Рішення № 96709513, 05.05.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"05" травня 2021 р.

Справа № 642/1348/21

Провадження № 2/642/961/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.,

за участі секретаря - Антоненко Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з оплати праці, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,

встановив :

До Ленінського районного суду м.Харкова надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість з оплати праці у розмірі 45 743,31 грн., середній заробіток за час затримки виплати, який станом на день подачі позову становить 21 814,11 грн., 5000 грн. - моральної шкоди, вказуючи, що він працював у відповідача на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу відділу матеріально-технічного постачання. Наказом директора ХКЕПОП від 05.11.2020 він був звільнений за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо виплати заробітної плати. Сума боргу з виплати заробітної плати становить 45 743,31 грн., яка станом на день звернення до суду з позовом так і не виплачена. Також, оскільки заробітна плата так і не виплачена, чим здійснена затримка у її виплаті, позивач просить стягнути середній заробіток за вказаний час затримки по день ухвалення рішення, враховуючи, що така сума по день подачі позову становить 21 814,11 грн. Щодо дотримання строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку зазначив, що відповідач здійснив йому виплату частини заборгованості 30.12.2020, чим перервав перебіг строку звернення до суду, а тому позивач дотримався строку, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП для звернення до суду із даною позовною вимогою. Крім того, просив стягнути 5000 грн. моральної шкоди, оскільки невиплата належних йому сум негативно вплинула на відносини в родині, призвела до хвилювань та переживань, втрати нормальних життєвих зв`язків.

Ухвалою суду від 22.03.2021 справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу без їх участі, позов підтримують та просять задовольнити, проти заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань до суду не надавав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд у зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача та не подання відзиву відповідачем, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з`явився, у порядку заочного розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (ХКЕПОП) на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу відділу матеріально-технічного постачання та 05.11.2020 був звільнений із займаної посади за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати (ч.3 ст. 38 КЗпП). (а.с. 13, 14)

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України,- при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В день звільнення позивачеві, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до довідки про заборгованість №03/317, виданої в.о. директора ХКЕПОП Вашуріним О.О. та в.о. головного бухгалтера - Смєцкою Я.А. - станом на 01.03.2021 сума заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 складає 45 743,31 грн. (а.с.16)

Доказів про виплату вказаної суми відповідачем позивачу станом на день розгляду справи до суду не надано.

Таким чином, враховуючи наявність в підприємства боргу перед позивачем з виплати заробітної плати, у зв`язку зі звільненням, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму заборгованості в розмірі 45 743,31 грн.

Крім того, обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню за період затримки у виплаті заборгованості із заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України,- в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відомостей про наявність спору про розмір боргу суду не надані.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р.,- при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100,- середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.8 Порядку, - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем до позову долучено розрахункові листки за вересень та жовтень 2020 року та в позові наведено розрахунок, згідно якого з урахуванням вказаних розрахункових листів за останні два місця, що передують звільненню, його середньоденна заробітна плата становить 269,31 грн. (а.с. 3-4, 17)

Суд погоджується із даним розрахунком.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати необхідно розраховувати з наступного.

Так, позивач провів розрахунок середнього заробітку з дати звільнення - 05.11.2020 по день подачі позову, а саме по 09.03.2021, тобто 81 робочий день, що становить 21 814,11 грн. Суд із вказаним розрахунком також погоджується. Відтак, за період затримки виплати з 10.03.2021 по день фактичного розрахунку, яким у даному випадку є дата ухвалення рішення, а саме 05.05.2021, минуло 39 робочих дні. Розмір середнього заробітку за вказаний період становить: 39 робочих дні х 269,31 грн. (середньоденна заробітна плата) = 10 503,09 грн. Тому, в загальному середній заробіток за період затримки з виплати заробітної плати за період з 05.11.2020 по 05.05.2021 становить: 21 814,11 грн. + 10 503,09 грн. = 32 317,20 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При вирішення питання про стягнення з відповідача 5 000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В силу ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата заробітної плати встановлена до доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у цивільній справі №362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Дійсно, невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків як ним, так і його сім`єю. Ситуація, яка склалася, дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім`ї, у зв`язку з втратою гідного матеріального забезпечення. Таким чином, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач хвилювався, зазнав моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає обгрунтованим вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної вимоги про стягнення заробітної плати, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача в дохід держави у розмірі 908.00 грн., крім того, враховуючи задоволення майнової вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, за які позивачем сплачено судовий збір, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 908.00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10,12-13, 81,89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 38, 94, 97, 116, 117, 237-1 КЗпП, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з оплати праці, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 45 743 (сорок п`ять тисяч сімсот сорок три) грн. 31 коп.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати станом на 05.05.2021 в розмірі 32 317 (тридцять дві тисячі триста сімнадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: