Ухвала суду № 96726110, 06.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1341/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича про забезпечення позову у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича ( АДРЕСА_1 )

до Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15)

про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту,

Без виклику представників учасників процесу

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 29.04.2021 р. (вх. № 1332/21 від 06.05.2021 р.) Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича до Білоцерківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

За змістом прохальної частини позовної заяви підприємець просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 25.02.2021 р. № 464-10-VII «Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу»; 2) зобов`язати Білоцерківську міську раду Київської області повторно розглянути заяву ФОП Нестеренка В.Є. щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 0,0030 га за адресою: вул. Леваневського, в районі будинку № 26 (реєстраційний номер Білоцерківської міської ради № 15.1-07/5743 від 17.12.2020 р.) з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення у справі.

Разом із позовною заявою до господарського суду Київської області ФОП Нестеренком В.Є. було подано заяву б/н від 29.04.2021 р. (вх. № 132/21 від 06.05.2021 р.) про забезпечення позову, відповідно до якої підприємець просить суд вжити заходи забезпечення вказаного вище позову шляхом:

1) накладення заборони Білоцерківській міській раді Київської області (податковий номер 26376300), її виконавчому органу, структурним підрозділам, посадовим, службовим та будь-яким уповноваженим нею особам, підпорядкованим підприємствам/установам/організаціям приймати будь-які рішення та/або вживати будь-які заходи щодо примусового демонтажу, знесення або пошкодження будь-яким іншим чином тимчасової споруди (павільйону) ФОП Нестеренка В.Є., розташованої за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського в районі будинку № 26 на частині земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 площею 0,0030 га, до моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили;

2) накладення заборони Білоцерківській міській раді Київської області (податковий номер 26376300), її виконавчому органу, структурним підрозділам, посадовим, службовим та будь-яким уповноваженим нею особам, підпорядкованим підприємствам/установам/організаціям приймати будь-які рішення та/або вживати будь-які заходи щодо притягнення ФОП Нестеренка В.Є. (податковий номер НОМЕР_1 ) до юридичної відповідальності за невиконання в добровільному порядку будь-яких рішень перерахованих вище суб`єктів по проведенню демонтажу тимчасової споруди (павільйону) ФОП Нестеренка В.Є., розташованої за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського в районі будинку № 26 на частині земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 площею 0,0030 га, до моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2021 р. зазначені вище позовна заява ФОП Нестеренка В.Є. та заява про забезпечення позову були передані для розгляду судді Бабкіній В.М.

Розглянувши заяву ФОП Нестеренка В.Є. б/н від 29.04.2021 р. (вх. № 132/21 від 06.05.2021 р.) про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

З поданих заявником до суду матеріалів вбачається, що рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 25.02.2021 р. № 464-10-VII «Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу» було відмовлено позивачеві у наданні вказаного дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 0,0030 га за адресою: вул. Леваневського, в районі будинку № 26.

Вважаючи вказану відмову незаконною, а оскаржуване рішення - прийнятим з порушенням норм матеріального права та процедури ухвалення, ФОП Нестеренко В.Є. і звернувся з даним позовом до суду.

Поряд з цим, як зазначає заявник, вказаним рішенням сумлінному користувачеві створюються перешкоди для нормального функціонування підприємницької діяльності та ризики незаконного демонтажу павільйону позивача відповідачем або уповноваженими ним особами у будь-який момент часу та без жодного попереднього повідомлення.

Так, заявник відзначає, що 26.04.2021 р. ним був отриманий припис № 57 від 26.04.2021 р., виданий інспектором з благоустрою м. Біла Церква Комунальної установи Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква», копію якого долучено до заяви про забезпечення позову та з якого вбачається вимога до ФОП Нестеренка В.Є. провести добровільний демонтаж вищевказаної споруди у термін до 10.05.2021 р. під загрозою застосування до позивача заходів адміністративної відповідальності та примусового демонтажу об`єкта за рішенням Білоцерківської міської ради.

Таким чином, на переконання позивача, в ситуації, що становить предмет спору у даній справі (а саме - вирішення в судовому порядку питання із наданням відповідачем дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ФОП Нестеренка В.Є., та укладення договору сервітуту), існує реальна загроза майновим правам та охоронюваним законом інтересам заявника, яка полягає, зокрема, в застосуванні Білоцерківською міською радою Київської області, її виконавчим органом, структурними підрозділами, посадовими, службовими та будь-якими уповноваженими нею особами, підпорядкованими підприємствами/установами/організаціями відносно нього заходів та/або прийняття рішень, які можуть потягнути за собою притягнення ФОП Нестеренка В.Є. до адміністративної відповідальності за порушення правил благоустрою, пошкодження або знищення його майна (тимчасової споруди павільйону) внаслідок примусового демонтажу з боку відповідача, інших подібних діях та наслідках до моменту прийняття судом рішення у справі.

При цьому, заявник вважає, що в разі вирішення справи на користь позивача виконання судового рішення у ній внаслідок вжиття відповідачем перерахованих вище заходів буде значно утруднене або унеможливлене, оскільки після примусового демонтажу належної ФОП Нестеренку В.Є. споруди у нього фактично відпаде необхідність і потреба в укладенні з міською радою будь-якого договору земельного сервітуту відносно вказаної ділянки, а також відпаде потреба в отриманні дозволу на розробку технічної документації погодження меж такої ділянки.

З огляду на викладене ФОП Нестеренко В.Є. і звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення вказаного вище позову.

Слід зазначити, що згідно з частинами 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться (буде знаходитись) справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі - задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме з даним позовом.

Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Поряд з цим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 р. у справі № 918/702/18, від 17.04.2019 р. у справі № 914/1257/18, від 02.07.2019 р. № 910/16944/18.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заява ФОП Нестеренка В.Є. б/н від 29.04.2021 р. (вх. № 132/21 від 06.05.2021 р.) про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо відповідного, зазначеного в заяві предмета та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини та наданих доказів, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Слід відзначити також, що питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Як слідує з поданих до суду матеріалів, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі за заявленими позивачем вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 25.02.2021 р. № 464-10-VII «Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу», а також про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ФОП Нестеренка В.Є. щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини вказаної земельної ділянки.

При цьому, суд відзначає, що питання правомірності розміщення тимчасової споруди (павільйону) позивача на земельній ділянці за адресою: вул. Леваневського, в районі будинку № 26, та укладення договору сервітуту, не входять до предмету спору у даній справі.

Окрім того, як зазначалося вище, за приписами ст. 137 ГПК України позов може бути забезпечений забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Проте, позивачем не доведено тієї обставини, що заявлені ним заходи забезпечення позову спрямовані на заборону відповідачу та іншим особам вчиняти дії саме щодо предмета спору, оскільки у даному випадку предметом спору у справі є визнання протиправним та скасування рішення міської ради та зобов`язання останньої повторно розглянути заяву позивача.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством не передбачено можливості господарського суду в порядку забезпечення позову забороняти органам, підприємствам, установам, організаціям вчиняти дії щодо притягнення осіб до відповідальності, передбаченої законодавством, і, зокрема, як слідує з припису № 57 від 26.04.2021 р., Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відтак, оцінивши обґрунтованість доводів ФОП Нестеренка В.Є. щодо необхідності вжиття заявлених ним заходів з урахуванням критеріїв відповідності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення поданого ним позову, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви ФОП Нестеренка В.Є. б/н від 29.04.2021 р. (вх. № 132/21 від 06.05.2021 р.) про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ФОП Нестеренка В.Є. б/н від 29.04.2021 р. (вх. № 132/21 від 06.05.2021 р.) про забезпечення позову б/н від 29.04.2021 р. (вх. № 1332/21 від 06.05.2021 р.) Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича до Білоцерківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 06.05.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна