Ухвала суду № 96713409, 02.04.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 02.04.2021

Справа № 937/2850/21

Провадження 1-кс/937/1052/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» квітня 2021 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Редько О.В., за участі секретаря судового засідання - Колеснікової Л.В., прокурора - Жидкова В.Л., підозрюваного - ОСОБА_1 , захисників підозрюваного - адвоката Ігнатова Є.Є., Сивової Я.В., розглянувши клопотання за матеріалами кримінального провадження№ 62021080000000038 старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Саварець А.В., погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Жидковим В.Л. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання за матеріалами кримінального провадження№ 62021080000000038 старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Саварець А.В., погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Жидковим В.Л. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021080000000038 від 20.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Процесуальне керівництво у даному провадженні доручено групі прокурорів управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 28.08.2018, ОСОБА_1 будучі керівником підрозділу місцевої прокуратури, а тому, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи прокуратури належать до правоохоронних органів.

Згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах:

1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;

2) законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності;

3) територіальності;

4) презумпції невинуватості;

5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків;

6) політичної нейтральності прокуратури;

7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;

9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;

10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Крім того, ОСОБА_1 був суб`єктом, на якого відповідно до підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширювалась дія вказаного Закону.

Так, статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Нормами ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у частині першій ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Положеннями ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вимоги для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Крім того, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до ст. 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27.04.2017 Всеукраїнською конференцією прокурорів, прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі:

- вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища.

Водночас ОСОБА_1 присяги прокурора не дотримав та діючи всупереч вимогам ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ч.ч. 3, 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, з метою отримання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, вступив у позаслужбові стосунки та вчинив корупційний злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 будучі начальником Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області, відповідно до п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» організовував діяльність місцевої прокуратури у вказаному відділі.

Крім того ОСОБА_1 здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення слідчими слідчого відділу Васильківського ВП ГУ НП в Запорізькій області досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, згідно ст. 36 КПК України, уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;

3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;

4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;

5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;

8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;

9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

11) повідомляти особі про підозру;

12) пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;

13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;

14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;

16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об`єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;

18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;

19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;

20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;

21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 3 КПК України прокурор є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення.

Як визначено пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Незважаючи на вказані вище норми чинного законодавства ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, а саме в проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище надати неправомірну вигоду для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища за таких обставин.

Так, встановлено, що у провадженні слідчих слідчого відділу Васильківського ВП ГУ НП в Запорізькій області перебувало кримінальне провадження № 42020081160000002 від 03.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, за фактом розтрати бюджетних коштів посадовими особами Малобілозерської сільської ради, шляхом внесення недостовірних даних до офіційних документів, а саме актів приймання виконаних будівельних робіт на користь посадових осіб ТОВ «Хаус Біт».

Прокурори Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області, у тому числі начальник Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 , відповідно до ст. 36 КПК України, входили до групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, та здійснювали у ньому повноваження прокурорів, передбачені КПК України.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020081160000002 від 03.01.2020 підлягали також дослідженню обставини правомірності дій службових осіб Малобілозерської сільської ради, у тому числі голови Малобілозерської сільської ради ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).

У зв`язку з цим, у період часу з жовтня 2020 року (точний час під час досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_2 , за вчинення ним як керівником Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області, прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020081160000002 від 03.01.2020, дій, щодо не повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, та подальше закриття вищевказаного вказаного кримінального провадження.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_1 , будучі керівником Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури та прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020081160000002 від 03.01.2020, у жовтні 2020 року (точний час під час досудового розслідування не встановлено) ініціював зустріч із ОСОБА_2 .

У подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе, 01.12.2020 ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури, будучі прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020081160000002 від 03.01.2020, знаходячись у своєму службовому кабінеті, розташованому у адміністративній будівлі Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури (за адресою: вул. Приморська, 32) зустрівся з головою Малобілозерської сільської ради ОСОБА_2 , який прибув до нього за викликом, та звернувся до останнього з проханням надати йому - ОСОБА_1 , неправомірну вигоду за вчинення ним дій з використанням свого службового становища в інтересах ОСОБА_2 , а саме щодо не повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, та подальше закриття кримінального провадження № 42020081160000002 від 03.01.2020.

Розуміючи владні повноваження та службове становище ОСОБА_1 , незаконність його дій, а також те, що в разі не надання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, останній погодився на прохання ОСОБА_1 щодо надання йому неправомірної вигоди.

Після цього 19.02.2021 близько 09 год. 00 хв. перебуваючи на АЗС WOG у м. Василівка ОСОБА_1 , будучи службовою особою органів прокуратури та прокурором групи прокурорів у вищевказаному кримінальному провадженні, знову зустрівся з ОСОБА_2 , який прибув до нього за викликом, та продовжуючи реалізовувати умисел направлений на одержання неправомірної вигоди повідомив, що за результатами проведених судово-товарознавчих експертиз у вищевказаному кримінальному провадженні встановлено збитки при проведенні будівельних робіт та вже наявні підстави для повідомлення про підозру особам, які такі роботи виконували, при цьому триває проведення комплексної економічної експертизи за результатами якої буде вирішуватись питання про повідомлення ОСОБА_2 про підозру, та лише у разі надання неправомірної вигоди ОСОБА_2 гарантовано уникне повідомлення про підозру.

Під час зустрічі, яка відбулась 12.03.2021 близько 09 год. 00 хв. на АЗС WOG у м. Василівка ОСОБА_1 , будучи службовою особою органів прокуратури та прокурором групи прокурорів у вищевказаному кримінальному провадженні, продовжуючи реалізовувати умисел направлений на отримання неправомірної вигоди зазначив, що наступного тижня він повідомить ОСОБА_2 суму неправомірної вигоди, яку необхідно передати для вирішення питання щодо не повідомлення про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, та подальше закриття кримінального провадження № 42020081160000002 від 03.01.2020.

У подальшому, 19.03.2021 о 18 год. 06 хв. ОСОБА_1 , будучи начальником Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури, прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020081160000002 від 03.01.2020, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе за невчинення ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища, використовуючи мобільний телефон своєї дружини - ОСОБА_3 , за допомогою месенджера «Телеграм», повідомив ОСОБА_2 суму неправомірної вигоди, яка складала 8 тис. дол. США, та яку необхідно передати для вирішення питання щодо не повідомлення про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, та подальше закриття кримінального провадження № 42020081160000002 від 03.01.2020. На вказану пропозицію ОСОБА_2 , розуміючи владні повноваження та службове становище ОСОБА_1 , незаконність його дій, а також те, що в разі не надання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, погодився на прохання ОСОБА_1 щодо надання йому неправомірної вигоди, та повідомив, що готовий буде передати неправомірну вигоду у вищевказаному розмірі після 30 березня 2021 року, оскільки до цього часу перебуватиме на лікуванні.

Після цього 01.04.2021 року близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 з метою реалізації умислу направленого на отримання неправомірної вигоди перебуваючи на АЗС Запоріж НП у м. Василівка зустрівся з ОСОБА_2 , де останній, на виконання вказівки ОСОБА_1 , сів у автомобіль Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Перебуваючи у вказаному автомобілі ОСОБА_1 продовжуючи реалізовувати умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за невчинення ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища повідомив ОСОБА_2 про необхідність передати йому неправомірну вигоду у сумі 8 тис. дол. США за вирішення питання щодо проведення комплексної економічної експертизи та отримання висновку за результатами якого ОСОБА_2 гарантовано уникне повідомлення про підозру та кримінальне провадження № 42020081160000002 від 03.01.2020 буде закрито.

Після цього, ОСОБА_1 , під час вищевказаної зустрічі з ОСОБА_2 , перебуваючи у автомобілі Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , на АЗС Запоріж НП у м. Василівка, одержав для себе від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 8 тис. дол. США. (що в еквіваленті в національній валюті України складала 222 640 грн.), за не повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, та подальше закриття кримінального провадження № 42020081160000002 від 03.01.2020.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: в проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

Під час досудового розслідування, 01.04.2021 о 17 год. 05 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

02.04.2021 слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:

?заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 19.01.2021;

?протоколами допитів свідка ОСОБА_2 від 20.01.2021, 29.03.2021 та 01.04.2021;

?протоколами допитів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 01.04.2021;

?протоколом огляду мобільного телефону відеозаписів;

?відповіддю УСБУ в Запорізькій області на виконання доручення слідчого надано в порядку ст. 40 КПК України від 28.01.2021;

?протоколом вручення грошових коштів від 01.04.2021;

?протоколом обшуку транспортного засобу Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 від 01.04.2021;

?протоколом обшуку службового кабінету ОСОБА_3 від 01.04.2021;

?протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України від 01.04.2021;

?іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на вірогідну причетність ОСОБА_1 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин який інкримінується ОСОБА_1 є тяжким, та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 10-ти років, з конфіскацією майна та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за вказаний злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Разом з цим, ОСОБА_1 володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України.

Під час спілкування із заявником ОСОБА_2 використовував мобільний додаток «Telegram», конспіруючи розмови та своє місце перебування.

Після отримання неправомірної, 01.04.2021 ОСОБА_1 , будучі юристом за освітою та прокурором за професією, розуміючи повноваження, надані Законом України «Про Національну поліцію», керуючи автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , не виконавши законні вимоги працівників поліції про зупинку його транспортного засобу, переховувався від співробітників правоохоронних органів, постійно змінюючи напрямки свого руху, переховуючись від них, при цьому порушуючи правила дорожнього руху, нехтуючи безпекою оточуючих учасників дорожнього руху, створюючи аварійно-небезпечні ситуації на автодорозі.

Керуючи вказаним транспортним засобом, ОСОБА_1 не реагував на вимоги співробітників поліції про зупинку автомобіля, продовжив рух тікаючи від них, маючи основну мету переховатися від органів досудового розслідування та суду, розуміючи можливі наслідки викриття його на отриманні неправомірної вигоди, а також позбутися предмету неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 8 тис. дол. США, які отримав від ОСОБА_2 .

У подальшому, 01.04.2021 ОСОБА_1 після тривалих переховувань, був зупинений співробітниками правоохоронних органів.

З урахуванням зазначеної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 у сторони обвинувачення є вагомі підстави вважати, що ризик переховування останнім від органів досудового розслідування та/або суду є досить високим.

2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 вчиняючи правопорушення, зазначив заявнику ОСОБА_6 що він має сталі професійні та дружні зв`язки і вплив на прокурорів Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури, будучі їхнім колишнім керівником, а також на інших осіб, які можуть сприяти прийняттю потрібного ОСОБА_1 рішення, на виконання його домовленостей із ОСОБА_6 .

У зв`язку із зазначеним у слідства є підстави вважати, що ОСОБА_1 використовуючи вказані зв`язки та осіб може знищити документи та речі, які мають значення для встановлення фактичних обставин у провадженні, у тому числі щодо спілкування з ними з використанням мобільних додатків.

Як встановлено під час досудового розслідування тікаючи від співробітників правоохоронних органів ОСОБА_1 мав на меті, не лише переховатися від органів досудового розслідування та суду, а також позбутися предмету неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 8 тис. дол. США, які отримав від ОСОБА_2 , знищивши, сховавши або спотворивши їх.

Також, під час проведення 01.04.2021 слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні слідчими вилучено три мобільні телефони, що належать ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 , які ймовірно використовувалися ОСОБА_1 для спілкування із ОСОБА_2 , під час якого ОСОБА_1 висловлював умови надання йому неправомірної вимоги, а також зазначав її розмір.

Наразі стороною обвинувачення детально не оглянуто відомості, що містяться у вказаних телефонах, що створює ризик можливого знищення інформації, що на них міститься.

Крім того, 01.04.2021 переховуючись від органу досудового розслідування ОСОБА_1 міг знищити, сховати або спотворити інші речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема щодо обставин кримінального провадження № 42020081160000002 від 03.01.2020, за яке він отримав неправомірну вигоду.

Також, ОСОБА_1 знаючи особисто де перебувають такі речі і документи перебуваючи на волі може продовжити вчиняти дії щодо їх остаточного знищення, схову та спотворення.

У зв`язку з викладеним, наразі тривають необхідні слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення таких речей і документів.

Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку.

Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може спілкуватися із невстановленими особами, у тому числі співробітниками правоохоронних органів, з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

З урахуванням зазначених обставин у сторони обвинувачення є вагомі підстави вважати, що вказаний ризик є досить високим та ймовірним.

3. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних заявника, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно ОСОБА_1 , а також свідків у вказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на учасників процесу у тому числі свідків шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Виконання завдань кримінального судочинства та встановлення усіх обставин вказаного кримінального провадження вимагають використання спеціальних знань спеціалістів, а також проведення експертиз.

Проте, враховуючи, що 01.04.2021 ОСОБА_1 під час зустрічі із свідком ОСОБА_2 , демонстрував останньому переписку у його телефоні в мессенджері «Telegram» переписку з невстановленою наразі особою, з якої вбачається, що ОСОБА_1 надходило повідомлення від вказаного абонента, зі змісту якого зводився до того, що висновок експертизи у кримінальному провадженні № 42020081160000002 від 03.01.2020 можливо зробити на загальну суму збитків 440 000 гривень або розбити дану суму збитків на частини та покласти їх на підрядну організацію, що унеможливіть подальше притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 за участі невстановлених наразі осіб незаконно впливає на експертів у кримінальному провадження № 42020081160000002 від 03.01.2020, що наразі проводиться експертами.

Вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , зможе незаконно впливати на спеціалістів та експертів у вказаному кримінальному провадженні, на відповідній стадії їх залучення, або використовувати невстановлених осіб, які допомагали йому впливати на експертів у кримінальному провадженні № 42020081160000002 від 03.01.2020.

Наявність у ОСОБА_1 сталих зв`язків у правоохоронних органах, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності, у випадку обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення, в тому числі ОСОБА_1 можливого надання останнім порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю іншим, невстановленим на даний час особам, які можуть бути причетні до вчинення вказаного тяжкого злочину, та підлягати допиту в якості свідків.

Таким чином у слідства є підстави вважати, що ОСОБА_1 , маючи широкі зв`язки у правоохоронних органах, тривалий досвід час на посаді керівника відділу прокуратуру може використовувати їх з метою впливу на свідків, спеціалістів та експертів у вказаному кримінальному провадженні.

4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Ураховуючи те, що зазначений вище злочин вчинявся ОСОБА_1 з корисливих мотивів, метою якого було отримання неправомірної вигоди, слід прийти до висновку, що у випадку обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення та приховування слідів інкримінованого кримінального правопорушення.

Також наявність у ОСОБА_1 сталих зв`язків у правоохоронних органах та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, дає підстави припускати, що ОСОБА_1 , використовуючи такі зв`язки та невстановлених на даний час осіб може вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи, що під час вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 ймовірно використовував невстановлених наразі осіб, наведене свідчить про можливість перешкоджання як збоку ОСОБА_1 так і з боку таких осіб розслідуванню вказаного кримінального провадження.

5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Ураховуючи те, що зазначене вище кримінальне правопорушення вчинялося ОСОБА_1 з корисливих мотивів, метою якого було прохання, одержання грошових коштів, слід прийти до висновку, що у випадку не застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу, або обрання більш м`якого ніж тримання під вартою, може призвести до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, а також можливого вчинення кримінального правопорушення стосовно свідків, спеціалістів та експертів з метою впливу на них.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який також виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_1 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України;

- підозрюваний ОСОБА_1 вчинил тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, з конфіскацією майна, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- вік та стан підозрюваного ОСОБА_1 дозволять йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного;

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 .

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.

Не можливе і застосування до підозрюваної ОСОБА_1 і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Зазначені обставини, на підставі яких зроблено висновок про необхідність застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містяться в вищезазначених матеріалах кримінального провадження, а також інших доказах, зібраних у ході досудового розслідування.

Водночас, положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Так, згідно ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань, а саме рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 № 12050/04, у якому Європейським судом підкреслено важливість оцінки, при визначенні розміру застави, шкоди, завданої злочином, рівня відповідальності підозрюваного та тяжкості злочину. При цьому, Європейським судом з прав людини визнано правильним підхід національного суду Іспанії щодо необхідності врахування вказаних чинників за наявності сумнівів у тому, що застава, сума якої визначатиметься виключно пропорційно до майнового стану підозрюваного, зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передусім щодо участі у судовому розгляді справи. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні який ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більш суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.

Враховуючи характер кримінального провадження, майновий стан підозрюваного та значну суспільну небезпеку інкримінованого йому злочину, у сторони обвинувачення немає підстав вважати, що застава, сума якої визначатиметься виключно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, та керуючись ч. 5 ст. 182 КПК України, яка передбачає, що «у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб», а тому вважаємо, що слідчим суддею необхідно визначити розмір застави ОСОБА_1 більше ніж максимальні межі застави передбачені для осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого злочину.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється в проханні та отриманні грошових коштів у сумі 8 000,00 доларів США (станом на 30.03.2021 за курсом Національного банку України становить 222 640, 00 грн.).

За таких обставин, сума застави у межах, передбачених положеннями ст. 182 КПК України для тяжких злочинів, не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на нього обов`язків та не буде стримуючим засобом до не порушення ОСОБА_1 покладених на підозрюваного обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, майновий стан підозрюваного, а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, одночасно із застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід призначити останньому заставу у розмірі 353 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 801 тис. 310 гривень та у випадку її внесення визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Розмір застави є помірним для підозрюваного ОСОБА_1 виходячи з його майнового стану, враховуючи, що останній тривалий час працював в органах прокуратури, у тому числі на керівних посадах, за 2020 рік він отримав 403 631 грн. заробітної плати, має готівкові кошти в сумі 8 000 доларів США, а також кошти, розміщені на банківських рахунках в сумі 7 738 доларів США, на праві безоплатного користування автомобіль Skoda, Octavia tour, 1,9, 2007 року, який зареєстрований на його тестя - ОСОБА_7 , ринкова вартість якого наразі складає від 5 800 доларів США до 7 000 доларів США.

Крім того, під час досудового розслідування отримано інформацію про продаж ОСОБА_1 31.03.2021 мотоциклу.

Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , має готівкові кошти в сумі 15 000 USD, у 2019 році на праві безоплатного користування використовує автомобіль Volkswagen, Touareg, 2006 року, що належить ОСОБА_8 .

Крім того, ОСОБА_1 слід обрати максимальний строк тримання під вартою - 60 (шістдесят) днів, оскільки складність провадження не дозволяє завершити досудове розслідування у коротший строк.

Водночас, сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням, та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та для виконання завдань кримінального провадження, керуючись вимогами ст. ст. 36, 40, 131, 132, 176 - 178, 182 - 184, 194 КПК України слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням розміру застави не менше 353 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 801 тис. 310 гривень.

У разі внесення підозрюваним застави, визначити необхідність виконання підозрюваним ОСОБА_1 наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого їй злочину; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу на підставах, які зазначені в клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому заперечував проти обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт або заставу, посилаючись на те, що ризики, на які посилається сторона обвинуваченого у клопотанні не підтверджені доказами. Підозрюваний також пояснив, що на час його затримання він вже не займав посаду в прокуратурі, оскільки був звільнений. На утриманні має малолітню дитину, яка має проблеми з затримкою мовлення. Крім того, має на утриманні батька, який є пенсіонером та інвалідом другої групи. Зауважив, що телеграмом він не користується, з захисником через месенджери не переписувався. Кошти не отримував не від кого, в кишені на день затримки мав 400 доларів, ще в гаманці мав 100 доларів. Його взагалі зупинили озброєні люди, стріляли, погрожували його життю, пошкодили автомобіль, який взагалі на праві власності належить тестю. Підозрюваний внаслідок затримання отримав тілесні ушкодження. На теперішній час мобільний телефон та сім карта знаходяться у слідчого.

Захисник підозрюваного - адвокат Сивова Я.В. заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинуваченого про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилаючись на наступне. За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються лише на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у чиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Так клопатння слідчого містить лише формальне посилання на обставини, наведені у ст. 177 КПК України, і їх перерахування. Слідчий вказує на наявність ризиків, передбачених п.1, 2, 3 ст. 177 КПК України, при цьому не наводить достатніх підстав існування цих ризиків. Посилання слідчого на існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування не підтверджується жодним доказом. Слідчий в клопотанні посилається на можливість виїзду підозрюваного ОСОБА_1 за кордон за умови наявності у нього закордонного паспорту, що є необґрунтованим, оскільки при вирішенні слідчим суддею питання про обрання запобіжного заходу одночасно приймається рішення про накладення на підозрюваного обов`язків, зокрема, обов`язок здати у відповідний орган закордонний паспорт на зберігання, а це унеможливлює виїзд ОСОБА_1 за межі території України. щодо обставин не реагування ОСОБА_1 на вимоги співробітників правоохоронних органів про зупинку автомобілю, то з цього приводу до Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі направлено заяву про вчинення злочину працівниками правоохоронного органу, передбаченого ст. 365 КК України. В заяві про вчинення кримінального правопорушення від 02.04.2021 року чітко зазначено, що переслідування автомобілю під керуванням ОСОБА_1 здійснювалось на автомобілях, які не мали за зовнішнім виглядом ознак спецтранспорту, а з урахуванням посади, яку до недавнього часу обіймав підозрюваний, таке переслідування сприймалось ним як погроза життю та здоров`ю. Також є необґрунтованим та недоведеним посилання слідчого на наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. З копії трудової книжки встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з посади керівника Василівського відділення Енергодарської місцевої прокуратури на підставі наказу № 416-к від 18.03.2021 року, таким чином він позбавлений можливості в будь-який спосіб впливати на хід досудового розслідування у кримінальному провадженні. Наявність дружніх стосунків з будь - якими особами не може слугувати обґрунтуванням наявності ризику, вказаного слідчим у клопотанні. Припущення сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваного позбутись предмету неправомірної вигоди у розмірі 8 000 доларів США є безпідставними, оскільки зазначеної грошової суми органом досудового розслідування не було відшукано та вилучено. Посилання слідчого на існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідка у цьому кримінального провадженні також не ґрунтуються на фактах та не підтверджується матеріалами клопотання. ОСОБА_1 звільнений з посади керівника Василівського відділення Енергодарської місцевої прокуратури, а тому він позбавлений можливості керувати рухом кримінального провадження. Бути обізнаним щодо планування та проведення слідчих дій, якщо вони проводяться без його участі, впливати на свідків, спеціалістів, експертів. Таким чином, твердження слідчого про наявність зазначених в клопотанні ризи тиків не відповідають вимогам КПК України, де зазначено, що в клопотанні слідчого повинен міститися виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Слідчим також не враховані вимоги, передбачені ст. 178 КПК України. Так підозрюваний ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, а тому це свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків. Підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Крім того, захисник підозрюваного - адвокат Сивова Я.В. зауважила, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, однак він звільнений з посади керівника прокуратури, а тому на час його затримання підозрюваний позбавлений можливості в будь - який спосіб впливати на хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020081160000002 від 03.01.2020 року, приймати процесуальні рішення, в тому числі рішення з приводу вручення ОСОБА_2 повідомлення про підозру. Дії ОСОБА_1 можуть бути кваліфіковані лише за ст. 190 КК України при умові наявності доказів для пред`явлення підозри. З огляду на викладеного, захисник підозрюваного - адвокат Сивова Я.В. вважає, що достатньо дієвим запобіжним заходом відносно ОСОБА_1 є обрання застави або домашній арешт з забороною залишати місце мешкання лише в нічний час.

Захисник підозрюваного - адвокат Ігнатов Є.Є. також заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.183 КПК України запобіжний захід - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62021080000000038 від 20.01.2021 року ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

01.04.2021 року о 17 год. 05 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

02.04.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування вина підозрюваного ОСОБА_1 обґрунтована наступними доказами:

- заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 19.01.2021;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_2 від 20.01.2021, 29.03.2021 та 01.04.2021;

- протоколами допитів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 01.04.2021;

- протоколом огляду мобільного телефону відеозаписів;

- відповіддю УСБУ в Запорізькій області на виконання доручення слідчого надано в порядку ст. 40 КПК України від 28.01.2021;

- протоколом вручення грошових коштів від 01.04.2021;

- протоколом обшуку транспортного засобу Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 від 01.04.2021;

- протоколом обшуку службового кабінету ОСОБА_3 від 01.04.2021;

- протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України від 01.04.2021;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Крім того, частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Тому, оцінюючи вагомість наданих органом досудового розслідування доказів, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 p., в якому викладено позицію, що «32. ... наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність таких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин» та рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого «…факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, Європейський суд з прав людини одним з критеріїв для визначення наявності обґрунтованої підозри вважає наявність фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого її (особу) підозрюють (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»). Доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має відповідати стандарту «розумна підозра» (рішення у справі «О`Хара проти Сполученого Королівства»), тобто наявності фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що саме ця особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Сполученого Королівства»).

КПК України також зазначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК).

Необхідно зазначити, що хоча наявні на момент вирішення питання про утримання під вартою докази і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було встановити винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям.

Таким чином, на виконання вимог п.1 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчим та прокурором на час розгляду вказаного клопотання надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження можливості вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК України.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, слідчий суддя відмічає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а саме, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які будуть перешкоджати правосуддю; або ж створять загрозу суспільству; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, має родину - дружину та малолітнього сина ОСОБА_9 , 2014 року народження, має на утриманні батька похилого віку, який є інвалідом другої групи. Крім того, ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем мешкання.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96 від 26.07.2001, Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що в кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з урахуванням наданих в судовому засідань пояснень прокурора, підозрюваного, захисників підозрюваного, матеріалів, які подані на підтвердження та спростування заявленого клопотання, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування надано докази на підтвердження існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин аргументи захисника підозрюваного - адвоката Сивової О.В. стосовно відсутності підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.

Все вищезазначене дає слідчому судді достатні підстави вважати, що застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти вказаним ризикам і не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його тяжкість, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що розмір застави 801 310 грн. 00 коп. (353 розміри прожиткового мінімуму), який просив визначити прокурор не відповідає майновому стану підозрюваного, оскільки на його утриманні знаходиться малолітній син та батько пенсіонер, інвалід другої групи.

З урахуванням вище викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 грн. 00 коп.,оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого їй злочину; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Саварець А.В., погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Жидковим В.Л. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 01 квітня 2021 року 17 години 05 хвилин.

Строк дії ухвали до 30.05.2021 року включно до 17 години 05 хвилин.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: Отримувач - ТУ ДСАУ в Запорізькій області; ЄДРПОУ 26316700; рахунок: № UA378201720355249002000001205; Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172; призначення платежу: вид платежу (застава), ПІБ особи, за яку вноситься застава, номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого їй злочину;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяця. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 07.04.2021 року о 08 годині 40 хвилин.

Слідчий суддя: О.В. Редько