Постанова № 9669909, 01.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.04.10Справа №2а-12026/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініной А.В., за участю представника позивача - Полуянової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Зара-Ц" до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Приватне підприємство "Зара-Ц"до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000341502/0 від 30.09.2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.11.2009 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2009 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених у ньому, пояснила, що на адресу позивача з Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим надійшло податкове повідомлення рішення № 0000341502/0 від 30.09.2009 року про сплату суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 25244,00 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що повідомлення рішення № 0000341502/0 від 30.09.2009 року є протиправним та має бути скасовано.

Представник позивача зазначив, що Приватне підприємство "Зара-Ц" з ВАТ «Технопромсервіс КМК плюс» уклало договір на постачання сільськогосподарських продуктів та товарів. Та що на час укладання договору ВАТ «Технопромсервіс КМК плюс» було надано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Представник позивача пояснив, що за зазначеним договором товар був отриманий та використаний у господарській діяльності. Про факт анулювання у контрагента свідоцтва платника податку на додану вартість позивачу відомо не було.

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

В запереченнях проти позову зазначено, що Приватне підприємство "Зара-Ц" необґрунтовано завищило суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 18020,00 гривень за податковими накладними за червень, травень та липень 2009 року, одержаними від ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс», так як контрагент ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» не є платником ПДВ з 30.12.2008 року, що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ на суму 18020,00 гривень, у звязку з чим позивачеві було донараховано податкове зобовязання та нараховані штрафні санкції.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в Чорноморському районі АР Крим, є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в Чорноморському районі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Зара-Ц"є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Чорноморської районної державної адміністрацієї АРК 03.03.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 516961.

Відповідно до п.1.2 Статуту, затвердженого розпорядженням засновника від 26.02.2009 року, Приватне підприємство "Зара-Ц"є юридичною особою, здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України і нормативно-правових актів АР Крим, а також згідно з даним Статутом.

Суд зазначає, що Приватне підприємство "Зара-Ц" взято на облік у ДПІ в Чорноморському районі АР Крим та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100225179 від 04.03.2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство "Зара-Ц" являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовою особою ДПІ в Чорноморському районі АР Крим на підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”№ 509 XII від 04.12.1990 року проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість (правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість) поданої ПП "Зара-Ц" за травень 2009 року, червень 2009 року та липень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2009 року №883/15-2/35948964, в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП "Зара-Ц"п.п.7.7.5 та п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року № 168-97-ВР із змінами та доповненнями в частині завищення податкового кредиту та заниження податкового зобовязання по ПДВ, що привело до недоплати податку на додану вартість на загальну суму 18020,00 гривень, у тому числі: за травень 2009 року 16058,00 гривень, за червень 2009 року 1281,00 гривень, за липень 2009 року 681,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що згідно "Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень, червень та липень 2009р. встановлено: ПП «Зара-Ц» за травень, червень та липень 2009 року станом на 28.09.2009р. віднесено до 2 категорії з ознакою: сума відхилення ПДВ у податковому кредиті станове 18019,99 грн., в т.ч.: за травень 2009 р. 16257,96 грн.; за червень 2009р. 1280,79 грн.; за липень 2009 р. в сумі 681,24 грн.

Відхилення ПДВ у податковому кредиту: по контрагенту ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» код ЄДРПОУ 33984762 ПК на суму ПДВ 17538,75 грн. Згідно АС „системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" встановлено, що у підприємства ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» свідоцтво ПДВ анульовано 30.12.2008р. Добропільською ОДПІ.

В акті зазначено, що за результатами перевірки, з урахуванням результатів автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що ПП «Зара - Ц» до колонки 3 „період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит" розділу 2 „податковий кредит" додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів'' безпідставно включені податкові накладні за червень, травень та липень 2009р., так як контрагент ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» не є платником ПДВ, що свідчить запис в ПК «Бест - Звіт» fог Огасlе, що підприємству ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» анульовано свідоцтво ПДВ №6047269 від 02.02.2006р. ІПН 339847605076 30.12.2008р. Добропільською ОДПІ.

Вказано, що відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року за № 168/97 ВР право на нарахування податку і складання податкових накладних представляється виключно особам, зареєстрованим як платник податку в порядку, встановленому ст.9 Закону”.

Зазначено, що в порушення вищезгаданих статей підприємством завищений податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобовязань в загальному розмірі 18020,00 гривень.

Судом встановлено, що позивач заперечував проти висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

На підставі акту перевірки, керуючись п.п. “б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року, п.17.1.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року, п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2009 року №0000341502/0, у якому зазначено, що позивачем порушено п.п.7.7.5 п.п. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим податковим органом визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 25244,00 гривень (18220,00 гривень за основним платежем; 17024,00 гривень за штрафними санкціями).

Перевіряючи правомірність винесення ДПІ в Чорноморському районі АР Крим податкового повідомлення рішення від 30 вересня 2009 року №0000341502/0 судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд зазначає, що відповідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

При цьому суд зауважує, що право на складання податкової накладної має лише особа, яка зареєстрована як платник податку в відповідному податковому органі.

Судом встановлено, що в період з травня по липень 2009 року згідно документів, наданих позивачем, ПП «Зара-Ц» придбавало у ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» товари.

Судом встановлено, що на підтвердження факту придбання товарів від ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» позивачем надані накладна № 6 від 01.06.2009 року на суму 7684,73 гривень (сума ПДВ 1280,79 гривень); накладна № 7 від 20.07.2009 року на суму 4087,46 гривень (сума ПДВ 681,24 гривень); видаткова накладна № РН -0000005 від 02.05.2009 року на суму 53816,57 гривень (сума ПДВ 8969,36 гривень); видаткова накладна № ПН -0000006 від 04.05.2009 року на суму 42531,19 гривень (сума ПДВ 7088,60 гривень).

На підтвердження факту правомірності визначення податкового кредиту позивачем надані суду податкові накладні ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» № 3 від 02.05.2009 року на суму 42316,36 гривень (ПДВ 7052,66 гривень), № 4 від 04.05.2009 року на суму 35886,43 гривень (ПДВ 5981,07 гривень), №5 від 11.05.2009 року на суму 6518,90 гривень (ПДВ 1086,48 гривень); № 6 від 25.05.2009 року на суму 11626,47 гривень (ПДВ 1937,74 гривень); № 7 від 01.06.2009 року на суму 7684,73 гривень (ПДВ 1280,79 гривень); № 8 від 20.07.2009 року на суму 4087,46 гривень (ПДВ 681,24 гривень).

Судом встановлено, що дані податкові накладні включені ПП «Зара-Ц» до податкового кредиту Декларацій з ПДВ за травень, червень, липень 2009 року на суму 18019,99 гривень.

Суд проаналізувавши документи, які знаходяться в матеріалах справи, приходить до висновку, що ПП «Зара-Ц» до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень 2009 року включені суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс», яке на момент складання податкових накладних не було зареєстровано платником ПДВ, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту в розмірі 18019,99 гривень та заниженню податкових зобовязань з ПДВ на суму 18019,99 гривень.

Суд зазначає, що той факт, що ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» на момент складання податкових накладних не було зареєстровано платником ПДВ підтверджується наступним.

ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» було зареєстровано юридичною особою виконкомом Добропільської міської ради 16.01.2006 року а також ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» було зареєстровано в Добропільській ОДПІ платником ПДВ з 02.02.2006 року.

Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» було анульовано 30.12.2008 року, що підтверджується Листом відповіддю Добропільській ОДПІ № 2190/7/15-213 від 09.02.2010 року, а також актом № 2/5 від 30.12.2008 року Добропільській ОДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 30.12.2008 року ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» не було зареєстровано як платник податку, що давало б право на складання податкових накладних.

Суд зауважує, що ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» не мало право складати податкові накладні та, що податкові накладні № 3 від 02.05.2009 року на суму 42316,36 гривень (ПДВ 7052,66 гривень), № 4 від 04.05.2009 року на суму 35886,43 гривень (ПДВ 5981,07 гривень), №5 від 11.05.2009 року на суму 6518,90 гривень (ПДВ 1086,48 гривень); № 6 від 25.05.2009 року на суму 11626,47 гривень (ПДВ 1937,74 гривень); № 7 від 01.06.2009 року на суму 7684,73 гривень (ПДВ 1280,79 гривень); № 8 від 20.07.2009 року на суму 4087,46 гривень (ПДВ 681,24 гривень) вважаються недійсними.

Таким чином, суд зауважує, що ПП «Зара-Ц» не мало право включати суму 18019,99 гривень до складу податкового кредиту.

Посилання представника позивача на той факт, що зобовязання по договору, укладеному між ПП «Зара-Ц» та ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» були реально виконані, позивачем сплачені кошти за поставлений товар ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс», що підтверджується платіжними дорученнями, отже, позивач мав право на включення суми 18019,99 гривень до податкового кредиту, суд не приймає до уваги.

Суд зазначає, що розрахунки, поставка товару за договором з позивачем здійснені вже після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс», що підтверджується накладними зазначені первинними бухгалтерськими документами.

Посилання представника позивача на те, що у ПП «Зара-Ц» не було підстав для сумніву що ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» є платником податку на додану вартість та що на час укладання договору ВАТ «Технопромсервіс КМК плюс» було надано свідоцтво платника ПДВ, суд також вважає безпідставними.

Крім того, судом враховано, що після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» не визначала в податкових деклараціях податкове зобовязання з операцій з ПП «Зара-Ц». Більш того, ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» надіслало до Добропільській ОДПІ заяву, що з січня 2009 року будь-які взаємовідносини з позивачем були відсутні.

Таким чином, суд зазначає, що у звязку з недійсністю податкових накладних, складених ТОВ «Техпромсервіс КМК Плюс» у травні, червні, липні 2009 року, позивачем завищено податковий кредит на суму 18020,00 гривень та заниженню податкових зобовязань з ПДВ на суму 18020,00 гривень.

Про те, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій ДПІ в Чорноморському районі АР Крим невірно було розраховано суму донарахованого позивачеві податкового зобовязання, а саме у розрахунку зазначена сума 18220,00 гривень - основний платіж, 7024,00 гривень штрафні санкції, тоді як справжньою сумою, яка підлягає донарахуванню є 18020,00 гривень.

За фактом розбіжності у сумі донарахованого позивачеві податкового зобовязання суду надані пояснення Головним державним податковим інспектором В.О. Назаренко, що в результаті обчислення суми завищеного податкового кредиту (недоплати ПДВ) за період травень і липень 2009г. підприємством ПП «Зара -Ц», податковим інспектором була допущена арифметична помилка в сумі 200,0 грн. при підрахунку основного платежу і 80,0грн. при розрахунку штрафної санкції на суму недоплати. У зв'язку з цим слід рахувати суму основний платіж не 18220,0грн., а 18020,0 грн. і штрафна санкція на суму недоплати складає не 7024,0 грн., а 6944,0 грн.

Донарахування сум штрафних санкцій проведено згідно пп.17.1.3.п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІП: «у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати ( заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів , установлених для такого податку , збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми, та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки № 883/15-2/35948964 від 28.09.2009 року штрафні санкції визначені наступним чином:

-донараховане зобовязання за травень 2009 року в розмірі 16258 гривень, застосовані санкції в розмірі 10% в сумі 1626 гривень за 4 податкових періоду дорівнюють 6504 гривень,

-донараховане зобовязання за червень 2009 року в розмірі 1281 гривень, застосовані санкції в розмірі 10% в сумі 128 гривень за 3 податкових періоду дорівнюють 384 гривень,

-донараховане зобовязання за липень 2009 року в розмірі 681 гривень, застосовані санкції в розмірі 10% в сумі 68 гривень за 8 податкових періоду дорівнюють 136 гривень.

Оскільки зобовязання за травень 2009 року відповідачем визначено невірно в сумі 16258 гривень, штрафна санкція має бути застосована в наступному розмірі:

-донараховане зобовязання за травень 2009 року в розмірі 16058 гривень, застосовані санкції в розмірі 10% в сумі 1606 гривень за 4 податкових періоду дорівнюють 6424 гривень.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000341502/0 від 30 вересня 2009 року підлягає скасуванню в частини визначення податкового зобовязання з основного платежу в розмірі 200 гривень та штрафних санкцій в розмірі 80 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, позовні вимог підлягають частковому задоволенню.

У звязку зі складністю справи судом 01.04.10 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 02.04.10 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомленнярішення ДПІ в Чорноморському районі № 0000341502/0 від 30 вересня 2009 року в частині визначення податкового зобовязання на суму 200 гривень та застосування штрафних санкцій на суму 80 гривень.

3.В решті позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Трещова О.Р.