Рішення № 96696945, 19.04.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/689/21

(2/199/1698/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

19.04.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Завродській Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 17 березня 2017 року між позивачем та ТОВ «УЛФ Фінанс» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 А505275, за яким забезпеченим транспортним засобом є «Peugeot Bipper Fourgon» д.н.з. НОМЕР_1 , а одним із страхових випадків - ДТП. Відповідно до додаткової угоди від 21 лютого 2019 року новим страхувальником є АТ «ТАСКОМБАНК». 23 січня 2018 року на вул. Лісопильна, 10 в м. Дніпро з вини відповідача, який керував транспортним засобом «ГАЗ 33021» д.н.з. НОМЕР_2 і не застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено забезпечений транспортний засіб. На виконання своїх договірних зобов`язань позивачем 15 лютого 2018 року було здійснено страхову виплату в розмірі вартості відновлювального ремонту забезпеченого транспортного засобу на суму 63836,4 гривень на рахунок товариства, яке проводило ремонт авто. За таких обставин, посилаючись на те, що до позивача після виплати страхового відшкодування перейшло належне потерпілій особі право вимоги до винної в ДТП особи в розмірі виплаченого страхового відшкодування, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вищевказану суму виплаченого страхового відшкодування, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

В судове засідання сторони повторно не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідач про причини своєї не явки суд не повідомив, відзив не подав. Натомість від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій позивач посилається на підтримання позовних вимог, просить їх задовольнити в повному обсязі, а також не заперечує проти заочного розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 17 березня 2017 року між позивачем, як страховиком, та ТОВ «УЛФ Фінанс», як страхувальником та вигодонабувачем, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 А505275. Відповідно до додатку №2 (страховий сертифікат) до вказаного договору від 19 квітня 2017 року застрахованим транспортним засобом є «Peugeot Bipper Fourgon» д.н.з. НОМЕР_1 , розмір страхової суми становить 188000 гривень, один зі страхових ризиків - ДТП, розмір франшизи 0%. Дані обставини підтверджуються копією вказаного договору з додатком (а.с.4, 5).

21 лютого 2019 року між позивачем, як страховиком, ТОВ «УЛФ Фінанс», як страхувальником, та АТ «ТАСКОМБАНК», як новим страхувальником, укладено додаткову угоду №21/02 до Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №А505275 від 17 березня 2017 року, за змістом якого новим страхувальником та вигодонабувачем стало АТ «ТАСКОМБАНК». При цьому зі змісту вказаної додаткової угоди слідує, що її укладено у зв`язку із укладенням 21 липня 2017 року між ТОВ «УЛФ Фінанс», як страхувальником, та АТ «ТАСКОМБАНК», як новим страхувальником, договору відступлення права вимоги (цесії) №21/07-2017. (а.с.6)

23 січня 2018 року мала місце ДТП. Відповідач у вказаний день о 16 годині 20 хвилин на вул. Лісопильна, 10 в м. Дніпро, керуючи транспортним засобом «ГАЗ 22021» д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п.10.9 правил дорожнього руху під час руху заднім ходом не переконався в безпеці свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Peugeot Bipper Fourgon» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням воді ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина відповідача в її скоєнні встановлені постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року, якою відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Оскільки дана постанова суду набрала законної сили ще 13 березня 2018 року, викладені в ній фактичні обставини спричинення майнової шкоди та вина відповідача у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню. (а.с.30)

Судом встановлено, що з 26 жовтня 2017 року власником транспортного засобу «Peugeot Bipper Fourgon» д.н.з. НОМЕР_1 є АТ «ТАСКОМБАНК», а право керуванням таким автомобілем на момент ДТП належало ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією тимчасового дозволу на право керування (а.с.10, 11).

Також 23 січня 2018 року позивачу, як страховику, від імені АТ «ТАСКОМБАНК», як страхувальника, вигодонабувача і власника пошкодженого в ДТП застрахованого транспортного засобу, подано заяву про настання події ДТП, що підтверджується копією відповідної заяви (а.с.8-9).

24 січня 2018 року представником позивача здійснено огляд пошкодженого в ДТП транспортного засобу «Peugeot Bipper Fourgon» д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі якого та виставленого ТОВ ТВК «Автолайф» для АТ «ТАСКОМБАНК» рахунку з визначенням вартості відновлювального ремонту позивачем 13 лютого 2018 року затверджено страховий акт, яким ДТП від 23 січня 2018 року визнано страховою подією та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 63836,4 гривень, що було здійснено 15 лютого 2018 року на користь ТОВ ТВК «Автолайф», як підприємству, яке здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля. Дані обставини підтверджуються копією акту огляду транспортного засобу, копією рахунку, копією страхового акту з додатком (а.с.12-14).

Крім того, факт проведення ТОВ ТВК «Автолайф» відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot Bipper Fourgon» д.н.з. НОМЕР_1 на суму виплаченого страхового відшкодування підтверджується копією акту виконаних робіт №12/ від 31 грудня 2018 року.

В судовому засіданні також встановлено і не спростовується матеріалами справи, що володільцем транспортного засобу «ГАЗ 22021» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП від 23 січня 2018 року був відповідач, який і керував цим транспортним засобом, тобто був його законним володільцем. (а.с.30)

При цьому, як вбачається з інформації з централізованої бази даних МТСБУ, доступ до якої є загальнодоступним ( https://policy-web.mtsbu.ua/), станом на 23 січня 2018 року транспортний засіб «ГАЗ 22021» д.н.з. НОМЕР_2 не є забезпеченим транспортним засобом, і відповідно договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким вказаний автомобіль значиться як забезпечений транспортний засіб, а відповідач як страхувальник чи особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на момент ДТП був відсутній (не укладався). (а.с.15)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом ст.ст.1, 5, 7 Закону України «Про страхування», ст.999 ЦК України страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов`язковим, різновидом останнього є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.ст.22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Відповідно до ст.41 п.41.1 пп.а), п.41.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Згідно ст.6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Різновидом добровільного страхування є страхування наземного транспорту (крім залізничного).

За змістом ст.ст.8, 9, 16 Закону України «Про страхування», ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Нормами ст.20 Закону України «Про страхування», ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний, окрім іншого, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ст.25 Закону України «Про страхування», ст.990 ЦК України здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Положеннями ст.27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить норма ст.993 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, керуючись наступним.

Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою матеріальної шкоди (збитків), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість регулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода потерпілій особі завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхової організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника (володільця/користувача) транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди (заподіяної майну та/або життю та здоров`ю) потерпілій особі. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником (володільцем/користувачем) авто (страхувальником або особи, відповідальність якої застрахована) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником шкоди потерпілій особі. Якщо ж винний в ДТП власник (володілець/користувач) транспортного засобу в порушення вимог закону не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, обов`язки страховика в такому випадку виконує МТСБУ, виплачуючи потерпілій особі регламентну виплату в межах встановленої законодавством страхової суми, чинної на момент ДТП. За таких обставин, згідно положень закону покладення на винну в ДТП особу, навіть ту, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди можливе лише у виключних випадках - обґрунтованої, законної відмови страховика (МТСБУ) здійснити таке відшкодування (у страховика/МТСБУ не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування) або у випадку, якщо виплачене страховиком (МТСБУ) страхове відшкодування (страхова/регламентна виплата) є меншим від розміру фактично завданої шкоди.

Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц, від 22 липня 2019 року по справі №185/5812/16-ц, від 16 вересня 2020 року по справі №715/1138/18.

Факультативна особливість регулювання деліктних правовідносин, за якими шкода потерпілій особі завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки), виникає у випадку, якщо такою потерпілою особою на момент ДТП її транспортний засіб, пошкоджений в ДТП, був застрахований на випадок такої події, і ця потерпіла особа в подальшому отримала страхове відшкодування від свого страховика. В такому випадку виникає суброгація. Суброгація (від лат.«subrogare» - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду. Згідно зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Наведена вище правова позиція суду відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 04 липня 2018 року по справі №910/2603/17, а також у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі №910/18279/19, від 06 листопада 2019 року по справі №753/12993/16-ц.

Стосовно обставин спірних правовідносин, то в судовому засіданні судом підтверджено всі заявлені позивачем і необхідні та обов`язкові для встановлення з метою задоволення заявлених позовних вимог фактичні обставини, як то: факт настання ДТП від 23 січня 2018 року з вини відповідача, який на законній підставі керував транспортним засобом «ГАЗ 22021» д.н.з. НОМЕР_2 і на момент цієї ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник/володілець транспортного засобу в розумінні п.п.1.4, 1.6, 1.7 ст.ст.1, 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; завдання внаслідок вказаної ДТП потерпілому (власнику автомобіля «Peugeot Bipper Fourgon» д.н.з. НОМЕР_1 АТ «ТАСКОМБАНК» - другому учаснику ДТП) майнової шкоди; виконання потерпілим передбачених законом умов зі звернення до позивача, як свого страховика, задля отримання страхового відшкодування за договором добровільного страхування, та проведення в межах страхової суми виплати такого страхового відшкодування позивачем в наведеному в позові розмірі (63836,4 гривень) на адресу товариства, яке здійснювало відновлювальний ремонт автомобіля потерпілої особи. Виплата позивачем, як страховиком, потерпілому в ДТП від 23 січня 2018 року, як страхувальнику та вигодонабувачу, страхового відшкодування на означену суму зумовила заміну кредитора у деліктному зобов`язанні, яке виникло внаслідок ДТП, та набуття у зв`язку із цим позивачем, як новим кредитором, в порядку суброгації належних потерпілому прав вимоги до винної в ДТП особи з відшкодування завданої внаслідок ДТП потерпілому майнової шкоди в межах суми виплаченого страхового відшкодування. З цих підстав позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а отже підлягають задоволенню.

Щодо правомірності пред`явлення позовних вимог саме до відповідача, як винної в ДТП особи, а не до МТСБУ, яке за загальним правилом відшкодовує шкоду потерпілій в ДТП особі замість винної особи, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність як власник/володілець транспортного засобу, суд зазначає наступне. Як вказувалось вище, даний позов про відшкодування завданої в ДТП майнової шкоди пред`явлено не безпосередньо потерпілою особою, а її страховиком, який набув прав потерпілої особи в порядку суброгації внаслідок виконання своїх договірних зобов`язань із виплати страхового відшкодування. А згідно п.41.3 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. Відтак, оскільки потерпіла в ДТП від 23 січня 2018 року особа отримала страхове відшкодування від позивача на підставі договору добровільного страхування свого транспортного засобу на випадок ДТП, у МТСБУ не виникло обов`язку із виплати цій потерпілій особі регламентної виплати замість винної особи, а отже не виникло і обов`язку з виплати регламентної виплати позивачу після набуття останнім належних потерпілому прав вимоги до винної особи в порядку суброгації.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений позивачем при звернення до суду судовий збір в розмірі 2270 гривень (а.с.32).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 979, 980, 988, 990, 993, 999, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.1, 5-9, 16, 20, 25, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.1, 3, 5, 21, 22, 28, 29, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 240, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відомі адреси місця проживання: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243; адреса місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65) в порядку суброгації розмір виплаченого страхового відшкодування в сумі 63836,4 гривень.

В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відомі адреси місця проживання: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243; адреса місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65) судовий збір в розмірі 2270 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне заочне рішення суду складено 22 квітня 2021 року.

Суддя А.М. Авраменко