Рішення № 96724999, 29.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5919/20

Провадження № 2/638/550/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Куценко К.Д., Межирицької В.Ю.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа Харківська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням -

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 в якому просять усунути перешкоди у праві користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначають, що на підставі ордеру №02127, виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної ради депутатів трудящих міста Харкова від 07.09.1977 року, батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 08.09.1977 року разом із членами його сім`ї отримав право на зайняття 3-х кімнатної ізольованої квартири за адресою АДРЕСА_2 . До складу сім`ї основного наймача ОСОБА_8 набули право на постійне проживання у вказаному житловому приміщенні наступні особи: дружина ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 . В подальшому шлюбні відносини між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були припинені і останній вибув із вказаного житлового приміщення для проживання в іншому місці, на підставі чого, рішенням Дзержинської районної ради народних депутатів міста Харкова за №69/1 від 10.03.1989 року особовий рахунок на користування квартирою АДРЕСА_1 було переоформлено на єдиного повнолітнього члена родини, який залишився проживати у вказаній квартирі - на матір ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_9 народилась ще одна донька ОСОБА_12 , яка також була зареєстрована і проживала у вказаній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача, ОСОБА_1 народився син ОСОБА_2 , який також був зареєстрований і проживає у зазначеній квартирі. Згідно Акту про встановлення фактичного місця проживання зареєстрованих осіб від 13.03.2020 року, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безперервно та фактично проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Крім того, у вказаній квартирі до 01.02.2020 року також була зареєстрована та постійно проживала мати ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Водночас у вказаній квартирі залишаються зареєстрованими рідні сестри позивачки - ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 . В той же час, зазначені особи, не зважаючи на факт реєстрації, фактично не проживають за місцем своєї реєстрації, за комунальні послуги не сплачують, оскільки після укладення шлюбу проживають разом зі своїми сім`ями у власних житлових приміщеннях за іншими адресами. Позивачі зазначають, що саме вони утримують вказану квартиру, постійно сплачують комунальні платежі які нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб. У зв`язку з тим, що така бездіяльність відповідачів завдає їм матеріальної шкоди та спричиняє інші формальні незручності, позивачі вбачають достатність правових та фактичних підстав для визнання відповідачів, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.

Представником третьої особи Харківської міської ради надані до суду письмові пояснення, згідно яких зазначає, що позивачами не надано суду доказів, які б підтверджували їх законне право на проживання у спірній квартирі. Також звертає увагу, що позивачі належним чином не обґрунтовують позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та не надано доказів на підтвердження факту тривалого не проживання відповідачів у спірній квартирі. Вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивачами надано до суду письмові пояснення, в яких зазначають, що факт їхнього правомірного проживання у вказаній квартирі підтверджується копією ордеру №02127 від 07.09.1977 року, зі змісту якого вбачається, що 08.09.1977 року ОСОБА_8 - батько позивача ОСОБА_1 разом із членами своєї родини отримав право на зайняття спірної квартири. Син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з моменту народження був вселений у спірну квартиру як член сім`ї наймача. Також позивачі зазначають, що на підтвердження факту не проживання відповідачів у спірній квартирі протягом тривалого часу, ними був наданий Акт про встановлення фактичного місця проживання зареєстрованих осіб від 13.03.2020 року, згідно якого вбачається, що ОСОБА_12 фактично не проживає у спірній квартирі з березня 2012 року, ОСОБА_5 з 06.08.1994 року, ОСОБА_7 починаючи з 18.12.1993 року. Вищевказані факти своїми підписами у Акті підтвердили свідки, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази. Вказаним Актом також засвідчуються ті факти, що відповідачі багато років тому уклали шлюб, створили власні сім`ї, народили дітей і проживають разом зі своїми сім`ями у інших власних житлових приміщеннях.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.05.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.12.2020 року за клопотанням позивачів витребувано з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департаменту реєстрації Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інформацію та відповідні документи про склад сім`ї відповідачів, інформацію з приводу зареєстрованого місця проживання членів родини відповідачів та інформацію про зареєстровані права власності за відповідними адресами.

В судовому засіданні позивачі, представники позивачів позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, про що надала відповідну письмову заяву.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідачі ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 показала, що вона є сусідкою позивачів, з ОСОБА_1 та відповідачами знайома з дитинства. Зазначила, що відповідачі після того як одружились за адресою АДРЕСА_2 не проживають. ОСОБА_5 з`їхала у 1994 році до чоловіка, ОСОБА_7 у 1993 році, ОСОБА_12 бачила востаннє у 2009-2010 році. Після цього відповідачі до вказаної квартири не повертались. В квартирі постійно проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та проживала мати ОСОБА_1 , яка померла у 2020 році. Також зазначила, що жодних перешкод зі сторони позивачів стосовно проживання відповідачів у спірній квартирі не чинилось.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 показала, що вона з 2014 року є подругою позивача ОСОБА_1 . Зазначила, що відповідачі є сестрами ОСОБА_1 , але особисто з ними свідок не знайома, жодного разу у квартирі позивачів їх не бачила. Зі слів позивача знає, що вони переїхали з квартири через те, що вийшли заміж. У квартирі проживають лише позивачі, раніше також проживала мати ОСОБА_1 яка померла у 2020 році. Також зазначила, що жодних перешкод зі сторони позивачів стосовно проживання відповідачів у спірній квартирі не чинилось.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 показала, що вона є сусідкою позивачів. ОСОБА_1 знає з 1977 року, ОСОБА_9 мати позивача, була її приятелькою. Відповідачів також знає з дитинства. Свідок зазначила що в 1993 році ОСОБА_7 вийшла заміж і більше свідок її не бачила. ОСОБА_5 вийшла заміж у 1994 році і переїхала до чоловіка, народила двох дітей, іноді приходила в гості до своєї матері та сестри. ОСОБА_12 свідок востаннє бачила 10-12 років тому, після того як вона вийшла заміж, переїхали жити до чоловіка. Зазначила, що жодних перешкод зі сторони позивачів стосовно проживання відповідачів у спірній квартирі не чинилось.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 та тіткою ОСОБА_2 . Відповідачі є її рідними сестрами. Повідомила, що за місцем реєстрації не проживає з 06.08.1994 року, так як вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка. Відповідач ОСОБА_7 не проживає у квартирі з грудня 1993 року, ОСОБА_12 переїхала близько 10 років потому. Зазначила, що ні їй, ні іншим відповідачам жодних перешкод стосовно проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_2 зі сторони позивачів не чинилось.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показав, що він є однокласником позивача ОСОБА_2 . Особисто з відповідачами не знайомий, ОСОБА_5 бачив декілька разів. До позивачів в квартиру приходив дуже часто у гості, бачив там лише позивачів та бабусю ОСОБА_2 . Стосовно чинення позивачами перешкод у проживанні відповідачів у квартирі свідку не відомо.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 , показала що у квартирі за адресою АДРЕСА_2 проживає з 1977 року, з моменту видачі ордеру на квартиру її батькові. Позивач ОСОБА_2 є її сином, відповідачі рідними сестрами. Зазначила, що старша сестра ОСОБА_7 у 1993 році вийшла заміж та з тих пір не проживає у спірній квартирі. ОСОБА_5 вийшла заміж у 1994 році і також переїхала з вказаної квартири. ОСОБА_12 приблизно у 2010 році вийшла заміж, з тих пір свідок її більше не бачила. Зі слів свідка, всі відповідачі добровільно з`їхали з вказаної квартири. Повідомила, що з сестрами перебуває у складних відносинах, з ОСОБА_12 майже не спілкується, з ОСОБА_5 іноді бачиться, а ОСОБА_7 наскільки їй відомо вже рік проживає за межами України. Зазначила, що у спірній квартирі проживає лише вона та ОСОБА_2 . Також зазначила, що жодних перешкод стосовно повернення відповідачів до квартири з її боку, чи зі сторони її сина не чинилось.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , показав що він проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_2 вже 23 роки, за цей час відповідачів у вказаній квартирі жодного разу не бачив. Повідомив, що відповідачі раніше проживали у спірній квартирі, але після того як вийшли заміж переїхали за іншими адресами. У вказаній квартирі постійно проживає його мати ОСОБА_1 , а також проживала бабуся, яка померла у 2020 році.. Жодних перешкод у користуванні відповідачами спірною квартири не він, ні його мати ніколи не чинили.

Суд, заслухавши вступне слово позивачів, представника позивача, відповідача, допитавши свідків, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов висновку, що вимоги позивачів обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Зокрема, у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено та підтверджується копією ордеру №02127, виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної ради депутатів трудящих міста Харкова від 07.09.1977 року, що ОСОБА_8 разом із членами своєї родини, а саме дружиною ОСОБА_9 та доньками ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 отримав право на зайняття 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Дзержинської районної ради народних депутатів м.Харкова за №69/1 від 10.03.1989 року особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 було переоформлено на ім'я ОСОБА_9 .

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами по справі, що ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 є доньками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також ОСОБА_19 є донькою ОСОБА_9 , які зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками з Реєстру територіальної громади міста Харкова про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 07.02.2020 року та 17.02.2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_2 , який також був зареєстрований за зазначеною адресою, що також підтверджується довідками про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 07.02.2020 року та 17.02.2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.02.2020 року.

В подальшому особовий рахунок № НОМЕР_2 по квартирі АДРЕСА_1 з 01.02.2020 року переоформлено на ОСОБА_1 та змінена кількість зареєстрованих осіб у квартирі з 6-ти на 5 осіб, що підтверджується копією відповіді КП «Харківські теплові мережі» №3/Б-2456/20/18 від 26.03.2020 року.

Відповідно до ст.ст.47, 48 Конституції України кожній особі гарантовано право на житло. Згідно з ч.3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 ЖК України.

Відповідно до статті 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верхового суду України від 03.04.1987 року №2 «Про практику застосування судами житлового законодавства», за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї житлове приміщення зберігається протягом шести місяців. Якщо людина відсутня в житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин, вона вважається такою, що втратила право на житлове приміщення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року із наступними змінами, про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України - у справах про визнання наймача або членів його сім`ї такими, що втратили право користування жилим приміщення (ст.71 ЖК), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім`ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суду вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.

Згідно довідок з Реєстру територіальної громади міста Харкова про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 07.02.2020 року та 17.02.2020 року за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як вбачається із вступного слова позивачів, відповідача ОСОБА_5 , представників позивачів, показів свідків, наданих у судовому засіданні, ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 за адресою реєстрації не проживають більше 10 років, за комунальні послуги не сплачують, в підтвердження чого надано копії квитанцій, досліджених в судовому засіданні.

Факт відсутності відповідачів за адресою АДРЕСА_2 також підтверджується копією Акта про встановлення фактичного місця проживання зареєстрованих осіб від 13.03.2020 року за підписом сусідів позивачів - ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 .

Також, факт тривалої відсутності відповідачів за адресою АДРЕСА_2 підтверджується показами свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , які є сусідками позивачів, показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , які є друзями позивачів, показами свідка ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою позивача та є відповідачем по справі, показами позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були допитані в якості свідків, які в судовому засіданні показали, що вони відповідачів не бачили за адресою реєстрації більше 10 років, так як вони вийшли заміж та переїхали проживати до своїх чоловіків.

У суду немає підстав для сумнівів у достовірності показів свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність та приведені до присяги.

Згідно наданої суду інформації на виконання ухвали про витребування доказів встановлено, що ОСОБА_21 є дружиною ОСОБА_22 , що підтверджується копією актового запису про шлюб №1356 від 18.12.1993 року, наданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. ОСОБА_7 та ОСОБА_22 є батьками ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , що підтверджується копіями актових записів про народження №331 від 01.06.1994 року та №5 від 17.01.2001 року, наданих Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Згідно інформації, наданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради та з Департаменту реєстрації Харківської міської ради, за ОСОБА_22 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.01.2000 року Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради №6-00-190550-Ш, зареєстрована квартира АДРЕСА_3 , в якій зареєстровані ОСОБА_22 та ОСОБА_24 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_25 є дружиною ОСОБА_26 , що підтверджується копією актового запису про шлюб №490 від 28.10.2011 року, наданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. ОСОБА_12 та ОСОБА_26 є батьками ОСОБА_27 , що підтверджується копією актового запису про народження №102 від 15.02.2012 року, наданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Згідно інформації, наданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради та з Департаменту реєстрації Харківської міської ради, на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_26 зареєстрована квартира АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.05.2006 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради №3-06-267981., в якій зареєстровані ОСОБА_30 , ОСОБА_28 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_31 є дружиною ОСОБА_32 , що підтверджується копією актового запису про шлюб №1036 від 06.08.1994 року, наданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Таким чином, надана суду інформація підтверджує той факт, що відповідачі вже достатньо тривалий проміжок часу не проживають у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки відповідачі знаходяться у зареєстрованих шлюбах, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_12 від цих шлюбів мають дітей, які в свою чергу зареєстровані за місцем реєстрації своїх батьків - ОСОБА_22 та ОСОБА_26 .

На підставі вищевикладеного, суд вважає доведеним той факт, що відповідачі не користуються житловим приміщенням, де вони зареєстровані. Не проживають за цією адресою, за комунальні послуги не сплачують.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивачі на виконання свого процесуального обов`язку надали належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позивачі обґрунтовано та правомірно ставлять вимоги до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , так як вони добровільно залишили вказане приміщення і на час розгляду справи не проживають в ньому більше шести місяців, що дає суду підстави визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Згідно ч.1 ст.71 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 61, 71, 72, 163 ЖК України, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-82, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа Харківська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_33 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, стягнувши по 280, 26 грн. з кожної.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 05.05.2021 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ;

відповідачі: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_7 , АДРЕСА_5 ;

третя особа: Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, м.Харків, майдан Конституції буд.7.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк