Рішення № 96721433, 27.04.2021, Карлівський районний суд Полтавської області

27.04.2021

єдиний унікальний номер справи 531/540/20

номер провадження 2/531/12/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що відповідач 28.03.2012 року звернувся до банку з заявою б/н з метою отримання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банком, на підставі договору, було відкрито картковий рахунок із визначеним кредитним лімітом, який в подальшому було збільшено до 22000,00 грн. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 16.03.2020 року має заборгованість - 42048,77 грн., що складається із заборгованості за поточним тілом кредиту - 26737,61 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 6571,11 грн., нарахованої пені - 6261,54 грн., комісії - 0,00 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1978,51 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце його проведення. У наданій суду письмовій заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в суді позов визнав частково, тільки щодо заборгованості за тілом кредиту, за мінусом викрадених коштів.

В ході судового розгляду відповідачем суду було повідомлено, що 30.06.2018 у нього було викрадено телефон та банківську картку АТ КБ «Приватбанк», з якої у подальшому було знято кошти в сумі 6240.00 грн.

На підставі вказаної інформації, судом, на ім`я начальника ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, було направлено запит, щодо отримання інформації відносно кримінального провадження №12018170180000362 від 01.07.2018 (а.с.90).

З отриманої відповіді на запит суду вбачається, що у провадженні сектору дізнання ВП №3 Полтавського РУП перебуває кримінальне провадження №12018170180000362 від 01.07.2018 за зверненням ОСОБА_1 , відносно того, що 30.06.2018 у період часу з 20:00 до 22:00 год. невстановлена особа, шляхом вільного доступу, таємно викрала мобільний телефон та банківську картку АТ КБ «Приватбанк», з якої у подальшому було знято кошти в сумі 6240.00 грн., які ОСОБА_1 тимчасово залишив без нагляду в салоні автомобіля в смт.Нові Санжари, чим ОСОБА_1 було спричинено матеріальну шкоду.

Заслухавши відповідача, дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як зазначено у позові, 28.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Укладений між сторонами договір складається з Анкети-Зави про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.27), Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 29-52), Витягу з Тарифів (а.с.28).

Також позивачем надано виписку за договором (а.с.16-24), з якої вбачається користування відповідачем кредитними коштами, Довідку про видані картки (а.с.26), довідку про зміну умов кредитування (а.с.25).

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунками (а.с.7-15).

Так, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 16.03.2020 року складає 42048,77 грн., що складається із заборгованості за поточним тілом кредиту - 26737,61 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 6571,11 грн., нарахованої пені - 6261,54 грн., комісії - 0,00 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1978,51 грн.

Банківською ліцензією (а.с.59) підтверджується, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зареєстровано у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути суму прострочених відсотків, пені та штрафів.

Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів.

У Анкеті-заяві позичальника визначено, що відповідач виявила бажання оформити платіжну картку «Універсальна», дебетову особисту картку. У заяві маються анкетні дані відповідача, але не визначено відсоткову ставку, порядок сплати кредиту, нарахування пені та інших штрафних санкцій, термін дії договору.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України (постанова від 03.07.2019, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) визначено, що: « роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

Матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах справи, визнавався відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначений документ не містять підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.03.2012 шляхом підписання анкети-заяви.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, а також у постанові від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц.

Таким чином, одночасне стягнення з боржника пені та штрафів - не допускається.

В силу ст. 13 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійно обирати один з видів відповідальності із декількох запропонованих позивачем.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені і штрафів.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України. Так, банком заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

Тож, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає можливим стягнути з відповідача фактично отриману суму грошових коштів, тіло кредиту (за виключенням суми, що знята з картки відповідача після викрадення 30.06.2018 - 6240,00 грн.), у розмірі - 20497,61 грн., а також відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 6571,11 грн.

Отже, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 64,37%, з урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1353,06 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 28 березня 2012 року - 27068 (двадцять сім тисяч шістдесят вісім) гривень 61 копійку, що складається із заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 20497 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) гривень 61 копійка та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит в сумі 6571 (шість тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 11 копійок.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) понесені витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1353 (одна тисяча триста п`ятдесят три) гривні 06 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 29.04.2021

Суддя