Рішення № 96713803, 27.04.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/155/20

2/336/130/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,з участю секретаря судового засідання Аксьонової О.А.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної Ольги Володимирівни,треті особи Запорізька міська рада, ОСОБА_2 ,про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії

за участю сторін та їх представників :

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Боярчук Н.В.

відповідача Кузьміної О.В.

представника відповідача адвоката Трифонова А.В.,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом,в якому зазначає,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 ,до складу спадщини після його смерті входить нерухоме майно,автомобіль та грошові кошти на рахунках у банківських установах.

Позивачка як дружина померлого та спадкоємиця за законом першої черги протягом встановленого законом строку звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної О.В.із заявою про прийняття спадщини,а після спливу 6-місячного строку-із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою нотаріуса Кузьміної О.В.№ 182/02.31 від 21.03.2018 р.було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заповіту спадкодавця,зміст якого,з огляду на спір між спадкоємцями, потребує тлумачення у судовому порядку.

На думку позивачки,нотаріусом незаконно відмовлено їй у вчиненні нотаріальної дії,оскільки за змістом оскаржуваної постанови не зазначено,яким саме нормам чинного законодавства України суперечить вчинення нотаріальної дії та між якими саме спадкоємцями існує спір щодо тлумачення заповіту.

З посиланням на вказані обставини та положення ст.15,16,1235 ч.2,1256 ЦК України,Закону України «Про нотаріат»,Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 р.№ 296/5,позивачка просить суд визнати незаконною відмову приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної О.В.у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та скасувати постанову приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної О.В. № 182/02.31 від 21.03.2018 р.про відмову у вчиненні нотаріально дії- видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідачкою був наданий відзив на позов,в якому приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кузьміна О.В. просить відмовити у його задоволенні з тих підстав,що після смерті ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відкрилася спадщина за заповітом від 19.06.2008 р.,яким останній позбавив права на спадщину дочку ОСОБА_2 та всіх інших родичів,які мають право на спадщину за законом. З урахуванням змісту заповіту та за наявності заяв спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом,нотаріусом була здійснена юридична оцінка заповіту ОСОБА_4 від 19.06.2008 р.як такого,що потребує тлумачення в судовому порядку в тій частині,що позивачка ОСОБА_1 ,яка підпадає під термін «родич»,не позбавлена цим заповітом права на спадкування за законом,тому відповідно до ст.68 Закону України «Про нотаріат» та п.п.5.1 п.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивачка відповіді на відзив не подала.

Третя особа Запорізька міська рада надала до суду пояснення,у яких заперечує проти позовних вимог з тих підстав,що ОСОБА_4 за життя склав заповіт,яким дочку ОСОБА_2 та інших родичів,які мають право на спадщину за законом,позбавив права на спадщину,відповідно до ст.1277 ЦК України,майно померлого ОСОБА_4 має статус відумерлої спадщини.

Представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Кукурудз Р.О.надав письмові пояснення,у яких заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що за матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_4 нотаріус,з огляду на зміст заповіту ОСОБА_4 ,встановила наявність між особами,які звернулися із заявами про прийняття спадщини,спору про коло спадкоємців та право на спадкування майна померлого ОСОБА_4 за законом,що виключає безспірність прав спадкоємців,які посвідчує нотаріус шляхом вчинення відповідної нотаріальної дії. Вважає,що по суті позов ОСОБА_1 спрямований на визнання за нею права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та спонукання нотаріуса діяти певним чином у процедурі оформлення спадщини.

В судовому засіданні у вступному слові позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позов підтримали з наведених у ньому підстав та пояснили,що оскаржувана постанова нотаріуса,яка була винесена безпідставно,перешкоджає позивачці оформити спадщину за законом після смерті чоловіка,чим порушені її майнові права,спору між спадкоємцями не існує,а текст заповіту ОСОБА_4 викладений чітко та зрозуміло,тлумачення не потребує. Оскільки саме з цих підстав нотаріусом було відмолено у вчиненні нотаріальної дії,про що зазначено у оскаржуваній постанові,позивачка та її представник просять позов задовольнити.

Відповідачка та її представник у вступному слові проти позову заперечували з підстав,викладених у відзиві. Пояснили,що за життя ОСОБА_4 склав заповіт від 19.06.2008 р.,який є чинним,цим заповітом позбавив права на спадкування дочку ОСОБА_2 та всіх інших родичів ,які матимуть право на спадкування за законом. З урахуванням визначення терміну «родич» згідно чинного законодавства,нотаріусом була надана належна юридична оцінка змісту заповіту та відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ,про що винесена оскаржувана постанова,яка є законною та обґрунтованою. Просили відмовити у позові у повному обсязі.

Треті особи та їх представники в судове засідання не з`явились,надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши пояснення учасників справи та їх представників,дослідивши надані письмові докази у сукупності,суд дійшов висновку,що позов заявлений необґрунтовано, не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до приписів ст.2 ЦПК України,завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено та перевірено доказами,що 22.07.2016 р.був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 ,1936 р.н.,та ОСОБА_1 ,1961 р.н.,присвоєно прізвища чоловіку та дружині « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_1 »,про що надана копія свідоцтва про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у віці ІНФОРМАЦІЯ_2 помер,про що надана копія свідоцтва про смерть.

18.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної О.В.із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 та вказала про наявність іншого спадкоємця за законом- дочки спадкодавця ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кузьміною О.В. за заявою ОСОБА_1 була заведена спадкова справа № 87/2017 до майна померлого ОСОБА_4

27.12.2017 р. ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної О.В.із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 та вказала про наявність іншого спадкоємця за законом- дружини ОСОБА_2 .

При перевірці нотаріусом підстав для закликання до спадкоємства ,було встановлено, що 19.06.2008 р. ОСОБА_4 склав заповіт ,посвідчений секретарем виконкому Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за реєстровим № 248,яким дочку ОСОБА_2 та всіх інших родичів,які мають право на спадщину за законом, позбавляє права на спадщину,на час відкриття спадщини цей заповіт є чинним.

Постановою нотаріуса Кузьміної О.В.№ 182/02.31 від 21.03.2018 р.було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заповіту спадкодавця,зміст якого,за наявності спору між спадкоємцями, потребує тлумачення у судовому порядку.

В обґрунтування позову позивачка посилалася на те,що оскаржувана постанова не ґрунтується на законі та не відповідає фактичним обставинам,порушує її права як спадкоємиці померлого ОСОБА_4 за законом.

Перевіряючи ці обставини,суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 р. № 2 можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» та, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням;

9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Як випливає з п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону «Про нотаріат», перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону, не є вичерпним.

Відповідно до положень п. 4.12. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Як передбачено ст.1217 ЦК України,спадкування здійснюється за законом або заповітом.

Статтею 1223 ЦК України встановлено,що право на спадкування мають особи,визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту,визнання його недійсним,неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом,а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини,право на спадкування за законом одержують особи,визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згадуваний вище заповіт ОСОБА_4 від 19.06.2008 р.на час відкриття спадщини є чинним,не визнаний недійсним,визначена ним спадкоємець за заповітом ОСОБА_8 померла у 2014 р.раніше спадкодавця,заповіт охоплює весь обсяг спадщини.

Відтак,після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина за заповітом від 19.06.2008 р.,яким він висловив свою волю позбавити дочку ОСОБА_2 та всіх інших родичів,які мають право на спадщину за законом,права на спадкування.

Визначення кола родичів,які мають право на спадщину за законом,надається ЦК України у статтях 1261-1265,до яких відноситься і дружина спадкодавця.

Водночас,позивачка вважає,що після смерті ОСОБА_4 вона має бути закликана до спадкування за законом,оскільки зміст заповіту ОСОБА_4 не стосується її прав та обов`язків,тлумачення не потребує,а фактично нотаріус ухилилась від виконання обов`язку вчинити нотаріальну дію шляхом винесення оскаржуваної постанови,у якій зазначила про наявність спору між спадкоємцями стосовно тлумачення заповіту,якого фактично не існує.

Однак,за текстом оскаржуваної постанови нотаріус зазначає,що з огляду на положення ч.2 ст.1235 ЦК України, заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом;у цьому разі ця особа не може одержати права на спадкування.

Тобто,на час винесення оскаржуваної постанови,з урахуванням змісту заповіту спадкодавця ОСОБА_4 ,нотаріус не встановила підстав закликати ОСОБА_1 до спадкування за законом за наявності чинного заповіту,її право на спадкування оцінила як таке,що не є безспірним та не може бути посвідчене шляхом вчинення нотаріальної дії,оскільки це протирічить законодавству України,у даній справі-положенням ст.1261-1265 ЦК України,якими визначено коло родичів,які мають право на спадщину за законом,до яких належить і дружина спадкодавця,що формально позбавлена права на спадкування за законом.

Оскаржуваною постановою ці обставини нотаріус довела до відома ОСОБА_1 ,яка на власний розсуд обрала подальший спосіб захисту своїх прав,звернувшись з позовом про тлумачення змісту заповіту,фактично намагаючись,як і у цій справі,визнання за нею права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ,однак ця постанова,якою завершена процедура нотаріального оформлення спадщини, не перешкоджає ОСОБА_1 в судовому порядку заявити свої права на спадщину ОСОБА_4 ,її права оскаржуваною постановою не порушені ,а сама постанова за формою та змістом відповідає вимогам закону і констатує той факт,що нотаріус не наділений повноваженнями самостійно встановлювати права чи обов`язки учасників спадкових правовідносин,які не є безспірними.

На користь такого висновку є і позиція іншого спадкоємця після смерті ОСОБА_4 -його дочки ОСОБА_2 ,яка ,незважаючи на зміст заповіту,теж подала заяву про прийняття спадщини за законом і не визнає такого права за ОСОБА_1 ,про що вказує обрана нею позиція у справі,а також позиція Запорізької міської ради,яка вважає спадщину ОСОБА_4 відумерлою.

Враховуючи викладене,суд дійшов висновку,що за наявності чинного заповіту спадкодавця,виключається безспірність права на спадкування за законом,тому оскаржувана постанова винесена законно та ґрунтується на фактичних обставинах справи,підстав для її скасування не встановлено,тому у задоволенні позову суд відмовляє у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України,при відмові у задоволенні позову судові витрати позивачці не компенсуються.

На підставі ст.1217,1223,1235 ЦК України,ст.ст.12,13,76,81,141,258,259,263,265,353,355 ЦПК України,суд-

Ухвалив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А.Галущенко