Рішення № 96705035, 26.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1143/21

26 квітня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Майка А.В.,

представника відповідача Давида О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, у якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00004523305 від 08.04.2020, №00004513305 від 08.04.2020, №00004483305 від 08.04.2020, №00004493305 від 08.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку її діяльності, за період з 01.01.2016 по 09.12.2019, за результатами якої складено Акт №181/19-00-33-05-15/ НОМЕР_1 , на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Однак, позивач не погоджується із висновками акту перевірки та в якості мотивів безпідставності та суперечності висновків акту перевірки, вказує, що копії наказу про проведення перевірки, направлення на проведення такої перевірки, ні ФОП ОСОБА_1 , ні будь-яким її уповноваженим представникам - не пред`являлось. Зауважує, що ні 03.02.2020 ні в будь-який інший день 2020 року вона не була у приміщенні Головного управління ДПС у Тернопільській області за адресою: вул. Білецька, 1. м. Тернопіль. З огляду на що в акті про результати позапланової виїзної перевірки №181/19-00-33-05-15/ НОМЕР_1 від 14.02.2020 міститься неправдива інформація щодо наведених обставин.

Також зазначає, що навіть якщо «у так званій розписці та направленні на проведення документальної позапланової перевірки» міститься підпис чи рукописний текст, то він позивачу не належить.

Окрім цього зазначає, що донараховані суми податкових зобов`язань за 2016, 2017, 2018 здійснено посадовою особою, що здійснювала перевірку без ознайомлення із Книгою обліку доходів і витрат за 2016 - 2019 роки та документами, які підтверджують витрати понесені під час здійснення господарської діяльності, дані яких, за твердженням позивача, повністю співпадають із поданою звітністю за вказані періоди. Однак, посадова особа, що здійснювала перевірку, не вжила заходів щодо витребування у ФОП ОСОБА_1 . Книги обліку доходів та витрат за 201.6 - 2019 роки, яка була в наявності та документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, а також документів, які підтверджують витрати понесені під час здійснення господарської діяльності.

З огляду на що, позивач вважає, що відповідачем порушено порядок визначений статтею 86 Податкового кодексу України, а податкові повідомлення - рішення № 00004523305 від 08.04. 2020 року, № 00004513305 від 08.04. 2020 року, № 00004483305 від 08.04. 2020 року№ 00004493305 від 08.04. 2020 року є протиправними.

Ухвалою суду від 17.03.202 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 05.04.2021.

02.04.2021, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач не погоджується із позовними вимогами у повному обсязі, зазначає, що контролюючим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку у відповідності до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки позивачем розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності. Перевірка здійснена на підставі відповідного наказу №140 від 28.01.2020 та направлення на перевірку №184 від 28.01.2020, які вручено позивачці особисто під розписку.

При проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , контролюючим органом виявлено порушення в частині зниження чистого оподаткованого доходу, що вплинуло на повноту сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору та в частині реалізації підакцизних товарів без ліцензії. Окрім цього зафіксовано факт несвоєчасного подання позивачем декларації за 2018 рік та не ведення Книги обліку доходів та витрат, за що передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій, які і було застосовано до ФОП ОСОБА_1 (арк. справи 32-70).

У судовому засіданні 05.04.2021 оголошено перерву до 13.04.2021, за клопотанням представника позивача на ознайомлення із матеріалами судової справи.

У судовому засіданні 13.04.2021 оголошено перерву до 09:00 год 14.04.2021 за клопотанням представника позивача для представлення додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 14.04.2021 суд, у порядку вимог статті 52 КАС України, допустив процесуальне правонаступництво сторони відповідача та замінив Головне управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39403535) на Головне управління ДПС у Тернопільській області (відокремлений підрозділ ДПС України, код ЄДРПОУ: 44143637).

Також, у судовому засіданні 14.04.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача у витребуванні доказів та у призначенні почеркознавчої експертизи, водночас зобов`язано відповідача, у строк до 26.04.2021, надати докази на підтвердження здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії та інформацію щодо реєстрації у податковому органі позивачем Книги обліку доходів і витрат, а позивача - представити суду оригінал Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1

26.04.2021, через відділ документального забезпечення суду, на виконання вимоги суду відповідачем подано клопотання про долучення доказів (арк. справи 96-133).

26.04.2021, через відділ документального забезпечення суду, позивачем подано клопотання про долучення доказів (арк. справи 134-136).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result, 12.04.2011 зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності « 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах» та з 13.04.2011 взята на облік, як платник податків.

Водночас, за інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result, 09.12.2019 внесено запис №26460060003019330 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та в якості підстави - зазначено «власне рішення».

Пунктом 78.1. статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: 78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Судом встановлено, що з 03.02.2020 по 07.02.2020, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 09.12.2019, результати якої оформлені актом від 14.02.2020 №181/19-00-33-05-15 (арк. справи 11-19) та який надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (арк. справи 19, зворот) та вручено особисто « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) проведено на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.01.2020 №140 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» (арк. справи 57) та направлення на перевірку від 28.01.2020 №184 (арк. справи 58).

Копію наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.01.2020 №140 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» отримано позивачем 03.02.2020, про що вчинено відповідний запис на примірнику наказу, що залишається у контролюючому органі і належним чином засвідчену копію якого долучено до матеріалів судової справи.

Також, на примірнику направлення на перевірку, який міститься в матеріалах судової справи, наявний запис, який згідно розшифровки підпису належить позивачу про те, що 03.02.2020 їй пред`явлено посвідчення та направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу про проведення документальної перевірки о « 11:00 год».

Так, за результатами «ліквідаційної» податкової перевірки, відповідачем виявлено та зафіксовано ряд допущених позивачем порушень законодавства, контроль за яким здійснюється органами податкової служби, зокрема:

- пункту 177.2., пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 82151,07 грн;

- підпункту 1.2. пункту 16-1 Підрозділу 10 "Інших перехідних положень" Податкового кодексу України" внаслідок заниження податкових зобов`язань з військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою всього в сумі 13537,32 грн;

- пункту 177.10. статті 177 Податкового кодексу України - не ведення Книги обліку доходів і витрат у 2016-2019 роках, застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 гривень;

- пунктів 177.5, 177.11. статті 177 Податкового кодексу України - несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, застосовано штрафну санкцію у розмірі 170 гривень;

- статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року№ 481/95-ВР - реалізація алкогольних напоїв без наявності ліцензії, застосовано штраф у розмірі 17000 гривень.

Позивач відмовилась від підписання та отримання примірника акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки, що підтверджується долученим до матеріалів судової справи Актом від 03.03.2020 №254/19-00-33-05- (арк. справи 59), який надіслано ФОП ОСОБА_1 . 03.03.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (номер поштового відправлення 4600202651820) (арк. справи 59, зворот).

Пунктом 86.7. статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

ФОП ОСОБА_1 скористалась правом, наданим статтею 86 Податкового кодексу України, та подала до контролюючого органу заперечення на Акт перевірки від 14.02.2020 №181/19-00-33-05-15 (арк. справи 20-21).

Зі змісту заперечень слідує, що позивачем отримано примірник акту перевірки, та висловлено «прохання» надати можливість подати контролюючому органу Книгу обліку доходів та витрат за 2016-2019 роки, яка була наявна у неї при проведенні перевірки, а також можливість надати документи, пов`язані із здійсненням господарської діяльності та які підтверджують витрати понесені під час здійснення господарської. Разом з тим, до заперечень не долучено будь-яких додатків та зазначено про бажання взяти участь у розгляді її заперечень на акт перевірки (арк. справи 20-21).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, на виконання абзацу другого пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, надіслано позивачу лист «Про дату розгляду заперечення», зі змісту якого слідує, що ФОП ОСОБА_1 про дату та час розгляду заперечень та про право подати, у відповідності до абзацу другого пункту 44.7. статті 44 Податкового кодексу України, додаткові документи, які підтверджують показники, відображені у податковій звітності (арк. справи 60). Повідомлення про розгляд заперечення на акт перевірки надіслано податковим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (арк. справи 60, зворот).

Відповідачем розглянуто заперечення ФОП ОСОБА_1 щодо Акту перевірки та за результатами розгляду прийнято рішення залишити без змін висновки акта перевірки від 14.02.2020 №181/19-00-33-05-15/ НОМЕР_1 та про яке повідомлено платника податків листом від 07.04.2020 №261/6/19-00-33-05-12/8554 (арк. справи 61-62).

Після розгляду заперечень на акт перевірки, на підставі Акту від 14.02.2020 №181/19-00-33-05-15, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.04.2020 (арк. справи 5-9), а саме:

- податкове повідомлення - рішення №00004523305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із врахуванням штрафних санкцій на 72963,83 грн;

- податкове повідомлення - рішення №00004503305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір сплачений фізичними особами за результатами річного декларування із врахуванням штрафних санкцій на 12067,14 грн;

- податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу №00004493305 в розмірі 510 грн;

- податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу №00004513305 в розмірі 170 грн;

- податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу №00004483305 в розмірі 17000грн.

Податкові повідомлення-рішення, станом на 09.04.2020, надіслано ФОП ОСОБА_1 листом з рекомендованим повідомленням про вручення (арк. справи 67).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №00004523305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із врахуванням штрафних санкцій на 72963,83 грн та податкового повідомлення - рішення №00004503305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір сплачений фізичними особами за результатами річного декларування із врахуванням штрафних санкцій на 12067,14 грн суд виходить з наступного.

Згідно правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792) акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 19 Господарського кодексу України, усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

У пункті 61.1. статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами підпунктів 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом:

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 44 Податкового кодексу України (в редакції що діяла на момент проведення перевірки) встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України встановлено, встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно частини першої пункту 44.3. статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У пункті 1.17.1 акта позапланової виїзної документальної перевірки позивача вказано, що ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності в обревізований період здійснювала на загальній системі оподаткування, та була платником податку на доходи фізичних осіб, ЄСВ, військового збору, акцизного податку.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), здійснюється на підставі статті 177 Податкового кодексу України.

За приписами пунктів 177.2 та 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Тобто, для обчислення об`єкту до оподаткування платнику податків, необхідно загальний оподатковуваний дохід зменшити на суму витрат, які пов`язані з господарською діяльністю такого платника податків та щодо яких наявні усі передбачені законодавством первинні документи.

Таким чином, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (підпункт 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України)

Перелік таких витрат (безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів), законодавчо закріплено у пункті 177.4 статті 177 Пкодексу України, до яких належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Водночас, підпунктом 177.4.5. пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, які витрати не включаються до складу витрат підприємця, а саме: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею, а також документально не підтверджені витрати.

Як слідує з акта перевірки, на підставі наданих позивачем первинних документів, відповідачем встановлено обсяг документально підтверджених витрат, які пов`язані з господарською діяльністю та дають право позивачу на зменшення оподатковуваного доходу, зокрема:

у 2016 році - на суму 14960,00 грн;

у 2017 році - на суму 23607,26 грн;

у 2018 році - на суму 11084,12 грн.

у 2019 році - подано декларацію із нульовими показниками.

В той же час, після перевірки документального підтвердження витрат ФОП ОСОБА_1 , пов`язаних із здійсненням діяльності позивача, та відображення їх в додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки (з урахуванням наданих документів), встановлено їх завищення, а саме: у 2016 році в сумі 132111,18 грн, у 2017 році в сумі 227250,37 грн та у 2018 році в сумі 97033,33 грн (всього в сумі 456394,88 грн), що, як наслідок, вплинуло на правильність визначення ФОП ОСОБА_1 у вказаних податкових періодах, суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки.

Тобто, частина витрат не була підтверджена позивачем документально, зокрема: ні в ході перевірки, ні під час розгляду заперечень на акт перевірки, ні в ході розгляду справи судом - позивачем не було надано/представлено жодних первинних документів на загальну суму відображених в додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки сум понесених витрат, а саме: не надано розрахункові (платіжні) документи на придбані ТМЦ в сумі 456394,88 грн, щоб давало підстави для висновків про документальне підтвердження оплати по всіх операціях та про необґрунтованість висновків перевірки.

Суд також враховує, що пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7. цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Більше того, пункт 44.7. статті 44 Податкового кодексу України, наділяє платника податків правом (у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки) до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 25 червня 2020 року № 520/2261/19, де у пункті 47 постанови Верховний Суд зробив висновок, що доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України поклав обов`язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Однак, позивачем не надано суду жодних доказів звернення до податкового органу із наданням додаткових документів, які б підтверджували весь (а не лише в частині) обсяг витрат, які пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 у 2016-2018 рр. та дають право на зменшення оподатковуваного доходу та про відсутність яких вказано у акті податкової перевірки.

В ході судового розгляду, в якості доказу про відсутність первинних документів, пов`язаних з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , представником позивача додано довідку Тернопільського районного відділення поліції ГУ НП в Тернопільській області №1337 від 16.03.2020 про реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області події, а саме: «пожежі, яка відбулась на території садового товариства « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться в АДРЕСА_2, внаслідок загоряння сухої трави».

Зі змісту даної довідки слідує, що під час пожежі, яка відбулась на території садового товариства « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться в АДРЕСА_2, внаслідок загоряння сухої трави, відбулось «згоряння металевого вагончика, в якому зберігались: свідоцтво підприємця та документація, пов`язана з веденням підприємницької діяльності, видані на її ім`я» (арк. справи 135).

Такий доказ про «втрату» документів ФОП ОСОБА_1 , суд оцінює критично виходячи із наступного.

Податковим кодексом України, зокрема статтею 44, врегульовано правовідносини, пов`язані з втратою платником податків первинних документів (безвідносно до причин такої втрати).

Так, згідно з пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1. цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Нормами пункту 44.5. статті 44 Податкового кодексу України чітко передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд наголошує, що з долученої довідки Тернопільського районного відділення поліції ГУ НП в Тернопільській області №1337 від 16.03.2020, неможливо встановити перелік тих первинних документів, пов`язаних з господарською діяльністю платника податків, втрата яких відбулась при пожежі, позаяк у ній міститься лиш опис «узагальнюючого характеру».

Разом з тим, подія (пожежа), при якій відбулась втрата «документів», трапилась « 16.03.2020», тобто «до» направлення позивачем до податкового органу заперечення на акт перевірки, оскільки, як слідує з матеріалів судової справи, таке було скеровано станом на « 27.03.2020» (штрих-код поштового відправлення « 46500101198900»).

Однак, у поданому запереченні на акт перевірки, платник податків наполягала на наданні їй можливості представити первинні документи, пов`язанні з предметом перевірки, жодним чином не вказавши на повну чи часткову їх втрату при пожежі, що відбулась 16.03.2020.

Окрім цього, позивачем не представлено, а судом не здобуто доказів повідомлення, в порядку вимог пункту 44.3. статті 44 Податкового кодексу України, податкового органу про втрату документів.

З огляду на що, оскільки, позивачем не повідомлено контролюючий орган про факт втрати первинних документів у строки визначені Податковим кодексом України та не представлено відновлені первинні документи, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо відсутності документів, що підтверджують показники податкової звітності.

З підстав вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позивачем допущено завищення обсягу документально підтверджених витрат, які пов`язані з господарською діяльністю та дають право позивачу на зменшення оподатковуваного доходу, тобто вчинено правопорушення у розумінні вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пунктів 177.4., 177.1. статті 177 Податкового кодексу України, а тому контролюючим органом правомірно (з урахуванням задекларованих позивачем сум) донараховано, податок на доходи фізичних осіб, на суму завищення чистого оподаткованого доходу та застосовано до позивача штрафні санкції.

Судом встановлено, що дане порушення влипнуло і на повноту декларування та сплати ФОП ОСОБА_1 також військового збору у 2016-2018 рр., а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00004503305 від 08.04.2020 є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00004493305 про застосування штрафу в розмірі 510 грн суд виходить з наступного.

Пунктом 177.10. статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Відповідно до пункту 121.1. статті 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідачем при проведенні перевірки виявлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 . Книги обліку доходів і витрат за 2016-2019 роки.

Водночас, відповідно до службової записки відділу з надання адміністративних та інших послуг Тернопільської ДПІ Головного управління ДПС у Тернопільській області №19-00-64-04 від 16.04.2021, інформація щодо реєстрації Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2016-2019 - відсутня (арк. справи 107).

В ході судового розгляду, на пропозицію суду, сторона позивача не представила Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2016-2019.

З врахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №00004493305 про застосування штрафу в розмірі 510 грн.

Окрім цього, пунктом 177.5. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Пунктом 177.11. статті 177 Податкового кодексу України також встановлено, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 120.1. статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що строк подачі декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік для ФОП ОСОБА_1 спливав 09.02.2019, однак позивачем до контролюючого органу звітну Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік подано 20.05.2019 (арк. справи 52-54), з огляду на що відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 170 гривень, який передбачено пунктом 120.1. статті 120 Податкового кодексу України, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №00004513305 про застосування штрафу в розмірі 170 грн не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій №00004483305 в розмірі 17000грн суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон України №481).

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (частина тринадцята статті 15 Закону України №481).

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята статті 15 Закону України №481).

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абзац сьомий частини другої статті 17 Закону України №481).

Відповідно до службової записки відділу ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Тернопільській області (арк. справи 105), у період з 01.01.2016 по 01.01.2019 ОСОБА_1 видавалось чотири ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії: з 22.09.2015 до 22.09.2016; з 26.09.2016 до 26.09.2017; з 02.10.2017 до 02.10.2018 (анульовано 30.08.2018); з 01.09.2018 до 01.09.2019 (анульовано 06.12.2018) (арк. справи 106).

Водночас, в період з 26.09.2017 по 01.10.2017 (тобто після закінчення терміну дії другої ліцензії, та до моменту отримання третьої) позивачем здійснено роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Так, згідно фіскальних чеків №3012 - №3057 за період з 26.09.2017 по 01.10.2017 (арк. справи 108-131) встановлено реалізацію ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв, а саме: коньяк «Болград» 5* 0,25л, шампанське «Новосвєтскоє», горілка «Легенда Тернополя» на коняці 0,5л, коньяк «Жан-Жак» 5* 0,25л, шампанське «Французький бульвар» рожеве напівсолодке, горілка «Легенда Тернополя» оригінальна 0,7л, чим порушено вимоги частини двадцятої статті 15 Закону України №481

Суд зазначає, що позивачем не наведено жодних підстав та/або доказів на спростування зазначеного порушення, з огляду на що, з урахуванням здобутих судом в ході судового розгляду справи, доказів, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00004483305 від 08.04.2020, - відсутні.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00004523305 від 08.04.2020, №00004513305 від 08.04.2020, №00004483305 від 08.04.2020, №00004493305 від 08.04.2020, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).

Головуючий суддя Мірінович У.А.