Рішення № 96725521, 06.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2021м. ДніпроСправа № 904/3320/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (м. Дніпро)

до Відділу освіти, молоді та спорту Роздорської селищної ради (смт. Роздори, Синельниківського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 41DB497-1090-19 від 26.12.2019 у загальному розмірі 141 922 грн. 84 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2021)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Роздорської селищної ради (далі - відповідач) заборгованість за договором постачання природного газу № 41DB497-1090-19 від 26.12.2019 у загальному розмірі 248 718 грн. 61 коп.

Ціна позову, на момент звернення з ним до суду, складалася з наступних сум:

- 244 773 грн. 91 коп. - основний борг;

- 3 179 грн. 34 коп. - пеня;

- 765 грн. 36 коп. - 3% річних.

Також позивач просив суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 730 грн. 78 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов`язань за договором постачання природного газу № 41DB497-1090-19 від 26.12.2019 в частині повної та своєчасної оплати спожитого у період з січня по лютий 2021 року природного газу на суму 297 664 грн. 78 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 244 773 грн. 91 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов`язань на підставі пункту 6.2.1 договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.02.2021 по 22.03.2021 у сумі 3 179 грн. 34 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 11.02.2021 по 22.03.2021 в сумі 765 грн. 36 коп.

Ухвалою суду від 31.03.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду №20122/21 від 21.04.2021), в якій позивач просив суд стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Роздорської селищної ради заборгованість за договором постачання природного газу № 41DB497-1090-19 від 26.12.2019 у загальному розмірі 141 922 грн. 84 коп., яка складається з наступних сум:

- 137 999 грн. 86 коп. - основний борг;

- 3 185 грн. 73 коп. - пеня;

- 737 грн. 25 коп. - 3% річних.

Також позивач просив суд повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 460 грн. 78 коп.

Вказана заява обґрунтована тим, що при підготовці позовної заяви позивачем було допущено помилку, а саме: останній просив стягнути загальну суму заборгованості, пені та 3% річних, яка складається з заборгованості по двох договорах, від 26.12.2019 № 41DB497-1090-19 та від 07.12.2020 № 41DB497-951-20. При цьому, питання стягнення суми заборгованості за договором від 07.12.2020 № 41DB497-951-20 вирішується Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/2818/21. Так, відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2021 № Д0381000208 позивач січні 2021 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 28 338,99 куб. метрів на суму 280 556 грн. 00 коп. У лютому 2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 1 728,16 куб. метрів на суму 17 108 грн. 78 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2021 № ДО381004414. Оплату поставленого позивачем у січні природного газу відповідно до умов договору, відповідач здійснив частково 09.02.2021 у сумі 159 467 грн. 03 коп., за поставлений природний газ у лютому 2021 року відповідач оплату не здійснив, що вбачається з підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків від 03.03.2021. Таким чином, сума заборгованості за договором від 26.12.2019 № 41DB497-1090-19 станом на 21.04.2021 складає 137 999 грн. 86 коп., в зв`язку з чим позивачем також були перераховані пеня та 3 % річних, а саме: пеня в сумі 3 185 грн. 73 коп. була розрахована за період прострочення з 11.02.2021 по 20.04.2021, 3% річних в сумі 737 грн. 25 коп. були розраховані за період прострочення з 11.02.2021 по 20.04.2021.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.03.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Роздори, вулиця Горького, 1а, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.30).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 31.03.2021 отримав 13.04.2021, що вбачається з поштового повідомлення № 4930015020530 (№5253200056799), отже завчасно (а.с.41).

Так, ухвалою суду від 31.03.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 13.04.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 28.04.2021 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 06.05.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, загальна вартість поставленого природного газу, настання строку його оплати, допущення прострочення оплати, наявність правових підстав для стягнення пені та 3% річних у заявлених до стягнення розмірах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - постачальник, позивач) та Відділом освіти, молоді та спорту Роздорської селищної ради (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 41DB497-1090-19 (далі - договір, а.с.10-17), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 145 150 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях відповідно до графіку (пункти 1.2., 1.3. договору).

В подальшому, у додатковій угоді № 25 від 26.01.2021 сторони дійшли згоди, зокрема, викласти пункт 1.2.1. договору в наступній редакції:

- "1.2.1. Плановий обсяг постачання газу на січень 2021 року - до 16 127,77 куб.м.

Вказаною додатковою угодою відповідні зміни сторонами були внесені також у пункт 1.3.1. та пункт 3.2. (щодо ціни на газ) (а.с.18).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" в інформаційній платформі Оператора ГТС до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

В подальшому, Додатковою угодою № 21 від 30.12.2020 сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 9.13. наступного змісту:

- "9.13. Керуючись положеннями частини 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VІІІ та відповідно до договору на постачання природного газу № 41DB497-1090-19 від 26.12.2019, сторони домовились продовжити строк дії договору та виконання зобов`язань щодо закупівлі товару під кодом ДК 021:2015 - 09120000-6 - газове паливо (природний газ) до 31.01.2021 - строк, достатній для проведення процедури закупівлі вказаного предмету закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку." (а.с.18)

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пунктах 1.4. та 2.3. договору сторони визначили, що передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

У розділі 3 договору сторони визначили умови щодо ціни постачання природного газу, а саме:

- розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватися, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається (пункт 3.1. договору);

- ціна за 1 куб.м природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності складає 4,580 гривень без урахування податку на додану вартість. Податок на додану вартість становить 0,920 гривень. Всього ціна газу за 1 куб. метр становить 5,500 гривень (пункт 3.2. договору);

- ціна, зазначена в пункті 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 3.3. договору);

- сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за договором (пункт 3.4. договору);

- очікувана сума договору становить 798 325 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ - 20% (пункт 3.4. договору).

Відповідно до умов пункту 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Як було вказано вище, в процесі виконання спірного договору, сторони вносили до нього зміни в частині річного та помісячного планового обсягу постачання та ціни газу, шляхом укладення додаткових угод, а саме:

- додаткової угоди № 21 від 30.12.2020 до договору (а.с.18);

- додаткової угоди № 25 від 26.01.2021 до договору (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем у період з січня по лютий 2021 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 297 664 грн. 78 коп., що підтверджується:

- актом приймання-передачі природного газу № ДОЗ81000208 від 31.01.2021 до договору на постачання природного газу від 26.12.2019 № 41DB497-1090-19 на загальну суму 280 556 грн. 00 коп. (а.с.28);

- актом приймання-передачі природного газу № ДОЗ81004414 від 28.02.2021 до договору на постачання природного газу від 26.12.2019 № 41DB497-1090-19 на загальну суму 17 108 грн. 78 коп. (а.с.20).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу. Акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання споживачем актів здачі-прийняття природного газу, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за спожитий природний газ.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) за договором поставити природний газ відповідає обов`язок споживача (відповідача) оплатити вартість вказаного газу.

Відповідно до підпункту 5.5.2. договору споживач зобов`язується, зокрема, оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

У пункті 4.2. договору сторони визначили, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному прядку:

- оплата природного газу постачальнику здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі природного газу та рахунку;

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (пункт 3.5. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Слід відзначити, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).

В порушення умов договору, у встановлені в пункті 4.2. договору строки, відповідач спожитий у період з січня по лютий 2021 року природний газ оплатив лише частково у розмірі 159 664 грн. 92 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 137 999 грн. 86 коп. (297 664,78 - 159 664,92). Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказане, з огляду на положення пункту 4.2. договору, строк оплати спожитого у період з січня по лютий 2021 року природного газу за відповідними актами на залишкову суму 137 999 грн. 86 коп. є таким, що настав.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості поставленого у спірний період позивачем природного газу. А також, з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що вони підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.03.2021 між позивачем та відповідачем від 03.03.202ё1, в якому сторони підтвердили факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 244 773 грн. 91 коп. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками обох сторін (а.с.21).

При цьому, судом враховано, що у вказаному акті відображено поставку газу у січні та лютому 2021 року на загальну суму 297 664 грн. 78 коп., а також його часткову оплату відповідачем 09.02.2017 на загальну суму 159 664 грн. 92 коп. (197,89 + 159 467,03). В частині суми початкового сальдо (106 774 грн. 05 коп.) вказаний акт не приймається судом до уваги, оскільки, як вказано позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2021, вказана сума стосується іншого договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача пере позивачем в сумі 137 999 грн. 86 коп. (297 664,78 - 159 664,92).

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з січня по лютий 2021 року природного газу, а саме: на залишкову суму 137 999 грн. 86 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 137 999 грн. 86 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 6.2.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов`язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення з 11.02.2021 по 20.04.2021 в сумі 3 185 грн. 73 коп., яку позивач просив стягнути відповідно до наведеного в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2021 розрахунку (а.с.36-37).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо), з урахуванням фактичних дат оплат (не включаючи в період дату оплати), але арифметично розрахунок проведено не вірно.

Отже, розрахунок пені, наведений у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2021 (а.с.36-37), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, господарський суд встановив таке:

- за актом приймання-передачі природного газу № ДОЗ81000208 від 31.01.2021 до договору на постачання природного газу від 26.12.2019 № 41DB497-1090-19 на загальну суму 280 556 грн. 00 коп. граничним строком оплати є 10.02.2021; природний газ було частково оплачено відповідачем 09.02.2021 в сумі 159 664 грн. 92 коп. без прострочення, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 11.02.2021 по 20.04.2021 на суму заборгованості 120 891 грн. 08 коп. та в цей період складає 2 898 грн. 07 коп.;

- за актом приймання-передачі природного газу № ДОЗ81004414 від 28.02.2021 до договору на постачання природного газу від 26.12.2019 № 41DB497-1090-19 на загальну суму 17 108 грн. 78 коп. граничним строком оплати є 10.03.2021; природний газ не оплачено відповідачем, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 11.03.2021 по 20.04.2021 на суму заборгованості 17 108 грн. 78 коп. та в цей період складає 249 грн. 84 коп., а всього 3 147 грн. 91 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3 147 грн. 91 коп.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були також розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 11.02.2021 по 20.04.2021 в сумі 737 грн. 25 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наведеного в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2021 розрахунку (а.с.36-37).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо), з урахуванням фактичних дат оплат (не включаючи в період дату оплати), але арифметично розрахунок проведено не вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, наведений у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2021 (а.с.36-37), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що у вказаних періодах 3% річних становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 737 грн. 25 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 270 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (794 500 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову, з урахуванням прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2021, становила 141 922 грн. 84 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 2 270 грн. 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Під час звернення із позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 3 730 грн. 78 коп. згідно з платіжними дорученнями № 340 (#685659374205) від 24.03.2021 на суму 3 730 грн. 78 коп. (а.с.9)

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи викладене, а також надходження клопотання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 1 460 грн. 78 коп., суд вважає за можливе в порядку, визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу частину сплаченого судового збору в сумі 1 460 грн. 78 коп., у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог в цій частині в процесі розгляду справи судом.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 269 грн. 40 коп. частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Відділу освіти, молоді та спорту Роздорської селищної ради про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 41DB497-1090-19 від 26.12.2019 у загальному розмірі 141 922 грн. 84 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2021) задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Роздорської селищної ради (52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Роздори, вулиця Горького, 1а; ідентифікаційний код 41490501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вулиця Поля, будинок 2, літ. А-2; ідентифікаційний код 39572642) - 137 999 грн. 86 коп. основного боргу, 3 147 грн. 91 коп. - пені, 737 грн. 25 коп. - 3% річних та 2 269 грн. 40 коп. частини витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вулиця Поля, будинок 2, літ. А-2; ідентифікаційний код 39572642) частину сплаченого судового збору у сумі 1 460 грн. 78 коп., перераховану згідно з платіжним дорученням № 340 (#685659374205) від 24.03.2021, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.05.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко