Ухвала суду № 96709639, 21.04.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20067/20

Провадження № 2-о/643/105/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Наумкіна О.О., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – заявник) звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на постійне проживання від 11.09.2013 року серія НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на право проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначив, що після смерті ОСОБА_2 на рахунках Пенсійного фонду України залишилась недоотримана пенсія у розмірі 30000,00 грн., а також нараховані кошти на поховання. Він звернувся із заявою про виплату йому вказаних сум, проте органами Пенсійного фонду України в його заяві було відмовлено з підстав того, що одержувачем пенсії була ОСОБА_4 (без по батькові), а в свідоцтві про смерть зазначено ОСОБА_2 . Таким чином, встановлення зазначеного факту необхідно заявнику для виплати йому недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Представник ГУ ДМС України в Харківській області надіслав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що не погоджується з позицією заявника з наступних підстав. Посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу. Згідно роз`яснень, наданих Пленумом ВСУ, не можуть встановлюватись факти належності особі документів, що посвідчують особу. Також в поясненнях зазначено, що заявник звернуся до суду з заявою передчасно, оскільки не звертався до органів міграційної служби стосовно питання підтвердження видачі ОСОБА_2 вказаної вище посвідки.

В судовому засіданні 21.04.2021 судом було поставлено на обговорення учасників справи питання щодо залишення заяви без розгляду. Заявник зазначив, що просить задовольнити заяву. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 3 ст. 315 ЦПК України передбачено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Згідно роз`яснень, викладених в Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту належності особі паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Разом з тим, на підставі п.6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Враховуючи тотожність відповідних норм ЦПК України, які регулювали питання розгляду цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, станом на час надання вказаних вище роз`яснень та регулюють вказані питання станом на даний час, суд вважає за можливе врахувати вказані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України під час вирішення даної цивільної справи.

Таким чином, з вказаних вище положень законодавства України і роз`яснень Пленуму ВСУ вбачається, що не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні справи про встановлення факту належності особі документів, що посвідчують особу.

Згідно п.п. в) п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі – Закон), посвідка на постійне проживання відноситься до документів, що посвідчують особу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону, посвідка на постійне проживання є власністю України.

Згідно ч. 8 ст. 16 Закону, у разі смерті особи її документи в порядку і строки, визначені законодавством, здаються уповноваженому суб`єкту, який видав такий документ, якщо інше не передбачено цим Законом, а якщо така особа проживає (проживала) за кордоном - ЗДУ.

Частиною 10 ст. 16 Закону передбачено, що знищення вилучених документів здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Заявник в судовому засіданні надав пояснення, згідно яких після смерті ОСОБА_2 її посвідку на постійне проживання було вилучено відповідними державними органами та в нього вказана посвідка відсутня.

Таким чином, заявником подано заяву, в якій він просить встановити факт належності ОСОБА_2 , цивільна правоздатність якої припинена у зв`язку із смертю - документа, що посвідчував її особу, був власністю України та в даний час вилучений і знищений у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для розгляду по суті заяви ОСОБА_1 , оскільки вказана заява не підлягає розгляду в окремому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи наведене, суд залишає заяву без розгляду.

Одночасно суд роз`яснює ОСОБА_1 , що він не позбавлений права подати позов на загальних підставах, зокрема якщо вважає, що органами Пенсійного фонду України йому неправомірно відмолено у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 258-261, 293, 294, 315, 353, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повний текст ухвали не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя Д.А. Крівцов