Рішення № 96726108, 06.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/658/21

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айді Солюшинз», м. Київ,

до відповідача фізичної особи-підприємця Ковтун Сергія Петровича, м. Обухів Київської області,

про стягнення 13 370,99 грн.

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Айді Солюшинз», м. Київ (далі - ТОВ «Айді Солюшинз»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 02.03.2021 до відповідача - фізичної особи-підприємця Ковтуна Сергія Петровича, м. Обухів Київської області (далі - ФОП Ковтун С.П.), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 12 500,00 грн., 3% річних у розмірі 338,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 532,99 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку VOIP обладнання (телефону) GRANDSTREAM GXP1780 у кількості 5 шт. загальною вартістю 12 500,00 грн., укладеного у спрощений спосіб. Позивач вказує, що ним було здійснено попередню оплату згідно виставленого рахунку на оплату від 12.03.2020 № 168 на суму 12 500,00 грн., проте відповідач товар не поставив та кошти не повернув, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у сумі 12 500,00 грн., за наявності якої позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2021 позовну заяву ТОВ «Айді Солюшинз» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/658/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Копія ухвали господарського суду від 10.03.2021 про відкриття провадження у справі направлялась у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням на адресу відповідача - ФОП Ковтуна С.П., та отримана ним 20.03.2021, про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Гарантований частиною 8 ст. 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 05.04.2021.

Станом на 06.05.2021 відповідач відзив на позов та/або докази поставки товару або повернення коштів на суму 12500,00 грн. (пункт 3 ухвали від 10.03.2021) не подав, про причини суд не повідомив.

У відповідності до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши позов ТОВ «Айді Солюшинз» до ФОП Ковтуна С.П. про стягнення 13 370,99 грн., всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 699 ЦК України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Позивач через Інтернет-магазин «Хороший» (horoshiy.com.ua) здійснив замовлення товару - VOIP обладнання (телефону) GRANDSTREAM GXP1780 у кількості 5 шт. загальною вартістю 12 500,00 грн.

За інформацією, розмішеною на сайті Інтернет-магазину «Хороший», інтернет-магазин виконує доставку товару будь-яким зручним для покупця способом. Строк поставки складає 1-25 днів і його належить додатково уточнити у менеджера.

На виконання досягнутої домовленості відповідач ФОП Ковтун С.П. сформував та надав позивачу рахунок на оплату від 12.03.2020 № 168 на суму 12 500,00 грн., в якому було вказано товар, що належить до поставки, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, та який позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення від 12.03.2020 № 272 на суму 12 500,00 грн.

Крім того, у рахунку від 12.03.2020 №168 було вказано, що товар відпускається за фактом надходження коштів на рахунок постачальника, однак конкретного строку або терміну поставки, у тому числі і від дати оплати, рахунок не містить. Доказів узгодження сторонами конкретної дати поставки у будь-який спосіб суду не подано.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки зміст договору вбачається із публічної оферти, розміщеної на сайті інтернет-магазину, та документів, якими обмінялися сторони (рахунок, платіжне доручення), суд робить висновок про те, що сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів, а за правовим змістом відносини сторін є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Як стверджує позивач, відповідач товар не поставив, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача - ФОП Ковтуна С.П. з листом-претензією від 09.06.2020 № В-40134, в якому просив останнього протягом 3 (трьох) робочих днів поставити замість моделі GXP1780 аналогічну модель GXP2135 або протягом 3 (трьох) банківських днів повернути сплачені 12.03.2020 кошти згідно рахунку на оплату від 12.03.2020 № 168 на суму 12 500,00 грн. та сплатити 5% від вартості здійсненої оплати, що становить 625,00 грн. в якості компенсації.

У вказаному листі позивач не визначив конкретно своїх вимог, а вказав або про поставку іншого товару, або про повернення коштів. Крім того, доказів вручення вказаного листа-претензії до позову не подано. У якості доказу направлення листа-претензії від 09.06.2020 позивач надає копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 22.06.2020, разом із тим, у зв`язку із відсутністю опису вкладення в лист який саме лист направлявся позивачем за вказаним фіскальним чеком, та на яку саме адресу, чи був вказаний лист відповідачем отриманий, наразі встановити неможливо. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи викладене, вказаний лист-претензія не є належним доказом строку виникнення у відповідача грошового зобов`язання з повернення коштів замість поставки товару.

Відповідно до наведеної частини 2 статті 693 ЦК України у випадку не передання оплаченого товару у покупця наявне право діяти альтернативно - або вимагати передання оплаченого товару, або вимагати суму попередньої оплати.

Відтак, відповідно до свого права, передбаченого ст. 693 ЦК України, позивач звернувся до відповідача з претензією від 09.02.2021, в якій вимагав невідкладно повернути сплачені згідно рахунку на оплату від 12.03.2020 № 168 грошові кошти у сумі 12 500,00 грн., а також розраховані 3% річних та інфляційні втрати.

Вказана претензія була направлена поштою на дві адреси відповідача: на поштову адресу м. Київ, вул. Бориспільска 9, корпус 90 та за адресою реєстрації 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Миру 7 кв. 56. Як вбачається з трекінгу відстеження пересилання поштового відправлення №0860103206331, відповідач отримав вказану претензію за місцем реєстрації в м. Обухів 12.02.2021.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. З огляду на зміст претензії від 09.02.2021, з наступного дня після отримання у відповідача настав строк виконання грошового зобов`язання з повернення отриманої передоплати. З огляду на зміст частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 13.02.2021 припадає на вихідний, строк повернення 12500,00 грн. передоплати для відповідача настав у перший за ним робочий день 15.02.2021, а з 16.02.2021 настало прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Право покупця підлягає судовому захисту в обраний ним спосіб захисту, який є ефективним.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказів здійснення повернення відповідачем грошових коштів за товар, який не був поставлений, суду не подано. Доказів поставки товару відповідачем позивачу також не подано.

Суд бере до уваги позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, відповідно до якої у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

З огляду на зазначене, на підставі поданих позивачем доказів заявлена сума заборгованості 12 500,00 грн. підтверджується та відповідачем не спростована, відтак вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати 12500,00 грн. належить до задоволення.

Позивачем також здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 06.04.2020 по 01.03.2021 на підставі положень ст. 625 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї правової норми поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли у покупця виникає законне право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Тобто, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичною не поставкою товару у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є грошовим зобов`язанням.

Враховуючи те, що у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 12 500,00 грн., яке з 16.02.2021 є простроченим, у позивача наявне право на нарахування на вказану суму 3% річних та інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України з 16.02.2021 по повного виконання грошового зобов`язання боржником.

Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Відтак, вірно визначивши дату прострочення грошового зобов`язання та здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, а саме за 16.02 - 01.03.2021, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 3% річних в сумі 14,36 грн.

З огляду на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, інфляційні втрати за період з 16.02.2021 по 01.03.2021 розрахунку не підлягають.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ «Айді Солюшинз» частково, приймає рішення про стягнення з ФОП Ковтун С.П. 12 500,00 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 14,36 грн.

У зв`язку із тим, що спір у справі виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду з позовом та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі повністю.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Айді Солюшинз» задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ковтуна Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Айді Солюшинз» (03055, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, ідентифікаційний код 41042602)

12 500,00 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот гривень нуль копійок) основного боргу,

14,36 грн. (чотирнадцять гривень тридцять шість копійок) процентів річних,

2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх