Ухвала суду № 96723646, 05.05.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1887/21

1-кп/206/158/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого суді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря с/з Дерця В.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021041700000021 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України,

учасників кримінального провадження:

прокурора Путрова А.В.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Воронцова В.В.

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2021 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК України.

Ухвалою суду від 30.04.2021 вказане кримінальне провадження було призначено до підготовчого судового засідання на 05.05.2021 на 14 год. 00 хв.

Перед початком підготовчого судового засідання до канцелярії суду надійшло клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по вказаному кримінальному провадженню.

В підготовчому судовому засіданні прокурор в обґрунтування поданого клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по зазначеному кримінальному провадженню зазначив наступне. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, які згідно зі ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів та тяжких злочинів, відповідно, за які передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. Також, ОСОБА_1 знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків шляхом вмовляння, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схилення їх до зміни показань, чим перешкоджатиме судовому розгляду. Окрім того існує наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що може спонукати його до вчинення нових корисливих злочинів, крім того, ОСОБА_1 будучи раніше судимим за злочини проти власності, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову, вчинив нові умисний корисливий злочин.Окрім того, ОСОБА_1 вчинив злочин, пов`язаний із застосуванням насильства, у зв`язку з чим внесення застави по вказаному кримінальному провадженню не можливо. А відтак застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Враховуючи викладене, просив клопотання з наведених у ньому підстав задовольнити. Разом з тим, просив суд відмовити в задоволенні заявленого клопотання захисника-адвоката Воронцова В.В. про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 оскільки ризики зазначені в ст. 177 КПК України доведені та обґрунтовані відносно останнього, на підставі вищевикладеного підстави для зміни запобіжного заходу відсутні. Потерпілий ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні просив обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту.

Захисник-адвокат Воронцов В.В., якого підтримав обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні, щодо заявленого клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні з огляду на наступне. Ризики на які посилається прокурор не підтвердженні та не доведені, є надуманими, шкода потерпілим відшкодована, останні претензій до обвинуваченого не мають. Разом з тим просив під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу врахувати думку потерпілого ОСОБА_2 , який просив обрати запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту. Враховуючи викладене, просили обрати більш м`який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме цілодобовий домашній арешт.

Суд, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною першою ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Так, згідно позиції Європейського суду з прав людини питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до вимог ст.ст.177,178,183,194,200 КПК України та п. «е» ч.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При вирішенні питання про застосування обраного запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ознаками ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України, - враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення судового розслідування не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа міг вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в заявленому клопотанні можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду потреб судового розслідування.

Таким чином, для застосування обраного запобіжного заходу є необхідність наявності не тільки обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, про наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 усвідомлює, що він підозрюється у скоєнні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, тому є підстави вважати, що він усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду, крім того відносно останнього до Бориспільського міськрайонного суду Київської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020110100001149 за ч. 1 ст. 296 КК України, в ході розгляду якого, 10.08.2020 судом винесено ухвалу про здійснення примусового приводу ОСОБА_1 для участі у судовому засіданні у зв`язку з неявкою останнього.

Разом з тим, суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, які згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів та тяжких злочинів, відповідно, за які передбачено покарання до восьми років позбавлення волі. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки останньому відомо їх анкетні данні та місце мешкання, з деяким він має тісні відносини, та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Враховуючи викладене, ризиками, які колегія суддів оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винним, являються об`єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, та можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_1 не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що може спонукати його до вчинення нових корисливих злочинів, крім того, ОСОБА_1 будучи раніше судимим за злочини проти власності, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову, вчинив нові умисний корисливий злочин.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, а також встановленні під час судового засідання обставини свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, його вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_1 однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються у вчиненні нетяжкого злочину та тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Розглядаючи подане клопотання суд, приймає до уваги, що обвинувачений та його захисник-адвокат Воронцов В.В. належного обґрунтування про можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, беззаперечних відомостей, щодо їх наявності виходячи з положень ст. 178 КПК України, не навели, належних доказів не надали.

Також, при розгляді клопотання судом враховується думка потерпілого ОСОБА_2 , про можливість обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , більш м`якого запобіжного заходу, проте вказана обставина в розумінні вимог ст. 177 КПК України не буде слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню існуючих ризиків встановлених судом.

А відтак застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі: обґрунтованістю підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкістю покарання, на думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, в той час як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 , тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, як наслідок відмовити обвинуваченому та його захиснику-адвокату Воронцову В.В. в задоволенні клопотання про обрання більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 314, 315, 177, 178, 199, 372КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021041700000021 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289. ч. 3 ст. 146 КК України - задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів починаючи з 05.05.2021 до 02.07.2021 включно до 12 год. 00 хв.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Воронцова В.В. про обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Ухвали суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Поштаренко