєвими та могли потенційно вплинути на результати голосування, а позивач позбавилася можливості реалізувати свої права та здійснити вплив на результати голосування.

Копія списку з підписами співвласників про повідомлення про Загальні збори, що мали відбутися 15 жовтня 2020р. (а.с. 161), яка надана представником відповідача при поданні до суду заперечення на відповідь на відзив (22.03.2020), не являється належним та допустимим доказом виконання вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ "Київська-4" про належне повідомлення співвласників про Загальні збори, які відбулися 15.10.20020 року з огляду на наступне.

По-перше, у вказаному списку не зазначається, що скликаються Загальні збори саме співвласників будинку ОСББ "Київська-4", хто скликає загальні збори і який їх порядок денний.

По-друге, у списку зазначено, що повідомлено 35 осіб, в той час як у Протоколі №2 Загальних зборів співвласників від 15.10.2020р. зазначено, що загальна кількість співвласників становить 98 осіб.

Крім того вказаний список не підписано ні ініціативною групою, ні органом управління ОСББ.

Таким чином суд констатує, що наявне порушення встановленого законом порядку скликання та повідомлення співвласників будинку ОСББ "Київська-4" про Загальні збори, що відбулися 15 жовтня 2020 року.

Статтею 10 Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачена процедура письмового опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах.

Згідно з вказаною статтею, якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Відповідно до цієї ж статті рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Як вбачається з Протоколу №2 Загальних зборів співвласників ОСББ "Київська-4" від 15 жовтня 2020 року загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку (власників квартир та нежитлових приміщень) 98 (дев`яносто вісім) осіб, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень будинку: 3416,80 м.кв.. В Протоколі зазначено, що на Загальних зборах присутні 17 осіб, що складає 794,30 м.кв., що є 23,35% співвласників (їх представників) квартир та нежитлових приміщень від загальної площі будинку, при проведенні письмового опитування співвласників - опитано 52 особи, що складає 1897,10 м.кв., що є 55,52% співвласників (їх представників) квартир та нежитлових приміщень від загальної площі будинку. Зазначено, що всього по протоколу №2 - зареєстровано та опитано 70 осіб, що складає 2697,10 м.кв., що є 78.77% співвласників (їх представників) квартир та нежитлових приміщень від загальної площі будинку.

Однак при додаванні 17 до 52 отримується сума 69, а не 70.

Посилання представника на те, що замість 18 присутніх на зборах у протоколі помилково зазначено 17 є безпідставним, так як суд бере до уваги ті дані, які вказані у протоколі.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду ні списку поіменного голосування співвласників на Загальних зборах 15.10.2020, ні листків їх письмового опитування, які мали би бути невід`ємною частиною Протоколу №2 Загальних зборів співвласників ОСББ "Київська-4" від 15 жовтня 2020 року.

Вказані докази надані суду позивачем при подачі позовної заяви, а відтак суд робить свої висновки саме із їх (доказів) дослідження.

Позивачем до позовної заяви додано копії 58-ми листків письмового опитування співвласників, у яких зазначено, що вони є додатком до Протоколу №2 загальних зборів співвласників ОСББ "Київська-4" від 15 жовтня 2020 року (а.с. 19-76).

Зокрема, у матеріалах справи наявні копії листків опитування таких співвласників: ОСОБА_7 - нежитлове приміщення "Рубін", ОСОБА_7 - нежитлове приміщення "Зоомагазин", ОСОБА_8 - номер квартири не вказано, ОСОБА_9 - нежитлове приміщення Н1 голосувала ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - квартира (далі по тексту кв.) 16 голосувала ОСОБА_12 , ОСОБА_12 - кв. 16, ОСОБА_13 - кв.11, ОСОБА_14 - кв. 12, ОСОБА_15 - кв.33, ОСОБА_16 - кв.28, ОСОБА_17 - кв.28, ОСОБА_18 - кв. 10 , ОСОБА_19 - кв.13, ОСОБА_3 - кв.14, ОСОБА_20 - кв.15, ОСОБА_21 - 18, ОСОБА_22 - кв.19, ОСОБА_23 - кв.20, ОСОБА_24 - кв.20 голосував ОСОБА_25 , ОСОБА_26 - кв.21, ОСОБА_27 - кв.21, ОСОБА_28 - кв.22, ОСОБА_29 - кв.23, ОСОБА_30 - кв.25, ОСОБА_31 кв.26 голосувала ОСОБА_2 , ОСОБА_32 - кв.27, ОСОБА_33 - кв.30, ОСОБА_34 кв.30, ОСОБА_15 -кв.33, ОСОБА_35 - кв.37, ОСОБА_36 кв.41, ОСОБА_37 - кв.42, ОСОБА_38 - кв.43, ОСОБА_39 - кв.45 два листка (а.с. 52,75), ОСОБА_40 - кв.31 три листка (а.с. 53-55), ОСОБА_41 - кв. 29 , ОСОБА_42 - кв.46, ОСОБА_43 - кв.47, ОСОБА_44 - кв.49, ОСОБА_45 - кв.49, ОСОБА_46 - кв.50, ОСОБА_47 - кв.52, ОСОБА_48 - кв.53, ОСОБА_49 - кв. 60, ОСОБА_50 - кв.56, ОСОБА_51 - кв.15, ОСОБА_52 - кв.1, ОСОБА_53 - кв.2, ОСОБА_54 - кв.3, ОСОБА_55 - кв.6, ОСОБА_56 - кв.10 голосував ОСОБА_18 , Центр технічної охорони Управління - нежитлове приміщення поліції два листки (а.с.72,73), ОСОБА_57 - кв.9, ОСОБА_58 - кв.44, ОСОБА_3 - кв.14,

Крім того представником відповідача 23.03.2021 подано до суду Список співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ "Київська-4", які прийняли участь у голосуванні з питань, оформлених Протоколом №2 Загальних зборів від 15 жовтня 2020 року. У вказаному списку зазначено, що участь у голосуванні приймали 50 (п`ятдесят) співвласників. Також представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що саме голоси вказаних у списку співвласників враховані у Протоколі №2 Загальних зборів ОСББ від 15.10.2020 року.

При дослідженні вищевказаних доказів судом встановлено, що ОСОБА_59 (номер у списку 3, номер нежитлового приміщення Н5) не приймав участь у голосуванні, а у листку опитування (а.с.21) ОСОБА_8 не вказано квартири чи нежитлового приміщення.

Відтак голоси ОСОБА_59 та ОСОБА_8 не можуть враховуватися при підрахунку голосів на Загальних зборах ОСББ.

Співвласники ОСОБА_53 - кв.2, ОСОБА_54 - кв.3, ОСОБА_55 - кв.6, ОСОБА_19 - кв.13, ОСОБА_51 - кв.15, ОСОБА_26 - кв.21, ОСОБА_22 - кв.19, ОСОБА_15 -кв.33, ОСОБА_47 - кв.52, ОСОБА_18 - кв. 10 , ОСОБА_28 - кв.22, ОСОБА_32 - кв.27, ОСОБА_60 - кв. 28, ОСОБА_37 - кв.42, ОСОБА_44 - кв.49, ОСОБА_3 - кв.14 приймали участь у голосуванні безпосередньо на Загальних зборах і у письмовому опитуванні.

Крім того серед листків опитування є співвласники яких по два-три рази опитано. Це, зокрема, Центр технічної охорони Управління - нежитлове приміщення поліції два листки (а.с.72,73), ОСОБА_40 - кв..32 три листка (а.с. 53-55), ОСОБА_39 - кв.45 два листка (а.с. 52,75).

Отже волевиявлення вищевказаних співвласників на Загальних зборах могли би зараховуватися по одному голосу.

Також у листках опитування за співвласників ОСОБА_11 - кв.16, ОСОБА_24 - кв.20, ОСОБА_31 - кв.26, ОСОБА_56 - кв.10 голосували представники, однак відповідач не надав суду підтвердження їх повноважень на право представляти інтереси вказаних співвласників, зокрема на момент опитування.

Таким чином голоси вказаних співвласників не можуть враховуватися при підрахунку голосів на Загальних зборах ОСББ.

Співвласник ОСОБА_48 - кв. 53 у листку опитування (а.с.65) голосувала проти звільнення Голови правління ОСОБА_1 ..

Крім того, не вбачається за можливе встановити волевиявлення співвласника (ів) квартири №26 , так як у Списках поіменного голосування на Загальних зборах ОСББ 15.10.2020 вказується ОСОБА_61 (а.с. 12, 14, 16, 18), у листку опитування ОСОБА_62 , у списку, наданому представником відповідача (а.с.182, №35) ОСОБА_2 .

Як уже зазначалося вище відповідно до статті 10 Закону України "Про об`днання співвласників багатоквартирного будинку" рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Відтак, з огляду на вказану норму Закону, рішення співвласників об`єднання про звільнення члена виконавчого органу об`єднання вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

З наявних у справі матеріалів суд позбавлений можливості достеменно встановити наявність кворуму при прийнятті рішень Загальними зборами ОСББ "Київська-4", оформлених протоколом №2 від 15 жовтня 2020 року, так як у доказах наявних у справі існують розбіжності у кількості співвласників ОСББ, які приймали участь у зборах, зокрема, і чи особисто, чи шляхом письмового опитування останні голосували.

Так у Протоколі №2 від 15 жовтня 2020 року Загальних зборів ОСББ "Київська-4", який надано позивачем, вказано, що присутні 17 осіб, письмово ж опитано 52 особи, всього 70 осіб.

Позивачем до матеріалів справи надано Списки поіменного голосування на зборах з яких вбачається, що голосували 17 осіб, та 58 листків письмового опитування.

Відповідач же не надав суду належних доказів того хто з членів ОСББ був присутній на зборах, а хто опитувався письмово і голоси яких саме співвласників враховані при зазначенні результатів голосування у Протоколі №2 від 15 жовтня 2020 року. Хоча, відповідно до статті 74 ГПК України, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність скликання та проведення Загальних зборів ОСББ.

В той же час відповідач надав суду Список співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ "Київська-4", які прийняли участь у голосуванні з питань, оформлених Протоколом №2 Загальних зборів від 15 жовтня 2020 року (а.с. 181-183). Список підписано головою правління ОСББ ОСОБА_6 .. У вказаному списку зазначено, що участь у голосуванні приймали 50 (п`ятдесят) співвласників. Також представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що саме голоси вказаних у списку співвласників враховані у Протоколі №2 Загальних зборів ОСББ від 15.10.2020 року.

Однак, як встановлено вище, у вказаному Списку зазначено співвласників, які голосували і безпосередньо на зборах, і шляхом письмового опитування (15 осіб) та співвласників, які опитувалися по два-три рази (4 особи).

Отже волевиявлення вищевказаних співвласників на Загальних зборах могли би зараховуватися по одному голосу.

Крім того у Списку вказано особу - ОСОБА_59 , однак у матеріалах справи відсутні докази будь-якого голосування останнім, та ОСОБА_8 , у листку

письмового опитування (а.с.21) якої не вказано квартири чи нежитлового приміщення.

Відтак голоси ОСОБА_59 та ОСОБА_8 не можуть враховуватися при підрахунку голосів на Загальних зборах ОСББ. .

Також у Списку наявні чотири співвласника за яких голосували представники без відповідних повноважень.

Таким чином голоси вказаних співвласників не можуть враховуватися при підрахунку голосів на Загальних зборах ОСББ.

З огляду на норми статті 74 Господарського кодексу України, за якими суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, у даному випадку суд не вправі самостійно визначати хто конкретно із співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ "Київська-4" приймав участь та як голосував у Загальних зборах, які відбулися 15 жовтня 2020 року та рішення яких оформлені Протоколом №2, так як це повноваження самих Загальних зборів співвласників ОСББ.

З огляду на вище встановлене, суд констатує, що надані сторонами докази не дають можливості суду з впевненою достовірністю встановити хто конкретно із співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ "Київська-4" приймав участь та як голосував у Загальних зборах, які відбулися від 15 жовтня 2020 року та рішення яких оформлені Протоколом №2.

За результатами ж дослідження Списку співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ "Київська-4", які прийняли участь у голосуванні з питань, оформлених Протоколом №2 Загальних зборів від 15 жовтня 2020 року (а.с. 181-183), який надано представником відповідача, суд доходить висновку, що за рішення, які приймалися Загальними зборами співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ "Київська-4" 15 жовтня 2020 року, не проголосувало більше половини (50) загальної кількості співвласників, яких у протоколі зазначено 98, так як волевиявлення шести осіб із вказаного списку кількістю 50 осіб не підтверджено належними доказами (50-4 = 46).

Відтак рішення Загальних зборів співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ "Київська-4", які оформлені Протоколом №2 від 15 жовтня 2020 року не можуть вважатися прийнятими.

Безпідставним є посилання представника відповідача на те, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, і що за вищевказані рішення проголосували співвласники квартир та нежитлових приміщень, загальна площа яких більше половини загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку ОСББ "Київська4-", так як, відповідно до статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення вважається прийнятим якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості всіх співвласників, а не тих співвласників квартир та нежитлових приміщень, загальна площа яких більше половини загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

З врахуванням того, що на спірних загальних зборах було розглянуто питання та прийнято рішення про звільнення Позивачки з посади голови правління ОСББ та призначення на таку посаду іншої особи - ОСОБА_4 , є наявним порушення прав Позивачки, за захистом яких остання звернулася до суду з даним позовом.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивачка довела належними та допустимими доказами, і матеріалами справи підтверджено факт скликання та проведення з порушенням законодавства України Загальних зборів співвласників ОСББ "Київська-4", які відбулися 15 жовтня 2020 року та рішення яких оформлені Протоколом №2, а Відповідач вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Визнати недійсним рішення Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-4", оформлене протоколом №2 від 15 жовтня 2020 року.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-4" (33023, м. Рівне, вул. Київська, буд.4, код ЄДРПОУ 40631894) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) 2270,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 06 травня 2021 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.