Рішення № 96696951, 27.04.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1109/20

2/171/104/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Апостолове Дніпропетровської області Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Т.А.

за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Чепіги В.Л., Батиля Г.М.,

розглянувши дистанційно у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення заробітної плати за період вимушеного простою,

встановив:

26.06.2020 року позивач звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з даним позовом, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» середній заробіток за час вимушеного простою в зв`язку з незаконним виводом у простій з 22 листопада 2019 року по 06 грудня 2020 року в розмірі 201104,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він працює у відокремленому підрозділі Криворізька ТЕС АТ «ДТЕК Дніпроенерго» машиністом енергоблоку котлотурбінного цеху. Згідно наказу № 1497 від 21.11.2019 року директора ВП Криворізька ТЕС Дегтяренка С.М. його періодично виводили у простій на період з 22 листопада по 31 грудня 2019 року. В подальшому на підставі наказу Дегтяренка С.М. № 1593 від 24.12.2019 року його виводили у простій з 01 січня по 29 лютого 2020 року та з 01 березня 2020 року по теперішній час.

Вказує, що підстави для введення простою визначені ст.34 КЗпП України, проте на підприємстві - ВП «Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» з 22 листопада 2019 року до теперішнього часу відсутні передбачені законом підстави, під яким розуміється зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, оскільки зупинення роботи ВП «Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» не відбувалося, підприємство продовжувало працювати та відпускати вироблену продукцію.

Зазначає, що відповідач примусово без його згоди позбавив його можливості отримувати належну заробітну плату, натомість нараховувало йому лише заробітну плату в розмірі 2/3 окладу, в той час як його колеги працювали без виходу у простій.

Зазначає, що він не надавав своєї згоди на переведення до простою, на зміну істотних умов праці та зниження заробітної плати, будь-яких наказів щодо виведення його у простій підприємством не видавалося та, відповідно, з такими наказами його не було ознайомлено. Крім того, в порушення вимог ст.34 КЗпП України йому не було запропоновано іншу роботу на підприємстві.

Також вказує, що посилання відповідача на такі причини для виведення частини персоналу у простій як велике імпортування електроенергії з Росії та Білорусії, аномально теплу зиму, наявність дебіторської заборгованості в сумі 6,9 млрд. грн. є необґрунтованим, оскільки за даними офіційного сайту ДТЕК станом на 27.09.2019 року чистий прибуток ДТЕК Енерго за 6 місяців 2019 року становить 3,3 млрд. грн., дохід вказаної організації за 2019 рік знизився на 15,4%, тому підстав для виводу до простою персоналу підприємства не має.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вказаний представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному об`ємі.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначає, що основною причиною введення простою та неповного робочого часу в АТ «ДТЕК Дніпроенерго» є суттєве погіршення фінансового стану товариства протягом 2019 року внаслідок дії негативних технологічних та фінансово-економічних обставин, що об`єктивно унеможливили подальшу роботу відокремлених підрозділів АТ «ДТЕК Дніпроенерго» у штатному режимі.

Вказує, що погіршення фінансового стану викликане різними та незалежними від АТ «ДТЕК Дніпроенерго» обставинами, зокрема: 1) скорочення об`ємів виробництва та реалізації електричної енергії; 2) встановлення тарифів на електричну енергію нижче собівартості її виробництва; 3) критичною заборгованістю ДП «Енергоринок» перед АТ «ДТЕК Дніпроенерго» за відпущену електричну енергію.

Зазначає, що кризова ситуація охопила не тільки АТ «ДТЕК Дніпроенерго», але й інші підприємства в енергетичній галузі. До поліпшення фінансового стану підприємство не мало можливості працювати у звичайному режимі і для зменшення витрат та збереження робочих місць воно змушене було ввести простій та режим неповного робочого часу.

Також зазначає, що дотримання підстав та процедури запровадження простою та режиму неповного робочого часу на ДТЕК Криворізька ТЕС підтверджено перевіркою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Вказує, що можливості для переведення позивача та інших працівників згідно ч.2 ст.34 КЗпП України на іншу роботу на ДТЕК Криворізька ТЕС відсутня.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного простою представник відповідача зазначає, що у в АТ «ДТЕК Дніпроенерго» діє грейдингова система оплати праці, яка відповідає чинному законодавству. З 22.11.2019 року працівники, які були виведені у простій, виконання своїх обов`язків не здійснювали, до виконання жодних виробничих завдань не залучалися, на території ДТЕК Криворізька ТЕС не перебували, а самостійно на власний розсуд визначали місце свого перебування та рід занять, тому підстави для перерахунку заробітної плати відсутні, оскільки відсутній основний критерій для нарахування заробітної плати - виконання ними роботи.

Також зазначає, що відповідно до приписів ч.1 ст.113 КЗпП України оплата працівникам, які перебували у простої, здійснювалася у розмірі двох третин встановленого працівнику посадового окладу, при цьому виплата проводилася у строки, встановлені Колективним договором (а.с.51-120).

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.125-131), в якому вказує, що представником відповідача не доведено, що робота на ВП «Криворізька ТЕС» була зупинена та були підстави для введення простою, крім того, для недопущення нерентабельності роботи відокремленого підрозділу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» перевів вказаний підрозділ на роботу мінімальним складом з роботою енергоблоку № 1, який пройшов реконструкцію та працює. Також представником відповідача не надано інформацію про те, що періодично включалися в роботу інші енергоблоки для підтримання навантаження або здійснення ремонту енергоблоку № 1.

Зазначає, що представником відповідача не доведено нерентабельність роботи АТ «ДТЕК Дніпроенерго». Вважає, що на підприємстві має працювати мінімальна кількість робітників на 7 енергоблоків, які не можуть займатися іншою роботою.

Вказує, що криза в енергетиці штучно створена керівництвом ДТЕК, крім того, на нього чиниться тиск з боку представників відповідача, зокрема, керівником департаменту з управління персоналом ДТЕК Криворізька ТЕС, в зв`язку з його членством у незалежній профспілці «Захист праці».

Зазначає, що відповідачем порушено Ліцензійні вимоги з виробництва електроенергії.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.147-161), в якому представник відповідача зазначає, що доводи позивача щодо реального фінансового стану компанії на момент введення простою не можна брати до уваги, оскільки позивач за своєю фаховою освітою - теплотехнік і його міркування зроблені на підставі аналізу даних з відкритих інтернет ресурсів.

Вважає доводи позивача щодо кількості робітників на 7 енергоблоків необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно вирішує свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Також вказує про безпідставність доводів щодо порушення Ліцензійних умов, оскільки відповідачем після введення простою на підприємстві було забезпечено мінімальну кількість працівників для забезпечення виробничих процесів, а саме - роботи одного енергоблоку.

Зазначає, що на момент введення простою позивач був членом первинної профспілкової організації Криворізької ТЕС ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та припинив своє членство в цій організації з 01.04.2020 року.

Вимушений простій не з вини працівників введений з 21.11.2019 року на ДТЕК Придніпровська ТЕС та ДТЕК Криворізька ТЕС згідно наказу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 21.11.2019 року № 78. На виконання вказаного наказу по ДТЕК Криворізька ТЕС видано наказ № 1475 від 21.11.2019 «Про введення простою», який погоджено з головою діючої на підприємстві профспілковою організацією. Також погоджено наказ про продовження дії простою від 24.12.2019 № 1593. Жодних змін щодо питань робочого часу відносно позивача, які потрібно вирішувати з виборним органом первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, не відбувалися. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Чепіга В.Л. заперечувала проти позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у наданих до суду відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.

Представник відповідача Батиль Г.М. просив відмовити у задоволенні позову, підтримав надані представником Чепігою В.Л. пояснення.

Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 21.11.2019 року на ДТЕК Придніпровська ТЕС та ДТЕК Криворізька ТЕС згідно наказу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 21.11.2019 року № 78 введено простій.

На виконання вказаного наказу директором відокремленого підрозділу «ДТЕК Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» Дегтяренко С.М. видано наказ № 1475 від 21.11.2019 «Про введення простою».

Наказом директора відокремленого підрозділу «ДТЕК Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» Дегтяренко С.М. від 24.12.2019 № 1593 «Про продовження простою» вимушений простій на підприємстві не з вини працівників продовжено до 31 березня 2020 року (а.с.5-6).

Вказані обставини визнаються та не оспорюються сторонами, тому у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно довідки від 12.08.2020 року № 100/111, виданої ВП «Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго», ОСОБА_1 знаходився у простої 70 робочих днів, в тому числі: листопад 2019 року - 4 дні, грудень 2019 року - 6 днів, січень 2020 року - 1 день, березень 2020 року - 15 днів, квітень 2020 року - 15 днів, травень 2020 року - 13 днів, червень 2020 року - 12 днів, липень 2020 року - 4 дні (а.с.46).

Факт перебування позивача у простої підтверджується також копіями табелю обліку робочого часу стосовно позивача за період з листопада 2019 року по липень 2020 року (а.с.154-162).

Відповідно до довідки про доходи (а.с.45) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі: жовтень 2019 року - 23289,33 грн., листопад 2019 року - 23857,30 грн., грудень 2019 року - 21330,77 грн., січень 2020 року - 22155,46 грн., лютий 2020 року - 22278,89 грн., березень 2020 року - 14498,35 грн., квітень 2020 року - 11466,21 грн., травень 2020 року - 11039,82 грн., червень 2020 року - 20581,56 грн., липень 2020 року - 20581,56 грн.

Дослідивши обставини справи, суд встановив, що між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються наступними нормами права.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до приписів статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Судом встановлено, що відповідно до наказу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 21.11.2019 року № 78 відповідачем запроваджено вимушений простій не з вини працівників з метою запобігання повного припинення діяльності товариства

Відповідно до наказів директора відокремленого підрозділу «ДТЕК Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» Дегтяренко С.М. № 1475 від 21.11.2019 «Про введення простою» та від 24.12.2019 № 1593 «Про продовження простою» на ДТЕК Криворізька ТЕС запроваджено вимушений простій.

Позивач відмовився від ознайомлення з наказом № 1475 від 21.11.2019 «Про введення простою». Вказана обставина підтверджена позивачем в судовому засіданні, який мотивував свою відмову від ознайомлення з наказом несвоєчасністю ознайомлення, а саме - у лютому 2020 року, також вказана обставина підтверджується наданим позивачем актом від 19.02.2020 року (а.с.18).

Судом також встановлено, що вищевказані накази на даний час є чинними, не оскаржувалися у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Як встановлено з табелів обліку робочого часу за листопад 2019 року - липень 2020 року позивач у зв`язку з виведенням його у вимушений простій не відпрацював встановлену норму робочого часу.

Згідно довідки про дохід позивача встановлено, що йому за вказаний період нараховано заробітну плату.

Доводи позивача з посиланням на норми КЗпП України щодо неправомірності нарахування заробітної плати в обмеженому розмірі внаслідок безпідставного виведення у простій суд вважає необґрунтованими, оскільки нарахування заробітної плати позивачу проводилося у відповідності до виданих відповідачем наказів про введення на підприємстві вимушеного простою та його продовження, які є на даний час є чинними та не оскаржувалися у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).

Способом захисту прав працівників є, зокрема, можливість оскарження наказів, що стосуються трудових правовідносин.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги, заявлені позивачем, не стосуються оскарження наказів про введення вимушеного простою та його продовження, однак лише в межах вирішення такого позову судом може бути з`ясовано питання дотримання правомірності нарахування заробітної плати позивачу та обрано засіб правового захисту у разі установлення порушеного права чи інтересу позивачів.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Вищевказані накази про введення вимушеного простою та його продовження не є предметом оскарження у даній справі, що встановлено з позовної заяви, тому посилання позивача на обставини щодо їх неправомірності як на підставу для задоволення позовних вимог суд відхиляє, оскільки предметом даного позову є стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного простою, а саме - з 22 листопада 2019 року.

Отже, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати за час вимушеного простою позивач обрав неефективний спосіб захисту свого порушеного права.

Доводи позивача щодо стану здійснення господарської діяльності АТ «ДТЕК Дніпроенерго» та посилання на відповідні докази: копії скріншотів з інтернет-сайту щодо стану енергоблоків ТЕС і АЕС (а.с.139-146) суд не бере до уваги, оскільки вказані позивачем обставини та наведені на їх підтвердження докази не стосуються предмету доказування в даній справі та не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що ч.3 ст.64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до ч.2 ст. 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

При цьому, саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

За вказаних підстав суд також відхиляє докази, подані відповідачем, щодо звітності АТ «ДТЕК Дніпроенерго» про ліцензовану діяльність суб`єктів господарювання з виробництва електричної та теплової енергії за 2019 рік та акти звірки розрахунків ДП «Енергоринок» з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (а.с.59-72, 73-77).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відтак, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення заробітної плати за період вимушеного простою відмовити.

Повне рішення складено 29 квітня 2021 року.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.А.Чумак