Постанова № 9671637, 17.05.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 р. Справа № 2-а-161/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,

при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні

за участю:

Представника позивача : Мельник Т.І.

Відповідача : Сидоренка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" про стягнення адміністративно - господарських санкцій у розмірі 20748,72 грн. та пені у розмірі 2816,30 грн.за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік.

Позов мотивований тим, що відповідачем, всупереч вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не забезпечено встановленого нормативу 4 робочих місця, призначених для працевлаштування інваліда, та не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 20748,20 грн. За порушення вимог даного Закону відповідачеві нараховано пеню в сумі 2816,30 грн.

Оскільки підприємством кошти в добровільному порядку не сплачено, Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до суду із зазначеними вимогами.

Ухвалою суду від 22.01.2010 року провадження по справі було відкрито та призначено до розгляду.

Враховуючи те, що суддя Іващук О.І., в провадженні якої перебувала дана справа, знаходиться на довгостроковому лікуванні, подальший розгляд та вирішення цієї справи з дотриманням процесуальних строків, стає неможливим. А тому згідно протоколу розподілу справи між суддями проведено повторний автоматичний розподіл справи №2-а-161/10/0270, відповідно до якого головуючим суддею призначено суддю Гонтарука В.М.

Ухвалою суду від 26.04.2010 року суддею Гонтаруком В.М. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2010 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. Заявлені вимоги мотивувала обставинами, наведеними в адміністративному позові.

Відповідач в судовому засіданні вимоги позову визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 112, ст. 136 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.

Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з поданих матеріалів, відповідачем не забезпечено встановленого нормативу 4- робочих місця для працевлаштування інваліда.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем подано до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 року, в якому ним зазначено: середньооблікову кількість штатних працівників на підприємстві в 2008 році - 117 осіб; середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 1191,9 тис. грн.; середньорічну заробітну плату штатного працівника - 10187,18 грн.; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 5 осіб.

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті до Фонду, складає 40748,72 грн.

Частиною 4 статті 20 Закону, зокрема, встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відділенням Фонду на адресу відповідача надіслано лист №01-08/100-27/53 від 15.06.2009 року щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак відповідачем 30.07.2009 року було сплачено частково суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 20000,00 грн. Залишок заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій станом на час розгляду справи становить - 20748,72 грн.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. З урахуванням вищенаведеної норми відповідачеві нараховано пеню в розмірі 2816,30 грн.

Статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з тим, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 підпункт 3 Положення “Про Фонд соціального захисту інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №1434 передбачає, що Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що підприємство повинне виділити і створити робочі місця для інвалідів та повідомити державну службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця. А державна служба зайнятості направляє на ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з врахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК та професійних навичок.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач подавав звітність до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, однак ним не було вжито заходів для організації працевлаштування інвалідів шляхом надання інформації в місцевий центр зайнятості щодо потреби в працівниках з обмеженими фізичними можливостями. Зазначене підтверджується листом Ямпільського районного центру зайнятості №01-20/369 від 14.07.2010 року, яким останній повідомив Фонд соціального захисту інвалідів про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка" не надавало центру зайнятості інформації для організації працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до п.4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем не виконано вимоги ч. 3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, при цьому ним не вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм права, є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Підсумовуючи наведене вище, суд вбачає в діях роботодавця складу правопорушення, за яке застосовується юридична відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається з пояснень відповідача, він не заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Враховуючи що відповідач не проводив заходів щодо інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями, подав до відділення Фонду звіт за формою 10-ПІ, не сплатив в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені, а також визнав позов, суд дійшов висновку, що позовє обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка", 24545, с. Цекинівка, Ямпільський район, Вінницька область (банківські реквізити: р/р 26004300001891, АКБ "Форум", МФО 302816, код ЄДРПОУ 20119022) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Ямпільський район, р/р 31217230700720, код ЄДРПОУ 34701130, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 20748,72 грн. (двісті тисяч сімсот сорок вісім гривень сімдесят дві копійки), пеню в розмірі 2816,30 грн. (дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень тридцять копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 21.05.10

СуддяГонтарук Віктор Миколайович

17.05.2010