Постанова № 9670382, 25.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.02.10Справа №2а-8756/09/0/0170 17:05 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Овсянников Д.В., представник по довіреності без номеру від 10.12.2009 року;

від відповідача - Коновалова П.С., представник по довіреності №7/10 від 09.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Сільгоспдеталь"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "Сільгоспдеталь" - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007342301/0 від 12.06.2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року на 30650грн.00коп. у звязку з тим, що контрагент позивача ТОВ «Газметаллпроет» - не знаходиться за юридичною адресою. Позивач зазначає, що на час перевірки у нього була наявна податкова накладна постачальника, яка відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, постачальник зареєстрований як платник ПДВ. Позивач також вважає безпідставним висновок ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування позивача у звязку з не проведенням зустрічної перевірки його контрагента, оскільки позивач має право на бюджетне відшкодування не залежно від сплати ПДВ до бюджету іншою стороною по угоді.

Заявою від 18.11.2009 року, що надана представником позивача у судовому засіданні 19.11.2009 року, позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007342301/0 від 12.06.2009 року та №0007342301/1 від 18.08.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 29.09.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень тим, що під час проведення перевірки встановлено незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою; для проведення зустрічної перевірки направлені запити до державної податкової інспекції за місцем його реєстрації. Відповідач вважає, що надана позивачем податкова накладна не відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вона не містить відомостей про місце розташування юридичної особи ТОВ «Газметаллпроект». Також відповідач посилається на те, що підтвердити сплату контрагентом позивача до бюджету податкових зобовязань з ПДВ неможливо, у звязку з чим у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування у частині непідтвердженої сплати постачальником суми податку на додану вартість до бюджету за відповідний податковий період.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "Сільгоспдеталь" (код ЄДРПОУ 32401898, юридична адреса: 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, буд.8/5) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 31 березня 2003 року як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821200000002347 - а.с.15-36). Позивач на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що підтверджено матеріалами справи та представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 04.09.2009 року проведено планову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТД Сільгоспдеталь», код ЄДРПОУ 32401898, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, липень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №5080/23-4/32401898 від 04.06.2009 року (а.с.8-11).

Як свідчить текст акту перевірки за її результатами відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР та вважає, що неможливо підтвердити в рядках 25.1 Декларації позивача з податку на додану вартість на суму 45890грн.50коп., в тому числі по періодам: за квітень 2008 року 15240грн.50коп., за червень 2008 року 30650грн.00коп., у звязку з чим, на думку відповідача, у ТОВ «ТД Сільгоспдеталь» відсутнє право на бюджетне відшкодування за вказані періоди.

Акт перевірки №5080/23-4/32401898 від 04.06.2009 року вручено позивачу, що представником позивача не оспорюються та не заперечується.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0007342301/0 від 12.06.2009 року (а.с.66), відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 30650грн.00коп. по декларації за липень 2008 року.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 12 червня 2009 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи позивача на поштовому повідомленні (а.с.66, зворотній бік) та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

За результатами розгляду апеляційної скарги позивача Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК (а.с.57-59) згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийнято податкове повідомлення-рішення №0007342301/1 від 18 серпня 2009 року (а.с.67) без зміни зменшення суми бюджетного відшкодування, яке вручено позивачу 19 серпня 2009 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи позивача на поштовому повідомленні (а.с.67, зворотній бік).

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що як свідчить текст акту перевірки, податковим органом проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Сільгоспдеталь» з кодом ЄДРПОУ 32401898, тоді як позивач є Закритим акціонерним товариством. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті стосовно Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Сілдьгоспдеталь» (код ЄДРПОУ 32401898). Суд зазначає, що представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось, що вказаний акт перевірки складений стосовно позивача та саме на підставі вказаного акту перевірки. Однак суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог пп.2.1.2 п.2.1 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), в акті перевірки зазначається повне і скорочене найменування суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим під час складення акту перевірки допущені порушення вказаного Порядку та невірно зазначено найменування позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ЗАТ «ТД «Сільгоспдеталь» до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим надано податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за наступні податкові (звітні) періоди:

1) за червень 2008 року (а.с.148-160), згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 70115грн.00коп.;

2) за липень 2008 року (а.с.161-173), згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 351029грн.00коп.;

3) уточнений розрахунок за липень 2008 року (а.с.174-194), згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2008 року, складає 51029грн.00коп.

Суд зазначає, що як свідчить акт перевірки від 04.06.2009 року, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим перевірялась податкова декларація позивача за червень 2008 року, відповідно до якої сума бюджетного відшкодування складає 70115грн.00коп. Разом з тим, оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями зменшено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, в якій зазначена інша сума бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (підпункт “б”пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ).

В акті перевірки від 04.06.2009 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим вказано, що підставою для висновку про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування став аналіз результатів автоматизовано співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; відповідно до отриманих відомостей стан постачальника позивача ТОВ «Газметаллпроект», ІПН 332987026539 (м. Київ) «23» (не знаходиться за місцем юридичної адреси). В акті також зазначено про те, що на запити, направлені до ДПІ в Дніпропетровському районі м. Києва відповіді не отримані. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в тексті акту перевірки зроблено виносовок про невідповідність наданої податкової накладної вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ. На підставі викладеного, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в акті перевірки від 04.06.2009 року з посиланням на вимоги Закону про ПДВ зроблено висновок про те, встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням податку на додану вартість до бюджету та відшкодуванням такого податку. У звязку з цим не підтверджено взаємовідносини позивача з його контрагентами та оплату ПДВ до Державного бюджету у сумі 45890грн.50коп., та позивач, на думку податкового органу, на має права на бюджетне відшкодування.

В матеріалах справи також наявні запити ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Газметаллпроект» (а.с.202-204), направлені до ДПІ в Дніпропетровському районі м. Києва, однак на час розгляду справи відповідачем не надано відомостей ані про проведення зустрічної перевірки вказаної юридичної особи, ані будь-які відповіді ДПІ в Дніпропетровському районі м. Києва, зокрема, про сплату ТОВ «Газметаллпроект» сум податкових зобовязань з ПДВ до бюджету по вказаній операції з позивачем.

Суд зазначає, що під час розгляду справи на підтвердження обґрунтованості включення до складу податкового кредиту у червні 2008 року суми 30560грн.00коп. по взаємовідносинам з ТОВ «Газметаллпроект» позивачем надана податкова накладна №10 від 30.06.2008 року, що видана ТОВ «Газметаллпроект» про поставку товару (деталей) на суму 153250грн.01коп., ПДВ 30650грн.00коп., загальна сума 189900грн.01коп. (а.с.13); копія свідоцтва №100097564 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Газметаллпроект», ІПН 332987026539 (а.с.12) та відомості з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України про те, що станом на 17.06.2009 року реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ «Газметаллпроект», ІПН 332987026539, не анульована та не скасована (а.с.200).

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі - Закон про ПДВ), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд зазначає, що в тексті акту перевірки відсутні посилання на те, що вказана податкова накладна видана ТОВ «Газметаллпроект» у період, коли вказана юридична особа не була платником податку на додану вартість; дані офіційного веб-сайту ДПА України не містять відомостей про те, що на дату виписки вказаної податкової накладної ТОВ «Газметаллпроект» не було зареєстровано як платник податку на додану вартість, було ліквідовано у встановленому порядку, відсутні відомості про визнання недійсними установчих документів ТОВ, анулювання та скасування його державної реєстрації; в акті не зроблено висновок про нікчемність укладеної позивачем угоди з ТОВ «Газметаллпроект» та відповідачем під час розгляду справи не надано доказів подання до суду відповідного позову про визнання укладеної угоди недійсною. Представником відповідача під час розгляду справи також не надано доказів, що спростовують наведені обставини.

Дослідивши податкову накладну №10 від 30.06.2008 року, суд приходить до висновку, що вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, що встановлені Законом про ПДВ. Стосовно зазначення в акті перевірки про відсутність в ній місця розташування юридичної особи або зазначення невірного місця розташування ТОВ «Газметаллпроект» (конкретний висновок працівником податкового органу в тексті акту не зроблено) та у звязку з викладеним про невідповідність податкової накладної вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, суд зазначає, що в тексті акту відсутнє посилання на номер та дату акта перевірки місцезнаходження вказаної юридичної особи, не зазначено про дату встановлення вказаного стану, під час розгляду справи представником відповідача не надані будь-які інші документи на підтвердження такого висновку з зазначенням відповідної дати. Суд зазначає, що податкова накладна від 30.06.2008 року була видана ТОВ «Газметаллпроект» більш ніж за 11 місяців до дати проведення перевірки 04.06.2009 року, відомості про дату визначення відсутності ТОВ за місцем реєстрації в акті перевірки відсутні, у звязку з чим акт перевірки в зазначеній частині не може бути прийнятий судом у якості належного доказу по справі.

Крім того, на підтвердження реального виконання укладеної з ТОВ «Газметаллпроект» угоди позивачем суду надано довідку Філії «Кримське центральне відділення Промінвестбанку» від 30.06.2009 року №04/3160 (а.с.14), відповідно до якої позивачем платіжними дорученнями №12 від 20.06.2008 року та №100 від 24.06.2008 року перераховано ТОВ «Газметаллпроект» 183900грн.00коп. Також реальне виконання укладеної угоди було підтверджено відповідачем в довідці про перевірку позивача від 08.09.2008 року №1118/23-4/32401898 (а.с.205-228), в додатку №2 до якої (а.с.223) зазначено про відвантаження та сплату товару по угоді з ТОВ «Газметаллпроект». Суд також зазначає, що реальне виконання вказаної угоди не оспорювалось та не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи в суді; відповідачем не повідомлено суду та не надано доказів невідповідністі наданих позивачем документів вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, а також не повідомлено про наявність таких доказів у третіх осіб та не заявлено клопотання про їх витребування судом та залучення до матеріалів справи.

На підставі викладеного у суду відсутні підстави для неприйняття вказаних документів та податкової накладної як належних доказів по справі.

Суд не приймає посилання представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень на вимоги пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ в частині несплати ТОВ «Газметаллпроект» податкових зобовязань з податку на додану вартість до бюджету по операції з позивачем. Як свідчить текст акту перевірки питання сплати ТОВ ПДВ до бюджету за відповідний податковий період, а також відображення операції з позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість та включення відповідних сум ПДВ до складу податкових зобовязань по декларації взагалі не досліджувалось під час проведення перевірки. В матеріалах справи також відсутні будь-які відомості про сплату ТОВ «Газметаллпроект» ПДВ до бюджету як за червень та липень 2008 року, так і за інші податкові періоди. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи в суді не надано будь-яких доказів несплати ТОВ «Газметаллпроект» ПДВ до бюджету по операції з позивачем.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону про ПДВ).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон про ПДВ не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Суд зазначає, що в акті перевірки та в наданих під час розгляду справи документах відсутні відомості про те, що укладена між позивачем та ТОВ «Газметаллпроект» угода не була реально виконана сторонами. Відповідачем також не надано суду доказів стосовно невикористання отриманих товарів у власній господарській діяльності позивача. Про наявність таких доказів також не повідомлено і під час розгляду справи та представником відповідача не заявлено клопотання про їх витребування судом у третіх осіб для залучення до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідачем на порушення зазначених вимог наказу ДПА України в акті перевірки не зазначено жодних доказів на підтвердження відсутності реального виконання укладеної угоди та не доведено невикористання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача. Суд зазначає, що питання виконання або невиконання укладеної угоди, отримання товару та його відображення у бухгалтерському обліку позивача взагалі не відображено в акті перевірки та інших документах, що надані представником відповідача під час розгляду справи в суді.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні відомості про несплату контрагентом позивача податкових зобовязань з податку на додану вартість по операції з поставки товарів позивачу або про недекларування вказаних податкових зобовязань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 та пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, про які зазначено в тексті податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0007342301/0 від 12.06.2009 року та №0007342301/1 від 18.08.2009 року є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 25 лютого 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 02 березня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0007342301/0 від 12.06.2009 року та №0007342301/1 від 18.08.2009 року, прийняті стосовно Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Сільгоспдеталь".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Сільгоспдеталь" (код ЄДРПОУ 32401898, юридична адреса: 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, буд.8/5) судові витрати по сплаті судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.