Рішення № 96704650, 05.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2021 року м. Рівне №460/6755/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доПоліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управлінння Укртрансбезпеки у Рівненській області (Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови Управлінння Укртрансбезпеки у Рівненській області про застосування адміністративного - господарського штрафу №208713 від 25.08.2020 щодо СПД ОСОБА_1 за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Мотивуючи вимоги позову зазначав, що за результатами проведення 27.06.2020 габаритно-вагового контролю відповідачем зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів. Позивач вважав, що у складених27.06.2020 посадовими особами відповідача Довідці №048069, Акті №024529, розрахунку, Акті №235714 відсутні посилання на зважувальне обладнання, яке було використано посадовими особами управління Укртрансбезпеки при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, а в довідці відсутній час проведення зважування обладнання. Тобто, всі вказані документи не містять ідентифікуючої інформації щодо використання вимірювального та зважувального обладнання, а також посилання щодо того, чи проходило таке обладнання періодичну повірку та коли саме вона була здійснена. На переконання позивача, вищевказані документи не можуть, за відсутності відомостей про справність ваг та їх повірку, вказувати на факт перевищення вагових параметрів. В розрахунку взагалі не вказано ні номеру акта, ні дати його складання, ні пройденого маршруту, та жодних інших ідентифікуючих ознак, що могли б вказати відносно чого даний розрахунок було складено, зокрема не було вказано й номер машини та пройдений маршрут. Також позивач звертав увагу суду на талон зважування від 27.06.2020, в якому відсутня інформація про причеп і його номерний знак. Талон зважування не підписаний жодним оператором вагового контролю, відсутні будь-які печатки органу, що проводив зважування, зокрема, відсутні відомості про оператора, який проводив зважування, на ньому відсутнє посилання на зважувальне обладнання, на якому проводилося зважування, та пункт вагового контролю, де саме проводилося зважування. Вказував, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, факту затримання транспортного засобу не відбулося. Заважував, що відсутність методики виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (пшениця), свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 16.09.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 13.11.2020 на 10:15 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позов від 23.10.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO (з причепом), номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що загальне навантаження транспортного засобу склало 56,04 т при допустимих 40 т, навантаження на одиночну вісь - 15,46т при нормативно допустимому - 11 т, навантаження на строєну вісь з одиночними шинами - 33,92 т при допустимих 22 т. Враховуючи, що позивачем виконувалися вантажні перевезення з перевищенням вагових обмежень більше ніж на 20%, відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000, 00 грн. Відповідач вказував на те, обґрунтування позовних вимог не містять посилань на конкретний пункт нормативно-правового акту, який, на думку позивача, порушений відповідачем. Стосовно тверджень позивача, що в акті проведення перевірки, довідці та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначено характеристик зважувального обладнання, часу, з цього приводу зазначав, що форма документів, складених посадовими особами Укртрансбезпеки за наслідками перевірки позивача, затверджена нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №1567, Порядком №1007/1207 та Порядком №422. Вимог щодо зазначення у цих документах будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, не передбачено. Щодо твердження позивача про те, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначав, що таке затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення. Крім цього, відповідач звертав увагу, що за приписами ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальні органи. Вказував на те, що акт проведення перевірки був підписаний водієм без жодних зауважень по зважуванню транспортного засобу та роботі вагового комплексу. Зважування проводилося ваговим комплексом, який щороку проходить повірку. Просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.30-37).

Ухвалою суду від 13.11.2020, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, клопотання Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про заміну сторони в порядку правонаступництва - задоволено. Замінено відповідача у справі, а саме: Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області його правонаступником - Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (33013, м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 34).

13.11.2020 підготовче судове засідання відкладено до 14.12.2020 до 11:00 год.

Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 28.01.2021 на 14:30 год.

Ухвалою суду від 28.01.2021 розгляд справи клопотання представника позивача про відкладення судового засідання у справі задоволено. Розгляд адміністративної справи №460/6755/20 відкладено до 11.02.2021 до 11:45 год.

Ухвалою суду від 11.02.2021 вирішено перейти до розгляду справи №460/6755/20 у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 27.06.2020 контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №000200 від 25.06.2020 (а.с.5), на а/д Київ-Чоп 36 км проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в межах якої здійснювався габаритно-ваговий контроль вантажних транспортних засобів.

Під час такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Водій вказаного транспортного засобу, ОСОБА_2 , надав для перевірки посадовим особам Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки наступні документи:

- посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про реєстрацію ТЗ марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 (а.с.50);

- товарно-транспортну накладну №258909 (а.с.49).

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортної накладної власником і автомобільним перевізником є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO(з причепом), номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що загальне навантаження транспортного засобу склало 56,04 т при допустимих 40 т, навантаження на одиночну вісь - 15,46 т при допустимому - 11 т, навантаження на строєну вісь з одиночними шинами - 33,92 тпри допустимих 22 т.

Про зазначені результати габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 27.06.2020 №07837, час зважування 6:00 год. (а.с.48).

На підставі талону про зважування від 27.06.2020 №07837, контролюючими особами складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.06.2020 №048069 (а.с.46).

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.06.2020 №024529 (а.с.45).

27.06.2020 відповідачем складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №235714 (а.с.44).

25.08.2020 начальником Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області була розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За наслідками розгляду справи складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 25.08.2020 №208713, якою до позивача застосовано штраф у сумі 34000,00 грн. за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.38).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п.1 Постанови №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п.4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п.8 Постанови №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті" №196-р від 03.03.2020 територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті реорганізовано шляхом злиття у відповідні територіальні органи Служби.

Управління Укртранебезпеки у Рівненській області реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області у Поліське міжрегіональне управління Укртрнсбезпеки.

Відповідне рішення про реорганізацію, оформлене наказом №340 від 09.09.2020, також прийнято Державною службою України з безпеки на транспорті.

Згідно з наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 12.10.2020 з 15.10.2020 введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь.

15.10.2020 Головою Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті.

В силу вимог пп.15, 27 п.5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п.2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п.4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз.2 п.15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-ІV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями п.3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п.16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.06.2020 посадовими особами Укртрансбезпеки був проведений габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу, що передбачало визначення його фактичної маси із застосуванням зважувального обладнання.

Після проведення зважування було сформовано талон від 27.06.2020 (час зважування 06:00 год.), згідно з яким загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 56,04 т, на одиничну вісь 15,46 т, строєну вісь 33,92 т.

При цьому, будь-яких письмових застережень з приводу неправильного (недостовірного) визначення маси зважувальним обладнанням, порушення процедури його проведення чи виконання неналежним обладнанням водієм ОСОБА_2 ні у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, ні у акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів подано не було.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку №1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як видно з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.06.2020 №235714.

В акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: навантаження на одиночну вісь - 15,46 т при допустимому - 11 т, навантаження на строєну вісь - 33,92 т при допустимих 22 т, загальне навантаження транспортного засобу - 56,04 т при допустимих 40 т, тобто понад 20% від вагової норми.

Водночас перевіркою зафіксовано, що документи, передбачені ч.4 ст.48 Закону № 2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.

В силу приписів абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344, відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак суд дійшов висновку, що розмір штрафу в сумі 34000,00 грн. відповідає вимогам абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд також зазначає таке.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 №363 (далі - Правила № 363), на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Так, відповідно до пп. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, оскільки загальне навантаження транспортного засобу позивача склало 56,04 т при допустимих 40 т, навантаження на одиночну вісь - 15,46 т при нормативно допустимому - 11 т, на строєну вісь - 33,92 т при допустимих 22 т, тобто понад 20% від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оспорюваного адміністративно-господарського штрафу.

Щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролю транспортного засобу позивача, слід зазначити, що зважування проводилося за допомогою ваг автомобільних тензометричних типу "Лахта-У" СВ-80000A/18.

Відповідно до п.12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що на вищенаведений засіб вимірювальної техніки видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 02.08.2019 № П40M 11305219 з терміном дії до 02.08.2020.

За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає ДСТУ EN 45501:2016 та експлуатаційної документації фірми-виробника (а.с.54).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вага якою проводилося зважування транспортного засобу позивача є справною і такою, що відповідає вимогам законодавства. Відповідно, доводи позивача щодо відсутності відомостей про справність ваг та недостовірність результатів контрольного заходу не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, долученими відповідачем до матеріалів справи.

Аналогічний висновок щодо оцінки таких обставин викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 в справі № 819/586/16.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів щодо відповідності зважувальних приборів встановленим стандартам. Тобто ненадання посадовими особами управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Щодо посилання позивача на ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то суд зазначає, що в компетенції Укртрансбезпеки відсутні повноваження для здійснення тимчасової затримки транспортного засобу.

Відповідно до ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваження щодо складання протоколів та розгляду справ за статтею 265-2 цього Кодексу належать до компетенції та повноважень органів Національної поліції.

Зазначені норми узгоджуються з п.5 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування від 10.12.2013 №1007/1207, відповідно до якого працівники відповідних підрозділів Національної поліції здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримання транспортного засобу дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

З наведеного слідує, що тимчасове затримання транспортних засобів згідно із ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів. Саме по собі незатримання транспортного засобу працівниками Національної поліції не спростовує факт відсутності дозволу на рух автомобільними дорогами України під час перевезення вантажу з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

За наведеного у сукупності, суд критично ставиться до відповідних покликань позивача.

Щодо доводів позивача стосовно того, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08, проте вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (зокрема рідким), а результати вимірювання здійсненні при відсутності затвердженої Методики, не можна вважати достовірним, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд за перевищення вагових параметрів і винесення рішення про застосування штрафів, суд зазначає наступне.

В розумінні пп.2 п.2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до пп. 2 п. 2 Порядку № 879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

З огляду на виключення п.19 Порядку №879, що передбачав застосування методики проведення габаритно-вагового контролю, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 по справі № 819/1381/16, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Інші доводи позовної заяви, на думку суду, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів сторони позивача.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Небесної Сотні, 34, м. Рівне, 33027, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 травня 2021 року

Суддя С.А. Борискін