Ухвала суду № 96697019, 30.04.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/3680/18

Провадження № 2/211/162/21

У Х В А Л А

іменем України

30 квітня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С. В.

при секретарі Польчик Л.В.

за участі :

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

за відсутності представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

відповідачів ОСОБА_5 , та ОСОБА_3

представника третьої особи ЖБК «Схід-2»,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа Житлово- будівельний кооператив « Схід-2 « про визнання недійсним правочину про надання довіреності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищевказана справа.

25 03 2021 р. позивачем до суду надано уточнену позовну заяву , відповідно до якої позов пред`явлено до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Житлово- будівельного кооперативу « Схід-2» про визнання недійсними декілька рішень зборів членів ЖБК « Схід -2» , визнання дій протиправними, скасування довіреності та заборони вчиняти дії.

В судовому засіданні позивач та його представник просили прийняти до свого провадження уточнений позов.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на відео конференцію не з`явилася, надавши заяву про розгляд у її відсутність.

Керівник ЖБК « Схід-2 « Кокарев О.Л. та він , як відповідач, надав письмовий відзив, відповідно до якого просить уточнений позов до розгляду не приймати з наступних підстав . Вважає, що позову до ЖБК підсудні господарському суду , крім того декілька рішень ЖБК оформлених протоколами вже були предметом розгляду в суді позовів, на підтвердження чого надав копії рішень. Вважає, що при подані уточненого позову також порушені норми ЦПК України, а саме не сплачено судовий збір, змінено предмет та підставу позову, однак можливо змінювати або предмет або підставу такого позову та оформлено не заявою , а уточненим позовом, що не передбачено нормами ЦПК.

Дослідивши матеріали поданої уточненої позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Уточнений позов подано до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Житлово- будівельного кооперативу « Схід-2» про визнання недійсними декілька рішень зборів членів ЖБК « Схід -2» оформлених протоколами, а саме , № 10 від 17 03 2012 року, 36/2 від 29 11 2014 року, 36/3 від 29 11 2014 року,№ 41/1 від 26 08 2016 року, № 49 від 17 02 2017 року, від 07 10 2018 року № 53 від 08 06 2019 року, № 11 від 17 03 2012 року.

Також просить визнати дії ОСОБА_5 по виданню та завіренню довіреності від 03 01 2018 року від імені ЖБК протиправними та скасувати її. Заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь- які дії по виданню та завіренню будь-яких довіреностей від ЖБК третім особам. Такі позовні вимоги пред`явлені у попередньому позові.

Позов обґрунтовано тим, що під час прийняття рішення загальними зборами членів ЖБК були порушені приписи Закону України «Про кооперацію»,

Судом встановлено, що Позивач є членом ЖБК « Схід-2 « та відповідно до уточненого позову оспорює рішення загальних зборів членів ЖБК.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст.19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим ст.20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з наступного.

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст.63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст.93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (ст.94 ГК України).

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень ст.ст.2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

ЖБК є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Відповідно до статуту ЖБК « Схід -2 « створений для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків членів ЖБК і за рахунок інших доходів, передбачених законодавством ( п1.1 Статуту).

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями ст.12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

З урахуванням наведеного, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, а також відносини між засновником, учасником, членом кооперативу є корпоративними.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВССУ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення.

При цьому суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ч. 6 ст. 30 ГПК України, якою передбачена виключна підсудність, спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Тобто, головною ознакою корпоративного спору є те, що вказаний спір розглядається виключно господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Пунктами 1.1, 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин, передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 186 ч 1 п 1 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поданий позивачем уточнений позов до ЖБК не може бути прийнятий до розгляду з вищевказаних підстав, оскільки підсудний господарському суду і не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні правові висновки щодо підвідомчості господарським судам спорів між кооперативом та його учасником щодо оспорення останнім рішень викладені у цілому ряді постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема: від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17, від 24 квітня 2019 року № 509/577/18, від 09 квітня 2019 року № 916/1295/18 та від 29 травня 2019 року № 592/2083/15-ц.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Виходячи з загальних положень ЦПК України підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет позову це матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в матеріально-правовій заінтересованості отримати певне матеріальне благо.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстав і предмету позову не допускається, оскільки це фактично свідчить про пред`явлення нового позову.

Уточнений позов містить як зміну підстав так і зміну предмету позову, та викладено не у формі письмової заяви, що суперечить ст.. 49 ч 3 ЦПК України .

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для прийняття уточненої позовної заяви до розгляду.

Керуючись ст. ст.49,50, 258 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у прийнятті уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Житлово- будівельного кооперативу « Схід-2» про визнання недійсними декілька рішень зборів членів ЖБК « Схід -2» , визнання дій протиправними, скасування довіреності та заборони вчиняти дії.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: С. В. Ткаченко

Повний текст ухвали складено 05 05 2021