Ухвала суду № 96696671, 05.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7193/21

Провадження №: 2/755/4020/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В. перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна, -

у с т а н о в и л а:

29.04.2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна.

Вивчивши матеріали позовної заяви при вирішенні питання про можливість відкриття провадження у справі, приходжу до висновку про те, що на даний час вирішити питання про відкриття провадження у справі не можливо, а заяву слід залишити без руху, з огляду на наступне.

За змістом ч. 4 ст. 175 ЦПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено:

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 56 ЦПК України визначено, що:

1. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 зі справи № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 зі справи № 761/3884/18.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме: Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Системне тлумачення статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом у цій справі, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу або здійснення ним такого захисту неналежним чином. При цьому, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Слід також відзначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 зі справи № 912/2385/18.

В обґрунтуванні підстав для представництва прокурор вказує, що будучи власником, Київська міська рада зобов`язана самостійно та через свій виконавчий орган контролювати нерухоме майно територіальної громади м. Києва, відстежувати стан його використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади м. Києва на майно. У зв`язку із тим, що компетентним органом - Київською міською радою не вжито жодних заходів щодо повернення спірного майна у судовому порядку, що підтверджується долученим до позову листуванням, тому з метою поновлення порушеного права власності територіальної громади м. Києва Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва пред`являється позов в інтересах держави в особі Київради.

При цьому, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності прокурор зазначає, що Київська міська рада рішень щодо відчуження спірного нерухомого майна не приймала, як не була і стороною угод, на підставі яких відбулось незаконне вибуття з комунальної власності спірного об`єкту нерухомого майна. Крім того, Київська міська рада не є й зацікавленою особою (заявником), за заявою якою здійснено державну реєстрацію прав власності на спірне нерухоме майно, а тому з урахуванням положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» територіальна громада в особі Київської міської ради не мала можливості ознайомитись з матеріалами реєстраційних справ. Більше того, захист права власності гарантується державою. Жоден закон не зобов`язує власника, який на законних підставах набув право власності, систематично, на постійній основі відслідковувати та моніторити можливість незаконного вибуття з його власності майна, а отже Київська міська рада не могла дізнатись про порушення прав власності територіальної громади на майно. В матеріалах зібраних місцевою прокуратурою, відсутні докази того, що Київська міська рада як розпорядник майна територіальної громади міста Києва, довідалась або могла довідатись про порушення прав до спливу трирічного строку.

Такі суперечливі твердження в залежності від того яку саме обставину обґрунтовує прокурор, у питанні підтвердження представницьких повноважень, не можуть лишитись поза увагою суду.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Київської міської ради суд звертає увагу, що із листом про висловлення пропозицій стосовно можливості Дніпровської окружної прокуратури міста Києва представляти її інтереси у цьому спорі прокурор звернувся 18.03.2021 року, а 29.04.2021 року прокурором вже було подано до суду позов про витребування майна.

Лист-повідомлення про прийняття прокуратурою рішення щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Київської міської ради шляхом звернення до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом датований 22.04.2021 року, даних про отримання цього листа матеріали позовної заяви не містять.

Згідно платіжного доручення №642 судовий збір за подання до суду відповідного позову був сплачений вже 23.04.2021 року.

Вказане свідчить про не надання прокурором розумного строку Київській міській раді після отримання повідомлення самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави.

При цьому, суд звертає увагу, що лист першого заступника директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА) від 26.03.2021 року із проханням до прокуратури вижити заходів цивільно-правового характеру в інтересах Київської міської ради пред`явивши відповідний позов, не є підтвердженням погодження цього питання з Київською міською радою, адже повноваження першого заступника департаменту виконавчого органу КМР діяти від імені Київської міської ради відсутні.

Листування на яке посилаються прокурор на підтвердженням поінформованості Київської міської ради та не вжиття жодних заходів щодо повернення спірного майна, проводилось: між Управлінням з питань взаємодії з правоохоронними органами по забезпеченню правопорядку та муніципальної безпеки апарату виконавчого органу КМР (КМДА) та Головним управлінням Національної поліції у м. Києві; між КП з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА) та Київською місцевою прокуратурою №4; між керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Києва та КП з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА); між Київською місцевою прокуратурою №4 та КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; між КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та прокурором Київської місцевої прокуратури №4; між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.

Стосовно звернень Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 18.03.2021 року та від 22.04.2021 до Київської міської ради судом надано їм оцінку, як таким які з огляду на дати їх формування фактично не надають можливості Раді самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, при цьому матеріали позову не містять даних на підтвердження їх отримання саме Київською міською радою.

У своїй постанові від 20.10.2020 року в справі №915/1022/18 Верховний Суд зазначив, що твердження скаржника про очевидну поінформованість Ради про виявлені прокурором порушення інтересів держави, з огляду на тривале листування між Миколаївською місцевою прокуратурою №1 та Радою з цього приводу, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені з огляду на встановлення факту здійснення цього листування з Виконкомом, а не з Радою як компетентним органом з огляду на приписи статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування».

У даному випадку при вирішенні питання щодо можливості прийняття до розгляду позову прокурора суд також констатує, що листування велось з виконавчим органом та підпорядкованими йому комунальними підприємствами, а не з Київською міською радою, при цьому два листи датовані 18.03.2021 року та 22.04.2021 року з викладених вище підстав не можуть бути підтвердженням належного набуття прокурором представницьких функцій у цьому спорі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при зверненні прокурора до суду у цій справі останнім не дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки, направивши до компетентного органу - Ради повідомлення про виявлені прокуратурою порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор фактично не надав можливості Раді самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, а відтак і не довів бездіяльності компетентного органу, яка обумовлює право прокурора на звернення до суду з цим позовом для представництва інтересів держави в суді.

Для належного обґрунтування нездійснення Київською міською радою своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, мають бути наявними докази дійсної обізнаності Ради про наявність порушення та конкретної дати отримання Радою такої інформації для оцінки розумності строку на власне реагування компетентного органу стосовно виявлених порушень.

Звертаючись до суду із позовом на захист інтересів держави в особі Київської міської ради прокурор не довів обізнаності компетентного органу у наявності порушень протягом розумного строку для виконання своїх функцій, відтак не підтвердив наявності у нього представницьких функцій на захист державних інтересів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Російської Федерації», пункт 33 рішення ЄСПЛ від 01 квітня 2010 року у справі «Корольов проти Російської Федерації»).

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду належного обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

За змістом ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 353-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна - залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення виявлених недоліків позовної заяви - не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Текст ухвали складений та підписаний суддею 05.05.2021 року.

Суддя -