Рішення № 96726208, 15.04.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Справа № 915/174/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В., за участю

секретаря судового засідання: Долгової А.О.

представника позивача: Хомутова Г.В., дов.№28/1 від 04.01.2021,

представників відповідача: Філатова І.Л., ордер СеріяМК №122120 від 17.03.2021,

Фреїшина Миколи Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006"

(70605, Запорізька обл., Пологівський р-н, м.Пологи, вул.Лесі Українки, буд.162, кв.11 ідент.код 34216986; електронна адреса: law-dep@bizontech.ua),

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Фреїшина Миколи Миколайовича

( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ),

про: стягнення заборгованості у розмірі 1741994,86 грн.-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Фреїшина Миколи Миколайовича заборгованість у розмірі 1741994,86 грн, з яких: 1 285978,69 грн - основний борг за переданий по договору поставки №ПР-025 від 30.10.2019 товар, 257195,73 грн - штраф, 170528,91 грн - 48% річних, 28291,53 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство «БІЗОН-ТЕХ 2006» посилається на неналежне виконання Фізичною особою - підприємцем Фреїшиним Миколою Миколайовичем умов укладеного між сторонами договору поставки №ПР-025 від 30.10.2019 в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.03.2021.

15.03.2021 від ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" до суду надійшло повідомлення №98/21-юр від 09.03.2021 (вх№3765/21) про сплату відповідачем 285978,69 грн основного боргу.

17.03.2021 від ФОП Фреїшина Миколи Миколайовича до суду надійшла заява б/н від 17.03.2021 (вх№3952/21) про визнання позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2021.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні від 15.04.2021 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

30.10.2019 між Приватним підприємством «БІЗОН-ТЕХ 2006», як постачальником, та Фізичною особою - підприємцем Фреїшиним Миколою Миколайовичем, як покупцем, було укладено договір поставки №ПР-025 (надалі - Договір, а.с.15-18), відповідно до умов якого, у порядку, строки та на умовах договору і Специфікації, Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця товар, а саме насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослині мікродобрива, мінеральні добрива (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються у Специфікаціях до договору, що є невід`ємними його частинами. Сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в Специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов договору або застосування їх до певної Специфікації на умовах, вказаних у такій Специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами договору і умовами певної Специфікації пріоритет мають умови такої Специфікації.

Відповідно до п.5.1. Договору сторони встановили, що Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем за 10 днів до граничної дати його поставки (передачі Покупцю або перевізнику). Якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника (перевізника).

Згідно з підписаними з обох сторін специфікаціями до Договору, позивач зобов`язався поставити відповідачу товар на загальну суму 1 954 409,48 грн (а.с. 19-36).

В таких специфікаціях сторонами визначено строк оплати товару, а саме у Специфікації №1 від 30.10.2019 на загальну суму 332 219,96 грн - не пізніше 01.09.2020 та в інших специфікаціях - не пізніше 01.11.2020.

Матеріали справи (видаткові накладні та накладні на повернення від покупця) (а.с.37-60) підтверджують належне виконання позивачем в період з 30.10.2019 по 03.06.2020 зобов`язань з поставки товару за Договором на суму 1954409,48 грн.

Відповідач 13.02.2020 та 26.11.2020 частково оплатив суму заборгованості в розмірі 600000,0 грн рівними платежами по 300000,0 грн. (а.с. 62).

Також покупцем було повернуто товару на загальну суму 68430,79 грн (а.с.59-60).

Позивач стверджує, що станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару (основний борг) за договором поставки становить 1285978,69 грн.

В матеріалах справи знаходиться банківська виписка по рахунку на дату 05.03.2021 (а.с.89), яка підтверджує оплату товару за договором на суму 285978,69 грн.

15.03.2021 від ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" до суду надійшло повідомлення №98/21-юр від 09.03.2021 (вх№3765/21) про сплату відповідачем 285978,69 грн основного боргу, в якому позивач просить стягнути з відповідача залишок суми основного боргу у розмірі 1000000,0 грн, 28291,53 грн збитків від інфляції, 257195,73 грн штрафу, 170528,91 грн процентів.

ФОП Фреїшин Микола Миколайович заявою б/н від 17.03.2021 (вх№3952/21) визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.04.2021 закрито провадження в частині стягнення суми 285978,69 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги в частині стягнення 1000000,0 грн основного боргу, 28291,53 грн збитків від інфляції, 257195,73 грн штрафу, 170528,91 грн процентів.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається та визнається відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 1000000,0 грн.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1000000,0 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих 28291,53 грн збитків від інфляції, 257195,73 грн штрафу, 170528,91 грн процентів, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Підпунктом 7.1.3 Договору, передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 257195,73 грн штрафу (1285978,69 грн х 20%).

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 7.2.3 договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором покупець замість 3% річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, зобов`язується сплатити постачальнику 48% річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

На підставі пп.7.2.3 Договору та ст.625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 170528,91 грн процентів за період з 02.11.2020 (з наступного дня після граничної дати повного та остаточного розрахунку за товар) по 10.02.2021 (дата складання позову).

Суд, перевіривши розрахунок 48% річних, вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 28291,53 грн збитків від інфляції нарахованих за період листопад - грудень 2020 року.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач, посилаючись на положення ч.10 ст.238 ГПК України, просить суд зазначити в резолютивній частині судового рішення про нарахування відповідачу процентів на прострочену і несплачену ним суму основного боргу до моменту виконання такого рішення.

Відповідно до положень ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

За такого суд приходить до висновку, що оскільки позивачем проценти у твердій сумі нараховані лише за період прострочення відповідача: з 02.11.2020 (з наступного дня після граничної дати повного та остаточного розрахунку за товар) по 10.02.2021 (дата складання позову), то клопотання позивача про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування відповідачу процентів у розмірі 48% річних (передбачених пп.7.2.3. договору) на прострочену і несплачену ним суму основного боргу починаючи з 11.02.2021 і до моменту його виконання є законним і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судового збору суд виходить з наступного.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України ,,Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 26129,92 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 1741994,86 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2021 закрито провадження в частині стягнення суми 285978,69 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору та повернуто позивачу з Державного бюджету судового збору в сумі 4289,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач заявою б/н від 17.03.2021 (вх.№3952/21) визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 13064,96 грн (26129,92 грн/2), однак в матеріалах справи знаходиться платіжне доручення №207 від 05.03.2021, яке підтверджує сплату відповідачем на користь позивача 13064,96 грн судового збору.

За таких обставин, судовий збір з відповідача не стягується.

Враховуючи, що в період з 26.04.2021 по 30.04.2021 суддя Мавродієва М.В. перебувала у відпустці, повне рішення суду складено та підписано у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фреїшина Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський р-н, м.Пологи, вул.Лесі Українки, буд.162, кв.П; ідент.код 34216986) 1000000,0 грн основного боргу, 28291,53 грн збитків від інфляції, 257195,73 грн штрафу, 170528,91 грн процентів.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП): КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ФОП Фреїшиним Миколою Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ); 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати ФОП Фреїшиним Миколою Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми основного боргу за період: з 11.02.2021 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із ФОП Фреїшина Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський р-н, м.Пологи, вул.Лесі Українки, буд.162, кв.П; ідент.код 34216986).

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 05 травня 2021 року.

Суддя М.В. Мавродієва