Рішення № 96708697, 27.04.2021, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________

Справа №: 528/1225/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2021 року м. Гребінка

27 квітня 2021 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді - Татіщевої Я.В., секретарів судового засідання: Сапи А.М., Коваленко О.В., Трохименка В.В., з участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представників відповідача - Петрова В.С., Висоцького В.П., представника третьої особи Заторського С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН», третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 04 липня 2013 року по 23 грудня 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді оператора диспетчерської руху та навантажувально-розвантажувальних робіт на автомобільному транспорті філії «Мар`янівська» ТОВ СП «НІБУЛОН». 23.12.2015 року позивача було звільнено наказом №82-к за п.3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку зі вступом на військову службу.

Зазначає, що 19 березня 2014 року його було призвано у Збройні сили України згідно указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію». З 14.12.2015 року позивач продовжив військову службу за контрактом. Таким чином, з 19.03.2014 року по теперішній час позивач безперервно перебуває на військовій службі. Оскільки позивача було звільнено у зв`язку зі вступом на військову службу, як зазначено в наказі про звільнення, підставою була власноруч написана ним заява про звільнення та довідка Гребінківського районного військомату.

Згодом йому стало відомо, що звільнено його з порушенням норм чинного законодавства про працю, а саме, в особливий період, що порушує норми ч.3 ст. 119 КЗпП України. При цьому, трудову книжку позивач отримав 23.12.2015 року, а копію наказу про звільнення після 28.11.2019 року. Оскільки після отримання трудової книжки позивач виїхав до місця несення військової служби в інший регіон, він не мав можливості в установлений чинним законодавством строк звернуться до суду з позовом, а тому просить поновити йому строк звернення до суду. Вказані обставини підтверджуються записами в наказі від 22.12.2015 року, контракті, посвідченні офіцера, довідках про участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Середньомісячна заробітна плата позивача, виходячи з виплат за жовтень-листопад 2015 року, становить 3091,77 грн., виплата середньомісячного заробітку з грудня 2015 року по грудень 2019 року, йому не проводилася. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 148404 грн. 96 коп.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ філії «Мар`янівська» ТОВ СП «НІБУЛОН» №82-к від 23.12.2015 року про звільнення його на підставі п.3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку зі вступом на військову службу, поновити його на посаді оператора диспетчерської руху та навантажувально-розвантажувальних робіт на автомобільному транспорті філії «Мар`янівська» ТОВ СП «НІБУЛОН», стягнути з ТОВ СП «НІБУЛОН» середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по грудень 2019 року в сумі 148404,96 грн.

20.01.2020 року від відповідача ТОВ СП «НІБУЛОН» надійшла заява про застосування наслідків пропущення строку на звернення до суду, оскільки позивач ОСОБА_1 отримав трудову книжку в день звільнення 23.12.2015 року, а з наказом про звільнення був ознайомлений особисто під підпис, тоді як у справах про звільнення цей строк становить місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тобто цей строк сплинув 24.01.2016 року. При цьому позивачем на надано суду доказів його перебування на території проведення антитерористичної операції саме в період перебігу строку звернення до суду з позовом, тобто в період з 23.12.2015 року по 24.01.2016 року.

20.01.2020 року від відповідача ТОВ СП «НІБУЛОН» надійшло клопотання про розгляд справи за участю сторін.

20.01.2020 року від відповідача ТОВ СП «НІБУЛОН» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що 19.03.2014 року позивач був мобілізований на підставі наказу Гребінківського РВК №14 від 19.03.2014 року, у зв`язку з чим наказом №13-к від 31.03.2014 року по філії «Мар`янівська» ТОВ СП «НІБУЛОН» його було увільнено з роботи зі збереженням місця роботи та середнього заробітку. 09.03.2015 року Полтавським ОВК було видано наказ №33РС, відповідно до якого з ОСОБА_1 було укладено контракт до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, у зв`язку з чим наказом №8-к від 18.03.2015 року по філії «Мар`янівська» ТОВ СП «НІБУЛОН» було продовжено термін увільнення від роботи позивача зі збереженням місця роботи та середнього заробітку.

Зазначає, що 22.12.2015 року позивачем особисто було подано заяву про звільнення у зв`язку зі вступом на військову службу. Крім цього, 23.12.2015 року ОСОБА_1 додатково надав пояснення, що з 14.12.2015 року він припинив контракт по мобілізації та підписав контракт терміном на 5 років. Тобто, позивач підписав контракт як офіцер, а не у зв`язку з мобілізацією. Крім того, після припинення дії контракту 14.12.2015 року, з 15.12.2015 року ОСОБА_1 повинен був приступити до роботи, однак, він з`явився лише 22.12.2015 року із заявою про звільнення, тому відповідач мав право звільнити його за прогул. Наказом №82-к від 23.15.2015 року ОСОБА_1 звільнений на підставі п.3 ст. 36 КЗпП України, а 24.12.2015 року набрав сили контракт, укладений з позивачем 14.12.2015 року. Тобто на момент звернення позивача із заявою та видання наказу про його звільнення, контракт із ОСОБА_1 не набрав чинності, а тому гарантії, передбачені ст.19 КЗпП України, на нього не розповсюджувались.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства України ТОВ СП «НІБУЛОН» не могло та не мало права примушувати позивача продовжувати трудові правовідносини з підприємством.

22.01.2020 року від представника третьої особи, директора філії «Мар`янівська» ТОВ СП «Нібулон» Заторського С.С., надійшла заява про застосування наслідків пропущення строку на звернення до суду, про розгляд справи за участю сторін та пояснення щодо позову та відзиву, відповідно до якого третя особа заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з огляду на їхню безпідставність.

24.01.2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що на наступний день після звільнення він виїхав до місця служби та не мав можливості звернутись з позовом до суду. Крім того, посилається на те, що звільнення було вчинене без свідомого волевиявлення позивача та всупереч вимог трудового законодавства, йому не було роз`яснено право на продовження трудових відносин, а навпаки, було повідомлено, що він повинен написати заяву про звільнення, яку він писав під диктування. При цьому часу на консультації з юристами у нього не було, бо на наступний день він повинен був бути у військовій частині. Крім того, контракт від 09.03.2015 року був укладений до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, новий контракт, який він підписав 14.12.2015 року, набрав чинності 24.12.2015 року, тобто на дату звільнення діяв особливий період, контракт діяв, та на позивача розповсюджувались гарантії, передбачені ст. 119 КЗпПУ. При цьому факт написання заяви про звільнення не має значення. Відповідні висновки неодноразово були викладені у постановах Верховного Суду. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05.02.2020 року від відповідача ТОВ СП «НІБУЛОН» надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до яких відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у документах, наданих позивачем, містяться численні неточності та невизначені періоди за час несення ним військової служби, що дає підстави вважати, що позивач свідомо приховує окремі періоди своєї військової служби з метою поновлення строку на звернення до суду з позовом. Крім того, на час звільнення позивача контракт від 09.03.2015 року був фактично припинений, а контракт, підписаний 14.12.2015 року, набрав чинності тільки 24.12.2015 року, тому позивач на цей час втратив статус військовослужбовця та гарантії ст.119 КЗпП України на нього не розповсюджувались. Також зазначає, що приблизно з січня 2019 року позивач працевлаштований у Гребінківському РВК, за звичайним графіком роботи, а тому у нього було достатньо часу та можливостей для звернення з позовом до суду. Просить застосувати наслідки пропущення строку на звернення до суду, відмовити в поновленні строку, та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 27.12.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року було постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив, просили позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність, а також на пропуск позивачем строку звернення до суду.

В судовому засіданні третя особа позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні поясненням представників відповідача, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді оператора диспетчерської руху та навантажувально-розвантажувальних робіт на автомобільному транспорті філії «Марянівська» ТОВ СП «НІБУЛОН» з 04 липня 2013 року та 23 грудня 2015 року був звільнений з роботи згідно п.3 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку з призовом на строкову військову службу), наказ ТОВ СП «НІБУЛОН» від 23.12.2015 року №82-к, що підтверджується копією трудовї книжки та наказу про звільнення, підстава - заява ОСОБА_1 , довідка Гребінківського РВК (т.1 а.с. 7-8, 64).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 19.03.2014 року перебував на військовій службі, що підтверджується копіями: військового квитка; посвідчення офіцера; контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу від 14.12.2015 року, який набрав чинності 24.12.2015 року, посвідчення учасника бойових дій, витягом з наказу №193 від 22.12.2015 року, витягом з наказу №14 від 19.03.2014 року, витягом з наказу №33РС від 09.03.2015 року, витягом з наказу №301 від 24.12.2015 року командира військової частини польова пошта В1688 (п стройовій частині) с.Гончарівське (т.1 а.с. 9-10, 14-15, 18-19, 65, 67-68, 104, 133-137).

Вказані обставини також підтверджуються Довідкою №286 від 13.03.2019 року про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, за період з 04.08.2018 року по 27.12.2018 року; Довідкою №285 від 13.03.2019 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за періоди з 07.02.2016 по 25.02.2016, з 26.10.2016 по 28.12.2016, з 24.04.2017 по 10.06.2017 18.06.2017 по 13.07.2017, з 02.08.2017 по 14.08.2017, з 22.10.2017 по 31.10.2017 (т.1 а.с. 16-17).

Як свідчить довідка, видана ОСОБА_1 Пенсійним Фондом України, форма ОК-7, виплата середньомісячного заробітку з 23.12.2015 року по 23.12.2019 року, йому не проводилася (т.1 а.с. 11).

Відповідно до копії наказу №13-к від 31.03.2014 року ТОВ СП «Нібулон» Філія «Мар`янівська», ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 19.03.2014 року як працівника, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації , зі збереженням місця роботи (посади) та середнього заробітку (т.1 а.с. 66).

Крім того, наказом №8-к від 18.03.2015 року було продовжено увільнення від роботи ОСОБА_1 , який продовжує військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом (т.11 а.с. 69).

23.12.2015 року наказом №81-к було припинено увільнення ОСОБА_1 від роботи на підставі заяви позивача, довідки Гребінківського РВК (т.1 а.с. 71-73).

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 23.12.2015 року був звільнений на підставі власноруч написаної ним заяви у зв`язку зі вступом на військову службу та довідки Гребінківського РВК №1982 від 22.12.2015 року, наказом №82-к від 23.12.2015 року він був звільнений за п.3 ст.36 КЗпП України, та в той же день отримав трудову книжку (т.1 а.с. 13, 70, 74, 76-79).

Даний факт не заперечувався в судовому засіданні позивачем та його представником.

На запит суду, після часткового задоволення клопотання представника відповідача ТОВ СП «Нібулон», Гребінківським РВК було надано копії документів щодо проходження військової служби за контрактом ОСОБА_1 , а саме, контрактів про проходження військової служби від 09.03.2015 року, від 14.12.2015 року, витягів з наказів №14 від 19.03.2014 року, №37 від 16.05.2014 року, №33РС від 09.03.2015 року, №188 від 11.12.2015 року, №193 від 22.12.2015 року, №14 від 16.01.2019 року, №9 від 17.01.2019 року, довідки на старшого офіцера мобілізаційного відділення Гребінківського РВК Полтавської області оперативного командування «Північ» ОСОБА_1 до розгляду атестаційної комісії (т.1 а.с. 168-183).

Таким чином, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом №193 від 22.12.2015 року Гребінківського РВК було направлено до військової частини А1815 для подальшого проходження служби, а наказом №14 від 16.01.2019 року командира військової частини А1815 направлено для подальшого проходження військової служби до Гребінківського РВК, де наказом №9 від 17.01.2019 року позивача було зараховано до списків особового складу Гребінківського РВК (т.1 а.с. 179-180).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», норми якого кореспондуються з «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008), види військової служби визначено як: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також - вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Указами Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" та від 14 січня 2015 року №113-VIII «Про часткову мобілізацію», оголошено проведення часткової мобілізації, в тому числі й на території Полтавської області.

Згідно п. 7 Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, підприємств, організацій, установ на функціонування в умовах особливого періоду.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідні правові позиції містяться у постановах Верховного суду від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц, від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц, від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц, від 20.06.2018 у справі №323/1252/17, від 10.07.2019 у справі №263/13585/18, №640/4439/16-ц, №211/1546/16-ц, №369/6892/15-ц.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпп України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року передбачено, що якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Частиною 3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.05.2018 року по справі №369/6892/15-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки, якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Отже, виходячи із встановлених обставин, у відповідача ТОВ СП «Нібулон» були відсутні правові підстави для звільнення позивача ОСОБА_1 у зв`язку з призовом на строкову військову службу та було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Однак, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 був увільнений від роботи з 19.03.2014 року у зв`язку з призовом на військову службу, в подальшому його увільнення було продовжено, тобто він був обізнаний про гарантії, які на нього розповсюджувались відповідно до вимог чинного законодавства України, крім того, трудову книжку він отримав у день звільнення, а з січня 2019 року перебував у м.Гребінка відповідно до письмових доказів, наданих Гребінківським РВК, тоді як до суду із вказаним позовом він звернувся лише 27.12.2019 року, а тому ним було пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав. Суд вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду період перебування позивача у військовій частині з 22.12.2015 року по 16.01.2019 року, але доказів поважності пропуску строку звернення до суду з 17 січня 2019 року суду не надано та не обгрунтовано позивачем.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 119, 232, 233, 234, КЗпП України, Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 1, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН», третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 30.04.2020 року.

Суддя Я. В. Татіщева