Рішення № 96726282, 20.04.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2021 р. Справа № 917/1124/20

м. Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області,39600

до Фізичної особи-підприємця Чабанова Володимира Миколайовича, АДРЕСА_1

про стягнення 19 041,25 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява про стягнення 19 041,25 грн. безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2017р. по 01.07.2020р.

Ухвалою суду від 10.07.2020р. залишено позовну заяву без руху.

03.08.2020р. ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2020р. на 10-55 год.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 01.07.2017 р. по 01.07.2020р. відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка площею 50 кв.м. використовувалась для експлуатації та обслуговування магазину промислових товарів з влаштуванням окремого входу та демонстраційної вітрини за адресою: м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, буд. 69 Полтавської області, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст. 80, ч.1 ст. 93, 120, 122-124, 125, 126, ч.2 ст. 152, 206 ЗК України, ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", глави 83, ст.ст.1212, 1214 ЦК України, ст.14, ст. 14.1.72, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України та вважає, що Кременчуцька міська рада не отримала від відповідача плати за землю, на якій знаходиться майно відповідача за період з 01.07.2017р. по 01.07.2020р., у вигляді орендної плати у розмірі 19 041,25 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Ухвалою суду від 03.09.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 06.10.2020р. на 13-00 год.

Ухвалами суду відкладено розгляд справи: 06.10.2020р. на 01.12.2020р. на 10-00 год., 01.12.2020р. на 26.01.2021р. на 10-30 год.

Відповідач у поясненнях (вх. №11282 від 09.10.2020р.) зазначає, що він 31 січня 2014року купив у громадянки ОСОБА_1 приміщення, а саме: магазин промислових товарів та демонстраційної вітрини згідно договору в реєстрі № 102 від 31.01.2014р. за адресою: АДРЕСА_2 (перейменована на проспект Свободи).

12 лютого 2020року відповідач отримав лист від міської ради за номером 01-49/402 від 12.02.2020р. про те, щоб відповідач оформив право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і звернувя в ЦНАП для отримання дозволу на розробку технічної документації.

5 березня 2020року відповідач подав заяву в ЦНАП з переліком документів, які необхідні для оформлення договору (копії цих документів прикладаються). 13 березня 2020року отримав лист № 10-11/28370, в якому пропонується додати до заяви кадастровий план земельної ділянки з каталогом координат. Після цього відповідач знову звернувся до ЦНАП з проханням надати виписки з Держгеокадастру, але у зв`язку з введенням карантину його попросили зачекати. 25.08.2020 року відповідач знову написав заяву в ЦНАП щодо видачі відомостей з документації із землеустрою, що включена до державного фонду документації із землеустрою. Відповідь отримав 6 вересня 2020р. з додатковими даними, які вимагали у міській раді, і відповідач звернувся знову до ЦНАП, але йому відмовили, мотивуючи тим, що на нього подано судовий позов.

Відповідач зазначає, що він пропонував в земельному відділі оформити ділянку землі біля торгового приміщення в безкоштовне користування, а саме, посилаючись на Закон України та статтю № 281 Податкового кодексу України, Чабанов Володимир Миколайович зазначає, що він звільнений від сплати земельного податку для фізичних осіб.

З даним питанням він звертався до податкової служби, де і отримав дану відповідь із посиланням на Закон України.

Відповідач зазначає, що земельне управління міста Кременчука грубо порушує права громадянина (а саме інваліда II групи), і виписує сумнівний розрахунок збитків, заподіяних громаді, і все це, нехтуючи Законом України, статтею 288.1 Податкового кодексу України, де чітко прописано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди даної земельної ділянки.

26.01.2021р. ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021р. на 11-00 год.

16.03.2021р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 20.04.2021р. на 09-30 год.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Кременчуцької міської ради, в якому позов підтримується (вх. № 4305 від 20.04.2021р.).

В судовому засіданні 20.04.2021р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.01.2014р.(а.с.9) Чабанов Володимир Миколайович став власником магазину промислових товарів з влаштуванням окремого входу та демонстраційної вітрини, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 99,6 кв.м., що складається з магазину промислових товарів з влаштуванням окремого входу та демонстраційної вітрини "А", розташованого в багатоквартирному житловому будинку.

Позивач до відповідача звертався з листом від 12.02.2020р. № 01-49/402 (а.с.67-68) з пропозицією оформити право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування окремого входу та демонстраційної вітрини до магазину промислових товарів по АДРЕСА_2 та про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 50 кв.м. по АДРЕСА_2 . Рекомендовано відповідачу для отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки звернутися до Департаменту "Центр надання адміністративних послуг в м. Кременчуці" (вул. Гагаріна, 14) з клопотанням встановленого зразка та надати відповідні документи.

Відповідач звертався до позивача з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування окремого входу та демонстраційної вітрини до магазину промислових товарів по АДРЕСА_2 з доданими до неї документами, на яку позивач відповів листом від 13.03.2020р. № 10-11/28370 (а.с.11) та зазначив, що в наданих ним до заяви документах відсутні будь-які графічні матеріали і відповідачу необхідно надати кадастровий план земельної ділянки з каталогом координат у місцевій системі м. Кременчука. Для виготовлення графічного матеріалу відповідачу необхідно звернутися до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно із законом. Повідомлено, що розгляд звернення відповідача зупинено та буде поновлено після надання ним відповідних документів.

Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.06.2020р. (а.с.12) відповідач є власником магазину промислових товарів з влаштуванням окремого входу та демонстраційної вітрини, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.116-117) за адресою: АДРЕСА_2 розташована земельна ділянка площею 0,0050 га, кадастровий номер 5310436100:07:001:0545, форма власності - комунальна, дата державної реєстрації - 25.02.2008 р.

Відповідач у період з 01.07.2017р. по 01.07.2020р. включно не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), що і стало приводом подачі позову позивачем до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником магазину промислових товарів з влаштуванням окремого входу та демонстраційної вітрини, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 12).

Відомості про правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою площею 50 кв. м. (кадастровий номер 5310436100:07:001:0545) по АДРЕСА_2 , на якій розміщений вищезазначений об`єкт нерухомості, належний на праві власності відповідачу, відсутні.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.03.2021р. спірна земельна ділянка є комунальною власністю (а.с. 116).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться його нерухоме майно, без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2017року по 01.07.2020 року в сумі 19 041,25 грн. з врахуванням ставки у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі, встановленої рішенням позивача (а.с. 25).

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по АДРЕСА_2 у м. Кременчуці Полтавської області площею 50 кв.м. є сформованою та їй призначено кадастровий номер 5310436100:07:001:0545.

Розмір доходу відповідача, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування і який не отримав позивач.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережені кошти) за період з 01.07.2017 року по 01.07.2020 року, як зазначає позивач, становить 19 041,25 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів за розміром орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою площею 50 кв.м., кадастровий номер 5310436100:07:001:0545, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не здійснюючи плату на землю.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми позовних вимог Кременчуцькою міською радою було враховано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.02.2020р. за № 927/0/212-20, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 50 кв.м. по АДРЕСА_2 в м. Кременчуці Полтавської області, кадастровий номер 5310436100:07:001:0545 на 2020 рік складає 126 768,00 грн. (а.с.13), ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 5% від грошової оцінки землі щорічно (а.с.25).

Вищезазначене рішення не суперечать ст. 288 Податкового кодексу України, є чинним та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Є безпідставним посилання відповідача на те, що він, як інвалід ІІ групи, звільнений від орендної плати, оскільки відповідно до ст. 281 Податкового кодексу України інваліди І та ІІ групи звільнені від сплати земельного податку.

Відповідач є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, не є власником чи постійним користувачем земельної ділянки, а тому зобов`язаний сплачувати на користь позивача плату за землю у вигляді орендної плати.

Є безпідставним також і посилання відповідача на те, що розмір земельної ділянки, зазначений в позові, не відповідає розміру (площі) земельної ділянки, якою фактично користується відповідач.

Згідно акту обстеження земельної ділянки, складеного спеціалістами підрозділів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (а.с.46) розмір та конфігурація відведеної земельної ділянки площею 50 кв.м., кадастровий номер 5310436100:07:001:0545, відповідає проектній документації Реконструкція квартири в жилому будинку під магазин продовольчих товарів з влаштуванням окремого входу та демонстраційної вітрини по АДРЕСА_2 (колишня назва вул. 60 років Жовтня), кв. 10 в м. Кременчуці, погодженій управлінням містобудування та архітектури.

Відповідач не надав суду доказів в спростування вищезазначеного.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 19 041,25 грн. за період з 01.07.2017р. по 01.07.2020р., суд дійшов висновку про часткове задоволенню позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно п. 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020р. плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Відповідно до перерахунку суду, враховуючи вищезазначені норми Податкового кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 504,39 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 01.07.2017р. по 29.02.2020р. та з 01.04.2020р. по 01.07.2020р. включно. В задоволенні решти вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чабанова Володимира Миколайовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області,39600, код ЄДРПОУ 24388300 - 18 504,39 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 2 102,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.