Рішення № 96715503, 26.04.2021, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/450/21

Провадження № 2/595/234/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021

Бучацький районний суд Тернопільської області

одноособово суддею Содоморою Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лось А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Бучач справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бучачагрохлібпром» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне проведення розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із позовом до ТОВ «Бучачагрохлібпром» про стягнення 23190,05 грн. штрафних санкцій за затримку виплати донарахованої компенсації за невикористану відпустку в сумі 152,13 грн. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 19.10.2020 року стягнуто з ТОВ «Бучачагрохлібпром» в його користь 152,13 грн. компенсації за невикористану відпустку.ТОВ «Бучачагрохлібпром» перерахувало йому вказану суму лише 5 березня 2021 року, через 4,5 місяця з дня прийняття рішення. Просить стягнути штрафні санкції за затримку виплати сумдонарахованої суми компенсації за невикористані відпустку в розмірі 23190,05 грн.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.03.2021 року сторонам надіслано по місцю реєстрації.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача позов заперечує, зазначає, що 16.05.2016 року наказом № 315, ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із змінами до штатного розпису та скороченням штату працівників, виплачено компенсацію з невикористану відпустку і одноразову вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Бучачагрохлібпром» про стягнення індексації по не проіндексованій заробітній платі, поновлення на роботі та стягнення санкцій за несвоєчасно виплачені доходи відмовлено. Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року в частині стягнення індексації по не проіндексованій заробітній платі скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ТОВ «Бучачагрохлібпром» в користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати у розмірі 1643,73 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року скасовано, стягнуто з ТзОВ «Бучачагрохлібпром» в користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 59826 грн. 50 коп.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19.03.2020 року виправлено арифметичні помилки, допущені в мотивувальній і резолютивній частинах постанови апеляційного суду Тернопільської області від 11 березня 2020 року, зокрема: у абзаці шостому (стор.7) мотивувальної частини замість помилково зазначеної суми 59826,55 грн. вказати вірно - 56896,27 грн.

Рішенням Бучацького районного суду від 19.10.2020 року стягнуто з ТзОВ «Бучачагрохлібпром» 152,13 грн. компенсації за невикористану відпустку та 4500 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку. На момент звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом, вищевказану постанову Тернопільського апеляційного суду про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні ТзОВ «Бучачагрохлібпром» виконано в повному обсязі.

Таким чином, судом вже вирішено спір про розміри належних звільненому працівникові сум, оскільки існує таке, що набрало законної сили, рішення у справі у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Фактично позивач звертається до суду із тотожним позовом. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Крім того, заявлені позовні вимоги є явно неспівмірними із розміром заборгованості, оскільки штрафна санкції, які просить стягнути позивач більше як в 150 разів перевищують суму несвоєчасно виплаченої компенсації за невикористану відпустку.

Позивач у судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Також зазначив, що відповідачем рішення суду виконано не одразу, а тому він має право на стягнення штрафних санкцій за прострочення розрахунку.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що кошти, які стягнуто з ТОВ «Бучачагрохлібпром» рішенням суду від 19.10.2020 року виплачено відповідачу 05 березня 2021 року. Проте, судом вже вирішено спір про розміри належних ОСОБА_1 сум, позивач звернувся із тотожним позовом, тому просить в позові відмовити. Крім того, зазначив, що відповідачем вже було сплачено позивачу значні суми коштів за порушення допущені при звільнені, а тому стягнення двадцяти трьох тисяч гривень штрафних санкцій за затримку у виплаті 152 гривні, враховуючи, що ТОВ «Бучачагрохлібпром» було перераховано позивачу за рішенням судів понад 60 тисяч гривень, вважає невірним.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 19.10.2020 року стягнуто з ТОВ «Бучачагрохлібпром» в користь ОСОБА_1 152,13 грн. компенсації за невикористану відпустку. Стягнуто з ТОВ «Бучачагрохлібпром» в користь ОСОБА_1 4500 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вказаним рішенням також встановлено, що ОСОБА_1 наказом №315 від 16 травня 2016 року був звільнений з роботи відповідачем у зв`язку із скороченням штату працівників.

Позивачу ОСОБА_1 при звільненні не виплачено індексацію заробітної плати за період з березня 2013 року по травень 2016 року в сумі 1643,73 грн., яка стягнута рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2020 року стягнуто з відповідача 56896,27 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 16 травня 2016 року по 12 квітня 2017 року виходячи з середньоденної заробітної плати 244,19 грн.

07 квітня 2020 року ТОВ «Бучачагрохлібпром» виплачено в користь позивача ОСОБА_1 56896,27 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

28 вересня 2020 року ТзОВ «Бучачагрохлібпром» виплачено позивачу індексація заробітної плати 1643,73 грн., яка стягнута рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року.

Суд, бере до уваги наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій, а також враховує те, що правильність такого розрахунку відповідачем не оспорюється.

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено в судовому засіданні, та не заперечується представником відповідача, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19.10.2020 року, яким стягнуто в користь ОСОБА_1 152,13 грн. компенсації за невикористану відпустку та 4500 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, виконано 05 березня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково

Враховуючи вищенаведене, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідної суми, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку компенсації за невикористані відпустки та заявленої позивачем до стягнення суми штрафних санкцій за затримку розрахунку, суд дійшов до висновку, що слід зменшити штрафні санкції до 1500 грн.

При зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з виплати сум оплати праці позивач був звільнений від оплати судових витрат, тому на підставі ст.141 ЦПК України оплату судового збору в дохід держави суд покладає на відповідача.

Згідно положень п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем має бути сплачено судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з відповідача ТОВ «Бучачагрохлібпром» на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст.4,12, 81,82,141,263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 116,117 Кодексу законів про працю, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Бучачагрохлібпром» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне проведення розрахунку- задоволити частково.

Стягнути із ТОВ «Бучачагрохлібпром» вул.Горішня, с.Трибухівці, Чортківського району, Тернопільської області, код ЄДРПО 00952829, в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1500 (одну тисячу п`ятсот) грн. штрафних санкцій за затримку розрахунку по виплаті компенсації за невикористані відпустки.

Стягнути із ТОВ «Бучачагрохлібпром» вул.Горішня, с.Трибухівці, Чортківського району, Тернопільської області, код ЄДРПО 00952829, 908 (дев`ятсот вісім) грн. судового збору в дохід держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо, або через Бучацький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Р. О. Содомора