Ухвала суду № 96723543, 06.05.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/8132/18

Провадження № 1-кп/185/68/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року Колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Самоткан Н.Г.,

суддів - Тимченка С.О., Щербини О.О.,

секретаря - Перепелиці О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22017050000000063 від 18 січня 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Тимирязівка Урицького району Кустанайської області Республіки Казахастан,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110 КК України,

за участю:

прокурора - Шалати А.В. (у режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - адвоката Михайлюка Б.Л.,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22017050000000063 від 18 січня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110 КК України.

Прокурор вважає не можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки місце перебування обвинуваченого не відоме, заявив клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з метою приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого - адвокат Михайлюк Б.Л. вважав не можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки він не мав жодного побачення з обвинуваченим, місце перебування якого не відоме.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року вже надавався дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак результатів це не дало, місце перебування обвинуваченого не встановлено.

Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.1, ч.5 ст. 9 КПК України).

У підготовчому судовому засіданні, у відповідності до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акту, за умови його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.

Вказаною нормою законодавець встановив вимоги до змісту обвинувального акта та підстави для повернення його судом прокурору.

Його повернення передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогами закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають призначити судовий розгляд.

Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положення статті 9 КПК додатково конкретизують зміст статті 8 КПК, зокрема, що під час кримінального провадження суд, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Обидві норми статей 8 і 9 КПК передбачають застосування норм КПК у кримінальному провадженні з урахуванням практики ЄСПЛ, в т.ч. зазначеної вище.

В обвинувальному акті встановлено невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України.

Можливість застосування спеціального досудового розслідування може бути зумовлена за наявності, визначених в ст. 297-1 КПК України з передбачених законом підстав.

Спеціальне досудове розслідування полягає в заочному досудовому розслідуванні, а в подальшому і заочному судовому розгляді з метою забезпечення принципу невідворотності покарання у випадках, коли особа ухиляється від слідства і суду.

Законом встановлено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів у тому числі за ст. 365 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженн,і відповідно до Рекомендацій № R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам «Про спрощення кримінального провадження", держави-члени Ради мають розглянути питання про надання судам першої інстанції можливості розглядати справи і приймати щодо них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що обвинувачений був проінформований належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді, тобто дотримуються гарантії, які забезпечують права особи закріплені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Тобто, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, у тому числі передбачених ст.365 КК України, лише стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Як вже було зазначено вище, однією з умов застосування спеціального досудового розслідування повинно бути оголошення підозрюваного у міждержавний та/або міжнародний розшук.

У Реєстрі матеріалів досудового розслідування дійсно зазначено, що 28 серпня 2018 року старшим слідчим в ОВС СВ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях винесено постанову про оголошення ОСОБА_1 у розшук.

Разом з тим, зазначене процесуальне рішення не відповідає вимогам вказаних вище норм закону, які є підставою для здійснення законної процедури спеціального досудового розслідування, оскільки ОСОБА_1 не було оголошено а ні в міждержавний, а ні в міжнародний розшук.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку про відсутність на момент проведення відносно обвинуваченого ОСОБА_1 спеціального досудового розслідування інформації про оголошення обвинуваченого у міждержавний або міжнародний розшук, а також про те, що останній знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження та його кримінальне переслідування.

Відсутність вказаної вище інформації істотно порушує вимоги передбачені підпунктами «а» та «b» п. 3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковану Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року), зокрема, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

- «а» бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

- «b» мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Отже, органом досудового розслідування не в повній мірі виконано вимоги закону, оскільки міждержавний та міжнародний розшук ґрунтується не тільки на положеннях національного законодавства України, а й на положеннях міжнародно-правових договорів, учасником яких є Україна, та інших міжнародних джерел права.

Відокремлення таких видів розшуку, як міжнародний та міждержавний здійснюється залежно від території, у межах якої провадиться розшук. Міждержавний розшук здійснюється міністерствами внутрішніх справ держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на території їх держав. Порядок взаємодії відповідних органів внутрішніх справ під час здійснення міждержавного розшуку визначений у Договорі держав-учасниць СНД про міждержавний розшук осіб від 10 грудня 2010 року, Інструкції про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб, яка затверджена рішенням Ради міністрів внутрішніх справ держав-учасниць СНД 30 січня 2002 року, та інших чинних актів у межах СНД.

Міжнародний розшук передбачає проведення пошукових дій і на території держави, де був скоєний злочин, і за його межами, тобто водночас на території двох чи більше держав, та здійснюється здебільшого каналами Інтерполу у всіх країнах-учасницях Міжнародної організації карної поліції.

Належних та достовірних даних щодо оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук сторона обвинувачення суду не надала.

У рішенні "Меденіца проти Швейцарії" ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа "Сейдовіч проти Італії"). Так, у справі "Сейдович проти Італії" суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

Крім того, захисник обвинуваченого не зустрічався із ОСОБА_1 протягом досудового слідства та судового розгляду справи, не узгоджував з ним лінію захисту від обвинувачення, не вживав жодних заходів, направлених на захист обвинуваченого, не заявляв жодного клопотання під час досудового слідства, фактично не здійснював захист від обвинувачення за вчинення злочинів.

При поверненні обвинувального акту прокурору, колегія суддів враховує також недотримання норм Кримінального процесуального кодексу України при направленні обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 , що унеможливлює призначення судового розгляду без надання належних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, які покладені на суд згідно зі ст. 22 КПК України, що тягне за собою безумовне повернення обвинувального акту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду прокуратури Донецької області Шалати Артема Віталійовича про надання дозволу на затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017050000000063 від 18 січня 2017 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110 КК України - відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017050000000063 від 18 січня 2017 рокуза обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110 КК України - повернути прокурору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: Н.Г. Самоткан

Суддя: С.О. Тимченко

Суддя: О.О. Щербина