Ухвала суду № 96698682, 30.04.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7633/20

Провадження № 2-др/182/2/21

У Х В А Л А

Іменем України

30.04.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Рунчевої О.В.

секретаря Нагаєвої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» АЛАНД», треті особи - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 28.12.2020 року звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» АЛАНД», треті особи - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Заочним Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» АЛАНД», треті особи - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено, визнано виконавчий напис від 04.09.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 25048, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 16 905, 33 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № 004-26505-110214 від 11.02.2014 року, таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» АЛАНД» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1261,20 грн.

26.03.2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій представник позивача просить поновити строк на подання доказів у частині витрат на правову допомогу та ухвалити додаткове рішення по даній справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у відповідності до поданих доказів. В обґрунтування заяви посилається, на те, що 23.03.2021 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень з`явилось заочне рішення у повному обсязі. Вказаним рішенням стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір. Однак позовна заява містила вимогу щодо стягнення з відповідача судових витрат у відповідності ч. 1 ст. 134 ЦПК Украни, п. 9 ч. 1 ст. 175 ЦПК України.

Посилаючись на положення ст. 133 ЦПК України зазначає, що стороною позивача пропущено п`ятиденний строк для подання доказів про понесені витрати на правничу допомогу.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення або майно, яке підлягає передачі, або дії, треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу;

Згідно ч.4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або внших учасників справи в судове засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно вимог ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Встановлено, що представник позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. 134 ЦПК України посилалася у тексті позовної заяви, що за попередньою оцінкою витрати на правову допомогу становитимуть 5200 грн., при цьому надала до суду договір про надання правової допомоги. Крім того зазначила, що судовий збір с розгляду справи складається в суми судового збору за подання позову 840,80 грн. та судового збору за подання клопотання про забезпечення позову у розмірі 420, 40 грн.

Із аналізу позовної заяви ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та заочного рішення суду від 18.03.2021 року у даній справі, вбачається, що суд вирішив спір між сторонами у межах заявлених позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у відповідності до ст. ст. 81, 89, 141 ЦПК України. Акт виконаних робіт від 23.03.2021 року та копії квитанцій про сплату правової допомоги матеріали справи на час винесення судового рішення від 18.03.2021 року не містили.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Заочне рішення Нікополсьького міськрайонного суду по даній справі ухвалено 18.03.2021 року, однак з матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу подана представником позивача 26.03.2021 року, тобто зі спливом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України, оскільки, визначений у ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк обраховується не з моменту отримання учасником справи копії повного судового рішення, а саме з моменту його ухвалення.

Аналогічна правова позиція щодо строків подачі доказів понесення судових витрат на правову допомогу викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року справа № 755/9215/15-ц.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року, справа «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

У п. 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Згідно ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому суд звертає увагу на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Таким чином, заявником пропущено п`ятиденний строк з дня ухвалення заочного рішення 18.03.2021 року на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, та поважних причин для поновлення пропущеного строку судом не встановлено.

При цьому суд зазначає, що до заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача додано акт виконаних робіт, який датується 23.03.2021 року, в той же час як заочне рішення суду по даній справі винесено 18.03.2021 року. Тобто акт виконаних робіт складено пізніше дати розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову представнику позивача у поновлені процесуального строку та у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» АЛАНД» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5200,00 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» АЛАНД», треті особи - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя: О. В. Рунчева