Постанова № 9671064, 28.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.05.10Справа №2а-6230/10/8/0170 (14:28 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля православної молоді"

до Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК

про визнання протиправним та скасування пункту висновку, спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача - Бекірова Емілія Сіммарівна, довіреність № б/н від 21.05.10, ;

від відповідача - Доляновська Ася Миколаївна, довіреність № 789/10-29 від 07.09.09;

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування пункту Висновку №5414-з/1 від10.12.2009р. Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК6 "Т.к. згідно внесених змін до п.1 р.V даного висновку ділянка вільна від об'єктів нерухомого майна, в порушення ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України, ст.6 Закону України "Про оренду землі" проектом передбачено відвід в оренду земельної ділянки державної власності без проведення земельних торгів (аукционів)".

Ухвалами від 14.05.10 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 28.05.10 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобовязати Республіканський комітет по земельних ресурсах АРК прийняти рішення про погодження Проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Центр дозвілля православної молоді"для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай - Ялта на теріторії Голубінської селищної ради, Бахчисарайський район, АРК.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовляє в узгодженні висновку до проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду, посилаючись на порушення ст. 124, 134 Земельного Кодексу України, ст. 6 Закону України «Про оренду землі», а саме те, що проектом передбачено відведення земельної ділянки державної власності без проведення земельних торгів.

Також позивач зазначив, що відмова відповідача в погодженні проекту землеустрою суперечить вимогам пункту 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву».

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.10 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 28.05.10 р. заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у запереченні до позову, в яких посилався на ст.124, ч.2, ч.3 ст.134 Земельного Кодексу України, ст. 6 Закону України «Про оренду землі», згідно яких встановлено, що передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за наслідками|за результатами| проведення земельних торгів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бахчисарайської районної державної адміністрації № 588-р від 26.07.04 року ТОВ "Центр дозвілля православної молоді" було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради (а.с.11).

28.07.2004 р. позивачем був отримай Акт вибору і обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення проектних робіт з будівництва бази відпочинку вихідного дня на 70 місць ТОВ «Центр дозвілля православної молоді» на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради» № 113 (а.с.12-13).

Розпорядженням Бахчисарайської районної державної адміністрації від 29.12.06 р. № 1195-р позивачу було надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт в 2007-2008 р.р. на будівництво та обслуговування бази відпочинку вихідного дня на 70 місць на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради (а.с.14).

Розпорядженням Бахчисарайської районної державної адміністрації від 24.09.07 р. № 1886 позивачу було узгоджено місце розташування та розмір земельної ділянки, яка передається ТОВ «Центр дозвілля православної молоді» для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради, а саме узгоджено Акт вибору і обстеження земельної ділянки в натурі № 113 від 28.07.04 р., площею 10,0000 га, вирішено клопотати перед Радою Міністрів АР Крим про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення позивачу земельної ділянки в оренду (а.с.15).

31.03.2009 р. Рада Міністрів АР Крим Постановою № 181 узгодила місце розташування бази відпочинку ТОВ «Центр дозвілля православної молоді» на земельній ділянці площею 10,0000 га із земель запасу за межами населених пунктів Голубінської сільської ради та дозволила розробку проекту землеустрою земельної ділянки на умовах оренди (а.с.16).

У процесі відведення земельної ділянки позивачем були одержані висновки наступних органів, які були досліджені судом: висновок Бахчисарайської районної СЄС № 132 від 05.08.2009 р. (зворотній бік а.с.24), висновок Бахчисарайської державної екологічної інспекції № 0181 від 13.05.2009 р. (а.с.24), попередній висновок Кримської республіканської установи Бахчисарайський історійко-культурний заповідник № 1046 від 24.07.09 р. (а.с.25); висновок Республіканського комітету з охорони культурної спадщини № 852 від 12.02.2010 р. (а.с.26), висновок Бахчисарайського відділу архітектури та містобудівництва № 110 від 07.08.2010 р. (а.с.27-28). Також був узгоджений графічний, проектний матеріал, в тому числі розроблений та узгоджений генеральний план земельної ділянки (а.с.13).

Судом встановлено, що землевпорядною організацією - ТОВ «Форум-Крим» за замовленням позивача було розроблено проект землеустрою з відведення земельної ділянки позивачу в оренду для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради, Бахчисарайський район, АРК (а.с.20), який підлягав узгодженню в порядку та відповідно до норм та вимог земельного законодавства України.

Після проведення узгодження вищезазначеного проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою за отриманням висновку про погодження проекту землеустрою.

Але відповідач відмовив в узгодженні проекту землеустрою та зазначив у висновку № 5414-з/1 від 10.12.09 р., що Проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду позивачу для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради, Бахчисарайський район, АРК повертається на доопрацювання для усунення зауважень, викладених у р. V Висновку.

02.04.10 р. позивачем були усунуті зазначенні в р. V Висновку № 5414-з/1 від 10.12.09 р. зауваження у повному обсязі, але проект землеустрою позивачу узгоджено не було, у звязку із порушенням ст. 124, 134 Земельного Кодексу України, ст. 6 Закону України «Про оренду землі», оскільки проектом передбачено відведення в оренду земельної ділянки державної власності без проведення земельних торгів (аукціонів) (а.с.9-10).

Не погодившись з таким додатковим висновком відповідача, а саме відмовою в узгодженні Проекту землеустрою земельної ділянки з підстав необхідності проведення земельних торгів (аукціонів) позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, заперечення, надані відповідачем, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим є органом державної виконавчої влади, який здійснює свою діяльність відповідно до законів України, Положення про Республіканський комітет по земельних ресурсах і покладених на нього завдань в області регулювання земельних відносин.

Відповідно до п.1 Положення про Республіканський комітет по земельних ресурсах, затвердженого постановою Ради міністрів АРК від 10.11.1998 N 348 (далі - Положення) Республіканський комітет із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим (далі - Рескомзем) є республіканським територіальним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим по питаннях земельних ресурсів, функціонально підкоряється Держкомзему України і входить до єдиної системи державних органів земельних ресурсів.

Відповідно до п.2 Положення про Рескомзем останній в своїй діяльності керується Конституцією України і Автономної Республіки Крим, законами України, постановами Верховної Ради України і нормативно-правовими актами Автономної Республіки Крим указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему України, а також цим Положенням.

Основні завдання здійснення державного контролю за використанням і охороною земельних ресурсів Рескомзему визначені п.3 Положення.

Серед завдань Рескомзему згідно п.4 Положення визначені такі як проведення державної землевпорядної експертизи регіональних програм, схем і проектів проведення земляної реформи, землеустрою і охорони земель та погодження проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України N 2768-III від 25.10.2001 р., Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» N 161-XIV від 06.10.1998 р., Законом України «Про землеустрій», а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Поняття землі визначено у ст.1 Земельного Кодексу України N 2768-III від 25.10.2001 р., де зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 ЗК України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульовано статтею 124 Земельного Кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 124 ЗК України (у редакції Закону від 12.05.04 р.№ 1709-ІV), яка діяла на період прийняття|прийняття,приймання| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| Бахчисарайською райдержадміністрацією від 26.07.04 р. № 588-р), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Поняття оренди землі визначено Законом України «Про оренду землі» N 161-XIV від 06.10.1998 р. (далі-Закон № 161), де оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону № 161 орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.16 Закону № 161 особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки, надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.ст. 118, 123 ЗК України процедура передачі земельних ділянок в оренду включає в себе надання місцевою державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою рішень про погодження місця розташування обєкта (у разі необхідності), дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його погодження із відповідними органами, прийняття рішень відповідними органами виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду.

Частина 3 статті 123 ЗК України передбачає, що особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Ст. 151 Земельного кодексу України обумовлено, що особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля (ч.1 ст.151).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.151).

Такий порядок затверджений Постановою|постанови| Кабінету Міністів України від 31.03.04 р. №427 (далі Порядок № 427).

Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України (ч.3 ст.151).

Частиною 15 ст.151 ЗК України передбачено, що матеріали погодження місця розташування об'єкту повинні включати: викопіювання| з|із| генерального плану або іншу містобудівну документацію населеного пункту, копію плану земельної ділянки з|із| нанесенням|завданим| на ній варіантів розміщення об'єкта із|із| зазначенням загальної|спільної| площі|майдану|, яку необхідно вилучити, зазначаються|вказуються| також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

Судом встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст.124 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах. Зазначені зміни набули чинності з 01.01.2008 р. Тобто договір оренди землі укладається відповідним органом місцевого самоврядування з переможцем конкурсу, який набув право оренди земельної ділянки на земельних торгах.

До набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» процедура передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, не передбачала проведення аукціонів, а здійснювалась відповідно до ст.124 ЗК України за проектами відведення у порядку, встановленому ст.ст. 118,123 ЗК України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Форум-Крим» за замовленням позивача в 2009 р. було розроблено проект землеустрою з відведення земельної ділянки позивачу в оренду для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради, який підлягав узгодженню в порядку та відповідно до норм та вимог земельного законодавства України.

Після проведення узгодження вищезазначеного проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду, позивач звернувся до відповідача за отриманням погодження проекту землеустрою.

Але позивачу було відмовлено в погодженні цього Проекту землеустрою на підставі змін, внесених до ст. 124 Земельного кодексу України Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до яких набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (торгах). При цьому відповідач посилався на порушення ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України, ст.6 Закону України "Про оренду землі" оскільки проектом землеустрою передбачений відвід в оренду земельної ділянки державної власності без проведення земельних торгів (аукціонів)".

З системного аналізу вищезазначених норм суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у погодженні Проекту землеустрою спірної земельної ділянки діяв необґрунтовано, виходячи за межі своїх повноважень та покладених на нього обовязків, адже у відповідача відсутні повноваження щодо прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки. До компетенції відповідача входить тільки надання пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, забезпечення в межах своєї компетенції регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру та реєстрації в його складі земельних ділянок і прав на них, а також відповідач наділений іншими повноваженнями, які не стосуються вирішення питання щодо права надання в оренду земельних ділянок.

Отже до компетенції відповідача входить узгодження проектів землеустрою та проведення державної експертизи проектів землеустрою з відведення земельних ділянок з точки зору дотримання вимог спеціального земельного законодавства, містобудівної документації, а не надання у висновку до Проекту землеустрою оцінки щодо права позивача одержати в оренду земельну ділянку за правилами проведення земельних торгів.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Суд виходить з того, що зазначені норми Земельного кодексу України визначають умови передачі земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду, а не вимоги до відведення земельної ділянки, оскільки останні, як передбачено у п. 8 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004р., встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.

За таких обставин, суд вважає, що зазначивши у своєму додатковому висновку про неможливість узгодити проект землеустрою земельної ділянки з підстави недотримання конкурсного порядку (аукціону), відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

Відповідачем не надано доказів обґрунтованості його дій, не представлено достовірних висновків щодо відмови позивачу в узгодженні Проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не наділений повноваженнями щодо вирішення питання про спосіб подальшого набуття права оренди позивачем на земельну ділянку, оскільки такими повноваженнями щодо спірної земельної ділянки наділені, Бахчисарайська райдержадміністрація та Рада міністрів АРК, в межах своїх повноважень шляхом послідовного прийняття рішень про передачу в оренду земельної ділянки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України (у редакції що діяла до 01.01.08 р.), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилався на ст.124 Земельного Кодексу України (з урахуванням|з врахуванням| змін, внесених Законом України| «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по сприянню будівництву» від 16.09.2008 р. №509-VI), згідно якої встановлено, що передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за наслідками|за результатами| проведення земельних торгів, окрім|крім| випадків, встановлених|установлених| ч.2, ч.3 ст.134 Земельного Кодексу України, пунктом 1 розділу Х «Перехідні положення|становищ|» Земельного Кодексу України (у редакції Закону від 18.09.2008 р. №509-VI), якими визначено, що у разі|в разі| ухвалення|прийняття,приймання| відповідними органами рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про узгодження місця розташування об'єкту або про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 р. передача в оренду таких земельних ділянок із|із| земель|грунтів| державної і комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент набуття чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» позивачем розпочато, але не завершено процес набуття права оренди земельної ділянки, а саме: отримані розпорядження Бахчисарайської районної державної адміністрації № 588-р від 26.07.2004 р. про надання згоди на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки та № 1886 від 24.09.07 р. про погодження місця розташування та розміру земельної ділянки, що і є рішенням про узгодження місця розташування обєкту, яке зазначено у п.1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Отже Бахчисарайська районна державна адміністрація та Рада Міністрів АРК, діючи в межах повноважень, встановлених Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації», Земельним кодексом України, визначились з питанням щодо порядку користування земельною ділянкою, фактично вирішивши передати спірну земельну ділянку в оренду позивачеві для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради, відповідно до ст. 118,123,124 ЗК України, в редакції на момент прийняття вищенаведених рішень.

Зміни у вказаний вище порядок надання земельних ділянок в оренду із земель державної і комунальної власності шляхом проведення аукціонів, були внесені вже після того, як Бахчисарайська районна державна адміністрація визначила землекористувача земельної ділянки ТОВ «Центр дозвілля православної молоді».

Тобто судом встановлено, що позивач розпочав процес по оформленню права оренди земельної ділянки для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради, ще до 01.01.08 р., що підтверджується матеріалами справи, тому передача в оренду даної земельної ділянки із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Суд зазначає, що станом на дату складання оскаржуваного додаткового пункту Висновку № 5414з/1 від 10.12.09 р., складеного 02.04.10 р., розпорядження Бахчисарайської районної державної адміністрації № 588-р від 26.07.2004 р. та № 1886 від 24.09.07 р. про погодження місця розташування та розміру земельної ділянки є діючими, зазначеними рішеннями узгоджено місце розташування обєкту, надано дозвіл на збір матеріалів місця розташування обєкту, тому правові підстави для розроблення проекту відведення земельної ділянки для її передачі в оренду на земельних торгах відсутні.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків якщо вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак поширення відповідачем положень ст.ст.124,134 на правовідносини, які виникли до набрання зазначеними нормами законної сили є протиправним.

Посилання відповідача на ст.6 Закону України “Про оренду землі” суд також вважає необґрунтованим з наступних підстав.

З урахуванням змін, внесених Законом України N 309-VI від 03.06.2008р., частиною 1 та 2 ст.6 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Таким чином, ч.1 ст.6 Закону України “Про оренду землі” є відсилочною нормою та встановлює порядок набуття права оренди землі відповідно до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Частина 2 цієї статті не встановлює обовязкової передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в оренду на конкурсних засадах. Зазначеною нормою встановлені підстави укладення договору оренди землі у випадку, якщо право оренди особа набуває за результатами аукціону.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Але відповідачем не було надано суду будь-яких документів та доказів, які б підтверджували правомірність відмови відповідача в узгодженні Проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта та необґрунтованості вимог позивача, отже позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» для проведення відповідачем узгодження Проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду, отже позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на порядок надання в оренду спірної земельної ділянки не розповсюджуються конкурентні засади, а тому посилання відповідача на обовязковість земельних торгів, є безпідставними.

Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача прийняти рішення про погодження Проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Центр дозвілля православної молоді"для будівництва бази відпочинку на 45 км. автодороги Бахчисарай - Ялта на території Голубінської селищної ради, Бахчисарайський район, АРК, суд зазначає, що задоволення позову в цій частині є належним способом захисту права позивача на отримання позитивного висновку відповідача щодо погодження спірного Проекту землеустрою, порушення якого вже встановлено судом.

Враховуючи викладене, суд вважає уточненні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 28.05.10 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 31.05.10 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.94, ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт Висновку №5414-з/1 від10.12.2009р., складений Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК02.04.10 р., яким відмовлено в узгодженні проекту землеустрою з відведення та передачі в оренду земельної ділянки ТОВ «Центр дозвілля православної молоді» для будівництва бази відпочинку на 45 км автодороги Бахчисарай-Ялта на території Голубінської сільської ради Бахчисарайського району, АРК.

3. Зобовязати Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим прийняти рішення про погодження Проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Центр дозвілля православної молоді"для будівництва бази відпочинку на 45 км. Автодороги Бахчисарай - Ялта на території Голубінської селищної ради Бахчисарайського району, АРК.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Центр дозвілля православної молоді" (98400, АРК, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Чапаєва, 65, кв.1, код ЄДРПОУ 32747084, розрахункові рахунки не відомі) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.