Постанова № 9669970, 02.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.10Справа №2а-1553/10/10/0170 11:48 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Компанейцев С.В., представник по довіреності від 12.02.2010 р. б/номеру;

від відповідача - Ліпницька Г.Ю., представник по довіреності від 06.07.2009 року №5937/10/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправними та скасування наказу відповідача №19 від 15.01.2010 року та направлення відповідача №20 від 15.01.2010 року про проведення документальної позапланової перевірки позивача

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чорномор" позивач - 28 січня 2010 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим відповідач - про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №19 від 15.01.2010 року про проведення позапланової документальної перевірки позивача та направлення відповідача №20 від 15.01.2010 року про проведення документальної позапланової перевірки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в м. Євпаторії АР Крим неодноразово направляла на адресу позивача запити стосовно розходжень по декларації ТОВ «Торговий дім «Чорномор» з податку на додану вартість за серпень 2009 року, на які позивач надавав розяснення по кожному контрагенту. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, не звернувшись у встановленому порядку до суду за наданням дозволу про проведення позапланової перевірки позивача, видала наказ про її проведення та направлення на перевірку, які позивач вважає протиправними. Також позивач посилається на те, що лист ДПІ в м. Євпаторії АР Крим від 15.12.2009 року №10870/10/23-4 не містить посилання на норми матеріального права, на підставі яких позивач мав представити до податкового органу копії витребуваних документів та письмові пояснення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає наказ та направлення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим правомірними, законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду 15.02.2010 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого наказу та направлення тим, що під час проведення перевірки податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2009 року в порядку наказу Державної податкової адміністрації України №266 від 18.04.2008 року вказана декларація була передана для проведення позапланової документальної перевірки. Позивачем на письмові запити ДПІ в м. Євпаторії АР Крим було надано формальне пояснення інформаційного характеру без документального підтвердження, що не надало можливості визначити достовірність звітних даних, наявності фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства. На підставі викладеного, відповідач зазначає про наявність підстав для проведення перевірки на підставі пункту 3 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чорномор» (код ЄДРПОУ 34192871, юридична адреса: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, пров. Товарний, буд.9-а) зареєстровано Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 03 квітня 2006 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 11401020000001385 - а.с.6-7). Позивач взятий в ДПІ в м. Євпаторії АР Крим на облік як платник податків, що підтверджено матеріалами справи, та зареєстрований як платник податку на додану вартість, що представниками позивача та відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом встановлено, що позивачем до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим 18.09.2009 року була надана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року (а.с.39-42), згідно з якою позивачем самостійно визначено податкове зобовязання у сумі 1513790грн.00коп., податковий кредит у сумі 1515592грн.00коп., сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та до сплати в бюджет 360грн.00коп.

Відповідно до вимог пункту 1.6 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон про ПДВ) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, позивач має право на включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість лише у випадку наявності у нього належним чином оформлених податкових накладних, що видані особою, що зареєстрована у якості платника податку на додану вартість.

Як свідчить службова записка начальника відділу адміністрування податку на додану вартість ДПІ в м. Євпаторії АР Крим №267/15-2 від 10.11.2009 року (а.с.37-38) під час проведення перевірки наданої позивачем декларації з ПДВ за серпень 2009 року відповідно до Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року №266, встановлені розбіжності по податковому кредиту на загальну суму 10701грн.02коп. Зазначені обставини також підтверджені детальною інформацією по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (а.с.32-36).

Суд зазначає, що на адресу позивача ДПІ в м. Євпаторії АР Крим були направлені листи-запити з вимогами про надання документів для проведення перевірки по контрагентам, по яким виявлені розбіжності, з зазначенням їх переліку: №8801 від 02.10.2009 року (а.с.59), №10870/10/23-4 від 15.12.2009 року (а.с.56). Отримання зазначених листів представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось та підтверджено наданням їх копій під час подання адміністративного позову з проставлянням дати та вхідного номеру.

Як свідчать матеріали справи позивач у відповідь на зазначені листи надав до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим листи №1215 від 16.10.2009 року (а.с.58), №1385 від 23.12.2009 року (а.с.57), в яких наведено перелік контрагентів позивача, по господарським операціям з яким суми віднесені до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, з письмовими поясненнями про те, що податкові накладні на підтвердження податкового кредиту наявні в повному обсязі, з зазначенням сум ПДВ по вказаним податковим накладним, а також лист №1220 від 21.10.2009 року (а.с.10) з поясненнями про те, що на направлені на адресу позивача запити від 02.10.2009 року та від 06.10.2009 року ТОВ «Торговий дім «Чорномор» вже були надані пояснення по кожному контрагенту листом від 15.10.2009 року. Суд зазначає, що вказані листи позивача на містять відмітки про надання окрім письмових пояснень до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ще будь-яких документів; відмітка про наявність додатків до листів відсутня. Ненадання до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим будь-яких інших документів по декларації за серпень 2009 року з податку на додану вартість окрім зазначених листів підтверджено також поясненнями представника позивача у судовому засіданні та представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Згідно частин 1 та 2 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Суд зазначає, що ДПІ в м. Євпаторії АР Крим у звязку з ненаданням позивачем на письмові запити податкового органу відповідних документів було прийнято наказ №19 від 15.01.2010 року «Про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ТД «Чорномор» 64192871» (а.с.24) та виписано направлення №20 від 15.01.2010 року про проведення такої перевірки (а.с.25). Як свідчать матеріали справи вказані документи були вручені під підпис директору позивача, однак працівники податкового органу не були допущені до проведення перевірки, що підтверджено актом №14 від 18.01.2010 року (а.с.26) та представником позивача під час розгляду справи не заперечувалось.

Відповідно до вимог п.1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з частиною 6 статті 11-1 вказаного Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Таким чином, суд зазначає, що пунктом 3 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено надання не лише пояснень, але й документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про обов'язковий примірник документів» від 09.04.1999 року №595-XIV документ - матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві.

Таким чином, з врахуванням зазначених вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» суд приходить до висновку про обовязок платника податку надати саме документальне підтвердження додатково до письмового пояснення, що надається таким платником податку.

Суд зазначає, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, платник податку на додану вартість (зокрема, і позивач) зобовязаний у випадку направлення відповідного письмового запиту податкового органу надати не лише письмові пояснення стосовно виявлених недостовірних даних у податковій декларації, а і документальне підтвердження таких пояснень. Що стосується виду документів, що підтверджують у такому випадку пояснення платника податку на додану вартість (у даному випадку позивача), то суд зазначає, що з урахуванням вимог ст. 7 Закону України про ПДВ, зокрема, в частині обовязку платника податку на додану вартість по включенню відповідних сум до податкового кредиту лише у разі наявності податкових накладних, а також вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, відповідно до якої у разі їх відсутності вказані суми не можуть бути включені до складу податкового кредиту, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо наявності у платника податку надати до податкового органу не лише письмові пояснення, а й первинні документи, зокрема податкові накладні, що підтверджують право платника податку на податковий кредит. Крім того, як зазначено в листах позивача на запити ДПІ в м. Євпаторії АР Крим вказані документи були у нього в наявності станом на дні отримання запитів.

Суд також зазначає, що у податкового органу відсутні будь-які інші засоби для встановлення правомірності включення платником податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних сум окрім проведення у встановленому порядку перевірки. Однак у випадку ненадання платником податків відповідних документів у податкового органу відсутні можливості по проведенню невиїзної документальної перевірки такої податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки висновки податкового органу про відсутність у платника податку підтверджуючих документів, та, як наслідок, нарахування відповідної суми податкового зобовязання, може не відповідати фактичним обставинам. Також суд зазначає, що з урахуванням вимог ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведення перевірок з питань дотримання податкового законодавства є не лише правом податкових органів, але і їх обовязком, оскільки проведення таких перевірок потрібно для виконання податковими органами своїх функцій стосовно контролю за дотриманням податкового законодавства.

Враховуючі розбіжність даних податкових декларацій позивача та його контрагентів по господарським операціям, єдиним шляхом для усунення вказаних розбіжностей у звязку з ненаданням позивачем відповідних документів стало проведення позапланової перевірки позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного наказу та виписки направлення на проведення перевірки, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ч.1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним з завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не доведено факт надання до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим документів на підтвердження зазначених в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року сум податкового кредиту, а надані лише письмові пояснення про вказані розбіжності. Разом з тим, п.3 ч.6 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» надає податковим органам право на проведення позапланової перевірки у випадку відсутності як письмових пояснень, так і документального підтвердження від платника податку разом.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Євпаторійського міського суду АР Крим від 16.03.2010 року по справі №3-252/2010 р., відповідно до якої директор позивача - Галушко Олександр Миколайович - притягнутий до адміністративній відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення по ст.163-3 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої у ДПІ в м. Євпаторії АР Крим була наявні законні підстави для проведення зазначеної перевірки.

Що стосується посилання позивача на відсутність в листі ДПІ в м. Євпаторії АР Крим від 15.12.2009 року №10870/10/23-4 посилання на норми матеріального права, на підставі яких позивач мав представити до податкового органу копії витребуваних документів та письмові пояснення, суд зазначає, що в зазначеному листі наявні посилання на ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Крім того, зазначений лист був направлений позивачу після листа від 02.10.2009 року №8801, в якому також містились посилання і на ст.11 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачем в порядку ст.70 та 71 КАС України не надано суду будь-яких доказів надання на вимогу податкового органу документів на підтвердження даних, зазначених в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, у звязку з чим у відповідача було наявне право на проведення позапланової перевірки на підставі п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» та видання у звязку з викладеним наказу та направлення на проведення перевірки, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача в даній частині необхідно відмовити.

У звязку зі складністю справи судом 02 квітня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 07 квітня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.