Вирок № 96713231, 05.05.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1256/19

Пр. № 1-кп/333/27/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання Кунець В.В.,

прокурора Шевченко А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Буділка П.В.,

представника цивільного позивача Багмут Г.В.,

представника цивільного позивача Гусельникова М.О.,

представника потерпілого Новікова І.О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню технічну освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07 січня 2019 року, приблизно о 15 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗАЗ-Деу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Сергія Серікова зі сторони вул. Космічної в напрямку пр. Соборного в м. Запоріжжі. В салоні автомобіля «ЗАЗ-Деу» в якості пасажира перебувала ОСОБА_2 . У зустрічному водію ОСОБА_1 напрямку, по вищевказаній вулиці, в лівій смузі здійснював рух автомобіль «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . В салоні автомобіля «Land Rover», в якості пасажира перебував малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час, позаду, у попутному з водієм ОСОБА_3 напрямку, в правій смузі здійснював рух автомобіль «ЗАЗ-1103», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 . Під час руху, по вищевказаній вулиці, в районі буд. № 23, водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку та погодні умови, допустив занос транспортного засобу, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив правою бічною частиною кузова зіткнення з передньою частиною кузова автомобіля «Land Rover». Після зіткнення вказаних транспортних засобів, автомобіль «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 змістився на праву смугу руху, де передньою правою бічною частиною кузова контактував з передньою лівою частиною кузова автомобіля «ЗАЗ-1103», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких: п.12.1.: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-100 від 26.02.2019 року, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобілю «ЗАЗ-Деу», ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗОР. Згідно висновку судової медичної експертизи № 160 МД від 26.02.2019 року, закритий уламковий перелом правої стегнової кістки в середній та верхній її третині зі значним зміщенням кісткових фрагментів у ОСОБА_2 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не було небезпечним для життя в момент його спричинення, але потягло за собою довготривалий розлад здоров`я, більше ніж 21 день. Закритий перелом правої ключиці в середній її третині зі зміщенням кісткових фрагментів у ОСОБА_2 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не було небезпечним для життя в момент його спричинення, але потягло за собою довготривалий розлад здоров`я, більше ніж 21 день. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не визнав, цивільні позови не визнав. Пояснив, що він, працюючи таксистом, 07 січня 2019 року отримав замовлення з вул. Культурна в м. Запоріжжя відвезти пасажира на Павлокічкас . В той день йшов сильний сніг, весь приватний сектор був в снігу. Приїхав на адресу, вийшла дівчина з сумками, оскільки багажник в автомобілі був зламаний, він запропонував пасажирці покласти сумки на заднє сидіння, сама вона сіла на переднє пасажирське сидіння, паски безпеки не пристебнула, він їй не пропонував це зробити. Коли почав рух, колеса автомобіля набрали в себе сніг. Він піднявся на вул. Космічн, вирішив їхати через проспект Соборний. На спуску в бік автовокзалу їхав в потоці машин зі швидкістю 50 км/год. Почав пригальмовувати, машину розвернуло протичасової стрілки, він почав працювати кермом, вирівняв автомобіль і продовжив рух в бік автовокзалу. Перед світлофором також почав пригальмовувати, натиснув на гальма, потрапив колесами у два люки, його автомобіль розвернуло, він розгубився, думав вирівняти автомобіль. Вважає, що другий занос автомобіля стався із-за поганого стану дороги, де його авто різко понесло та він здійснив натискання на гальма, щоб не зіткнутися з автомобілями, які рухалися попереду, у його автомобіля внаслідок поганих погодних умов не було зчеплення з дорогою. Їхав по лівій полосі в своєму напрямку, не мав можливості їхати в правій смузі, т.я. по ній їхали інші автомобілі. Під час заносу він вирішив змінити напрямок руху, а саме розвернутися по зустрічній смузі в сторону вул. Космічної, де відбулося зіткнення з автомобілем «Land Rover». Ручним гальмом він не користувався. Від зіткнення на зустрічній смузі з автомобілем «Land Rover» він втратив свідомість. Через 1-2 хвилини прийшов до тями, вийшов з машини, намагався відкрити пасажирські двері, але не зміг. Пасажирка сильно кричала. Він попросив у людей викликати службу МЧС та швидку допомогу. Зазначив, що потерпіла під час заносу автомобіля дуже кричала, чим заважала йому керувати автомобілем. Вважає також, що в даній дорожній пригоді винний водій автомобіля «Land Rover», а саме водій - чоловік, який не на надав переваги його автомобілю на зустрічній смузі, повинен був гальмувати. Швидкість його автомобіля була 20 км/год, швидкість автомобіля «Land Rover» була 40 км/год. Також зазначив, що в ДТП був автомобіль «Land Rover» білого кольору. Водій автомобіля «Land Rover» був в стані алкогольного сп`яніння, оскільки документи на автомобіль слідчий йому повернув на наступний день після ДТП. Крім того, вважає, що в даній ДТП також винен водій автомобіля «ЗАЗ-1103», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який повинен був вибрати правильний шлях. Під час ДТП його авто було у справному стані, перед Новим роком він був на СТО, де в авто замінили зчеплення. Передня гума на авто була зимова, задня всесезонна. Гуму шин замінював два роки тому, завжди слідкував за станом гуми.

В період лікування потерпілої, він приходив до неї в лікарню, але вона відмовилася приймати від нього харчі. З батьком потерпілої зустрічався в кабінеті у адвоката, де було вирішено через суд вирішувати питання щодо цивільного позову.

Працює як таксист, бере замовлення через додаток на телефоні, як ФОП не зареєстрований. На даний час працює на орендованому автомобілі як таксист.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його провина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, що узгоджуються між собою, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що 07 січня 2019 року о 14.30 год. вона викликала таксі «Любімов», на її виклик приїхав автомобіль «ЗАЗ Деу» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1 , вона сіла на переднє пасажирське сидіння та не була пристебнута паском безпеки, водій таксі не пропонував їй пристебнутися паском безпеки. Речі поклала на заднє сидіння. Були погані погодні умови, йшов сніг. Участок дороги має по дві смуги в кожному напрямку. В якій смузі іхав обвинувачений - не памятає. Обвинувачений їхав з середньою швидкістю, попереду та позаду автомобіля таксі були інші автомобілі. На спуску в бік автовокзалу задню частину автомобіля почало заносити, обвинувачений намагався викрутити кермо, автомобіль виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з автомобілем чорного кольору. Після чого вона втратила свідомість. Коли прийшла до тями, не мала можливості вийти з автомобіля, двері заклинило. Працівники МЧС витягали її через заднє сидіння. Чи намагався водій гальмувати - не памятає. Отримала тілесні ушкодження - пошкоджено стегно та ключиця, з якими була доставлена до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги». Цивільний позов підтримала в повному обсязі.

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що 07 січня 2019 року їхав на автомобілі «ЗАЗ-1103» сірого кольору, номер автомобіля на даний час не памятає, в сторону Космічного мікрорайону з боку автовокзалу зі швидкістю 30-40 км/год.. В цей день були погані погодні умови та дорога була вкрита мокрим снігом. Він рухався в потоці автомобілів, переїхав в ліву смугу. Коли почав рух на підйомі, видимість була обмежена. Зліва від нього в попутному з ним напрямку рухався позашляховик чорного кольору. Спереду був світлофор, дорога бугром. Побачив, що сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ЗАЗ ДЕУ» та «Land Rover», після зіткнення вказаних транспортних засобів, автомобіль «Land Rover», змістився на праву смугу руху, де передньою правою бічною частиною кузова контактував з передньою лівою частиною кузова автомобіля «ЗАЗ-1103», під його керуванням. Після зіткнення автомобіль «ЗАЗ-Деу» знаходився на зустрічній смузі руху, в цьому автомобілі знаходилася пасажир - дівчина, яка дуже кричала від болю. Саму аварію - зіткнення між «ЗАЗ ДЕУ» та «Land Rover» не бачив, оскільки позашляховик їхав на випередження, із-за позашляховика йому не видно було розподільної смуги на дорозі. Стану гуми на автомобілі таксі «ЗАЗ-Деу» не пам`ятає, швидкість цього автомобілю оцінити не може, швидкість зустрічного потоку також оцінити не може. Після дорожньо-транспортної пригоди підходив до автомобіля обвинуваченого, намагався відкрити двері на автомобілі за сторони дівчини-пасажира, але це їм не вдалося, оскільки двері були вогнуті, обвинувачений ОСОБА_1 також намагався відкрити пасажирські двері свого автомобіля. В подальшому працівники МЧС вирізали дівчину - пасажирку з автомобіля. Після аварії всі водії залишилися на місці ДТП.

- показаннями свідка ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона 07.01.2019 року близько о 15.15 - 15.20 год. їхала за кермом свого автомобіля «Land Rover» реєстраційний номер НОМЕР_2 , чорного кольору разом з малолітнім сином ОСОБА_4 . Їхала зі сторони автовокзалу вверх в сторону Космічного мікрорайону у лівій смузі зі швидкістю приблизно 40 км/год. Наближаючись до світлофору, боковим зором побачила, що по зустрічній смузі в правій смузі рухається автомобіль ЗАЗ-Деу темного кольору, зі швидкістю близько 60-70 км/год. Задню частину зазначеного автомобіля занесло проти часовою стрілки та винесло на її смугу де він зіткнувся з її автомобілем, а саме вдарився в бампер її автомобіля. У автомобіля ЗАЗ-Деу були пошкоджені праві пасажирські двері. В автомобілі постраждала дівчина - пасажирка на передньому сидінні, яка сильно кричала. Під час даної пригоди був ще третій учасник ДТП - автомобіль Ланос світлого кольору, який рухався в попутному з нею напрямку по прямій смузі. Після зіткнення автомобілів вона почала заспокоювати свою дитину. У автомобіля ЗАЗ -Деу вирізали передні пасажирські двері, відкіля дістали дівчину пасажирку, яку забрала машина швидкої допомоги. Біля автомобіля ЗАЗ-Деу темного кольору на землі лежала «шашечка» таксі та пошкоджені частини автомобіля. В той день періодично йшов сніг, але видимість була хороша, на дорозі було небагато автомобілів. Вважає, що причиною ДТП був поганий стан гуми автомобіля, який не відповідав стандартам, вона особисто бачила, що гума автомобіля «ЗАЗ-Деу» під керуванням обвинуваченого була «лиса». Цивільний позов підтримала в повному обсязі;

- показаннями допитаного в судовому засідання експерта ОСОБА_9 , який пояснив, що він є старшим судовим експертом НДКЦ МВС України та проводив експертизу № 9-100 від 26.02.2019 року в рамках данного кримінального провадження на підставі постанови слідчого судді від 13.02.2019 року, в якій були зазначені вихідні дані. Причиною даної дорожньої пригоди є механізм дій водія, а саме те, що водій не врахував погодні умови, його прийоми керування транспортним засобов в даних погодних умовах та обрана водієм швидкість в даних погодних умовах. Йому невідома швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час зіткнення автомобілів. Ним зроблено висновок по показам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зазначеним в ухвалі слідчого судді, відповідно до якої швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час ДТП була близько 70 км/год, швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_3 під час ДТП була близько 50 км/год та по вихідним даним. На наданій схемі ДТП відсутня слідова інформація, за якою можливо визначити швидкість транспортних засобів. На схемі зафіксоване кінцеве розташування автомабілів на момент зіткнення. Зазначив, навіть при швидкості автомобілів 50 км/год, необхідно враховувати дорожню обстановку. Виїзд транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на зустрічну смугу, охоплюється п.12.1 ПДР України, відповідно до якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. В даному випадку швидкість автомобіля не впливала на висновок експертизи, оцінювались дії водія, де водій сам повинен був вибрати безпечну швидкість, враховувати безпеку руху, контролювати рух транспортного засобу та стан дорожнього покриття. Саме водій повинен оцінювати стан дорожнього покриття. Не пам`ятає, чи оцінювався стан гуми автомобіля.

Крім показів обвинуваченого, потерпілої, свідків, експерта, судом досліджені письмові докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.01.2019 року, схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фото таблицею до нього, за яким оглянуто проїзну частину в сторону вул.Космічній, підйом, встановлено взаємне розташування автомобілів після зіткнення, види пошкоджених автомобілів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, погодні умови: пасмурно, мокрий сніг (т. 2 а.с. 8-16);

- протоколом додаткового огляду місця події від 12.02.2019 року за участю ОСОБА_1 , схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фото таблицею до нього, за яким ОСОБА_1 вказав місце зіткнення автомобілів та механізм дорожньо-транспортної пригоди (т.3, а.с.7-11);

- висновком експерта № 9-100 від 26.02.2019 року, відповідно до якого «водій ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно вимогам п.п. 12.1, 12.2, 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України, а водії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - відповідно вимогам пп. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. У діях водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 невідповідності вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України не вбачається. Дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Також при швидкості руху керованого водієм ОСОБА_1 автомобіля 70 км/год (за показами свідка ОСОБА_3 ) його дії не відповідали вимогам пп. 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору не перебуває у причинному зв`язку з подією даної пригоди. У діях водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України не вбачається, тобто їх дії не перебувають у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Технічна можливість водія ОСОБА_1 уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди залежала від виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_3 не мала технічної можливості уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди» (т.1 а.с. 188-194);

- висновком судової медичної експертизи № 160МД від 11.02.2019 року, відповідно до якого, в ході дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки в середній та верхній її третині зі значним зміщенням кісткових фрагментів, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не було небезпечними для життя в момент його спричинення, але потягло за собою довготривалий розлад здоров`я, більш як 21 день; тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому ключиці в середній її третині зі зміщенням кісткових фрагментів, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не було небезпечними для життя в момент його спричинення, але потягло за собою довготривалий розлад здоров`я, більш як 21 день (т. 2 а.с.17-19);

- постановою для визнання речовими доказами у кримінальному провадженні від 08.01.2019 року, відповідно до якої автомобіль «ЗАЗ-Деу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль «ЗАЗ-1103», реєстраційний номер НОМЕР_3 визнано речовими доказами (т. 2 а.с. 20-21);

-висновком інженерно-транспортної експертизи №9-59 від 12.02.2019 року за спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» , відповідно до якої на момент експертного дослідження рульове керування, гальмівна система та ходова частина автомобіля «ЗАЗ-Деу» знаходяться в працездатному стані (т.2 а.с. 27-35);

- висновком інженерно-транспортної експертизи №9-57 від 13.02.2019 року за спеціальністю «Транспортно-трасологічні дослідження» відповідно до якої, первинний контакт автомобіля «Land Rover» та автомобіля «ЗАЗ-Деу» в момент зіткнення відбувся передньою частиною з правою бічною частиною відповідно, під кутом взаємного розташування 80,0°±10°. Визначити, якими частинами контактували автомобіль «Land Rover» і автомобіль «ЗАЗ-1103» та кут між ним в момент зіткнення не є можливим, оскільки автомобіль «ЗАЗ-1103» не був наданий для експертного огляду. Визначити, яким було розташування відносно елементів проїзної частини автомобіля «Land Rover» та автомобіля «ЗАЗ-Деу» в момент зіткнення, не надається можливим, оскільки транспортні засоби неможливо розташувати щодо видимих орієнтирів із прив`язкою по довжині та по ширині відносно проїзної частини до моменту зіткнення відносно сталих орієнтирів (т. 2 а.с. 38-45);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.02.2019 року за участю свідка ОСОБА_3 та фото таблицею до протоколу, за яким остання вказує місце зіткнення, пояснює обставини дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.с. 45-48). Даний протокол та фототаблиця до нього повністю підтверджуюся поясненнями свідка ОСОБА_3 , наданими останньою в судовому засіданні.

- довідкою КУ «Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», якою встановлені тілесні ушкодження ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 53).

Згідно інформації Управління патрульної поліції в Запорізькій області, ОСОБА_1 після скоєння ДТП 07.01.2019 року, з 21.01.2019 року по 01.02.2021 року 6 разів притягався до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України (т.3, а.с.102).

Згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Отже, наслідком порушення водієм ОСОБА_1 п.12.1 ПДР України, стало зіткнення з автомобілем «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 та отриманням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілою ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом інформації Управління патрульної поліції в Запорізькій області відносно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, наданих стороною обвинувачення, оскільки сторона обвинувачення не позбавлена права збирати характеризуючі матеріали відносно обвинуваченої особи в рамках кримінального провадження.

Доводи ОСОБА_1 що за кермом автомобіля «Land Rover» реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилась інша особа, ніж водій ОСОБА_3 жодним чином не доведені та спростовуються показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .. Також доводи ОСОБА_1 , що автомобіль «Land Rover» реєстраційний номер НОМЕР_2 був білого кольору, а не чорного, як зазначено в обвинувальному акті, спростовується поясненнями свідків ОСОБА_3 , яка є власницею зазначеного автомобіля та ОСОБА_5 , а також оглянутим в судовому засіданні оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Land Rover» реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого, колір автомобіля- чорний.

Доводи захисника обвинуваченого щодо відсутності в обвинувальному акті посилання сторони обвинувачення на порушення обвинуваченим ОСОБА_1 пункту Правил дорожнього руху є хибними, оскільки обвинувальний акт містить посилання на порушення ОСОБА_1 п.12.1 ПДР України, що стало причиною ДТП.

Таким чином, оцінивши в сукупності дослідженні докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення встановлена повністю. Також у суду не має підстав не довіряти поясненням потерпілої та свідків, які в судовому засіданні давали послідовні пояснення щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, причин обумовлювати потерпілою та свідками обвинуваченого судом не встановлено.

Суд не приймає доводи обвинуваченого, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок поганих погодних вимог, а він не міг уникнути зіткнення в наслідок заносу автомобіля, оскільки ці показання не підтверджуються об`єктивно зібраними та дослідженими доказами. Суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1 у даній дорожній ситуації, в умовах снігу на проїздній частині, під час руху не врахував дорожню обстановку та погодні умови, що стало причиною даної дорожньо-транспортної пригоди.

Надані строною захисту квитанції від 15.03.2021 року щодо сплати штрафів обвинуваченим ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху за період 2019 - 2021 років характеризують обвинуваченого як особу, яка тривалий час ухилялася від сплати призначених штрафів та не виконувала покладені на нього обов`язки державою. Суд розцінює їх як намагання останнього уникнути відповідальності за порушення ПДР та пом`якшити відповідальність в рамках даного кримінального провадження.

На вимогу суду надати для огляду трудову книжку обвинуваченого на підтвердження працевлаштування обвинувачений не надав. Строною захисту надано копію трудової книжки, відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.04.2021 року прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів до транспортної дільниці ТОВ «ДЖІ БІ ПЛАСТ». Разом з тим, дата засвідчення копії трудової книжки відсутня, суду не надано відомостей, що дане ТОВ здійснювало відрахування обов`язкових платежів при нарахуванні заробітної плати обвинуваченому. Суд також звертає увагу, що відповідно до наданої копії трудової книжки, ОСОБА_1 не був працевлаштований з січня 2012 року, запис про його працевлаштування 01.04.2021 року суд розцінює як намагання останнього уникнути додаткового покарання за ч.1 ст.286 КК України.

З урахуванням викладеного, суд критично ставиться до наданої копії трудової книжки та довідки ТОВ «ДЖІ БІ ПЛАСТ» від 01.04.2021 року. Належних доказів, що останній офіційно працевлаштований на день ухвалення вироку, суду не надано.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності суд приходить до висновку, про достатність досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку для ухвалення по даному кримінальному провадженню відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обвинувального вироку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує думку потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченому, враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи, дані про обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку в наркологічному диспансері та в психіатричній лікарні не перебуває, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, неодноразово за короткий проміжок часу після ДТП притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, не визнав вину у вчиненні данного кримінального правопорушення, неодноразово змінював свої покази під час судового слідства, не відшкодував збитки потерпілій та свідку, думку учасників даного кримінального провадження щодо обрання покараня обвинуваченому ОСОБА_1 з позбавленням волі та позбавленням права керувати транспортними засобами, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді арешту в межах санкції ч.1 ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

Судом також розглянуто цивільні позови потерпілої ОСОБА_2 та цивільного позивача ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

П. 23.1. ст. 23 цього Закону як шкоду, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначає: шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого; шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 цього Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так потерпіла ОСОБА_2 звернулася з уточненим цивільним позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо», про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо», страхову виплату у розмірі 30076, 77 грн. та стягнення з ОСОБА_1 , моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. та витрат на надання правової допомоги. ( т.1.а.с. 147- 152).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що в наслідок ДТП, вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я та понесла витрати на лікування у розмірі 30 076, 77 грн., на підтвердження яких надані квитанції (т.1, а.с. 35-42), крім того їй нанесено моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях та фізичному болю, а також порушенням звичного способу життя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Буділка П.В., позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 не визнали, пояснили, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ DAEWOO» застрахована згідно поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АМ 3650933 ТДВ «СК «Кредо», письмових заперечень не надали.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» в судові засіданні не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, також надіслали до суду відзив, в якому не заперечували проти часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Зазначили, що дійсно цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована в ТДВ «СК «Кредо», що підтверджено полісом № АМ /35650933. Зазначили, що відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на суму 29523, 37 грн. оскільки вони підтверджуються квитанціями та чеками та у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненнні даного кримінального правопорушення. Також зазначили, що вимоги позивача ОСОБА_11 на суму 503, 40 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не відносяться до медичних витрат. ( т. 1 а.с. 234-236, т.2, а.с.2-5)

Дослідивши надані з боку потерпілої квитанції та рахунки, суд приходить до висновку, що вартість матеріальної шкоди на суму 29523, 37 грн., а саме витрат поненсених на лікування позивачем підтверджена належними доказами, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.35-42, т.2 а.с.5), але суд не може вважати обґрунтованими вимоги про стягнення 503, 40 грн., оскільки суду не надано доказів на підтвердження цих витрат та дані витрати не відносяться до медичних витрат. Таким чином, позов ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» підлягає частковому задоволенню в розмірі 29523, 37 грн..

У відповідності зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла таку шкоду за наявності вини. Вина ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки руху, які призвели до тілесних пошкоджень середньої тяжкості ОСОБА_2 , а отже і заподіяння моральної шкоди потерпілому доведена повністю, однак суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з підстав викладених нижче. У відповідності зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його прав. Моральна шкода полягає в т.ч. у фізичному болю та душевних стражданнях, які заподіяні фізичній особі у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини моральних страждань та інших обставин, що мають значення у справі. Так, суд враховує, що потерпіла ОСОБА_2 знаходилася на тривалому лікуванні, майже 8 місяців не мала змоги самостійно пересуватися, перенесла моральні страждання, які виразились в переживаннях з приводу пошкодження здоров`я, фізичного болю, який вона перенесла у зв`язку із спричиненою травмою, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Виходячи з характеру правопорушення, з матеріального стану обвинуваченого, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд оцінює заподіяну моральну шкоду в сумі 80 000 грн., саме ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілої, в решті позову необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення правової допомоги, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги № 01/19, укладений 22 січня 2019 року між адвокатом Новіковим І.О. та ОСОБА_14, що діє в інтересах ОСОБА_2 (т.1,а.с.44), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність (т.1, а.с.45), надав суду розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 08.02.2021 року на суму 19900 грн., акт виконаних робіт від 08.02.2021 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера Серії 021 № 009 від 08.02.2021 року на суму 19900 грн (т.1,а.с.32-34); розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 02.03.2021 року на суму 6000 грн., акт виконаних робіт від 02.03.2021 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера Серії 021 № 011 від 02.03.2021 року на суму 6000 грн (т.1,а.с.103-105).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п.3.1 договору про надання правничої допомоги № 01/19, укладеного 22 січня 2019 року між адвокатом Новіковим І.О. та ОСОБА_14, що діє в інтересах ОСОБА_2 , адвокат приймає на себе виконання наступної роботи: ознайомлення з матеріалами справи, подання та отримання необхідних документів, представляти інтереси Довірителя з усіма правами п.2.1,п.2.2 цього Договору, в районних, апеляційних судах України, в тому числі в Верховному Суді відносно кримінальних, цивільних, адміністративних справ відповідно майна та майнових прав та обовязків довірителя. Та поліції в органах дізнання, прокуратури, СБУ та інших.

Так, відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 08.02.2021 року на суму 19 900 грн. та акту виконаних робіт від 08.02.2021 року міститься правова допомога щодо допиту потерпілого на дому, вартість якої за 2 години складає 3000 грн.

При вирішенні питання про розмір даних судових витрат, суд вважає, що дії, вчинені представником позивача в межах розгляду кримінальної справи, а саме допит потерпілої на дому 06.02.2019 року не є правничою допомогою в розумінні вимог закону в межах саме даної справи, не передбачено договором про надання правничої допомоги, а тому стягненню не підлягають.

Розмір витрат у сумі 4 000 грн за ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на протязі 8 годин, є надто завищеним, враховуючи, що дане кримінальне провадження не містить велику кількість матеріалів, у зв`язку з чим суд зменшує дані витрати до 1000 грн.; складання цивільної позовної заяви на протязі 3-х годин, що складає 1800 грн., на думку суду є також надто завищеним, оскільки дану позовну заяву неможливо віднести до справи, яка має достатню складність і потребує додаткових зусиль з боку адвоката для вивчення практики та правових позицій Верховного Суду відносно зазначеної категорії справ для складення даного цивільного позову, у зв`язку з чим суд зменшує дані витрати до 600 грн.

Враховуючи досліджені матеріали справи щодо правничої допомоги та вищезазначені правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що вимоги позивача простягнення правничої допомоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 18100 грн.

Також судом розглянуто цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_3 , яка в обґрунтування позовних вимог зазначила, що внаслідок вчинення злочину автомобіль «Land Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 зазнав механічних пошкоджень.

07.06.2019 року ОСОБА_3 звернулась до судового експерта, спеціаліста автотоварознавця із заявою про проведення експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу «Land Rover» з державним номерним знаком НОМЕР_2 . 14.06.2019 року за наслідком проведення експертизи було складено висновок №966 (копія висновку додається). Згідно висновку судового експерта ОСОБА_13: «Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу LAND ROVER , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , на дату оцінки 08 січня 2019 року, складає 234 775, 46 грн. Внаслідок чого останній було завдано матеріальних збитків на суму 234 775, 46 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в загальному розмірі 134 775, 46 грн. та моральну шкоду в загальному розмірі 20 000 грн.

Стягнути з Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо» страхову виплату в сумі 100 000 грн. ( т. 1 а.с. 95-99)

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Буділка П.В., позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_3 не визнали, пояснили, що цивільний позивач не визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні, отже даний цивільний позов не може бути розглянутий по суті. Також зазначили, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ DAEWOO» застрахована згідно поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АМ 3650933 ТДВ «СК «Кредо», письмових заперечень не надали.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» також надіслали до суду відзив, в якому не заперечували проти часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 . Зазначили, що дійсно цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Кредо», що підтверджено полісом № АМ /3560933, ліміт страхової суми, за шкоду заподіяну майну згідно полісу № АМ /3650933, складає 100 000 грн, франшиза 1 000 грн, 99 000 - сума страхового відшкодування, яке належить позивачу. ( т. 1 а.с. 172-174)

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_13 : «Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу LAND ROVER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , на дату оцінки 08 січня 2019 року, складає 234 775, 46 грн. Внаслідок чого останній було завдано матеріальних збитків на суму 234 775, 46 грн. ( т. 1 а.с.100- 105)

Згідно статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова організація здійснює виплату в межах страхової суми.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно стягнути суму 134 775, 46 грн, матеріальних збитків нанесених ОСОБА_3 ..

У відповідності зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла таку шкоду за наявності вини. Вина ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки руху, які призвели до ушкодження майна цивільного позивача ОСОБА_3 , а отже і заподіяння моральної шкоди доведено повністю, однак суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з підстав викладених нижче.

У відповідності зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його прав. Моральна шкода полягає в т.ч. у фізичному болю та душевних стражданнях, які заподіяні фізичній особі у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини моральних страждань та інших обставин, що мають значення у справі.

Так, суд враховує, що ОСОБА_3 , перенесла моральні страждання, які виразились в переживаннях з приводу пошкодження майна, та переживання за здоров`я дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував в салоні автомобіля в якості пасажира, під час зіткнення, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Виходячи з характеру правопорушення, з матеріального стану обвинуваченого, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд оцінює заподіяну моральну шкоду в сумі 10 000 грн., саме ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_3 .

Суд вважає, що цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України ,підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні витрати за залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортного засобу» № 9-59 від 12.02.2019 року в розмірі 1716,00 грн., судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю «Транспортно-трасологічні дослідження» № 9-57 від 13.02.2019 року в розмірі 4290,00 грн., судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № 9-100 від 26.02.2019 року в розмірі 1716,00 грн. на користь держави.

Враховуючи, що зазначені процесуальні витрати документально підтверджені у матеріалах кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на користь держави у розмірі 1716,00 грн., 4290,00 грн., 1716,00 грн. на загальну суму 7722,00 грн. за залучення експертів.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі судового засідання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з дати взяття під варту - з 05 травня 2021 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 29523, 37 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять три гривні 37 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 18100 грн (вісімнадцять тисяч сто гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 99 000 (дев`яносто дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 134 775 (сто тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень 46 копійок, моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні судових інженерно-транспортних експертиз у розмірі 7 722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) гривні 00 копійок.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.01.2019 року, на автомобіль «ЗАЗ-Деу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати після повного відшкодуввння коштів за цивільними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.01.2019 року, на автомобіль «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль «ЗАЗ-Деу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 , після набрання вироком законної сили - залишити в користуванні останнього;

- автомобіль «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_12 , після набрання вироком законної сили - передати в користування ОСОБА_3 ;

- автомобіль «ЗАЗ-1103», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили - залишити в користуванні останнього.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Комунарсього районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова