Ухвала суду № 96719579, 29.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2021 Справа №607/7702/21 Провадження № 1-кс/607/2511/2021 м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Ороновського С.І., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Мовчана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Наконечної А.В., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Ороновським С.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого трактористом у ТОВ «Профбуд» м.Кременець, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Наконечна А.В. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Ороновським С.І. звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12021216040000580 від 10.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що групою слідчих слідчого відділу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021216040000580 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.04.2021 близько 21:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля марки CITROEN моделі BERLINGO, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , в салоні якого голосно лунала музика, на швидкості, значно більшій ніж дозволена, у житловій зоні населеного пункту, здійснив різкий заїзд вказаним автомобілем на ділянку вулиці Транспортна, що між будинком №1 та залізничною колією на вказаній вулиці, де в цей час перебували потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із своїми малолітніми дітьми та по якій одночасно рухалися пішоходи з вулиці За Рудкою попри залізничну колію. На такі зухвалі дії ОСОБА_1 потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зробили йому словесне зауваження з приводу неприпустимості швидкої їзди у вказаному місці. В цей момент після отримання словесного зауваження у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганства, поєднаного із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 09.04.2021 близько 21:00 год., перебуваючи в громадському місці - неподалік будинку №1 по вул.Транспортна у м.Тернополі, ОСОБА_1 , маючи на меті показати свою винятковість та розгнузданість самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи та людської гідності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, демонструючи неповагу до особи ОСОБА_2 , його людської гідності, байдужим ставленням до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян і дотримання правил поведінки в побуті, з метою самоутвердитись в очах сторонніх осіб, що перебували поблизу, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у спричиненні тілесних ушкоджень, а також в створенні реальної загрози спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , утримуючи у правій руці предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме предмет візуально схожий на кастет умисно, безпричинно наніс ним один удар в ділянку правого ока потерпілого ОСОБА_2 .

В результаті злочинної діяльності ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинено синець повік правого ока, що частково поширюється на виличну ділянку, із ранами верхньої повіки і виличної ділянки на його тлі, рану правої брови, що частково поширюється на верхню повіку, крововилив у білкову оболонку правого ока, деформація кісткової тканини у лобовій ділянці справа, які згідно із п.п.2.1., 2.1.1 (а), 2.1.2, 2.1.3 (б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя у момент заподіяння.

В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані одним злочинним умислом ОСОБА_1 умисно та безпідставно наніс ще один удар предметом заздалегідь заготовленим для спричинення тілесних ушкоджень, а саме предметом візуально схожим на кастет, який утримував у правій руці в ділянку нижньої губи зліва потерпілого ОСОБА_3 .

В результаті злочинної діяльності ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 спричинено наскрізну рану верхньої губи зліва, травматичний підвивих лівого верхнього зуба, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

Злочинними діями ОСОБА_1 також грубо порушено громадський порядок, а саме суспільні відносини, які забезпечують спокійний відпочинок громадян і дотримання правил поведінки в побуті, заподіяно шкоду особистим інтересам потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наданих їм Конституцією України правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність, а також створена реальна загроза спричинення більш тяжкої шкоди здоров`ю потерпілих чи інших осіб.

Крім цього, 09.04.2021 близько 21:00 год., перебуваючи у громадському місці - неподалік будинку №1 по вул. Транспортна у м.Тернополі, під час вчинення хуліганських дій щодо ОСОБА_2 у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 09.04.2021 близько 21:00 год., перебуваючи в громадському місці - неподалік будинку №1 по вул.Транспортна у м. Тернополі, ОСОБА_1 в ході вчинення хуліганства, утримуючи у правій руці предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, а саме предмет візуально схожий на кастет, яким наніс один удар в ділянку правого ока потерпілого ОСОБА_2 чим спричинив йому синець повік правого ока, що частково поширюється на виличну ділянку, із ранами верхньої повіки і виличної ділянки на його тлі, рану правої брови, що частково поширюється на верхню повіку, крововилив у білкову оболонку правого ока, деформація кісткової тканини у лобовій ділянці справа, які згідно із п.п.2.1., 2.1.1 (а), 2.1.2, 2.1.3 (б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя у момент заподіяння.

29.04.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, а саме : хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тяжкому ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може : переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного, слідчий вказує, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, посилаючись на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочинів, вчинених із застосуванням насильства, даних про особу підозрюваного, слідчий вважає, що існують підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Мовчан А.О. щодо задоволення клопотання слідчого заперечував, посилаючись на необґрунтованість підозри ОСОБА_1 та недоведеність вказаних у клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Захисник також просив врахувати відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу, вказуючи на наявність в підозрюваного ОСОБА_1 постійного місця проживання, роботи, вагітної дружини на утриманні, його належну процесуальну поведінку та позитивну характеристику.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника та просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих слідчого відділу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021216040000580 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України.

29.04.2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, а саме хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України. Зокрема, такими є: протокол допиту потерпілого ОСОБА_3 від 21.04.2021; протокол пред`явлення потерпілому ОСОБА_3 особи для впізнання за фотознімками від 23.04.2021; висновок експерта №285 щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ; протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 від 24.04.2021; протокол пред`явлення потерпілому ОСОБА_2 особи для впізнання за фотознімками від 23.04.2021; висновок експерта №286 щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ; протокол огляду предмета від 21.04.2021 - диску із відеозаписом з камер відеоспостереження будинку АДРЕСА_2 , на якому зафіксовано заїзд та виїзд до магазину «Чернігівське» по вул.Транспортна в м.Тернополі автомобіля «Сітроен Берлінго»; інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_1 до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, а саме: хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи та восьми років відповідно, які, відповідно до ч.5 ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному провадженні. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими чи свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1,2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.

В той же час, враховуючи відсутність у клопотанні наведення конкретних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 ймовірно, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя не погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкі злочини.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником Мовчаном А.О. доводи на захист підозрюваного ОСОБА_1 з урахуванням встановлених обставин, даних про особу підозрюваного, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, його вік, наявність постійного місця роботи та офіційного джерела доходу, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст..ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Наконечної А.В., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Ороновським С.І., про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, визначити заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 113 500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/7702/21; провадження №1-кс/607/2511/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.04.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку їх наявності.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду негайно.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год 59 хв. 27.06.2021.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук