Вирок № 96713005, 30.04.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1104/19

Номер провадження № 1-кп/315/34/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 рокум. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді: Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Денисенко Є.І.,

прокурора: Диби Є.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого адвоката Ляпіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080320000386 від 24.04.2018 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пологи Запорізької області, українця, громадянина України, не одруженого, маючого середньо-спеціальну освіту, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб, не працюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , обвинувачується в тому, що 24.04.2018 року, приблизно о 08 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по ґрунтовій дорозі, розташованій між с. Воскресенка та с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області, з боку с. Воскресенки в напрямку с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області.

В той же час, у зустрічному йому напрямку рухався автомобіль «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В салоні його автомобіля в якості пасажира перебувала, зокрема, ОСОБА_3 .

Під час руху в районі вигину проїзної частини вправо водій ОСОБА_1 застосував відворот вправо, після чого відбулось зіткнення причепу «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 з автомобілем «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Місце зіткнення автомобілю ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепу «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться на ґрунтовій дорозі на відстані 1,5 м від правого її краю по ходу руху в с. Воскресенка Пологівського району та на відстані 42,9 м від кінця заокруглення по ходу руху автомобіля «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 . Небезпека для руху водію ОСОБА_2 виникає з моменту виявлення автомобіля «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , небезпека для руху водію ОСОБА_1 виникає з моменту виявлення автомобіля «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

В даній дорожній ситуації водій автомобілю «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 та водій автомобіля «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинні були діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. 13.3. Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Врезультаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю ««ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 22-Д від 26.02.2019, при дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 спричинено: закритий перелом лівої променевої кістки. Закритий перелом лівої променевої кістки не явився небезпечним для життя ушкодженням, однак викликав за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 день і за цією ознакою кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості (п. 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-459 від 26.07.2018, в даній дорожній ситуації водій автомобілю «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 та водій автомобілю «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинні були діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_2 є невідповідність вимогам п. 13.3 Правил дорожнього руху України, що не знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Невідповідність вимогам п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_2 не вбачається. В діях водія ОСОБА_1 є невідповідність вимогам п.п. 12.2,13.3 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Невідповідність вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_1 не вбачається. Водій автомобілю «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути ДТП. Водій автомобілю ВАЗ 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з моменту виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути ДТП при своєчасному застосуванні гальмування і зупинки керованого автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав повністю, від надавання пояснень відмовився з посиланням на ст. 63 Конституції України.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 стороною обвинувачення були надані, а судом досліджені такі письмові докази, зокрема:

-витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 12018080320000386 від 24.04.2018 року, за фабулою якого 24.04.2018 року близько 08.30 години на ґрунтовій дорозі між селам Воскресенка та Новоселівка Пологівського району трапилася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення транспортних засобів «Daewoo Sens» (д/н НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ 2114 (д/н) НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якої пасажир автомобілю «Daewoo Sens» (д/н НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кістки правого лівого передпліччя зі зміщенням фрагментів (а.с. 38 т. 2).

9 вересня 2020 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 761/28347/15-к (провадження № 51-500 км 18), дійшов висновку, що згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру.

Разом з тим, суд приймає до уваги наявність такого витягу з ЄРДР для підтвердження того, що слідчі дії були проведені в межах строку досудового розслідування, а збір доказів був проведений законним шляхом.

- рапорт пом. чергового СРПП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Товстика Р.М. від 24.04.2018 року, згідно якого 24.04.2018 року о 08.38 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 24.04.2018 року о 08.36 за адресою: Пологівський район, с. Новоселівка, вул. Центральна, ДТП з/п ВАЗ2114 НОМЕР_1 та Ланос сенс НОМЕР_3 , шмд викликали самостійно, ліва рука та ніс - травми, прийняв оператор 103 № 21 додатково передано. Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 (а.с. 41 т. 2).

За таких обставин, суд приймає до уваги викладені в цьому документі обставини як доказ того, що ОСОБА_1 повідомив про ДТП, яка сталася по вул. Центральна в с. Новоселівка Пологівського району, таким чином останньому було достеменно відомо про таку пригоду.

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.04.2018 року, проведеного в присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зі схемою місця ДТП від 24.04.2018 року з фототаблицями (а.с. 47-55 т. 2):

- протокол додаткового огляду місця події від 25.05.2018 року за участі водія ОСОБА_2 (а.с. 71-72 т.2) зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018 року (а.с. 73 т. 2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 року за участю потерпілої ОСОБА_4 (а.с 74-76 т. 2) зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018 року (а.с. 77 т. 2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 року за участю потерпілої ОСОБА_3 (а.с 78-80 т. 2) зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018 року (а.с. 81 т. 2);

- висновок № 45 від 24.04.2018 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого водій ОСОБА_1 тверезий, стан сп`яніння не виявлено (алкотест 0,00%) (а.с. 56 т. 2);

Відповідно до ухвали суду від 11.02.2021 року зазначені докази були визнані очевидно недопустимими через порушення права на захист та вилучені з обсягу доказів.

- висновок експерта № 9-459 від 26.07.2018 року, згідно якого вихідні дані були взяті з ухвали слідчого судді 08.06.2018 року, та встановлено, що в дорожній ситуації, яка сталася 24.04.2018 року о 8.30 год. на ґрунтовій дорозі між с. Воскресенка та с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області, водій автомобіля «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 та водій автомобіля ВАЗ 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинні були діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_2 є невідповідність вимогам п. 13.3 Правил дорожнього руху України, що не знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Невідповідність вимогам п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_2 не вбачається. В діях водія ОСОБА_1 є невідповідність вимогам п.п. 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Невідповідність вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_1 не вбачається. Водій автомобіля «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути ДТП. Водій автомобіля ВАЗ 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з моменту виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути ДТП, при своєчасному застосуванні гальмування і зупинки керованого транспортного засобу (а.с.84-93, т.2).

- висновок експерта № 9-480 від 27.07.2018 року, згідно якого вихідні дані були взяті з ухвали слідчого судді 18.05.2018 року, та встановлено, що у процесі безпосереднього зіставлення пошкоджень на автомобілях «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 і причепу «ПГМФ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , було визначено, що в момент первинного контакту кут між поздовжніми осями транспортних засобів становив 151 градус плюс/мінус 5 градусів.. Відповісти на питання чи наявні в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 невідповідності вимогам ПДР та чи знаходяться вони в причинному зв`язку з подією даної ДТП та чи водії мали технічну можливість уникнути ДТП і якщо так, то за допомогою яких заходів не є можливим (а.с. 96-109 т. 2);

- висновок експерта № 22-Д від 26.02.2019 року, який складений на підставі ухвали слідчого судді від 08.11.2018 року, згідно якого встановленого, що при дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 спричинено: закритий перелом лівої променевої кістки, який не являється небезпечним для життя ушкодженням, однак викликав за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 день і за цією ознакою кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с. 110-111 т. 2).

Зазначені письмові докази судом приймаються як належні та допустимі з огляду на те, що всі зазначені експертизи були проведені на підставі ухвал слідчого судді Пологівського районного суду Запорізької області, які є чинними та не скасованими. Положення щодо попереднього надання дозволу з боку суду на проведення слідчої дії як важливої гарантії проти зловживання відображені у рішенні ЄСПЛ по справі «Багієва проти України» від 28.07.2016 року.

-копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , відповідно до якого автомобіль ВАЗ 211440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2013 року випуску, належить на праві власності ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 власник даного автомобіля йому доводиться рідним братом. На даний автомобіль є наявним страховий поліс АМ/5926356 (а.с.57-58 т. 2);

-копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , відповідно до якого загальний причіп ПГМФ 8304-02 реєстраційний номер НОМЕР_2 , синього кольору, 2017 року випуску, належить на праві власності ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 власник даного причепу йому доводиться рідним дідом (а.с.57 т.2);

-інформацію Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області № 31/8-2479 від 17.05.2018 року, згідно даних Єдиного державного реєстру МВС України, станом на 16.05.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення водія не отримував, але проходив навчання з підготовки водіїв категорії В та С1 у Пологівському професійному ліцеї. Термін закінчення підготовки - 09.10.2018 року (а.с. 62 т. 2);

-інформацію Управління патрульної поліції в Запорізькій області № 8656/41/32/01-2018 від 05.06.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності 19.06.2017 року за ч. 1 ст. 160 КУпАП та 26.04.2018 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 64, 65 т. 2);

-висновок № 46 від 24.04.2018 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого водій ОСОБА_2 тверезий, стан сп`яніння не виявлено (а.с. 70 т. 2).

Дослідивши зазначені письмові докази та надавши їм оцінку суд дійшов таких висновків. Зокрема, вказані документи побічно вказують на причетність ОСОБА_1 до ДТП, що мала місце 24.04.2018 року о 8.30 год. за участі автомобілів ВАЗ 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 на ґрунтовій дорозі між с. Воскресенка та с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області. Так, судом не може бути залишено поза увагою належність транспортного засобу ВАЗ та причепу ПГМФ реєстраційний номер НОМЕР_2 братові та діду обвинуваченого, який мав до них доступ, що не заперечувалося стороною захисту.

Також судом були безпосередньо в судовому засіданні дослідженні пояснення потерпілої та свідків.

Так, згідно пояснень потерпілої ОСОБА_3 , встановлено, що вона працює бухгалтером в Федорівській сільській раді Пологівського району Запорізької області. Того дня вона разом з водієм сільради ОСОБА_2 , секретарем ОСОБА_4 та державним реєстратором ОСОБА_6 їхали службовим автомобілем марки Сенс по роботі з с. Федорівка до м. Пологи. Виїхали 24.04.2018 року близько 08.10 ранку, їхали степовою дорогою, балкою, назустріч їм зліва рухався автомобіль (марки не знає, напевно, ВАЗ, «Жигулі»), водій якого не з`їхав на обочину і їх зачепив причепом. Видимість була добра, дорога суха, погода ясна. Вона сиділа на задньому сидінні за водієм, секретар - спереду на пасажирському сидінні, а державний реєстратор за секретарем. За кермом зустрічного автомобіля був ОСОБА_1 , він був один. Напрямку руху він не змінював, гальмував, роздільної полоси на дорозі не було, це ґрунтова дорога, де не можуть повною мірою розміститися два автомобілі. Саме авто під керуванням ОСОБА_1 вже проїхало назустріч, а от причіп зачепив їхнє авто. Контакт відбувся зі сторони водія автомобіля Сенс. Після зіткнення автомобіль Сенс мав пошкодження, його відтягували евакуатором. При цьому у неї була зламана ліва рука, а в секретаря ОСОБА_4 з носа текла кров. ОСОБА_6 викликала швидку, і так як її відвезли в лікарню, то вона не пам`ятає, чи була поліція. Відстань до зустрічного автомобіля, коли його їй стало видно, була десь 20-30 м. На її переконання автомобіль ВАЗ рухався зі швидкістю 70-80 км/год. Автомобіль Сенс не змінював напрямок руху і водій ОСОБА_2 став пригальмовувати. Водії обох авто не покидали місце ДТП. Ознак сп`яніння у ОСОБА_1 вона не бачила, їхній водій також був тверезий. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого вона не має, прохала покарати його на розсуд суду. Зазначила, що лікувалася сама, інших пошкоджень не мала, страховою компанією їй було виплачено 1000,00 грн..

Свідок ОСОБА_4 , суду пояснила, що працює секретарем Федорівської сільської ради. 24.04.2018 року вона та інші працівники сільради: бухгалтер ОСОБА_3 з її неповнолітньою дочкою, державний реєстратор ОСОБА_6 на службовому автомобілі Ланос Сенс під керуванням водія ОСОБА_2 їхали по роботі до м. Пологи Запорізької області. Тоді десь о 08.30 годині між с. Чапаєвка (після переіменування с. Воскресенка) Пологівського району та с. Новоселівкою Пологівського району вони зіткнулися з причепом легкового автомобіля. За кермом їх автомобіля був водій, їхали по центру, а потім звернули на свою полосу, вона сиділа спереду на пасажирському сидінні, погода була ясна, дорога суха, добра видимість. Автомобіль, що їхав назустріч, був радянським, моделі не знає, кольору його не пам`ятає. Водій Ланосу побачив інший автомобіль, почав гальмувати та зминув праворуч. Водій зустрічного автомобіля теж змістився в сторону, де було поле. Відбулося зіткнення боком водія автомобіля Ланос з передньою частиною причепа, який був у зустрічного автомобіля. Вона отримала відкритий перелом носа зі зміщенням перегородки, ОСОБА_3 - перелом руки. Оскільки в неї була сильна кровотеча з носа, вона не бачила, хто був за кермом зустрічного автомобіля, але потім зрозуміла, що то був хлопець, який займається скуповуванням худоби у селян і це є ОСОБА_1 .. Державний реєстратор викликала швидку, яка забрала постраждалих з місця ДТП. Вона має право на керування транспортними засобами з 2011 року, проте вже 6 років не кермує.

Свідок ОСОБА_6 , суду пояснила, що працює державним реєстратором Федорівської сільської ради і 24.04.2018 року прийшла на роботу о 08.00 годині, оскільки їй треба було по роботі до м. Пологи, наготувала коробку зі справами і хвилин через 15 вони виїхали службовим автомобілем Ланос Сенс. Їхали по ґрунтовій дорозі. Вона дивилася вбік та розмовляла по телефону зі своєю матір`ю. По закінченню розмови продовжувала дивитись у вікно, почула, як водій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почали кричати: «Що ти робиш, куди ж ти їдеш?» і їх автомобіль почали звертати ближче до правового узбіччя, але ще більше зминути з дороги не було як, оскільки з їхнього боку була лісосмуга. Ширини ґрунтової дороги вона назвати не може. Вже як вийшли з машини, то побачили, що в`їхали в причіп зустрічного автомобіля. В неї були лише легкі тілесні ушкодження, вона викликала швидку, яка забрала їх до лікарні, водій ОСОБА_2 лишився на місці ДТП. Спереду на пасажирському сидінні знаходилася ОСОБА_4 ,., вона сиділа ззаду справа, посередині заднього сидіння знаходилася донька ОСОБА_7 та сама ОСОБА_3 сиділа за водієм. Була нормальна погода та видимість. Туману не було. Вона побачила автомобіль, лише коли почали кричати, він був синього кольору, модель здається «99». Водій почав приймати вправо, швидкість їй невідома. Зіткнення відбулося лівою стороною водія та причепу зустрічного авто. У секретаря був перебитий ніс, ОСОБА_8 закрила доньку рукою і так зламала руку. Водія бачила здалеку, напевно це отой молодий чоловік, який є обвинуваченим. Бачила як з водієм зустрічного авто після ДТП розмовляв їхній водій ОСОБА_2 .. Вона сама має посвідчення водія, проте транспортним засобом не користується. Особисто вона пристебнута не була, за інших сказати не може. Чи були у дитини, якій 10-12 років, пошкодження, не пам`ятає, водій отримав пошкодження на лобі, автомобіль мав пошкодження з лівого боку, була розбита фара, було багато уламків з розбитого пластику автомобіля Ланос.

З пояснень свідка ОСОБА_2 , встановлено, що він працює водієм в Федорівській сільській раді Пологівського району Запорізької області. 24.04.2018 року секретар ОСОБА_4 сказала йому, що будемо їхати по роботі в м. Пологи. Затим до них приєдналися реєстратор ОСОБА_6 та бухгалтер ОСОБА_3 і вони всі десь о 8.30 - 8.40 год. поїхали на службовому автомобілі Сенс ґрунтовою дорогою в бік с. Чапаєвка (Воскресенка) Пологівського району Запорізької області в напрямку м. Пологи. Десь о 09 чи на початку 10 години, він побачив, що висувається їм назустріч автомобіль ВАЗ21013 і почав гальмувати скільки міг. Коли водій зустрічного автомобіля побачив, що він дуже близько коло них, то почав різко звертати в протилежну сторону, але його причіп зачепив їхнє авто. ДТП сталося між с. Воскресенка та с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області. Автомобіль Сенс був у справному стані, оскільки він завжди перевіряється перед виїздом. На передньому пасажирському сидінні була ОСОБА_4 , позаду нього знаходилася ОСОБА_8 , та позаду ОСОБА_9 була ОСОБА_10 . Погода та видимість були гарні. Він має водійський стаж з 1994 року. Їхали зі швидкістю 60-70 км/год. Побачив автомобіль за 50 метрів, гальмівний шлях 26-27 метрів, його заміряли поліцейські. Технічної можливості взяти правіше у нього не було через дерева, тоді як водій зустрічного автомобіля міг взяти правіше, бо там було поле. Зіткнення сталося водійською стороною автомобіля Сенс, водійським крилом. Внаслідок ДТП у ОСОБА_4 був розбитий ніс. Він бачив водія автомобіля ВАЗ, який був в автомобілі один і це був саме обвинувачений ОСОБА_1 . Було проведено огляд місця події, автомобіль тягнули трактором, бо було ліве колесо вирване, причеп зустрічного авто від удару було вирвано з фаркопа. В їхнього автомобіля були пошкоджені: крило, бампер, фара, капот, двері передні - ліва частина. В їхньому авто було разом п`ять чоловік: він, потерпіла, та її донька, бухгалтер, секретар. За 50 метрів побачив зустрічний автомобіль, їхав на 5 передачі, ширина дороги близько 3 метрів, два автомобіля на ній не поміщаються. Він почав зупинятися щойно побачив зустрічний автомобіль, але вони їхали згори вниз. Приймав участь в огляді місця події. Після ДТП сам спілкувався з ОСОБА_1 , який сам подзвонив у поліцію. Хто викликав швидку, не знає, йому дали таблетку працівники швидкої. В результаті зіткнення причіп відлетів, а їх авто, де було, там і лишилось. Алкоголю в крові не було. Затим на місце ДТП приїхали брати ОСОБА_1 , що він особисто робив, то не знає, не слідкував. ОСОБА_1 також брав участь в огляді місця ДТП. Була швидка та ще інший автомобіль. Знає, що ОСОБА_1 був на той момент неповнолітнім.

Щодо визнання пояснень потерпілої та свідків належними та допустимими доказами суд зазначає таке.

Як встановлено ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих в порядку ст. 225 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Стаття 225 КПК України передбачає виняткові випадки допиту в судовому засіданні свідка та потерпілого під час досудового розслідування.

В даному кримінальному провадженні потерпіла та свідки були заслухані судом в судових засіданнях за правилами визначеними ст. ст. 352, 353 КПК України, їхні показання сприймалися безпосередньо всіма учасниками кримінального провадження. З їхніх пояснень слідує, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобіля ВАЗ 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 , за участі якого сталася дорожньо-транспортна пригода 24.04.2018 року о 8.30 год. на ґрунтовій дорозі, яка знаходиться між с. Воскресенка та с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У цій нормі закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими - їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про «плоди отруєного дерева», - здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому для визнання недопустимим кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду - наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим.

Обвинувачений ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення був неповнолітньою особою, тобто особою, яка не досягла вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до ч.1 ст.484 КПК України порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами КПК України з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.484 КПК України кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Відповідно до ч.3 ст.484 КПК України положення цього параграфу застосовуються у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, вчинених особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в своїх роз`ясненнях від 23 грудня 2016 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх», а також в листі від 16.01.2017 року № 223-66/0/4-17 «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх» звернув увагу судів на те, що під час здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх суди зобов`язані забезпечувати точне й неухильне застосування чинного законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, Кримінальним кодексом України (КК), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК), положеннями інших нормативно-правових актів України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема, Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється у загальному порядку з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 КПК, та із дотриманням принципу забезпечення реалізації неповнолітніми особами права користуватися додатковими гарантіями, встановленими національним законодавством та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо норми КПК суперечать такому міжнародному договору, застосуванню підлягають згідно із ч. 4 ст. 9 КПК положення відповідного договору.

Недотримання судом міжнародних принципів здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх може призвести до порушення права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1999 року у справі «Т. проти Великобританії»).

Також слід враховувати, що судове провадження стосовно неповнолітньої особи та щодо декількох осіб, одна з яких є неповнолітньою, здійснюється згідно з ч.10 ст.31 КПК виключно суддями, уповноваженими на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів в порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Для уникнення будь-яких сумнівів щодо наявності у судді законних повноважень на розгляд цієї категорії справ до матеріалів кримінального провадження слід додавати копію або витяг із протоколу зборів суддів, де визначено кількісний та персональний склад суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх. Так само судам слід з`ясовувати наявність документів (копій наказів, розпоряджень тощо), які підтверджують факт здійснення досудового розслідування щодо неповнолітніх спеціально уповноваженим на це слідчим…

Докази, отримані внаслідок проведення досудового розслідування щодо неповнолітнього не уповноваженим на це суб`єктом, в силу п.2 ч.3 ст.87 КПК є недопустимими.

Тобто, з урахуванням віку обвинуваченого ОСОБА_1 , дане кримінальне провадження повинно було здійснюватися слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Судом пропонувалося стороні обвинувачення надати документи (копії наказів, розпоряджень тощо), які підтверджують факт здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 спеціально уповноваженим на це слідчим.

На вимогу суду були надані копії наказу ГУНП в Запорізькі області № 128 від 01.02.2018 року «Про закріплення слідчих за розслідуванням кримінальних проваджень, порушених відносно неповнолітніх» та наказу ГУНП в Запорізькі області № 848 від 15.07.2019 року «Про закріплення слідчих за розслідуванням кримінальних проваджень, порушених відносно неповнолітніх» згідно яких, зокрема, старшого слідчого майора поліції Петренка Сергія Олександровича закріплено за розслідуванням кримінальних проваджень щодо злочинів, скоєних неповнолітніми.

Згідно ч. 1 ст. 44 КПК України, якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник.

Згідно ч. 2 ст. 44 КПК України, як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім`ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

Участь законного представника є додатковою гарантією забезпечення прав та законних інтересів неповнолітнього підозрюваного. Обов`язкова участь законного представника передбачена лише при допиті неповнолітнього, який не досяг 16-річного віку або останнього визнано розумово відсталим.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 досяг повноліття та є повністю здоровою людиною з розумовим розвитком, який відповідає його віку. Повідомлення про завершення досудового розслідування було складено 21.06.2019 року. Обвинувальний акт був затверджений 21.06.2019 року, відповідно до розписки про його отримання підозрюваний ОСОБА_1 відмовився від його отримання 22.06.2019 року.

Угода про надання правової допомоги була укладена батьком обвинуваченого в інтересах останнього з адвокатом Ляпіним В.Ю. від 15.05.2018 року.

За приписами ст. 488 КПК України батьки або інші законні представники беруть участь під час досудового розслідування та судового розгляду, але за конструкцією цієї норми їхня неявка чи їх не залучення, коли особа вже досягла повноліття, не перешкоджає розгляду і не тягне за собою такого ж наслідку, як відсутність захисника, участь якого є обов`язковою.

Схожих висновків дійшов ВС в своїй ухвалі від 26.03.2019 року № 51-1379ск19.

В судових засіданнях сторона захисту вказувала на порушення ст. 290 КПК України, що на її думку є підставою для визнання всіх зібраних доказів недопустимими. З даного питання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини.

Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року).

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК). Однак у певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч. 2 ст. 89 КПК у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

У постанові від 06.12.2018 року у справі № 521/2542/14-к Верховний суд констатував, що відповідно за самим змістом ч. 2 ст. 290 КПК України презюмується, що відкриття має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право на час бути готовими до проведення змагального процесу - мати заперечення на доводи сторони обвинувачення та навпаки.

Разом з тим, сторона як захисту, так і обвинувачення не може використовувати вказане положення процесуального закону як формальну й безумовну підставу визнання доказів недопустимими, які не відкриті одна одній та здобуті під час досудового розслідування.

Крім того, положення ч.12 ст.290 КПК України, якою встановлено, що якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, містять наслідки - недопущення судом відомостей, що містяться в них як докази, що може мати місце лише у випадку саме не відкриття матеріалів провадження. Але щодо відкриття матеріалів тільки до початку проведення підготовчого судового засідання законодавцем нічого не зазначено. Тому не виключається, що таке відкриття вже може бути здійснено й тоді, коли судовий розгляд розпочався, наприклад, в разі залучення нового захисника або в інших випадках.

Принцип змагальності є наскрізним, і він не вичерпується реалізацією положень ст. 290 КПК України. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду, саме суд у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує безпосереднє дотримання принципу змагальності.

Таким чином, законодавець установив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися з доказами кожної з них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Зокрема, кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

Згідно з положеннями п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України стороною захисту в кримінальному провадженні є підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники. Останні - за умови залучення їх до провадження відповідно до вимог статей 44, 48 КПК України. Зі змісту ст. 42 КПК України убачається, що основним суб`єктом сторони захисту в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування є підозрюваний.

Порядок здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх регламентовано нормами, закріпленими у главі 38 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

Відповідно до положень засади диспозитивності, які закріплені в частинах 1 і 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом; слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, які винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Під диспозитивністю у доктрині кримінального процесуального права розуміють міру процесуальної свободи сторін кримінального провадження, яка полягає в наданні та забезпеченні можливості вільно в межах, установлених кримінальним процесуальним законом, використовувати свої права (як матеріального, так і процесуального характеру) та обирати способи їх здійснення і таким чином активно впливати на хід і результати кримінального провадження.

Основним положенням, яке визначає змістовне наповнення засади диспозитивності, є свобода сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених кримінальним процесуальним законом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

Таких висновків дійшов ВС колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 18 лютого 2021 року справа № 509/3769/13-к (провадження № 51-5089 км 20).

24.04.2019 року ОСОБА_1 відмовився від отримання підозри в даному кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України.

Вимоги до змісту письмового повідомлення про підозру регламентовані статтею 277 КПК України.

В главі 22 КПК України окремо не визначено особливості повідомлення про підозру неповнолітнім, таким чином кримінальним процесуальним законом не визначено - чи має бути таке повідомлення оголошено неповнолітньому підозрюваному в присутності захисника та законного представника і чи повинно воно бути вручено також і захиснику.

Згідно повідомлення про завершення досудового розслідування від 21 червня 2019 року та протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_1 від 22 червня 2019 року останній відмовився від ознайомлення в присутності двох понятих.

Адвокатом Ляпіним В.Ю. неодноразово видавалися відповідні ордера, зокрема серії ЗП № 77653 від 16.05.2018 року для участі в слідчій дії, яку проводив старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Прасолов Р.В. щодо допиту неповнолітнього ОСОБА_1 в присутності самого захисника та законного представника - батька ОСОБА_1 16.05.2018 року та серії АР № 1003484 від 30.09.2019 року для надання правової допомоги ОСОБА_1 в органах досудового розслідування та прокуратури (а.с.69, 70, т.1).

Для участі в розгляді даного кримінального провадження в Пологівському районному суді Запорізької області адвокатом Ляпіним В.Ю. був складений ордер серії АР № 1004208 від 01.10.2019 року (а.с.81, т. 1).

На запит Пологівського районного суду Запорізької області прокурор Диба Є.О. 18.11.2019 року повідомив, що копія обвинувального акту не була вручена захиснику та законному представнику обвинуваченого не була вручена, оскільки останні не були залучені як учасники провадження.

В ухвалі Запорізького апеляційного суду від 31.03.2020 року зазначається, що захисник Ляпін В.Ю. не брав участі в досудовому розслідуванні. Дана ухвала не є остаточною щодо розгляду цього кримінального провадження.

Суд зазначає, що твердження сторони захисту стосовно порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, є непереконливими, оскільки вони спростовуються долученими до справи прокурором відповідними матеріалами, якими підтверджено надання доступу підозрюваному ОСОБА_1 до матеріалів кримінального провадження у встановленому законом порядку (а.с.131-133, т.2). Крім того, до початку розгляду справи по суті як у Пологівському районному суді Запорізької області, так і в Гуляйпільському районному суді Запорізької області, обвинувачений і захисник мали можливість ознайомитися як з матеріалами судового провадження, так і з матеріалами досудового розслідування, але таких клопотань не заявляли.

На думку суду викладені висновки відповідають позиції ВС, яка зазначена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня 2020 року справа № 754/14281/17(провадження № 51-218кмо19).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У цій нормі закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими - їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про «плоди отруєного дерева», - здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому для визнання недопустимим кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду - наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим.

Стосовно ж визнання доказу недопустимим за правилом «плодів отруєного дерева», то у рішенні суду має бути чітко доведено похідний характер інформації, яка стала фактичною підставою для проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, від дій, якими були істотно порушені права та свободи людини.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Свєтина проти Словенії» (заява № 38059/13) від 22.05.2018 року, у якому зазначено, що Верховний Суд Словенії визнав допустимими докази, які всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства були отримані без відповідного рішення суду. При цьому він послався на виключення з доктрини плодів отруєного дерева неминуче виявлення доказів, та визнав відповідні докази допустимими.

У цьому рішенні ЄСПЛ не визнав порушення ст.ст.6 та 8 Конвенції, посилаючись на вимоги Конвенції про «доктрину неминучого виявлення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

За таких обставин суд вважає за необхідне відхилити посилання сторони захисту про визнання всіх доказів, окрім раніше визнаних недопустимими відповідно до ухвали суду від 11.02.2021 року, за даним кримінальним провадженням недопустимими як «плодів отруєного дерева».

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, які судом визнані належними та допустимими, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_1 , 24.04.2018 року, приблизно о 08 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по ґрунтовій дорозі, розташованій між с. Воскресенка та с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області, з боку с. Воскресенки в напрямку с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області. В той же час, у зустрічному йому напрямку рухався автомобіль «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В салоні його автомобіля в якості пасажира перебувала, зокрема, ОСОБА_3 . Під час руху в районі вигину проїзної частини вправо водій ОСОБА_1 застосував відворот вправо, після чого відбулось зіткнення причепу «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 з автомобілем «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Місце зіткнення автомобілю «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепу «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться на ґрунтовій дорозі на відстані 1,5 м від правого її краю по ходу руху в с. Воскресенка Пологівського району та на відстані 42,9 м від кінця заокруглення по ходу руху автомобіля «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 . В діях водія ОСОБА_1 є невідповідність вимогам п.п. 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Врезультаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю ««ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 22-Д від 26.02.2019 року, при дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 спричинено: закритий перелом лівої променевої кістки. Закритий перелом лівої променевої кістки не явився небезпечним для життя ушкодженням, однак викликав за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 день і за цією ознакою кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості (п. 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Тому, суд дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України на час його вчинення вважалося злочином невеликої тяжкості. Станом на час розгляду даного кримінального провадження зазначене правопорушення є проступком.

Відповідно до ст. 4 КК України (в редакції Закону від 22.11.2018 року) кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено відповідно до положень ст. 12 КК України (в редакції на час вчинення правопрушення) злочин невеликої тяжкості (проступок з 01.07.2020 року).

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він має визначене постійне місце проживання, за яким характеризується добре, не одружений, проживає разом з матір`ю, на утриманні неповнолітніх та осіб похилого віку не має, на життя заробляє продажем м`яса, яке заготовляє сам, на обліку у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, раніше не судимий, на обліку в органі пробації не знаходиться. В добровільному порядку відшкодування потерпілій шкоди з боку обвинуваченого не здійснювалося.

В силу ст. 66 КК України суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 був на час вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім і тому визнає дану обставину як таку, що пом`якшує покарання.

Так, відповідно до п. 15 листа ВССУ від 16.01.2017 року № 223-66/0/4-17 «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх» зазначено, що під час призначення неповнолітньому покарання слід враховувати, що вік неповнолітньої особи згідно п. 3 ч. 1 ст. 66 КК є обставиною, яка пом`якшує покарання незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду кримінального провадження повноліття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 органом пробації була складена досудова доповідь від 15.10.2020 року. Відповідно до такої доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як низький. Криміногенних факторів, які можуть негативно вплинути на поведінку обвинуваченого в майбутньому, сприяти скоєнню ним нових кримінальних правопорушень не виявлено. За результатами доповіді, взявши до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе також і за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, необхідних для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Таким чином, з урахуванням наявності обставин, які пом`якшують покарання та відсутності обставин, які б його обтяжували, ступеня тяжкості вчиненого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, висновку, який міститься в досудовій доповіді органу пробації, а також того що ОСОБА_1 за матеріалами провадження загалом характеризується добре, проживає разом з батьками, підтримує стосунки з братами, що може свідчити про міцні соціальні зв`язки, має задовільний стан здоров`я, не судимий, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, зокрема потерпілої ОСОБА_3 , яка послалася на розсуд суду, суд, керуючись ст. ст. 50, 65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в межах передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції на час вчинення кримінального правопорушення, оскільки з 01.07.2020 року розмір штрафу збільшився), яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів.

На час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами не мав, тому застосування такого додаткового покарання як його позбавлення є неможливим.

Вирішення питання про можливість звільнення від покарання.

Згідно ч. 1 ст. 106 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Пункт 1 ч. 2 ст. 106 КК України передбачає, що у разі вчинення злочину невеликої тяжкості строк давності складає два роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа за вироком суду звільняється від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені у пунктах 1-5 частини 1 вказаної статті строки.

Аналіз норми вказаної статті свідчить, що передбачений нею вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності лише трьох умов: -закінчення зазначених у законі строків; -не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості; -не ухилення особи від слідства або суду.

Вирішуючи питання про наявність цих умов в цьому випадку, суд доходе такого.

Матеріали провадження не містять відомостей про те, що протягом періоду з 24 квітня 2018 року до теперішнього часу ОСОБА_1 вчинив новий злочин, про наявність таких обставин сторони кримінального провадження не посилаються. Так само не встановлено обставин, що обвинувачений ухилявся в слідства чи суду.

Як доведено вище, в розглядуваному випадку ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення 24 квітня 2018 року. На час його вчинення останній був неповнолітнім.

Відповідно до положень ст. 12 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) вчинений ним злочин був злочином невеликої тяжкості, за який передбачене покарання, зокрема, обмеження волі.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 49 КК України за такого строк давності становить 2 роки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки давності складають три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Як вбачається з викладено, то ст. 106 КК України не є пов`язаною з видом покарання, що покращує становище осіб, які на час вчинення кримінальних правопорушень були неповнолітніми.

Стаття 106 КК України (в редакції чинній на час розгляду даного кримінального провадження) також передбачає строк давності у два роки у разі вчинення проступку.

Прокурор просив визнати винним обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, призначити йому покарання та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки з моменту вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення (з 24.04.2018 року), яке відноситься до категорії невеликої тяжкості, сплинули строки, передбачені ст. 49 КК України.

Обвинувачений заперечував проти визнання його винним та просив закрити відносно нього кримінальне провадження відповідно до ст. 284 ч.1 п.1 КПК України, а саме із-за відсутності події кримінального правопорушення.

Захисник Ляпін В.Ю. пояснив, що його підзахисний ОСОБА_1 провини своєї не визнає, вважає, що під час судового розгляду провина обвинуваченого не доведена, тому просив суд постановити виправдувальний вирок. Щодо застосування положень ст. 49 КК України заперечував.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку всіх учасників судового провадження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до пунктів 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» умовою звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 106 КК є вчинення злочину невеликої чи середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого особою у віці до 18 років. Розгляд справи після досягнення особою зазначеного віку не створює перешкод для застосування цієї статті.

Підстава такого звільнення - закінчення строків давності (ч. 2 ст. 106 КК), більшість яких скорочені порівняно зі строками, встановленими для осіб, котрі вчинили злочини у повнолітньому віці (ч. 1 ст. 49 КК).

За наявності обставин, передбачених у частинах 1 і 2 ст. 106 та ст. 49 КК, звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, є обов`язковим .

Судам слід мати на увазі, що відповідно до частин 5 та 6 ст. 7 КПК з передбачених у статтях 48, 49 КК підстав особу може бути звільнено також від покарання.

Отже, наразі строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності сплинув 24.04.2020 року.

Під час судових засідань у встановленому законом порядку клопотань про закриття кримінального провадження або розгляду питання про наявність підстав для застосування примусових заходів виховного характеру до суд не надходило.

Відповідно до згаданих вище приписів ч. 5 ст. 74 КК України за таких обставин, навіть за наявності заперечень сторони захисту, обвинуваченого за вироком суду слід звільнити від покарання.

Федорівською сільською радою Пологівського району Запорізької області у даному кримінальному провадженні був заявлений цивільний позов щодо відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди в розмірі 112249,50 грн. Представником цивільного позивача в судовому засіданні позов підтримано повністю за тих обставин, що в ньому викладені.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У ч. 1 ст. 128 КПК України, передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частина 5 цієї ж статті передбачає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Позовні вимоги цивільного позивача стосуються лише матеріальної шкоди.

При вирішенні цивільного позову судом враховується Звіт №64 визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 17.05.2018 року з ремонтною калькуляцією, протоколом огляду транспортного засобу та фототаблицею, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ Sens», держномер НОМЕР_3 (свр) складає: 112250,47 грн. (а.с. 18-32 т. 1), а також Договір № 20 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 24.10.2018 року з Додатковою угодою № 1 від 20.12.2018 року та Актами виконаних робіт № ЗА-0001426 від 22.11.2018 року та № ЗА-0001602 від 20.12.2018 року, за якими загальна вартість всіх наданих послуг (виконаних робіт) та використаних запасних частин становить 112249,50 грн. (а.с. 36-46 т. 1), а також платіжними дорученнями № 180 від 25.10.2018 року, № 199 від 22.11.2018 року, № 218 від 20.12.2018 року на підтвердження сплатиФедорівською сільською радою Пологівського району Запорізької області послуг з відновлювальних робіт та ремонту автомобіля на користь ТОВ «Запоріжжя-АВТО» (а.с. 47-49 т. 1).

За таких обставин, з урахуванням вимог розумності, справедливості та співрозмірності позов Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області стосовно стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню.

Процесуальні витрати в розмірі 3432,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, оскільки матеріали кримінального провадження містять документальне підтвердження витрат держави на проведення експертизи, то є підстави для стягнення з обвинуваченого суми таких витрат.

Вирішуючи долю речових доказів суд керується ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи обвинуваченому не обиралися, клопотань про їх застосування до набрання вироком законної сили не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 74, 106, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 49, 106, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

Цивільний позов Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Пологівським РС УДМС України в Запорізькій області від 18.08.2016 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Шкільна, 49, с. Федорівка, Пологівський район, Запорізька область, 70627, код ЄДРПОУ 04353793) матеріальну шкоду в розмірі 112249,50 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Пологівським РС УДМС України в Запорізькій області від 18.08.2016 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави 3432,00 грн. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.

Речові докази:

- легковий автомобіль «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які перебувають на зберіганні у ОСОБА_1 , залишити останньому за належністю:

- легковий автомобіль «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який перебуває на зберіганні у Федорівській сільській раді Пологівського району, залишити у володінні даного органу місцевого самоврядування.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: О. О. Романько