Рішення № 96704218, 05.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1630/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якій просив (з урахуванням уточнень): визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 23.10.2020 р. ОСОБА_1 ; зобов`язати посадових осіб Одеського прикордонного загону внести до паспортного документа номер НОМЕР_1 , виданий 13.10.2015 р. ФМС 50055, дійсний до 13.10.2025 р. громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про скасування запису «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 23.10.2020 р. № 123/12035.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Позивач - ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 , виданий 13.10.2015 р. НОМЕР_2 , дійсний до 13.10.2025 р. У зв`язку із відсутністю авіасполучення між Україною та Російською Федерацією, Позивач змушений був купувати квіток для вильоту з аеропорту Стамбул на 23.10.2020 р. 23.10.2020 р. на пункті пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Одеса» з громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 в ході проходження паспортного контролю інспектором прикордонного контролю, на підставі ст.13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підпункту «б» пункту 7.4. ст.7 ЗУ «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», з причин (не зазначена дата причини), того, що Позивач порушив вимоги ч.2 ст.10 ЗУ «Про забезпечення прав свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 367, а саме допустив в`їзд на ТОТ АРК та виїзд з неї з порушенням визначених цими нормативними актами вимог: без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду, про що була поставлена відповідна відмітка в паспорті № 123/1203 - заборонений в`їзд на територію України терміном на три роки до 23.10.2023 р. Позивач вважає, що відповідач у своєму рішенні від 23.10.2020 року не зазначив жодних доказів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» для відмови у перетинанні державного кордону України, тому на його думку зазначене рішення прийнято протиправно та має негативні наслідки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що 23.10.20 року під час здійснення прикордонного контролю пасажирів рейсу № ТНУ-467 сполученням «Стамбул - Одеса» виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документованого паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_3 . Під час проведення співбесіди з особою в порядку, визначеному ЗУ «Про прикордонний контроль» з його слів було встановлено, що в вересні 2017 року він в`їхав до ТОТ АР Крим авіасполученням «Москва - Крим (Сімферополь)» та повернувся в зворотньому порядку «Крим (Сімферополь) - Санкт-Петербург - Москва». Зазначений факт позивачем підтверджено в поясненнях. У зв`язку з тим, що позивачу було заборонено в`їзд на територію України, також було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України як особі, яка не відповідає умовам в`їзду на територію України, визначеним статтею 8 ЗУ «Про прикордонний контроль». Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України приймалось у відповідності до статті 14 ЗУ «Про прикордонний контроль».

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з знаходженням головуючого судді Кравченка М.М. на лікарняному з 05.04.2021 року по 30.04.2021 року, справа розглядається 05.05.2021 року.

Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , 23.10.2020 року прибув до м. Одеса (Україна) через пункт пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Одеса» авіарейсом сполучення «Стамбул-Одеса».

Позивачем було надано запрошення на лікування № 28 від 19.10.2020 року (проведення хірургічного втручання та подальшого лікування в умовах стаціонару з 23.10.2020 року в Інституті пластичної хірургії «Віртус»), довідки про результати досліджень на короновірусну хворобу, заява ОСОБА_2 про те, що він підтверджує забезпечення місця проживання позивача та бере на себе зобов`язання зі сплати всіх витрат, пов`язаних із його перебуванням на території України.

Під час здійснення прикордонного контролю 23.10.2020 року інспектором прикордонного контролю 1-ої категорії 1 групи відділення інспекторів прикордонної служби (тип) «А» впс «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України Петренком Є.О. прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

Підставою для прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю від 23.10.2020 року зазначено ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пп. «б» п.7.4 ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», оскільки громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367, а саме допустив в`їзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та виїзд з неї з порушенням визначених цими нормативними актами вимог: без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Також, 23.10.2020 року начальником Одеського прикордонного загону затверджено постанову про заборону в`їзду в Україну начальника групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» (тип А) відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Поліщука Р. від 23.10.2020 року, згідно з якою за результатами розгляду матеріалів стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 встановлено порушення ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367, з огляду на що відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та пп. «б» п.7.4 ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» відповідач постановив заборонити позивачу в`їзд в Україну строком на три роки.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.

Прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов`язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.8 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; 3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Недотримання іноземцем, особою без громадянства умов перетинання державного кордону на в`їзд в Україну не перешкоджає можливості розгляду в установленому законом порядку питання щодо надання йому притулку чи визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

За наявності підстав гуманітарного характеру, для забезпечення захисту національних інтересів або у зв`язку з виконанням міжнародних зобов`язань іноземцю, особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну, Голова Державної прикордонної служби України або особа, яка виконує його обов`язки, може дозволити перетнути державний кордон.

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.

Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає: 1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі, а також його розмір визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення контролю другої лінії може проводитися в окремому приміщенні пункту пропуску через державний кордон.

Іноземцям та особам без громадянства, щодо яких проводиться процедура здійснення контролю другої лінії, надається інформація про мету такої перевірки українською та англійською мовами або мовою держави, що межує з Україною, із зазначенням права іноземця або особи без громадянства звертатися з проханням назвати прізвища або службові особисті номери уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які проводять додаткові перевірки, назву пункту пропуску через державний кордон і дату перетинання державного кордону.

З матеріалів справи вбачається, що громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 було відмовлено в перетинанні державного кордону України в зв`язку з тим, що він у вересні 2017 року допустив в`їзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим авіасполученням «Москва - Крим (Сімферополь)» та виїзд з неї авіасполученням «Крим (Сімферополь) - Санкт-Петербург - Москва» з порушенням ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367, без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

При цьому, факт прибуття у вересні 2017 року до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим авіасполученням «Москва - Крим (Сімферополь)» та повернення в зворотньому напрямку авіасполученням «Крим (Сімферополь) - Санкт-Петербург - Москва» підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 23.10.2020 року, наданими під час здійснення процедури прикордонного контролю.

Згідно з ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в`їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Порядок в`їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367, в`їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюються через контрольні пункти: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС у Новотроїцькому чи Генічеському районі Херсонської області; громадян України - за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно з Переліком контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї контрольні пункти в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення - «Каланчак», «Чаплинка», «Чонгар», контрольні пункти в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для залізничного сполучення - «Херсон», «Мелітополь», « ОСОБА_3 », «Новоолексіївка».

Відповідно до п.1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 424-р від 30.04.2014 року «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» у зв`язку із загостренням ситуації в Автономній Республіці Крим і вторгненням на територію України озброєних формувань, екстремістськи налаштованих осіб та військовою агресією з боку Російської Федерації, блокуванням роботи пунктів пропуску через державний кордон (далі - пункти пропуску) та пунктів контролю, які розташовані в Автономній Республіці Крим, що призводить до неможливості провадження подальшої діяльності в них та перешкоджає здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону, та відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово закрито пункти пропуску та пункти контролю за переліком згідно з додатком.

Згідно з п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 424-р від 30.04.2014 року «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» адміністрації Державної прикордонної служби після усунення обставин, що призвели до тимчасового закриття пунктів пропуску та пунктів контролю, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, внести на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо відновлення діяльності в таких пунктах пропуску та пунктах контролю.

До Переліку пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю, які підлягають тимчасовому закриттю, віднесено, зокрема, пункт пропуску «Сімферополь» (ідентифікаційний номер 010100; вид сполучення - повітряний; категорія - міжнародний цілодобовий; місце розташування - Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь).

Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 424-р від 30.04.2014 року пункт пропуску для повітряного сполучення «Сімферополь» був тимчасово закритий.

Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» іноземні громадяни та особи без громадянства при перетині адміністративного кордону ВЕЗ «Крим» керуються нормами Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з урахуванням того, що вони: а) мають право перетнути адміністративний кордон ВЕЗ «Крим» за умови пред`явлення належного паспортного документа іноземця, визначеного пунктом 16 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або посвідки на тимчасове проживання, визначеної пунктом 18 статті 1 (за наявності підстав, визначених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 зазначеного Закону; б) у разі порушення правил перетину адміністративного кордону ВЕЗ «Крим» - підпадають під дію абзацу восьмого частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; в) мають право перетнути адміністративний кордон ВЕЗ «Крим» у випадках та за процедурою, передбаченими Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про статус біженців 1951 року.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України. Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що позивач порушив ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367, при в`їзді у 2017 році на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та виїзді з неї без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду, що стало наслідком прийняття оскаржуваного рішення від 23.10.2020 року про відмову в перетинанні державного кордону України на підставі п.7.4 ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

За таких обставин, Одеський прикордонний загін Державної прикордонної служби України 23.10.2020 року правомірно та обґрунтовано прийняв рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль».

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи.

Таким чином, оскаржуване рішення прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (вул. Левітана, 113, в/ч 2138, м. Одеса, 65121, ідентифікаційний код 14321386) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко