Рішення № 96712562, 05.05.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/1824/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бора Юрій Володимирович до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бора Юрій Володимирович, звернулася з позовом в суд до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є власником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя власниками вказаної частини житлового будинку були покійні батьки позивачки (батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Безпосередньо позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.03.1979 року.

Позивач зазначає, що фактично є володільцем цілого житлового будинку за вказаною адресою, несе весь ризик та тягар його утримання. Протягом останніх років проживає в ньому, забезпечує його експлуатаційну придатність, сплачує комунальні послуги та використовує все дворогосподарство у власних інтересах. Крім членів родини позивача, інші особи ніколи не користувались житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , не декларували щодо нього власних майнових прав.

У процесі оформлення права власності на житловий будинок (отримання свідоцтва про право на спадщину) позивач довідалася про той факт, що її батьки були власниками тільки 1/2 частини цього об`єкту нерухомості, хоча в інтересах родини завжди використовувалося все дворогосподарство, жодних застережень або умов щодо такого використання місця не мало. Однак з того часу (2007 рік) ситуація щодо володіння та використання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не змінилася, одноосібним фактичним власником залишається позивач.

За інформацією КП «Виноградівське РБТІ» інша 1/2 частина житлового будинку зареєстрована за ОСОБА_4 (дядьком позивача, рідним братом батька) на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Виноградівською державною нотаріальною конторою 22.07.1976 року за реєстровим №3586. Вказаний співвласник ніколи не заявляв про власні майнові права щодо належної йому частини об`єкту житлової нерухомості, не висловлював претензій щодо володіння ним родиною позивача (в тому числі її батьками).

Згідно відомостей Виноградівського РВ ДРАЦС, ОСОБА_4 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Але, незважаючи на фактичні строки користування, права власності на нерухоме майно позивач не набув, тобто воно знаходиться у власності іншої особи, а отже є чужим нерухомим майном.

Оскільки ОСОБА_4 власник 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , помер, за більше як двадцять років з моменту його смерті ніхто не заявив майнових вимог щодо цього об`єкту нерухомого майна.

Користування чужою частиною житлового будинку здійснюється позивачем відкрито, ніяких дій для приховування цього факту він не здійснював. Має місце добросовісне, але безтитульне (яке не спирається на будь-яку правову підставу), заволодіння майном. До цього часу жодних претензій щодо фактичного володіння позивачем нерухомим майном з сторони титульного власника ніколи не заявлялося.

А тому на підставі вище наведеного позивач звертається з позовом в суд з метою встановлення права власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , в порядку набувальної давності.

Сторони по справі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з"явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданння не з"явився, відповідно до поданої заяви з справу просить розглянути у його відсутності.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Майнові права підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.10.2007 року, виданим Виноградівською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2468 (а.с.7-8).

За життя власниками вказаної частини житлового будинку були покійні батьки позивачки (батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Безпосередньо позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.03.1979 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання(а.с.6-7).

Фактично позивач є володільцем цілого житлового будинку за вказаною адресою, несе весь ризик та тягар його утримання. Протягом останніх років проживає в ньому, забезпечує його експлуатаційну придатність, сплачує комунальні послуги та використовує все дворогосподарство у власних інтересах. Крім членів родини позивача, інші особи ніколи не користувались житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , не декларували щодо нього власних майнових прав.

Батьки позивача були власниками 1/2 частини цього об`єкту нерухомості (а.с.9).

Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» інша 1/2 частина житлового будинку зареєстрована за ОСОБА_4 (дядьком позивача, рідним братом батька) на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Виноградівською державною нотаріальною конторою 22.07.1976 року за реєстровим №3586 (а.с.9).

Згідно відомостей Виноградівського РВ ДРАЦС ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13). Особи, які претендували на майно спадкодавця відсутні, що стверджується відомостями з Виноградівської державної нотаріальної контори (а.с.25).

Як вбачається з обставин позову та що стверджується зареєстрованим місцем проживання позивача, свідоцтвом про право на спадщину за законом, позивач як на час смерті свого дядька так і над даний час проживає у спірному будинку, яким вона добросовісно заволоділа і продовжує ним відкрито, безперервно володіти (а.с. 5, 6, 7).

За змістом ст.344, п.8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), зокрема, за рішенням суду; право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Порушення питання про виникнення права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе після 01 січня 2011 року.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно грунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.І ст.344 Цивільного кодексу України, а саме:

- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

- законність об`єкта володіння;

- добросовісність заволодіння чужим майном;

- відкритість володіння;

- безперервність володіння;

- сплив установлених строків володіння;

- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Таку правову позицію відображено у п. 43 постанови Великої Палати ВС від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17.

Позивач законно володіє житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , що є нерухомим майном, цивільний обіг якого не обмежено, речові права на нього зареєстровані, що виключає можливість віднесення його до складу самовільного будівництва.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач відкрито, добросовісно та безперервно на протязі більше десяти років володіє житловим будинком АДРЕСА_1 , суд приймає рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк