Постанова № 9671447, 14.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.04.10Справа №2а-8044/09/10/0170 15:34 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Соколов М.В., представник по довіреності від 25.06.2009 року б/номеру;

від відповідача - Жаваронкова Г.В., представник по довіреності №5/10 від 30.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом" - позивач - 03 липня 2009 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011901501/0 від 16.06.2009 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 24.04.2009 року та 08.05.2009 року були надані податкові декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року (звітна та уточнююча), які були прийняті за відсутності заперечень. Разом з тим, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 170грн.00коп. за неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року. Позивач вважає, що подані ним податкові декларації (звітна та уточнююча) були заповнені відповідно до вимог діючого законодавства; в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ та накази ДПА України, що регулюють порядок прийняття податковими органами декларацій; зазначає, що незначні помилки, виявлені в деклараціях, що не призвели до невірного зазначення показників, не можуть бути підставою для неприйняття податкової декларації.

Ухвалою суду від 28.01.2010 року допущено заміну відповідача по справі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 15.10.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування штрафних санкцій тим, що згідно з вимогами пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ та п.1.6 Порядку складення декларації по податку на прибуток позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 08.05.2009 року надана податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2009 року, яка була не визнана відповідачем як податкова декларація, оскільки вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а саме: оригінал декларації повинен був бути поданим позивачем до ДПІ на одному двосторонньому аркуші формату А-4, тоді як зазначена податкова декларація була надана до ДПІ на двох односторонніх аркушах формату А-4. У звязку з викладеним подана позивачем декларація, на думку відповідача, не може бути прийнята як податкова звітність, тому до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням були застосовані штрафні санкції за неподання податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 рік. Відповідач вважає вказане податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим та зазначає, що воно відповідає вимогам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом» (код ЄДРПОУ 35003031, юридична адреса: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд.45, оф.408) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 13 березня 2007 року; дані про що внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821070007011670 (а.с.17-28)). Згідно з довідкою від 28.11.2008 року №3099 (а.с.29) позивач на зазначену дату перебував на обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (узятий на облік 14.03.2007 року за №11029), станом на день розгляду справи перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, що представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

Матеріалами справи підтверджено та представниками позивача та відповідача не заперечується, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим були надані податкові декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року з додатками К1/1:

- звітну - 24.04.2009 року вх.№554/36-21 (а.с.11-12);

- уточнюючу (звітну нову) 08.05.2009 року вх.№110/38 (а.с.13-15).

Відповідачем зазначені податкові декларації були прийняті, про що свідчать вхідні штампи ДПІ: на декларації від 24.04.2009 року - з відбитком “Отримано”, на декларації від 08.05.2009 року лише вхідний штамп.

Суд зазначає, що в тексті позовної заяви не заперечується той факт, що додаток К1/1 до податкової декларації від 08.05.2009 року біло подано позивачем на одному двосторонньому аркуші формату А-4. Крім того, даний факт підтверджений іншими матеріалами справи та представниками позивача і відповідача у судових засіданнях.

Як свідчать матеріали справи, на адресу позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було направлено повідомлення від 15.05.2009 року №24615/10/15-1 про те, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року від 08.05.2009 року не визнана податковою декларацією згідно з вимогами абзацу 4 п.1.6 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання». Суд зазначає, що в даному повідомленні відповідачем не зазначено суть допущеного відповідачем порушення, а наявне лише посилання на вказаний пункт наказу ДПА України. Згідно з повідомленням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим запропоновано позивачу заповнити декларацію згідно з вказаними вище рекомендаціями та надати її до ДПІ. Повідомлення було отримане позивачем 25.05.2009 року, що підтверджено вхідним штампом позивача та представниками позивача і відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд також вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про оскарження позивачем вказаного повідомлення в адміністративному та судовому порядку, а також про результати розгляду таких скарг. Про оскарження повідомлення від 15.05.2009 року також не повідомлено представником позивача під час розгляду справи в суді.

Як свідчать матеріали справи, старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Єлісеєвою М.І. 02 червня 2009 року було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року. Згідно з актом перевірки №4895/15-1/35003031 від 02.06.2009 року (а.с.8), що складений за результатами її проведення, зазначена податкова декларація з податку на прибуток позивачем взагалі не була подана, у звязку з чим, на думку відповідача, ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом» порушені вимоги пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.2004 року №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток).

На вказаний акт перевірки позивачем 09.06.2009 року до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було подано заперечення (а.с.9), в якому ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом» вказано про свою незгоду з висновками акту перевірки та про подання звітної та уточнюючої декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року 24.04.2009 року та 08.05.2009 року відповідно.

У відповідь на вказані заперечення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було направлено позивачу лист від 12.06.2009 року №30703/10/15-1 (а.с.16), в якому зазначено про те, що податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2009 року, що надана до ДПІ 08.05.2009 року, не визнана податковою декларацією на підставі пп.4.1.3 «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України». В даному листі також наявне посилання на те, що в наданій позивачем декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року від 08.05.2009 року порушені вимоги п.1.6 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», а саме: додаток К1/1 надано на одному двосторонньому аркуші формату А-4. Відповідач також посилається на вимоги п.4.1.4 додатку 1 до Наказу ДПА України від 15.04.2008 року №250 «Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», відповідно до якого визначені підстави та порядок (процедура) невизнання декларації як податкової декларації та передбачена можливість прийняття такого рішення галузевим відділом.

На підставі акту перевірки згідно з вимогами пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 та підпункту “а” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0011901501/0 від 16.06.2009 року (а.с.7) про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 170грн.00коп. за порушення зазначених в акті вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та Закону про прибуток (без зазначення відповідного пункту та статті даного Закону). Вказані акт перевірки та податкове повідомлення-рішення були вручені позивачу 06.06.2009 року та 24.06.2009 року відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.40), та представником позивача не оспорюється і не заперечується.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та представник позивача під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорювали підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ "Еколого-Туристичний центр в Парковом" вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними. Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявне запрошення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 15.05.2009 року №24880/10/15-1 (а.с.43), згідно з яким посадових осіб позивача було запрошено на проведення перевірки на 27.05.2009 року з питання неподання податкової звітності за І квартал 2009 року.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Як встановлено судом під час розгляду справи згідно з листом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 12.06.2009 року єдиною підставою для невизнання декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 року від 08.05.2009 року податковою декларацією є надання ним додатку до вказаної декларації К1/1 на одному двосторонньому аркуші формату А-4.

Суд зазначає, що пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту “б”пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 16.4 ст.16 Закону про прибуток платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Таким чином, діючим законодавством передбачений обовязок відповідача надавати податкові декларації з податку на прибуток до податкових органів.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема пунктом 20.1 статті 20, встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку неподання платником податку до відповідного органу державної податкової служби податкової декларації з податку на прибуток підприємства, до такого платнику податку податковим органом будуть застосовані штрафні санкції у сумі, встановленій пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з вимогами п.16.4 ст.16 Закону про прибутку форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143 (узгоджено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 р. №06-10/239, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592) затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. Відповідно до вимог п.1.6 зазначеного Порядку оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4.

При цьому суд зазначає, що зазначеним наказом, а також Законом №2181 не визначено поняття “обовязкові реквізити податкової декларації” (зокрема, податкової декларації з податку на прибуток підприємства).

Суд зазначає, що приймання та реєстрації документів податкової звітності від платників податків; перенесення інформації з документів податкової звітності на паперових носіях до електронних баз податкової звітності; перенесення інформації, наданої платниками податків в електронному вигляді, до електронних баз податкової звітності; проведення автоматизованих перевірок документів податкової звітності, зокрема звірка даних документів податкової звітності з інформацією відповідних реєстрів, переліків тощо, згідно з наданими технічними завданнями; верифікації даних податкової звітності, наданої на паперових носіях, що переносяться до КОР платників податків; перенесення показників про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до КОР платників податків; контроль за даними при перенесенні сум з баз податкової звітності до КОР платників податків; обробки податкової звітності (у тому числі поданої в електронному вигляді), дані з якої не заносяться до КОР платників податків; формування та передачі реєстрів на основі обробленої податкової звітності; оформлення і передачі для збереження паперових носіїв податкової звітності; адміністрування системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності здійснюються органами державної податкової служби в порядку, встановленому Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 31.12.2008 р. №827 надалі Методичні рекомендації №827).

Відповідно до п.2 зазначених Методичних рекомендацій податкова звітність - сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 4.5 Методичних рекомендацій №827 якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

У таких випадках працівники підрозділів ведення та захисту податкової звітності повинні в усній формі попередити платника податків про виявлені недоліки і наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності і запропонувати надати нову, оформлену належним чином. Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій). Платнику податків у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання) структурним підрозділом, до функцій якого належить приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181).

Суд зазначає, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 року від 08.05.2009 року була прийнята відповідачем без попередження про можливість невизнання податковою звітністю. Як слідує з тексту листа ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 12.06.2009 року №30703/10/15-1 та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні зазначена податкова звітність позивача була не визнана як податкова декларація на підставі рішення галузевого підрозділу.

При цьому відповідач в повідомленні №24615/10/15-1 від 15.05.2009 року посилається на вимоги абзацу 4 п.1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143.

Разом з тим, згідно з пунктом 4.4 Методичних рекомендацій №827 передбачено, що працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.

На підставі викладеного, суд зазначає, що до обовязкових реквізитів податкової декларації згідно з зазначеним наказом Державної податкової адміністрації України не входить порядок розміщення тексту (даних) декларації (зокрема, додатків до податкової декларації з податку на прибуток) на аркушах формату А-4: з двох сторін або з однієї сторони.

Що стосується права податкового органу на невизнання податкової звітності платника податку як податкової декларації, що надано пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, то суд приходить до висновку, що воно обмежене лише трьома випадками: якщо в податковій звітності не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами або не скріплено печаткою платника податків.

Представником відповідача під час розгляду справи не надано доказів того, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 року не підписана відповідними посадовими особами або не скріплена печаткою платника податків. Такі порушення не зазначались також ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в повідомленні від 15.05.2009 року та листі від 12.06.2009 року.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених Законів України та наказів Державної податкової адміністрації України розміщення додатку до податкової декларації з податку на прибуток на односторонніх або двосторонніх аркушах формату А-4 не є обовязковим реквізитом податкової декларації з податку на прибуток, у звязку з чим суд приходить до висновку, що дії ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не відповідають вимогам пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та пп.4.4 розділу 4 Додатку №1 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 31.12.2008 р. №827).

Суд також вважає необхідним звернути увагу відповідача, що наказ ДПА України від 15.04.2008 року №250 «Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», на який наявне посилання в листі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 12.06.2009 року як на підставу для невизнання податкової декларації позивача з податку на прибуток від 08.05.2009 року податковою звітністю, втратив силу з прийняттям наказу №827 від 31.12.2008 року, тобто за 4 місяці до подання позивачем вказаної податкової декларації.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та без досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з вимогами статті 17 Закону №2181 до платника податку, що не надав податкову декларацію за відповідний звітний період, можуть бути застосовані штрафні санкції: за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181); у разі самостійного визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платника податку у звязку з неподанням декларації за відповідний звітний період (додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1) платник податку також повинен сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону №2181).

Суд зазначає, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0011901501/0 від 16.06.2009 року, згідно з яким до платника податку позивача застосовані штрафні санкції за неподання податкової декларації з податку на прибуток саме за І квартал 2009 року на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181, тобто за неподання позивачем податкової декларації, яка була ним подана.

Крім того, суд вважає за необхідне також звернути увагу відповідача на те, що станом на 12.05.2009 року (граничний термін подання податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року, що зазначений в акті перевірки) у відповідача була наявна податкова декларація за І квартал 2009 року позивача від 24.04.2009 року (звітна). Стосовно вказаної податкової декларації відповідачем, як свідчать матеріали справи, позивачу не було направлено повідомлення про те, що вона не визнається податковим органом як податкова звітність, тобто вказана податкова декларація від 24.04.2009 року була прийнята ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, у звязку суд приходить до висновку, що податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2009 року була б подана відповідачем у встановлені діючим законодавством строки навіть у випадку невизнання податковою звітністю податкової декларації від 08.05.2009 року.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для застосування до позивача зазначених штрафних санкцій за неподання декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 14 квітня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 19 квітня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0011901501/0 від 16 червня 2009 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом» (код ЄДРПОУ 35003031, юридична адреса: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд.45, оф.408) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.