Рішення № 96699719, 05.04.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.04.2021 Справа № 554/1164/21

Провадження № 2/554/1314/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 квітня 2021 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Гальонкіної Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Кононенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, третя особа - Перша Полтавська державна нотаріальна контора про зняття арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом, в якому просив скасувати арешт накладений постановою слідчого прокуратури Полтавської області Бойко В.В. від 15 липня 2015 року у кримінальному провадженні № 10730008 на все майно, яке належить ОСОБА_1 .

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 15.07.2010 року під час досудового розгляду кримінального провадження № 10730008 слідчим слідчої групи прокуратури Полтавської області Бойко В.В. винесено постанову про накладення арешту на майно, яке належить обвинуваченому ОСОБА_1 з метою відшкодування збитків завданих злочином, та з метою забезпечення виконання цивільного позову по справі.

Проте, цивільний позов органами прокуратури про відшкодування матеріальних збитків до ОСОБА_1 не було подано, а цивільний позов потерпілого у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29.12.2015 року залишено без розгляду.

Разом цим, під час підготовки документів позивачем ОСОБА_1 та його дружиною для продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості щодо арешту майна , реєстраційний номер обтяження 10041790, реєстратор Перша Полтавська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н, від 15.07.2010 року, прокуратура Полтавської області, слідчий Бойко В.В., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно.

Ураховуючи, що досудове розслідування вищевказаного кримінального провадження на даний час завершено, покарання яке було призначено ОСОБА_1 ним відбуте, однак органи прокуратури після закінчення досудового розслідування не скасували постанову про арешт майна, а документи як в суді так і в прокуратурі знищені, тому позивач позбавлений можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд та змушений звернутися до суду з відповідним позовом. Зняти арешт у позасудовому порядку є неможливим.

11 лютого 2021 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 15Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2010 року у справі № 1-571/10 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України та засуджено до позбавлення волі строком на 4 роки зі сплатою штрафу в сумі 10000 грн. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки та з позбавленням спеціального звання (старший лейтенант міліції).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційним судом Полтавської області від 30.11.2011 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2010 року змінено, виключено з резолютивної частини вказівку суду про призначення додаткового покарання 10000 грн. штрафу та уточнено застосування додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади в правоохоронних органах, пов`язаних з оперативно-розшуковою діяльністю.

03 жовтня 2012 року постановою Менського районного суду Чернігівської області змінено позбавлення волі ОСОБА_1 на виправні роботи з відрахуванням на користь держави 20% заробітку до 1 року 11 місяців 2 -х днів.

21 травня 2014 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 було звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покарання призначеного постановою Менського районного суду Чернігівської області від 03.10.2012 року у виді 1 року 11 місяців 2 днів виправних робіт з відрахуванням 20% суми заробітку в дохід держави.

Установлено, що 15.07.2010 року під час досудового розгляду вищевказаної кримінальної справи № 10730008 слідчим слідчої групи прокуратури Полтавської області Бойко В.В. винесено постанову про накладення арешту на майно, яке належить обвинуваченому ОСОБА_1 з метою відшкодування збитків завданих злочином, та з метою забезпечення виконання цивільного позову по справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи цивільний позов органами прокуратури про відшкодування матеріальних збитків до ОСОБА_1 не було подано, а цивільний позов потерпілого у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29.12.2015 року залишено без розгляду.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 04 листопада 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до договору купівлі-продажу № НАН033448 від 13 травня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В., вбачається, що ОСОБА_3 придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка в силу ст. 60 СК України також належить позивачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Так, згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру право власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається наявність обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови Прокуратури Полтавської області від 15.07.2010 року, як на майно ОСОБА_1 , про що Першою полтавською державною нотаріальною конторою в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено запис №10041790.

Позивач зазначає, що накладення арешту порушує його законні права та інтереси, позбавляє законного права розпоряджатися своїм майном, зокрема вищевказаною квартирою.

Відповідно до положеньст.41 Конституції України тач.1ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначено у статті 317 ЦК України, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зіст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Частиною 4 ст. 126 КПК 1960 року, який був чинний на час виникнення спірних відносин (накладення арешту на майно), було передбачено, зокрема, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Однак, арешт накладений на майно позивача, а ні після завершення досудового розслідування, а ні після завершення розгляду кримінальної справи у суді слідчим знятий (скасований) не був.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

У судовому засіданні встановлено, що станом на сьогоднішній день кримінальна справа № 1-571/10 за обвинуваченням ОСОБА_1 та наглядове провадження № 09/1-8620-10 розглянуті та знищені, у зв`язку із закінченням строків зберігання, проте накладений арешт на майно ОСОБА_1 слідчим не скасовано.

Встановлені судом обставини, на переконання суду, свідчать про те, що існування нескасованого арешту майна порушує право позивача на мирне володіння та розпорядження своїм майном, його права неправомірно обмежені, інакше ніж в судовому порядку це питання вирішити неможливо.

Надаючи юридичну оцінку доказам, з урахуванням того, що існування такого обтяження як арешт майна створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності на майно та реалізації законних прав та інтересів, а тому, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту та існують достатні підстави для скасування арешту майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за можливе скасувати арешт, який накладений постановою слідчого прокуратури Полтавської області на майно ОСОБА_1 .

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 263-265 ЦПК України, ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391, 1218, 1268 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Скасувати арешт на майно ОСОБА_1 , який накладений постановою слідчого слідчої групи прокуратури Полтавської області Бойко В.В., б/н від 15 липня 2010 року по кримінальному провадженню № 10730008 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , яке зареєстроване реєстратором Першої Полтавської державної контори, з реєстраційним номером обтяження 10041790.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 ;

відповідач: Полтавська обласна прокуратура, адреса: м. Полтава, вул.. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060;

третя особа: Перша Полтавська державна нотаріальна контора, адреса: м. Полтава, вул.. Гоголя, буд. 11, код ЄДРПОУ 02900149.

Суддя: Ю.С.Гальонкіна