Рішення № 96715441, 01.03.2021, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/348/20

Провадження № 2/589/715/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О.В.,

з участю секретаря судового засідання Антошко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шостка цивільну справу в спрощеному позовному провадженні за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1

- про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020 року позивач звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 76 753 грн 22 к. заборгованості за кредитним договором від 11 серпня 2010 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

11 вересня 2020 року по справі ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ "КБ" Приватбанк" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором № б/н від 11 серпня 2010 року в розмірі 48 053 грн 89 коп. та суму сплаченого при подачі позову судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 315 грн 85 коп.

06 листопада 2020 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2020 року, яка прийнята до розгляду суддею Прачук О.В.

Ухвалою суду від 19 січня 2021 року заочне рішення суду від 11 вересня 2020 року скасоване та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

23 лютого 2021 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 зазначила, що при отриманні кредитної картки з Умовами та Правилами надання банківських послуг, як і з Тарифами обслуговування кредитної картки, які позивач надав як доказ, її не ознайомлювали і вона їх не підписувала. Крім того, зазначила, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання. Окрім вказаного, просила застосувати строки позовної давності до позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідач також не з`явилась в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій також просила врахувати позицію, викладену у відзиві на позов, проти позову заперечує в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.08.2010 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с.19)

При цьому в Анкеті відсутня відмітка, яку саме платіжну картку та за якими умовами її обслуговування бажає отримати відповідач. У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг та погодився, що вказані документи становлять договір надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 08.12.2019 року становить 76 753 грн 22 к., з якої 37 903 грн 91 к. - заборгованість за тілом кредиту; 6018 грн 87 к. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 28 699 грн 33 к. - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина), 3 631 грн 11 к. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком /а.с 7-18/.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 11.08.2010 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.08.2010 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/ terms/як невід`ємну частину спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/ terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містить умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України .

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, який міститься в матеріалах даної справи не визнається відповідачкою та не містять її підпису, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.08.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11.08.2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Із наданої представником позивача виписки про рух коштів за картковим рахунком вбачається, що відповідач ОСОБА_1 активно користувалася наданими їй кредитними коштами, частково вносила кошти для погашення заборгованості, разом з тим, взяті на себе зобов`язання перед позивачем щодо своєчасного погашення заборгованості належним чином не виконувала.

Тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 37 903 грн 91 к.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відмови у стягненні з відповідача заборгованості через пропуск позивачем строку позовної давності, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, у своїх поясненнях до позову позивач наполягав на тому, що складовою частиною укладеного з відповідачем кредитного договору є Умови та правила надання банківських послуг, згідно з якими строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. (п. 1.1.7.31 Умов)

Даючи оцінку таким доводам суд виходить із того, що згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За таких обставин, виходячи з правового аналізу частин 1, 2 статті 207, частин 1 статті 259 ЦК України, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, якими установлено позовну давність тривалістю в п`ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки вказані Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника. Не встановлено судом також і наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів позичальник, підписуючи Анкету позичальника, а також те, що Умови та правила надання банківських послуг містили збільшений строк позовної давності в момент підписання Анкети позичальника, або в подальшому такі Умови та правила надання банківських послуг, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

У підписаних відповідачем Анкеті-заяві позичальника та Довідці про умови кредитування домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності також немає. А тому відсутні підстави для застосування збільшеного строку позовної давності. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16 цс15, від 01 липня 2015 року 6 - 757 цс15.

Доказів того, що між сторонами досягнуто домовленість про збільшення позовної давності матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк позовної давності, установлений законом, тобто ст. 257 ЦК України.

При цьому, аналізуючи умови договору та зміст наведених вище правових норм ст. 253, ч.1 ст. 261 ЦК України, суд дійшов висновку, що за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі №6-14цс14.

З інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що відповідач отримала три картки, термін дії останньої з них був визначений до останнього дня травня 2020 року.

Крім цього, останній платіж в сумі 6000 грн 00 коп. на погашення заборгованості за кредитом за вказаним картковим рахунком відповідачем було вчинено 24.10.2018 року.

Із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором АТ «КБ «ПриватБанк» звернулось до суду 04.02.2020 року, тобто в межах трирічного строку загальної позовної давності для стягнення заборгованості за кредитом.

Підсумовуючи наведене, позов Банку підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача боргу за тілом кредиту в сумі 37 903 грн 91 к.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (49,4 %).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) суму заборгованості за договором № б/н від 11.08.2010 року в розмірі 37 903 гривні 91 копійок та суму сплаченого при подачі позову судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1038 гривень 39 копійок, загалом визначивши до стягнення 38 942 гривні 30 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13 квітня 2021 року .

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук