Ухвала суду № 96726085, 06.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1304/21

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С., розглянув

заяву Приватного підприємства «ДК Бізнес-партнер», м. Київ

до Приватного підприємства «Авентин», м. Вишгород Київської області

про видачу судового наказу

УСТАНОВИВ:

30.04.2021 до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулось Приватне підприємство «ДК Бізнес-партнер» (далі – ПП «ДК Бізнес-партнер», заявник) із заявою б/н від 30.04.2021 (вх. №1294/21 від 30.04.2021) про видачу судового наказу (далі – заява) за вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Авентин» (далі – ПП «Авентин», боржник) заборгованості за порушення умов договору поставки №210713 від 17.07.2013 (далі – Договір) у розмірі 197 392,54грн, інфляційних втрат у розмірі 2 174,49грн, 3% річних у розмірі 854,26грн, пені у розмірі 3 818,50грн. Крім того, заявник просить суд покласти на судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 426,96грн.

Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту поданої заяви, ПП «ДК Бізнес-партнер» просить суд видати судовий наказ, зокрема, на стягнення пені у розмірі 3 818,50грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тобто, згідно норм ст. 230 ГК України вимога про стягнення пені є вимогою про стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, а сама пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання та відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Ураховуючи зазначене та те, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, суд вважає за необхідне відмовити у видачі наказу в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Крім того, як зазначалось вище, заявник просить покласти на боржника судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 426,96грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, зокрема, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проаналізувавши зазначені положення у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами лише за результатами розгляду справи у порядку позовного провадження, що у свою чергу забезпечує дотримання принципів змагальності сторін та пропорційності у господарському судочинстві.

Натомість ч. 2 ст. 12 ГПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

При цьому, п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України передбачено, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Таким чином, за результатами розгляду справи за відповідною заявою, судом лише видається судовий наказ, який є особливою формою судового рішення, а заявлені стягувачем вимоги не розглядаються по суті.

За таких обставин, ураховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні та те, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору під час розгляду справи у порядку наказного провадження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ПП «ДК Бізнес-партнер» в частині видачі судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 426,96грн.

Частиною 3 ст. 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 147-148, 152-153, 234- 235 ГПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству «ДК Бізнес-партнер» у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з Приватного підприємства «Авентин» пені у розмірі 3 818,50грн та судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 426,96грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 06.05.2021 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 06.05.2021.