Постанова № 9670791, 14.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.04.10Справа №2а-7731/09/10/0170 13:05 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

суддів - Циганової Г.Ю.,

- Сидоренко Д.В.,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Хребтова І.А., представник по довіреності від 03.01.2009 року без номеру;

від відповідача - Горохова А.К., представник по довіреності №12/10-0 від 13.01.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Андріс"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим,Державної податкової адміністрації України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Андріс" позивач 05 травня 2006 року звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Державної податкової адміністрації України №4561/6/25-0115 від 21.04.2006 року та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0013722301/2 від 17.02.2006 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки та з врахуванням рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та ДПА в АР Крим про результати розгляду апеляційних скарг позивача відповідачем було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення про донарахування 950грн.00коп. податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у сумі 475грн.00коп. у звязку з виключенням зі складу валових витрат позивача сум, що сплачені за послуги мобільного звязку в сумі 1800грн.00коп., та невірного визначення залишку товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду 2003 року. Позивач зазначає, що ним з оператором мобільного звязку було укладено договір на надання послуг мобільного звязку; за працівниками позивача були закріплені мобільні телефони; позивачем оплата проводилась згідно з наданими розрахунками; кожного місяця на підставі детальної розшифровки бухгалтером відраховувались суми, що не були повязані з веденням господарської діяльності позивача, та відповідні суми на їх оплату вносились працівниками до каси підприємства. Стосовно залишку товарно-матеріальних цінностей позивач стверджує, що по декларації за 9 місяців 2003 року залишок ТМЦ складав 300грн.00коп., що підтверджено попереднім актом перевірки.

Заявою від 29.05.2006 позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати нечинним також податкове повідомлення - рішення №0013722301/3 від 04.05.2006 року (т.1, а.с.48).

Під час розгляду справи представником позивача заявлене клопотання (т.2, а.с.53) щодо відмови від позовних вимог в частині скасування рішення ДПА України №4561/6/25-0115 від 21.04.2006 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.2009 року прийнято відмову Приватної фірми "Андріс" від частини адміністративного позову та у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог закрито провадження у частині позовних вимог щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації України №4561/6/25-0115 від 21.04.2006 року.

Заявою від 30.09.2009 року, що надана у судовому засіданні, уточнені позовні вимоги, та позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0013722301/2 від 17.02.2006 року та №0013722301/3 від 04.05.2006 року (т.2, а.с.79-82).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, а також зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Представник позивача вказав, що донарахування ДПІ у м. Сімферополі АР Крим суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 950,00 гривень та застосування штрафних санкцій у сумі 475,00 гривень є неправомірним, оскільки включення витрат зі сплати послуг мобільного зв'язку до складу валових підтверджуються відповідними документами, зокрема, договором з ЗАТ "Український мобільний зв'язок" про надання послуг мобільного корпоративного зв'язку, правилами користування мобільним зв'язком в ПФ "Андріс", платіжними документами про сплату послуг.

Представник відповідача ДПІ в м. Сімферополі АР Крим - проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що в ході перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №364/94-ВР в частині включення до складу валових витрат у 4 кварталі 2003 - 1500 грн. та у І кварталі 2004 року 300 грн. за послуги мобільного зв'язку, оскільки вказані послуги не відносяться до господарської діяльності підприємства. Перевіркою також було встановлено, що ПФ "Андріс" в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" невірно вказала залишок товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду за 2003 рік (четвертий квартал), а саме в декларації по податку на прибуток за 2003 рік задекларовано 55500 грн., проте, згідно з даними бухгалтерського обліку залишок запасів на кінець звітного періоду складає 55800 грн.

Представник відповідача - Державної податкової адміністрації України пояснив, що згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень і установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону). Перевіркою зроблено висновок, що Приватна фірма "Андріс" в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включила до складу валових витрат у 2003 році (четвертий квартал) 1500 грн. передплати за послуги мобільного зв'язку та у першому кварталі 2004 року 300 грн. плати за послуги мобільного зв'язку, що не відносяться до господарської діяльності підприємства та відшкодовані співробітниками в касу підприємства. Представник відповідача вважає, що Приватна фірма "Андріс" в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" невірно визначила залишок товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду за 2003 рік (четвертий квартал), а саме в декларації з податку на прибуток за 2003 рік по рядку 01.2 задекларовано 55500 гри., однак згідно з даними бухгалтерського обліку залишок запасів на кінець звітного періоду складає 55800 грн. (розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів по даних бухгалтерського обліку підприємства наведено у таблицях №3, №4 акта перевірки). Згідно з пунктом 10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків до органів державної податкової служби, у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 №82, описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги; ДПА України при розгляді повторної скарги ПФ "Андріс" на податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 20.09.2005 №0013722301/0 та рішення ДПА в АР Крим від 10.02.2006 №275/10-25-007, прийняте за розглядом повторної скарги були досліджені та прийняті до уваги всі документи надані позивачем та Державною податковою адміністрацією в АР Крим, включаючи правила користування мобільним зв'язком у ПФ "Андріс", наказів по ПФ "Андріс" від 16.01.20054 №3-1, від 18.. 11.2003 №74 з додатками №1, №2, рахунки за послуги мобільного зв'язку ЦМС, договір ПФ "Андріс" з СП "Український Мобільний Зв'язок", платіжного доручення від 19.11.2003, декларації з податку на прибуток підприємства за З квартали 2003 року. За результатом розгляду повторної скарги Державною податковою адміністрацією України прийнято вмотивоване та правомірне рішення від 21.04.2006 №4561/6/25-0115.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватна фірма «Андріс» (код 22258064, юридична адреса: 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд.73, к.306) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 16 травня 1995 року, дані про реєстрацію внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821200000001813 т.1, а.с.8-12). Під час розгляду справи представником позивача надані суду відомості про реорганізацію позивача в Приватне підприємство «Андріс» (код ЄДРПОУ 22258064, юридична адреса: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Февральська, буд.15 - т.2, а.с.55-56).

Як вбачається із матеріалів справі, з 23.08.2005 по 09.09.2005 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватною фірмою "Андріс" за період з 01.10.2003 по 31.03.2005, за результатом якої був складений акт №824/23-2/22258064 від 16.09.2005. На підставі матеріалів перевірки Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняла податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005, яким позивачу було донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 4410,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1304,00 грн. (т.2, а.с.57).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ. Рішенням Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №34773/10/25 від 06.12.2005 р. (т.1, а.с.59-61) податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005 було скасовано в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1747,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 435,00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін; позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення №0013722301/1 від 16.12.2005 про донарахування податку на прибуток у сумі 2662,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 905,00 грн. (т.2, а.с.59).

При подальшому адміністративному оскарженні до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим рішенням ДПА в Автономній Республіці Крим №275/10/25-007 від 10.02.2006 р. (т.1, а.с.62-64) податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005 р. було скасовано в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1712,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 430,00 грн. 22.02.2006 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №0013722301/2 від 17.02.2006 про донарахування податку на прибуток у сумі 950,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 475,00 грн. (т.2, а.с.60).

Не погодившись з результатом оскарження, Приватною фірмою "Андріс" було подано скаргу до Державної податкової адміністрації України №25 від 22.02.2006 р., за результатом розгляду якої рішенням Державної податкової адміністрації України №4561/6/25-0115 від 21.04.2006 р. (т.1, а.с.37-40) скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0013722301/2 від 17.02.2006 - без змін, - з оформленням податкового повідомлення-рішення №0013722301/3 від 04.05.2006 р. (т.2, а.с.61), яким ПФ "Андріс" було визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток та штрафних санкцій у тому ж самому розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про прибуток Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 зазначеного Закону, встановлені правила ведення податкового обліку, згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем на підтвердження обґрунтованості включення до складу валових витрат надані договори з оператором мобільного зв'язку СП «Український мобільний зв'язок» (т.1, а.с.65-74, т.2, а.с.66-67, 91-110), Інформація про стан розрахунків за послуги стільникового звязку, персоніфікованими рахунками за послуги стільникового звязку з розшифровкою сум по кожному номеру окремо, що надані оператором мобільного звязку (т.1, а.с.78-86), платіжне доручення від 19.11.2003 року (т.1, а.с.77) про сплату позивачем оператору мобільного зв'язку СП «УМС" 3999грн.00коп. Суд зазначає, що вказані рахунки за надані послуги мобільного зв'язку, є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити, що підтверджується матеріалами справи. Під час розгляду справи відповідачами суду не надано будь-яких доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості, не повідомлено про наявність таких доказів у третіх осіб та не заявлено клопотання про їх витребування та залучення до матеріалів справи для підтвердження заперечень відповідачів.

Використання позивачем мобільного звязку у власній господарській діяльності підтверджено також наказом позивача №74 від 18.11.2003 року «Про впровадження мобільного звязку», яким затверджені Правила користування мобільним звязком в ПФ «Андріс» (т.2, а.с.62-65), перелік співробітників, які забезпечуються мобільними телефонами у звязку з виробничою необхідністю (т.1, а.с.75) та перелік номерів телефонів (т.1, а.с.76). Згідно зазначених наказу та Правил мобільний зв'язок призначений для використання з метою забезпечення господарської діяльності підприємства; у випадку ведення працівниками позивача переговорів, не повязаних з виробництвом, оплата за вказані переговори вноситься до каси підприємства.

Суд зазначає, що вказані документи були також надані позивачем працівникам податкового органу під час проведення перевірки, що підтверджено як текстом акту перевірки, так і текстами рішень ДПІ у м. Сімферополі АРК, ДПА в АРК та ДПА України, прийнятими за результатами розгляду апеляційних скарг позивача. У звязку з викладеним суд не погоджується з висновками податкового органу, зробленими в акті перевірки, про те, що валові витрати позивача в частині оплати послуг мобільного звязку, не підтверджені первинними документами.

Суд також зазначає, що вказані договори не визнані судом недійсними, в акті перевірки відсутній висновок податкового органу про їх нікчемність; акт перевірки та інші матеріали справи містять відомості про фактичне виконання сторонами умов укладених договорів. Відповідачами під час розгляду справи також не надані докази на підтвердження того, що послуги мобільного звязку не повязані з господарською діяльністю позивача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, обґрунтовано включив до складу валових витрат суми, сплачені оператору мобільного звязку.

Суд також не погоджується з твердженням представника ДПІ в м. Сімферополі АР Крим стосовно того, що позивачем завищено суму валових витрат на суму 300,00 грн. у звязку з неправомірним включенням до складу валових витрат сум, сплачених за послуги мобільного звязку за грудень 2003 року, але потім відшкодованих працівниками підприємства.

Суд зазначає, що наказом директора Приватної фірми «Андріс» №3-1 від 16.01.2004 року «Про відшкодування співробітниками фірми витрат на розмови по мобільному корпоративному звязку, не повязаних з виробничою діяльністю» (т.1, а.с.45) головний бухгалтер ПФ «Андріс» зобовязувався прийняти від працівників позивача (в наказі наведено їх перелік) оплату за розмови по мобільному звязку в грудні 2003 року, що не повязані з виробничою діяльністю, в загальній сумі 322грн.17коп. Позивач під час розгляду справи в суді (зокрема, в тексті заяви про уточнення позовних вимог від 30.09.2009 року (а.с.81)) пояснив, що корегування на вказану суму було проведено в грудні 2003 року та відображено в декларації за ІV квартал 2003 року в рядку 04.1 декларації.

Відповідно до вимог ч.1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в тексті акту перевірки та під час надання пояснень представниками відповідача під час розгляду справи в суді не спростовані наведені доводи позивача та не надано доказів, що підтверджують відсутність проведеного коригування і не відповідність твердження позивача фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в акті перевірки про те, що позивачем порушений пункт 5.9 статті 5 Закону про прибуток в частині невірного визначення залишку товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду за 2003 рік (четвертий квартал). Так, відповідач зазначає, що в декларації на прибуток за 2003 рік по рядку 01.2 задекларовано 55500 грн., у той час як згідно з даними бухгалтерського обліку залишок запасів на кінець звітного періоду складає 55800 грн. Вказаний висновок відповідача спростовується через наступне.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону про прибуток встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Матеріали справи, зокрема додаток К1 до декларації про прибуток за три квартали 2003 року (а.с.87-88), свідчать про те, що залишок малоцінних та швидкозношуваних предметів на складах в рядку А4 на кінець звітного періоду складає 300 грн. Суд вважає необхідним погодитися з висновком позивача про те, що, оскільки, при попередній перевірці не було визначено порушень в частині правильності відображення балансової вартості запасів, інспектором повинна була бути вказана вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів на 01.10.2003 у розмірі 300 грн. замість 600 грн.

Суд зазначає, що оскільки перевірка ПФ "Андріс" проводилась за період з 01.10.2003 по 31.03.2005, то інспектор, зазначивши в акті перевірки станом на 01.10.2003 іншу балансову вартість запасів, ніж була встановлена попередньою перевіркою, вийшов за межі своїх повноважень. Крім того, даний висновок суду підтверджується також Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №2-221/4371 від 08.08.2002, в якому зазначено, що оскільки період, за який підлягає перевірці суб'єкт підприємницької діяльності, зазначений в рішенні (направленні, приписі) керівника контролюючого органу про проведення перевірки, то він не може бути змінений під час її проведення.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи представниками відповідачів суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що висновки, викладені в акті попередньої перевірки позивача, в частині визначення вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів, не відповідають фактичним обставинам справи, не надано доказів проведення стосовно посадової особи податкового органу, що проводила вказану перевірку, службового розслідування та прийняття у звязку з цим ДПІ у м. Сімферополі АР Крим рішення про проведення повторної перевірки за І, ІІ та ІІІ квартали 2003 року для повторного визначення вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в акті перевірки та представники відповідачів під час розгляду справи також не послались на жодну норму діючого законодавства, яка дозволяє проведення нового визначення або коригування вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів за ІV квартал 2003 року; в акті перевірки також відсутні відомості про необхідність такого коригування позивачем.

Стосовно твердження представника ДПІ в м. Сімферополі АРК з приводу того, що нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 950грн.00коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 475грн.00коп. відбулося у звязку з тим, що позивачем до складу валових витрат були необґрунтовано включені витрати по передоплаті по підписці періодичних видань та витрати по послугам міського телефонного звязку, хоча безпосередньо виробником даного звязку розрахунок та акти виконаних робіт не надавались (розрахунок т.2, а.с.161) суд зазначає наступне.

Судом по справі у якості свідка була допитана головний державний податковий ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ОСОБА_1, яка, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що оскаржуваними по даній справі податковими повідомленнями-рішеннями податок на прибуток нарахований саме у звязку з тим, що позивачем до складу валових витрат були необґрунтовано включені витрати по передоплаті по підписці періодичних видань та витрати по послугам міського телефонного звязку. Разом з тим свідок на запитання суду та представника позивача не змогла визначити точно нарахованих сум по податку на прибуток та сум застосованих штрафних (фінансових) санкцій по кожному з епізодів по тексту акту перевірки. Крім того, суд зазначає, що як свідчить текст рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №34773/10/25 від 06.12.2005 р. (т.1, а.с.59-61) під час розгляду первинної апеляційної скарги позивача вказаним податковим органом визнано правомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених за послуги міського телефонного звязку ДО АПК «Кримрадгоспвинпром» (т.1, а.с.60).

Також необхідно зазначити, що на вимогу суду представником ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було надано уточнений розрахунок сум донарахованого податку на прибуток підприємств та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (т.2 а.с.173), відповідно до якого податок на прибуток нарахований у звязку з неправомірним, на думку відповідача, включенням позивачем до складу валових витрат частини передплати СП «УМЗ» за послуги мобільного звязку та невірне визначення залишку ТМЦ на кінець звітного періоду.

Суд зазначає, що в уточненому розрахунку у якості виконавця зазначений працівник відділу перевірок платників податків ДПІ в м. Сімферополі АРК Оніщенко; вказаний розрахунок відповідає матеріалах справи, зокрема, текстам рішень податкових органів, прийнятих за результатами розгляду апеляційних скарг позивача і текстам касаційних скарг позивача на рішення та ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій, прийнятих під час попереднього розгляду справи та іншим матеріалам справи. У звязку з викладеним суд приходить до висновку, що уточнений розрахунок відповідає фактичним обставинам та є вірним.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0013722301/2 від 17.02.2006 року та №0013722301/3 від 04.05.2006 року є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 14 квітня 2010 року у судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 22 квітня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0013722301/2 від 17.02.2006 року та №0013722301/3 від 04.05.2006 року, прийняті стосовно Приватної фірми "Андріс".

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Андріс» (код ЄДРПОУ 22258064, юридична адреса: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Февральська, буд.15) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Судді підпис Кудряшова А.М.

підпис Циганова Г.Ю.

підпис Сидоренко Д.В.