Рішення № 96696949, 28.04.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1748/20

2/171/169/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року м. Апостолове Дніпропетровської області Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Т.А.

за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В.,

представника позивача Романовського ДС.,

розглянувши дистанційно у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 22.12.2007 року.

Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в AT КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

22.12.2007 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений.

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.3.2,3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь - якого розміру, кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у порушення п.6.5 договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019, згідно до п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, шо в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі:

86,4% - для картки "Універсальна";

84,0% - для картки "Універсальна голд".

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 17.09.2020 року становить 41233,38 грн., яка складається з наступного: 29598,71 грн. - заборгованість за кредитом, 2026,23 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 9608,44 грн. - нарахована пеня. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

19.11.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі в зв`язку з відсутністю в банку доказів того, що відповідач своїми діями або бездіяльністю посприяла втраті або незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції. Також зазначає, що клієнт у подібній ситуації, що утворилася внаслідок шахрайських дій, не тільки не зобов`язаний виплачувати банку заборгованість, а й має право сам вимагати від банку відшкодування незаконно знятих коштів.

27.11.2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 22.12.2007 року.

Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в AT КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Тобто сторонами при укладанні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими даказами по справі. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином, між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Про втрату картки відповідач не заявляв, грошові кошти знімалися за допомогою банкомату, відповідно особа (або ж сам відповідач), яка знімала кошти, мала в наявності платіжну картку і знала ПІН - код, властивий даній карті. У зв`язку з відсутністю доказів звернення відповідача в банк із заявою про внесення картки в стоп - лист платіжної системи, а також будь - яких звернень відповідача про втрату карти, заперечення відповідача не можуть прийматися судом до уваги, поскільки являються необгрунтованими. Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором.

23.03.2021 року позивачем до суду подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 22.12.2007 року в розмірі 31624,94 грн. з них: 29598,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2026,23 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, а також понесені позивачем судові витрати.

15.04.2021 року відповідачем подано письмові пояснення, відповідно яких вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. За змістом ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Коли банк отримує від клієнта заяву про втрату картки або про здійснення платіжної операції третьою особою, банк зобов`язаний ідентифікувати користувача та зафіксувати обставини, дату, час і хвилини його звернення. Після надходження заяви банк зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій із використанням картки такого клієнта. У разі шахрайства з карткою клієнта (якщо клієнт невідкладно повідомив про платіжні операції, які він не виконував) після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Навіть при наявності підстав для стягнення заборгованості з тіла кредиту, не є обгрунтованою вимога про стягнення відсотків та пені. В матеріалах справи містяться умови надання банківських послуг, які не підписані сторонами, крім того, в розрахунку нараховано пеню, стягнення якої не передбачено анкетою заявою. У анкеті - заяві відсутні умови, порядок і підстави зміни процентної ставки. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, фтрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору дотримано вимоги, передбачені ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Вимога про стягнення відсотків та пені по справі є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

У судовому засіданні представник позивача Романовський Д.С. позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що 2026,23 грн. - це сума заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі трьох відсотків річних за весь період прострочення.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лантух О.О. в судове засідання 28.04.2021 року не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, 15.04.2021 року представником відповідача подано письмові пояснення, в яких зазначено про розгляд справи без його участі та участі відповідача, на підставі чого суд приходить до висновку про розгляд прави у відсутність сторони відповідача.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 22.12.2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.09.2020 року становить 41233,38 грн., яка складається з наступного: 29598,71 грн. - заборгованість за кредитом, 2026,23 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 9608,44 грн.- нарахована пеня, але позивач з врахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31624,94 грн., яка складається з наступного: 29598,71 грн. - заборгованість за кредитом, 2026,23 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, процентів за користування кредитними коштами згідно ст.625 ЦК України.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.12.2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.09.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.12.2007 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за кредитом в розмірі 29598,71 грн.

Твердження представника позивача Романовського Д.С. , що заборгованість за відсотками в розмірі 2026,23 грн. нарахована у розмірі 3% річних від загальної суми заборгованості за весь період прострочення заборгованості є безпідставним, оскільки згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 22.12.2007 року процентна ставка на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК складає 86,4%. Докази на підтвердження факту погодження відповідачем вказаного розміру процентної ставки позивачем не надано. Таким чином, доводи позивача спростовано в судовому засіданні наданими позивачем доказами.

Суд відхиляє доводи представника відповідача адвоката Лантуха О.О. щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за кредитом з відповідача в зв`язку з шахрайськими діями та викраденням коштів з рахунку відповідача, що підтверджено вироком Апостолівського районного суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

У пункті 14.16 статті 14 вказаного Закону передбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно зі статтею 401 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до пункту 2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу (пункт 7 розділу 6 Положення № 705).

Згідно пункту 8 розділу 6 Положення № 705 емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу 6 Положення № 705).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Так, судом встановлено, що між сторонами існують кредитні правовідносини, оскільки банк на підставі заяви б/н від 22.12.2007 року надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язалася кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку».

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 22.12.2007 року підтверджено надання кредитної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , термін дії якої до 07.2021року.

Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 судом встановлено, що мобільним телефоном відповідача ОСОБА_1 останній незаконно заволодів 08.01.2019 і в період часу з 08.01.2019 року до 18:36 години 10.01.2019, діючи з єдиним умислом із корисливих мотивів, таємно викрав грошові кошти на загальну суму 12270,33 грн. з рахунку ОСОБА_1 за номером кредитної картки № НОМЕР_1 .

Отже, вказаним вироком суду встановлено, що кредитна картка ОСОБА_1 № НОМЕР_1 була викрадена засудженим ОСОБА_3 08.01.2019 року, що грошові кошти з картки відповідача знімались засудженим в період з 08 по 10 січня 2019 року, що ОСОБА_3 незаконно заволодів кредитним коштами на загальну суму 12270,33 грн., тобто встановлені обставини викрадення засудженим кредитних коштів з картки, належної відповідачу, а також встановлено дати викрадення кредитних коштів.

Незважаючи на те, що кредитну картку у ОСОБА_1 було викрадено 08.01.2019 року, що грошові кошти знімалися засудженим ОСОБА_3 в період з 08 по 10 січня 2019 року, тобто протягом двох днів, при цьому відповідач ОСОБА_1 не повідомила Банк про крадіжку її кредитної картки, тобто своєчасно не повідомляла банк про втрату контролю за своїм рахунком, у зв`язку із чим Банк не мав змоги своєчасно заблокувати рахунок та припинити протиправні дії засудженого ОСОБА_3 .

Таким чином, вироком суду встановлена бездіяльність відповідача ОСОБА_1 , яка призвеладо незаконного використання засудженим ОСОБА_3 інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та зняття останнім кредитних коштів належних Банку, що відповідно пункту 9 розділу 6 Положення № 705 покладає на відповідача відповідальність перед позивачем за здійсненні ОСОБА_3 платіжні операції, які призвели до втрати кредитних коштів належних Банку.

За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2019 року з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 12270,33 грн.

Отже, вироком суду із засудженого на користь відповідача ОСОБА_1 стягнуто належні банку кредитні кошти в сумі 12270,33 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1967,32 грн. (29598,71 грн. х 2102,00 грн.: 31624,94 грн.).

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.12.2007 року, а саме - заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 29598,71 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1967,32 грн.

Повне рішення складено 29 квітня 2021 року о 16 годині.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.А.Чумак