Рішення № 96726160, 28.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 Справа № 914/72/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Еногруп” (вх. № 9854/21 від 22.04.2021 року) про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/72/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еногруп”, м. Одеса,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Б. Фрут”, Львівська область, м. Городок,

про стягнення 283 459,09 грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

встановив:

у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еногруп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут» про стягнення 283 459,09 грн, за результатами розгляду якої 13.04.2021 року постановлено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

19.04.2021 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яку згідно з ухвалою суду від 21.04.2021 року призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.04.2021 року о 09:40 год.

У судове засідання 28.04.2021 року сторони не з`явилися. Проте, про дату та час судового засідання сторони повідомлені, оскільки від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у задоволенні якого відмовлено через відсутність технічної можливості, а від відповідача надійшли заперечення на заяву.

Суд звертає увагу, що явка представників сторін судом обов`язковою в судове засідання не визнавалась і відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначає, що під час розгляду справи ним заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0110/20 від 01.10.2020 року, надано відповідні документи та звіт про надану правову допомогу. Позивачем сплачено Адвокатському бюро «Олексія Чорного» частково вартість послуг у розмірі 12 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням , яке долучається до заяви.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Б. Фрут” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еногруп” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 гривень.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

У поданому відповідачем відзиві сторона зазначає, що дана справа не є складною, не потребує вивчення великої кількості документів і судової практики. Крім цього, з договору від 01.10.2020 року не вбачається, що правнича допомога надається позивачу саме у справі по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут».

У запереченнях, наданих суду 26.04.2021 року, відповідач зазначає, що заявлена до відшкодування вартість правничої допомоги не є співрозмірною із наданими послугами, тому просить зменшити суму таких витрат. При цьому, конкретних обґрунтувань неспіврозмірності між вартістю наданих послуг і послугами відповідачем не зазначено, як не зазначено суми, до якої, на думку сторони, потрібно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Еногруп”, дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з рішення суду від 13.04.2021 року в даній справі, позивачем заявлено орієнтовно суму 18 000,00 грн., однак, доказів понесення таких суду не надано. Разом з тим зазначено, що у відповідності зі ст. 129 ГПК України позивач протягом 5 днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частин рішення, повинен надати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, при постановленні рішення суд не вирішував питання розподілу таких витрат.

Заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено платіжне доручення від 15.04.2021 року, подано суду засобами електронного зв`язку 19.04.2021 року, тобто у визначений Законом п`ятиденний строк після проголошення рішення.

Так, надання адвокатом Чорним Олексієм Віталійовичем правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю “Еногруп” у Господарському суді Львівської області при розгляді справи № 914/72/21 підтверджується ордером серії ОД № 533297 від 28.12.2020 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1742 від 03.02.2009 року, долученими до позовної заяви.

До позовної заяви також долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0110/20 від 01.10.2020 року, відповідно до якого клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю “Еногруп” доручає, а Адвокатське Бюро «Олексія Чорного» приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, для чого здійснювати передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами України заходи представництва, а клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському Бюро гонорар за надання правової (правничої) допомоги, а також погоджені сторонами фактичні витрати Адвокатського Бюро, що необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору гонорар за надання Адвокатським Бюро правової (правничої) допомоги, визначеної в п. 1.1 цього договору, визначається виходячи зі складності справи, використаного Адвокатом часу та характеру справи, що знаходить своє відображення у додатку № 1, що є невід`ємною частиною нього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата за даним договором здійснюється клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення та/або передання Адвокатським Бюро рахунку на оплату клієнтові.

Сторонами договору також погоджено, що за результатами надання правової (правничої) допомоги складається звіт про надання правової (правничої) допомоги, що підписується представниками кожної зі сторін. В звіті вказується обсяг наданої Адвокатським Бюро правової (правничої) допомоги і її вартість. Звіт надсилається клієнту Адвокатським Бюро електронним зв`язком, поштою або передається особисто. На письмову вимогу клієнта, Адвокатське Бюро може надавати акти про надання правової (правничої) допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової (правничої) допомоги із/або без ідентифікації конкретних дій (п. 6.3).

Додатком № 1 до вказаного договору на 01.10.2020 року складено та обома сторонами підписано перелік робіт, які надаються адвокатом позивачу: вивчення матеріалів та інформації, наданих клієнтом – гонорар 2 000,00 грн., підготування позовної заяви про стягнення заборгованості – гонорар 6 000,00 грн., написання відповіді на відзив – гонорар – 5000,00 грн., підготовка заяв, клопотань тощо – гонорар 2 000,00 грн., участь у судових засіданнях (два засідання) – гонорар 3 000,00 грн., тобто всього на 18 000,00 грн.

Згідно зі звітом про надану правову (правничу) допомогу відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0110/20 від 01.10.2020 року, складеного та підписного сторонами договору 02.03.2021 року, гонорар за правову допомогу Адвокатському Бюро становить 18 000,00 грн. Вказана сума включає такі види правової допомоги:

підготування позову про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут», 3 години, – гонорар 5 000,00 грн.,

підготовка розрахунку суми основного боргу, заявленого до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут», 2 години, - 4 000,00 грн.,

підготовка відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут» у справі № 914/72/21, 3 години, - 5 000,00 грн.,

підготовка заяв, клопотань по справі, 2 години, – 2 000,00 грн.,

участь у судових засіданнях у справі – 2 000,00 грн.

Із наданого позивачем платіжного доручення № 342 від 15.04.2021 року вбачається, що Адвокатському Бюро «Олексія Чорного» сплачено позивачем 12 000,00 грн. за надання правової допомоги по договору № 0110/20 від 01.10.2020.

Розглядаючи клопотання позивача, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із наданих представником позивача Чорним О.В. документів, деталізовані послуги, надані позивачу в даній справі, відображені у звіті від 02.03.2021 року, підписаному клієнтом та Адвокатським Бюро «Олексія Чорного». У відповідному звіті відображено, зокрема, вартість надання послуг по подачі заяв, клопотань у справі та вартість участі в судових засіданнях. Суд зауважує, що відповідні дії вчинялися не адвокатом Чорним О.В., а іншим адвокатом – Фатєєвою І.В.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності (ч. ч. 1, 6 ст. 14 Закону).

Договором № 0110/20 від 01.10.2020 року (п. 2.1.16) передбачено право Адвокатського Бюро покласти частину своїх зобов`язань за договором на іншу особу - адвоката, з якою Адвокатське бюро укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов`язань на іншу особу, Адвокатське Бюро залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за виконання та/або порушення умов даного договору.

Крім цього, п. 5.1.4 договору передбачено, що клієнт зобов`язаний у випадках необхідності, за вказівкою Адвокатського бюро видати довіреності на осіб, що є співробітниками Адвокатського бюро.

Позивачем і адвокатом Чорним О.В. не надано відповідного договору, укладеного з іншим адвокатом, зокрема, із Фатєєвою І.В. Більше того, адвокат Фатєєва І.В. уповноважена на здійснення представництва інтересів позивача в дані справі на підставі окремо виданого Товариством з обмеженою відповідальністю “Еногруп” ордера від 10.02.2021 року на підставі договору № 10/02 від 10.02.2021 року. Довіреності на осіб, що є співробітниками Адвокатського бюро, як це передбачено п. 5.1.4 договору, також не подано в матеріали справи.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Сторона відповідача висловила заперечення щодо обґрунтованості заявлених до стягнення витрат, оскільки дана справа не є складною, не потребує вивчення великої кількості документів і судової практики. Крім цього, з договору від 01.10.2020 року не вбачається, що правнича допомога надається позивачу саме у справі по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут».

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 постанови).

Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу позивачем у даній справі, з урахуванням наведених критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та у співвідношенні зі здійсненим адвокатом позивача обсягом і видами правової допомоги, а також з урахуванням наведених вище судом зауважень щодо включення до загальної суми витрат на правничу допомогу послуг із підготовки заяв, клопотань по справі, та участі у судових засіданнях у справі, вартістю 4 000,00 грн., суд доходить висновку, що обґрунтованими та реальними є судові витрати на правову допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Інших підстав для зменшення заявлених судових витрат з власної ініціативи у порядку, визначеному ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає, а заперечення, висловлені відповідачем, є суб`єктивною оцінкою дій адвоката в даній справі та не містять обґрунтованих підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Твердження відповідача про те, що з договору від 01.10.2020 року не вбачається, що правнича допомога надається позивачу саме у справі по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут», не є визначальними, адже до матеріалів справи також долучено звіт про надану правову допомогу, у якому зазначено номер господарської справи та сторону відповідача. Конкретних обґрунтувань неспіврозмірності між вартістю наданих послуг і послугами відповідачем не зазначено.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Кайрос-Транс” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/3034/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.Фрут» (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Артищівська, буд. 9, корп. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 41179849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» (65055, Одеська обл., м. Одеса, пров. Чапаєва, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 33568452) 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні вимоги про стягнення 4 000,00 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складене 06.05.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв