Постанова № 9672620, 18.05.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

18.05.10 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2010 р. Справа № 2а-3588/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

при секретарі - Дашковій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Спайдер" про стягнення заборгованості по страховим внескам,

В С Т А Н О В И В :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Спайдер" з вимогою: стягнути з Приватного підприємства "Спайдер" на користь управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, р/р 25609301001082, філія ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 20508387) суму боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 1754,11 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не сплачує внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, в результаті чого допустився заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Позивач у позовній заяві зазначив про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився. Судом було направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі, судову повістку, а також копію позовної заяви та доданих до неї документів, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення, яка свідчить, що відповідач не знаходиться за вказаною адресою. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яка надана позивачем в якості доказу по справі, юридична адреса відповідача не змінена. З урахуванням викладеного суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про дату судового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство "Спайдер" є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстроване в УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників, заборгованість відповідача по внескам Розділ 1 (33,2%,4%,42%) за період з 01.01.2009 р. по 20.01.2009 р. становить 1677,59 грн., заборгованість відповідача по внескам Розділ 1 (1%-5%) за період з 01.01.2009 р. по 20.01.2009 р. становить 76,52 грн. Разом сума недоїмки по страховим внескам становить 1754.11 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б 15/359-08 від 30.12.2008 р. в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Згідно з абзацом 24 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами і не підпадають під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, оскільки боржника визнано банкрутом 30.12.2008 p., заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2008 року, яка виникла з 01.01.2009 p., є поточною заборгованістю і не підпадає під дію мораторію задоволення вимог кредиторів.

06.02.2009р. позивачем у відношенні відповідача була винесена вимога про сплату боргу форми №Ю-3380 на суму 1754,11 грн., яка отримана представником відповідача 11.02.2009р., що підтверджується підписом на поштовому повідомленні про вручення вимоги.

Станом на 10.03.2010 р. сума заборгованості до управління у розмірі 1754,11 грн. відповідачем не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Згідно з п. 11.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ від 19.12.203 року № 21-1, зареєстрованою в МЮУ 16.01.2004 року № 64/8663 платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому самостійно зазначають обчислені суми страхових внесків за формою згідно з додатком № 23 цієї інструкції.

Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.

Статтею 23 цього ж закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позов УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статями 2, 9, 11, 18, 70-71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Спайдер" про стягнення заборгованості по страховим внескам задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Спайдер" на користь управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, р/р 25609301001082, філія ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 20508387) суму боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 1754,11 грн. (одна тисяча сімсот пятдесят чотирі гривні 11 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 18.05.10.

Суддя С.В.Чабаненко