Рішення № 96720064, 05.05.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1950/21

Провадження № 2/740/824/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Ковальової Т.Г.,

за участі секретаря судових засідань - Дьоміної Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.02.2021 по 22.03.2021 у сумі 12 860,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у січні 2021 року вона зверталася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по виплаті компенсації за невикористану відпустку і вихідної допомоги у сумі 15439 грн 94 коп. та середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року у сумі 17 891 грн 84 коп. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 16 лютого 2021 року її позовні вимоги задоволено.

Виплату заборгованості по заробітній платі відповідач здійснив 22 березня 2021 року.

Через те, що відповідач не провів повного розрахунку при звільненні, з нього підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, який згідно її розрахунку становить 12 860,76 грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін відсутні.

13 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги він не визнає та просить закрити провадження у справі. Зазначає, що позивачка зверталася з аналогічним позовом до суду та суд ухвалив рішення, яким позовні вимоги задоволено, в тому числі і стягнуто середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року в сумі 17 891 грн 84 коп. Тобто є рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відділі освіти Ніжинської райдержадміністрації табула звільнена 31 грудня 2020 року.

У день звільнення позивачці в порушення вимог ст.116 КЗпП України не виплачені всі належні суми.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2021 року на користь ОСОБА_1 стягнуто з відділу освіти Ніжинської районної державної адміністрації заборгованість по виплаті компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги у сумі 15439 грн 94 коп. та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року в сумі 17 891 грн 84 коп.

Заборгованість по заробітній платі виплачена ОСОБА_1 22 березня 2021 року, що не оспорюється сторонами.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається згідно ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до п.8 постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року з наступними змінами передбачено нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно розрахунку, наданого позивачкою, вбачається, що з моменту ухвалення рішення суду (16.02.2021) до дня виплати заборгованості по заробітній платі (22.03.2021) пройшло 23 робочих дні, середньоденна заробітна плата становить 559,12 грн, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 12859,76 грн (559,12 грн х 23 дні=12859,76 грн).

З урахуванням наведеного, на користь позивачки підлягає стягненню компенсація за затримку розрахунку за період з 17 лютого 2021 року по 22 березня 2021 року в сумі 12859,76 грн згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України №100 від 08.02.1995.

Посилання відповідача щодо закриття провадження у справі з тих підстав, що є рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не заслуговує на увагу, оскільки предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період 17.02.2021 по 22.03.2021.

Разом з тим, статтею 117 КЗпП України встановлений механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) вказує, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

При визначенні розміру сум, які підлягають стягнення з роботодавця, необхідно взяти до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Враховуючи розмір недоплаченої позивачці відповідачем заробітної плати, яка становила 15439 грн 94 коп. та розмір вже стягнутого за рішенням суду середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року в сумі 17 891 грн 84 коп., враховуючи співмірність цієї суми відносно розміру середнього заробітку позивачки за період з 17.02.2021 по 22.03.2021, який становить 12 859, 76 грн, що свідчить про неспівмірність до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям буде відповідати розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачки виплат у сумі 10 000,00 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників, що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц.

Із врахуванням викладеного та заявлених позовних вимог на користь позивачки підлягають стягненню 10 000 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Вказана сума визначена без прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата цього податку та інших обов`язкових платежів є відповідно обов"язком роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачкю заявлені позовні вимоги на загальну суму 12 859, 76 грн, судом стягнуто 10 000 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 77,76% (10 000 х 100 : 12 859, 76=77,76%), що є підставою для стягнення на користь позивачки з відповідача 706 грн 06 коп. судового збору (908 х 77,76:100 =706,06).

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Керуючись ст.47, 115-117 КЗпП України, ст.141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу освіти Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17.02.2021 по 22.03.2021 в сумі 12 860,76 грн задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, код ЄДРПО 02147475, адреса: Чернігівська область, м.Ніжин, провул.Ветеринарний, буд.2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 лютого 2021 по 22 березня 2021 року в сумі 10 000 грн та 706,06 грн у відшкодування сплаченого судового збору, а всього - 10 706 (десять тисяч сімсот шість) грн 06 коп. (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через суд першої інстанції - Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Т.Ковальова