Постанова № 9669952, 02.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.10Справа №2а-14039/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Лєбєдєвій О.М., за участю представника позивача - Савицької Т.В., довіреність № 2891 від 13.11.2008 року,

представників відповідача Мельник О.О., довіреність № 01-405 від 25.02.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Державний заклад «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення № 107 від 14.10.2009 року Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.09 року позовна заява була залишена без руху у звязку з тим, що до поданої позовної заяви не було додано повноваження виконуючого обовязки Головного державного санітарного лікаря м. Євпаторія, який підписав позовну заяву, крім того, у позовній заяві не було зазначено номер засобу звязку відповідача та дата її підписання, а також не було додано низку доказів в підтвердження позовних вимог.

04 січня 2010 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій були виправлені недоліки, вказані в ухвалі від 02.12.2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2010 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримала та пояснила, що Державною інспекцією по контролю за цінами в АР Крим за результатами проведення перевірки Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України було складено акт № 0399 від 12 жовтня 2009 року та винесене рішення № 107 від 14.10.2009 року, яким на позивача було накладено економічні санкції у розмірі 3532,03 грн. та штрафні санкції у розмір 7064,00 грн. - за порушення державної дисципліни цін, а саме за перевищення встановлених тарифів при наданні послуг згідно Постанови КМУ від 22.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів на роботи та послуги, які виконуються за плату установами та організаціями Державної санітарно епідеміологічної служби». Позивач визнав обґрунтованими частину предявлених економічних санкцій у сумі 138,02 грн. згідно доручення № 353 від 13.11.2009 року сума необґрунтовано взятої виручки була перерахована до бюджету.

Але позивач не погоджується із накладенням економічних санкцій в частині 3394,01 грн., оскільки при винесенні рішення Державна інспекція з контролю за цінами в АР Крим виходила з того, що при наданні послуг за плату установами Державної санітарно епідеміологічної служби України з клієнтів має стягуватися плата за послугу за дослідження мутності та кольоровості води у сукупності як за одне дослідження, і при цьому інспекція посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1351. Але позивач вказує, що вказані доводи відповідача є безпідставними, оскільки у Постанові КМУ № 1351 вказано: «Визначення фотоколометричним методом: каламутності та кольоровості 10,46 за одно дослідження», таким чином, плата за дослідження каламутності та кольоровості стягується окремо одне від одного, за кожне дослідження. Крім того, для вимірювання таких показників застосовуються різні пункти ДСТУ 3351-74 «Вода питна. Методи визначення смаку, запаху, кольоровості та каламутності», різні реактиви, визначено різну кількість лабораторних годин для визначення окремо кольоровості та окремо каламутності, результати таких досліджень відображаються у різних пунктах протоколів дослідження, згідно форми № 327/0, затвердженої наказом МОЗ України № 160 від 11.07.2000 року. За таких обставин, пояснив представник позивача, позивач вважає, що винесене відповідачем рішення є безпідставним, а тому просив суд визнати його протиправним і скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечувала у повному обсязі, зазначила, що відповідно до постанови КМУ від 27.08.2003 року № 1351 у період, що перевірявся відповідачем, позивачем населенню були надані платні послуги, які полягали у дослідженні води на каламутність та кольоровість фотоколометричним методом, ціна якого, згідно з п. 51 тарифів) прейскурантів без урахування ПДВ склала 10,46 грн. за одне дослідження. Згідно наданих позивачем рахункам, ціна за надане дослідження «каламутності та кольоровості», на думку відповідача, є завищеною та склала 20,92 та 25,10 грн. з урахуванням ПДВ. Зазначене порушення призвело до отримання позивачем необґрунтованої виручки у періоді з 23.09.2008 року. За таких обставин представник відповідача просила суд відмовити у позові у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N1819, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Згідно з п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Таким чином, Державна інспекція по контролю за цінами в АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що згідно з п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами територіальні органи - державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, має права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, а саме:

- проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін;

- одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо;

- обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів;

- проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджено державне регулювання;

- приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Статтею 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення” № 507 XII від 03.12.1990 року (у редакції, чинній на момент здійснення перевірки) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Відповідальність за порушення державної дисципліни цін передбачена статтею 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, де зазначено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 149433 від 06.08.2008 року, Державний заклад «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України був зареєстрований виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 05.05.1995 року, ідентифікаційний код 05498105. відповідно до довідки серії АБ № 053593 від 19.08.2008 року з ЄДРПОУ Державний заклад «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України є державною організацією (установою, закладом).

В пункті 1.1. розділу 1 «Загальні положення» Статуту Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України вказано, що Державний заклад «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України є санітарно гігієнічного профілю та входить до системи державної санітарно епідеміологічної служби Міністерства охорони здоровя України.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, Державний заклад «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України відноситься до підконтрольних відповідачу установ, Державна інспекція з контролю за цінами в АР Крим має повноваження з проведення перевірки Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України щодо порядку встановлення та застосування тарифів на платні послуги, що надаються позивачем.

Судом встановлено, що відповідно до п.4.1.6 плану роботи Державної інспекції на 3 квартал 2009 року та наказу Державної інспекції № 316 від 02.09.2009 року головним державним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим Угаровою А.М., на підставі посвідчення від 22.09.2009 року № 0399, виданого Державною інспекцією, була проведена планова перевірка Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України, а саме порядку встановлення та застосування тарифів на платні послуги, що надаються СЕС за період з 23.09.08 року по 23.09.09 року. Перевірка проводилась з 23.09.09 року по 12.10.09 року з відома Головного державного санітарного лікаря та головного бухгалтера Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України.

За результатами перевірки складено Акт № 0399 від 12.10.09 року, згідно з яким вищевказаною перевіркою виявлене, в порушення п. 51 та 2.1 Тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, що виконуються та надаються установами та закладами державної санітарно епідеміологічної служби, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 27.08.2003 року № 1531 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 11.05.2006 року № 662) Євпаторійською міською санітарно епідеміологічною станцією в період з 23.09.2008 року до 23.09.2009 року надавалися послуги дослідження води на каламутність та кольоровість та дослідження на визначення загальної кількості мезофільних анаеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів в обєктах середовища життєдіяльності людини за завищеними тарифами, внаслідок чого сума необґрунтовано отриманої виручки за період з 23.09.2008 року по 23.09.2009 року склала 3532,03 грн. До акту була долучена накопичувальна відомість необґрунтовано отриманої виручки за вказаний період із відображенням встановлених позивачем цін на тарифи та послуги, які платно надаються населенню, та суми за конкретну послуг без вказання ПДВ та із його вказанням.

За результатами виявлених порушень Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим було прийнято рішення про застосування до Євпаторійської СЕС адміністративно- господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 107 від 14.10.2009 року, та було вирішено вилучити у позивача в дохід Державного бюджету України суму, на яку було завищено ціни, у розмірі 3532,00 грн. та штрафні санкцій у розмірі 7064,00 грн.

Враховуючи, що позивачем визнані висновки акту перевірки в частині необґрунтованості отримання виручки у розмірі 138,02 грн, яка добровільно сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 353 від 13.11.2009 року, а також той факт, що зазначене рішення оспорюється в частині застосування економічних санкцій в сумі 3394 гривень економічних санкцій за порушення державної політики цін та штрафу в розмірі 6788 грн. (3394 х 2), то законність цього рішення в частині вилучення до державного бюджету виручки в сумі 138 гривень та штрафу в розмірі 276 гривень судом не перевіряється.

Вирішуючи питання про законність застосування до Євпаторійської СЕС економічних санкцій в розмірі 3394,00 грн. гривень та штрафу в розмірі 6788,00 грн., судом встановлено таке.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи). Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств (стаття 10 Закону України “Про ціни та ціноутворення”).

Отже тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, відносяться до державних регульованих тарифів, які повинні встановлюватися державними органами.

Така позиція суду також підтверджується статтею 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, якою до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення віднесено:

-забезпечення здійснення в республіці державної політики цін;

-визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій;

-визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» (з наступними змінами та доповненнями).

В підпункті 1 пункту 51 даної Постанови № 1531 вказано, що визначення фотоколориметричним методом каламутності та кольоровостікоштує 10,46 грн. за одне дослідження.

Євпаторійська СЕС у період з 23.09.2008 року по 23.09.2009 року при розрахунку вартості робіт, послуг, що надаються, керувалася зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 1531 із розрахунку того, що тариф встановлений за дослідження кольоровості та каламутності окремо, а саме по 10,46 грн. за дослідження кольоровості, і стільки ж за дослідження каламутності, оскільки ці дослідження є різними та виконується окремо одне від іншого.

В накопичувальній відомості необґрунтовано отриманої виручки за вказаний період за виконанні дослідження води на каламутність та кольоровість вказано, що Євпаторійською СЕС застосовувалися такі тарифи для оплати наданих платних послуг за одне дослідження каламутності та кольоровості тариф складає 12,55 грн. (разом з ПДВ) , а сума за послугу 25,10 грн. (разом з ПДВ).

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що в Тарифах (прейскурантах) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» (з наступними змінами та доповненнями), тариф на здійснення дослідження каламутності та кольоровості вказано як 10,51 грн. за одне дослідження, таким чином, робить висновок, відповідач, виявлення рівня каламутності та кольоровості робиться в одному дослідженні, а тому неправомірно стягувати за нього подвійну ставку за дослідження у розмірі 20,92 грн. (без урахування ПДВ). Але суд не погоджується із вказаною позицією відповідача та зазначає наступне.

Дослівно в підпункті 1 пункту 51 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1531 з наступними змінами та доповненнями вказано, що вартість визначення фотоколориметричним методом каламутності та кольоровостіскладає 10,46грн. за одне дослідження (без урахування ПДВ). Таким чином, відповідно до граматичного та телеологічного тлумачення, суд вказує, що йдеться про вартість одного дослідження або каламутності, або кольоровості, та вартість одного такого дослідження складає 10,51 грн. без урахування ПДВ.

Вказаний висновок суду підтверджується тим, що відповідно до державного стандарту, наданого позивачем, № 3351-74 «Вода питна. Методи визначення смаку, запаху, кольоровості та каламутності» методика визначення кольоровості визначається пунктом 4 «Фотометричний метод визначення кольоровості», а методика визначення каламутності пунктом 5 «Фотометричний метод визначення каламутності». Кольоровість води визначають фотометрично шляхом порівняння досліджуваної рідини із розчинами, що імітують колір природної води. Каламутність води визначають фотометрично шляхом порівняння проб досліджуваної води із стандартними суспензіями. Для здійснення зазначених досліджень у державному стандарті визначені різні реактиви та приладдя для визначення рівня кольоровості фотоелектроколориметр із синім світлофильтром, кювети з товщиною світлопоглинаючого слою 5-10 мм, калій двохромокислий, кобальт сірковокислий, сірчана кислота, дистильована вода та мембранні фільтри, а для дослідження каламутності - фотоелектроколориметр із зеленим світлофільтром, кювети з товщиною світлопоглинаючого слою 50 і 100 мм, лабораторні ваги, сушильна шафа, центрифуга, порцелянові тиглі, пристрій для фільтрування через мембранні фільтри з водострумним насосом, збагачений для парфумерної промисловості каолін, пірофосфат калію, гідразінсульфат, гексаметілентетрамін для монокристалів, хлорна ртуть, формалін, хлороформ та вода дистильована. Крім того, на дослідження каламутності витрачається 15 лабораторних одиниць, тобто 150 хвилин робочого часу, а на дослідження кольоровості 3 лабораторні одиниці, тобто 30 хвилин робочого часу.

Крім того, вказує суд, у формулярі протоколу дослідження питної води, форма якого затверджена наказом МОЗ України від 11.07.2000 року № 160, результати дослідження каламутності та кольоровості вказуються у різних рядках.

Крім того, позивачем було зроблено запит від 05.03.2010 року № 01-480 про те, що на даний момент існує проблема при визначенні вартості проведених досліджень каламутності та кольоровості, оскільки у законодавстві чітко не визначено, що це окремі дослідження, як і є насправді, а тому незрозуміло, яким саме чином стягувати плату за проведення досліджень каламутності та кольоровості.

У відповідь на направлений запит Міністерством охорони здоровя України було направлено листи до народного депутата України Гайдаєва Ю.О. № 05.01-10-Д-1/851 від 29.03.2010 року та Головного державного санітарного лікаря м. Євпаторія Ткачова С.С. № 05.01-10-Д-1/851 від 26.03.2010 року про те, що вартість робіт, визначена у п. 51 Тарифів, включає проведення одного дослідження за одним показником згідно затверджених методів досліджень на ці показники. Також було зазначено, що враховуючи різночитання положень п. 51 Тарифів, Міністерством на сьогодні опрацьовуються відповідні зміни до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Таким чином, враховуючи пояснення представника позивача, надані докази по справі та результати аналізу судом текстуальних положень Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1531 та пояснення Міністерства охорони здоровя України, суд вказує, що стягування плати за проведення досліджень на каламутність та кольоровість має провадитися за одне, окреме дослідження каламутності або кольоровості у розмірі 10,51 грн. за одне таке дослідження. Таким чином, суд в цій частині не приймає до уваги протилежну думку відповідача.

Крім того, суд, дослідивши всі обставини по справі, звертає увагу сторін по справі на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цім кодексом визначені основні засади господарювання в Україні та регулюються господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між учасниками відносин у сфері господарювання. Згідно зі ст.2 ГК України до учасників відносин у сфері господарювання відносяться , зокрема, органи державної влади.

Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення (ст. 192 ГК України).

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотримання визначені у законі України “Про ціни і ціноутворення”. У статті 14 зазначеного закону встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, крім того в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів № 298/519 від 03.12.2001 року затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами ( далі - Інструкція), яка зареєстровано в Мінюсті України 18.12.2001 року за № 1047/6238.

У п. 1.4 Інструкції визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними порядку встановлення та застосування цін і тарифів. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, на які накладаються економічні санкції, є, зокрема, нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються.

Відповідачем при перевірці були перевірені лише тарифи та ціни на послуги, що надаються населенню за плату, встановлені Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1531 та згідно наданих позивачем рахунків, які виставлялися замовникам цих платних послуг.

Розмір отриманої виручки від надання зазначених послуг відповідачем взагалі не досліджувався та не встановлювався.

Між тим, у законодавстві, а саме у статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів № 298/519 від 03.12.2001 року, встановлено, що предметом перевірки державним органом з контролю за цінами є саме одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними порядку встановлення та застосування цін і тарифів, а не встановлені ним ціни на послуги, що надаються населенню за плату.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вказує, що доказами, які підтверджували факт реального отримання необґрунтованої виручки в результаті порушення позивачем встановлення і застосування цін і тарифів на послуги, яка може бути підставою для нарахування санкцій, є не рахунки, що виставлялися позивачем населенню, а банківські чи касові документи, які не досліджувалися відповідачем та не надані також на вимогу суду.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки фактично не було встановлено порушень позивачем норм чинного законодавства, оскільки відповідачем був неправильно визначений предмет перевірки - не перевірялося реальне отримання позивачем сум необґрунтованої, на думку відповідача, виручки, а лише встановлені на яку суму послуг виставлялися позивачем рахунки.

Статтею 238 ГК України вказано, що за порушення встановленими законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами адміністративно - господарські санкції.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно господарські санкції можуть бути застосовані до субєкті господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення ним встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначене вище, відповідач провів перевірку позивача у вересні жовтня 2009 року, склавши за її результатами Акт № 0399 від 12.10.2009 року, в якому були зафіксовані встановлені ним порушення позивачем вимог п. 51 Постанови Кабінету Міністрів України № 1531 у період з 23.09.2008 року по 23.09.2009 року.

На підставі висновків, викладених у зазначеному акті перевірки, відповідачем 14.10.2009 року прийнято Рішення № 107 про стягнення з позивача на користь Державного бюджету 3532,00 грн. в якості економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та штрафних санкцій у розмірі 7064,00 гривень.

Суд вказує на порушення відповідачем встановлених у ст. 250 ГК України термінів застосування до позивача адміністративно господарських санкцій за порушення положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1531.

Контролюючим органом відповідачем - факт наявності перевищення позивачем встановлених тарифів при наданні послуг згідно Постанови КМУ від 22.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів на роботи та послуги, які виконуються за плату установами та організаціями Державної санітарно епідеміологічної служби» був встановлений під час перевірки, проте факт вчинення порушення відповідно до акту мав місце з 23.09.2008 року по 23.09.2009 року, а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято 14.10.2009 року.

Таким чином, зазначає суд, відповідач мав право застосувати до позивача адміністративно господарські санкції за порушення ним правил надання платних послуг населенню лише за період з 14.10.2008 року по 23.09.2009 року.

А тому санкції, застосовані за період з 23.09.2008 року до 14.10.2008 року є також необґрунтованими з підстав порушення відповідачем строків їх застосування.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи той факт, що позивачем були визнані та сплачені застосовані відповідачем економічні санкції у сумі 138 грн., які теж ввійшли до суми економічних санкцій, визначених у рішенні № 107 від 14.10.2009 року, то і суми нарахованого штрафу в розмірі 276 гривень (138 х 2), також не оспорюються позивачем та не є предметом спору.

У той же час позивачем заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 107 від 14.10.2009 року у повному обсязі, незважаючи на той факт, що частково воно позивачем було визнане.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, а саме визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 107 від 14.10.2009 року в частині застосування до Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України економічних санкцій в сумі 3394 гривень та штрафу в розмірі 6788 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Судом 02 квітня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, та 02 квітня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим № 107 від 14.10.2009 року в частині застосування до Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України економічних санкцій в сумі 3394 гривень та штрафу в розмірі 6788 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь позивача Державного закладу «Євпаторійська міська санітарно епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоровя України з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Трещова О.Р.