Рішення № 96720179, 30.12.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/328/19

провадження № 2/631/159/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Ракової С. А.

усно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості»,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року до суду надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», наобґрунтування якої позивач зазначив, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 15.09.2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5,7 Договору. Овердрафт (п. 1.1.1.63 Договору) - це короткостроковий кредит який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій по платіжній картці над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. При укладанні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України. Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Але порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку із чим станом на 21.03.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі - 12738,97 гривень, з яких: - 2883,64 гривень - заборгованість за тілом кредита; - 2465,97 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредита, - 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками, - 5490,97 гривень - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, - 1053,68 гривень - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 250,00 гривень - штраф /фіксована частина/, - 594,71 гривень - штраф /процентна складова/. Тому просили стягнути з відповідача на їх користь зазначену заборгованість та судові витрати а. с. 2 - 4).

Представник позивача Савіхіна Я. О., що діє на підставі довіреності № 8332-К-Н-О, виданої 31.08.2017 року Виконуючою обов`язки Голови Правління банка Пахачук Г. Д. із строком дії до 31.12.2019 року, у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце цього засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надала, але скористалась правом, визначеним частиною 3 статті 211 цивільного процесуального кодифікованого закону України, й звернулась до суду із відповідним письмовим клопотанням про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, причиною своєї неявки не повідомив, але надав заяву, зареєстровану під вхідним № 7195/19-вх 10.10.2019 року про розгляд справи за його відсутності з урахуванням його заперечень, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі (а. с. 72).

Крім того, відповідно до заперечення ОСОБА_1 , зареєстрованого під вхідним № 3469/19вх від 17.05.2019 року , відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтовані та які не підлягають виконанню. 15.09.2008 року він дійсно отримав кредитну карту в АТ КБ «ПриватБанк». Про заміну кредитодавця його не письмово повідомили. Банком Були порушені положення частини 1 статті 207 КУ України, з «Про захист прав споживачів». Банк не повідомив форма та зміст згідно ЗУ «Про інформацію». В заяві, які він підписав при отримання кредиту в Банку зазначено 2500 гривень, але із позовної заяви вбачається, що він отримав 4000 гривень. Тому просив відмовити у задоволенні позову (а. с. 53).

Відповідно до змісту частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебуває на розгляді належного суду.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Судом встановлено, що У квітні 2019 року до суду надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», наобґрунтування якої позивач зазначив, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 15.09.2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5,7 Договору. Овердрафт (п. 1.1.1.63 Договору) - це короткостроковий кредит який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій по платіжній картці над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. При укладанні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України. Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Але порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку із чим станом на 21.03.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі - 12738,97 гривень, з яких: - 2883,64 гривень - заборгованість за тілом кредита; - 2465,97 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредита, - 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками, - 5490,97 гривень - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, - 1053,68 гривень - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 250,00 гривень - штраф /фіксована частина/, - 594,71 гривень - штраф /процентна складова/. У відповідності до пункту 1.1.7.11 договору він діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 21.03.2019 року складає - 12738,97 гривень, з яких: - 2883,64 гривень - заборгованість за тілом кредита; - 2465,97 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредита, - 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками, - 5490,97 гривень - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, - 1053,68 гривень - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 250,00 гривень - штраф /фіксована частина/, - 594,71 гривень - штраф /процентна складова/ (а. с.5 - 8).

Крім того, відповідно до відповіді на заперечення АТ КБ «ПриватБанк», зареєстрованого під вхідним № 8906/19вх від 18.12.2019 року,

ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернувся до АТ КБ

"ПРИВАТБАНК" (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з

чим підписав(-ла) Заяву No б/н від 15.09.2008 року, згідно якої отримав(-ла) кредит у

розмірі 4000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою,

дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно

їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки,

самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК

України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами

надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських

послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (wMW.privatbank.ua) ПАТ Комерційний

банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному

колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила

надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила

надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без

виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов)

Відповідачем було підписано заяву про приєднення до Умов та правил надання йанківських послуг.. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.Drivatbank.ua; httDs://ciient-bank.Drivatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією

заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднення. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку -Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до Умов та Правил з

інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку напідставі

дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового

рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового

телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною Договору.

Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно

до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного

договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених

кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 11 років,

Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що

свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і

повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування

кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ

підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення

заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Щодо ознайомлення Відповідача умовами та правилами надання банківських

послуг

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 15.09.2008

року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та

інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем

вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко

вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору

шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчив, що

" Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання

банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання

банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських

послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому

вигляді...".

Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з

використанням кредитки "Універсальна, ЗО днів пільгового періоду", підписану

Відповідачем власноруч, з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну

процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також

Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на

офіційному сайті Банку.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,

що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох

документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису

Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він

ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із

Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою

вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та

Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором

про надання банківських послуг.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі

карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума

кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та

чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після

поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та

допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не

наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування

судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"

роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору,

а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту

здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в

цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то

зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору -

договору про відкриття кредитної лінії.

Статтею И ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі

договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст. З, 6 ЦК України сторони є вільними в

укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог

цього Кодексу.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може

бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є

правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не

визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.І ст. 216 ЦК України не

створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що

підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду

справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення..

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна

дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином

зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Щодо розрахунку заборгованості слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Тому надаємо виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного

документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом

Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних

документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у

регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені:

касові, банківські документи;

повідомлення банків;

виписки банків;

корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково

погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі

умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не

відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо зміни кредитного ліміту

В заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак,

умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент

збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.2.4. УіП встановлено, що підписання цього договору є прямою та

безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту,

встановленого банком. Додатково повідомляємо, що встановлення певної суми кредитного

ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як

тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом

введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал

торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння

позичальникові.

При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє

заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за

користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним

доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

Щодо посилання Відповідача на ЗУ "Про захист прав споживачів".

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді,

результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного

законодавства та є чинним.

Необхідно зауважити, що ЗУ "Про захист прав споживачів" не поширюється на

спірні правовідносини.

Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий

кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою)

споживачеві на придбання продукції.

В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного

ліміту на платіжну картку.

Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний

Закон.

Окрім того, в Анкеті-Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з

Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації

про умови кредитування в Приватбанку.."'

Таким чином, підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був

ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним

підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та

погодився з ними.

виконання боржником свого обов`язку первісномукредиторові є належним виконанням.

Оскільки позичальник не виконувати зобов`язання ні щодо первинного кредитора,

ні по відношенню до його правонаступника (хоча реквізити, спосіб виконання зобов`язань і

кредитор залишався колишнім протягом усього часу дії договору) простежується факт

порушення зобов`язань ні з того, що Клієнт не був повідомлений про способи і

можливостях виконання зобов`язань, а є цілеспрямоване порушення договірних

зобов`язань з боку Позичальника.

Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що

Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, щосвідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за

Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами

кредитування не має прийматись судом до уваги. Просив відмовити у задоволенні позову (а. с. 83-93).

Згідно статей626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 та634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та заборгованості за простроченим тілом кредиту.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Зі змісту заяви позичальника від 15 вересня 2008 року вбачається, що процентна ставка картки «Універсальна» не зазначена.

У доданій до позову та підписаної сторонами заяви від 15.09.2008 року, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Крім того, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

У частинах 1 та 3 статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 зазначеного Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, яка прийнята у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення неустойки (пені, штрафів), крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на «Умови та правилами надання банківських послуг» в та «Тарифами Банку»: які викладені на сайті: www.privatbank.ua, складає між відповідачем та Банком договір про надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Разом з цим, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Зокрема до таких висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2018 року у цивільній справі № 578/132/16-ц, а також в постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17.

Тому, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 2883,64 гривень.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 "Про стягнення заборгованості" частково, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із зазначеним позовом АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду у 2019 році.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23.11.2018 року (із змінами та доповненнями) з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 1921 гривень.

На виконання вимог частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» додало документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1921,00 гривень.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ "ПриватБанк" слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 434,91 гривень (ціна позову 12738,97 гривень = 100%, сума задоволених позовних вимог - 2883,64 гривень = 22,64 %; сума судового збору, яка була сплачена позивачем 1921,00 гривень = 100 %, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача 22,64 % = 434,91 гривень).

На підставі викладеного, керуючись статтями, 8, 42 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, 1, 3, 11, 14 - 16, 202, частиною 1 та 2 статті 207, 509, 526, 549, частиною 1 та 2 статті 551, 626, 628, 633, 634, частиною 1 статті 638, 1048, 1049, частиною 1 статті 1050, частиною 1 та 2 статті 1054, 1055 Цивільного кодексу України, пунктом 22 частини 1 статті 1, частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII,статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями), та статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 - 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 279, 280 - 289,частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі - 2883,64 гривень (дві тисячівісімсот вісімдесят три гривні 64 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 434,91 гривень (чотириста тридцять чотири гривні91 копійки).

В іншій частині позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було под ано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження (вулиця Грушевського, будинок № 1Д, місто Київ, 01001), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України ( НОМЕР_2 ).

Вступну та резолютивну частини (скорочене рішення) ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику 30.12.2020 року

Повне рішення складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 11.01.2021 року.

Суддя: С. В. Мащенко